4.1 Вимоги до силікатного бетону

Силікатний бетон за технічними показниками повинен відповідати вимогам цього стандарту та забезпечувати виготовлення виробів, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.6-2, технічних умов, проектної документації на ці вироби.

Основними показниками якості силікатного бетону є:

• міцність на стиск;

• середня густина;

• морозостійкість;

• водонепроникність;

• стираність.

4.1.1 Міцність на стиск силікатного бетону характеризують класами за міцністю на стиск відповідно до ДСТУ Б В.2.7-176:

- важкі бетони: С 8/10; С 12/15; С 16/20; С 20/25; С 25/30; С 30/35; С 32/40; С 35/45; С 40/50; С 45/55; С 50/60;

- легкі бетони: LC 8/10; LC 12/15; LC 16/20; LC 20/25; LC 25/30; LC 30/35; LC 32/40; LC 35/45; LC 40/50; LC 45/55; LC 50/60.

4.1.2 Середню густину ρ силікатного бетону для висушеного до постійної маси стану призначають у межах від 1000 кг/м³ до 2400 кг/м³ включно.

Примітка. Клас силікатного бетону за міцністю на стиск та його густину необхідно зазначити є проекті у всіх випадках.

3. Для силікатного бетону, який піддають у процесі експлуатації поперемінному заморожуванню та відтаванню, призначають такі марки за морозостійкістю: F 35; F 50; F 75; F 100; F 150; F 200; F 300; F 400; F 500; F 600.

4. Для силікатного бетону, до якого встановлюють вимоги щодо обмеження проникності або підвищеної щільності та корозійної стійкості, призначають марки за водонепроникністю: W 2; W 4; W6;W8;W10.

5. Показники стираності G силікатного бетону на щільних заповнювачах встановлюють у стандартах або технічних умовах на вироби конкретних видів згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.

6. Класи за міцністю, марки за морозостійкістю та водонепроникністю силікатного бетону у виробах конкретних видів встановлюють відповідно до норм проектування і наводять у стандартах та у проектній документації на ці вироби згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. Відпускна міцність силікатного бетону у виробах повинна відповідати міцності, що задана проектом.

7. Технічні вимоги до силікатного бетону, які встановлені у 4.1.1-4.1.6, повинні забезпечуватись його виробником у проектному віці.

8. Бетонні суміші для виробів із силікатного бетону повинні відповідати технічним вимогам ДСТУ Б В.2.6-2, ДСТУ Б В.2.7-96 і ДСТУ Б В.2.7-176 та нормам проектування, що наводяться у проектній документації на ці вироби.

4.2 Вимоги до сировинних матеріалів

1. Для виготовлення силікатного бетону застосовують сировинні матеріали, які відповідають вимогам відповідних нормативних документів і контролюються згідно з чинними нормативними документами.

2. В якості в'яжучого для силікатного бетону застосовують тонкомелені суміші, одержані при спільному помелі таких матеріалів:

• вапна згідно з ДСТУ Б В.2.7-90 та відходів металургійної, паливної промисловості (шлак, золошлакові суміші);

• вапна та відходів виробництва штучних заповнювачів;

• вапняно-кремнеземистих матеріалів, що складаються з вапна та піску (кварцового або кварцово-польовошпатового);

• беліто-кремнеземистих матеріалів, що складаються з продуктів низькотемпературного випалу вапняно-кремнеземистої шихти і піску або белітового (нефелінового) шламу та піску.

4.2.3 Як заповнювачі для силікатного бетону слід застосовувати:

• пісок згідно з ДСТУ Б В.2.7-32;

• піски пористі згідно з ДСТУ Б В.2.7-17, ДСТУ Б В.2.7-27, ДСТУ Б В.2.7-157, ДСТУ Б В.2.7-166;

• щебінь згідно з ДСТУ Б В.2.7-34;

• щебінь із доменного шлаку згідно з ДСТУ Б В.2.7-39.

Крупні заповнювачі слід застосовувати з розміром зерен не більше ніж 20 мм.

4. Для регулювання властивостей силікатного в'яжучого, бетонної суміші та бетону застосовують добавки, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-171.

5. Допускається застосування інших матеріалів, що відповідають вимогам чинної в Україні нормативної документації на ці матеріали, що забезпечують отримання силікатного бетону із заданими технічними характеристиками та дозволені до використання Міністерством охорони здоров'я України.

4.2.6 Вода для виготовлення силікатного бетону повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-273.

4.3 Вимоги до технології виготовлення силікатного бетону

1. Вироби з силікатного бетону виготовляють, як правило, з використанням обладнання, призначеного для виготовлення бетонних і залізобетонних виробів на цементному в'яжучому з використанням автоклавної обробки. Допускається застосовувати інше обладнання. При цьому повинно бути забезпечено отримання виробів заданих технічних параметрів.

2. Приготування бетонної суміші виконують згідно з [1].

1. Перед початком виготовлення виробів із силікатного бетону слід підібрати склад бетонної суміші згідно з додатком А та ДСТУ Б В.2.7-215 і визначити режим перемішування і ущільнення бетонної суміші з метою встановлення оптимальних витрат матеріалів і параметрів технології.

2. Сипкі сухі вихідні матеріали для бетонної суміші дозують за масою (окрім пористих заповнювачів, які дозують за об'ємом з коригуванням за масою).

Рідкі матеріали (хімічні добавки) дозують за масою або об'ємом.

4.3.2.3 Похибка дозування вихідних матеріалів ваговими дозаторами циклічної та безперервної дії не повинна перевищувати для в'яжучого, води сухих хімічних добавок, робочого розчину рідких хімічних добавок ±1 %, заповнювачів - ±2 %.

Похибка дозування пористих заповнювачів не повинна перевищувати ±2% за об'ємом. Примітка. Для бетонозмішувальних установок потужністю до 5 м³/год допускається об'ємне дозування сипких матеріалів із тими ж самими похибками дозування.

4. Бетонні суміші слід готувати в змішувачах примусової дії.

4. Бетонні суміші на основі вапняно-кремнеземистого і вапняно-беліто-кремнеземистого в'яжучого готують згідно з регламентом, технологічними картами підприємства-виробника.

4.3.4 Автоклавну обробку виробів із силікатного бетону здійснюють згідно з [1].

4.3.4.1 Вироби з силікатного бетону піддаються автоклавній обробці насиченою парою при надлишковому тиску від 0,8 МПа до 1,2 МПа. Режими автоклавної обробки залежно від товщини стінки виробу наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

4.3.4.2 Підвищувати та знижувати температуру в автоклаві слід рівномірно протягом від 2 год до 3 год. Швидкість зміни температури в автоклаві при цьому не повинна перевищувати допустиму швидкість нагрівання корпусу автоклаву. Режим автоклавної обробки (за мінімальної його тривалості) має забезпечувати задану міцність силікатного бетону, не спричиняючи утворення дефектів у виробах.

Тривалість ізотермічного періоду в кожному конкретному випадку підлягає коригуванню у виробничих умовах під час освоєння технології, а в подальшому - при зміні характеристики сировинних матеріалів, номенклатури виробів і основних технологічних параметрів.

Вироби при вивантаженні з автоклаву не повинні піддаватися різкому охолодженню.

4.3.5 Технологічні режими приготування силікатного бетону та виготовлення виробів з нього повинні бути наведені в технічних умовах підприємства-виробника або технологічних картах, затверджених у встановленому порядку.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

1. Силікатний бетон, сировинні матеріали для бетону повинні бути безпечні для здоров'я людей під час виробництва, транспортування, зберігання, застосування та під час експлуатації за умови виконання вимог цього стандарту до безпеки виробництва та охорони праці. Силікатний бетон за показниками пожежної небезпеки повинен бути негорючим (НГ) згідно з ГОСТ 12.1.044.

2. Клас небезпеки сировинних матеріалів для силікатного бетону встановлюється згідно з ГОСТ 12.1.007. Залежно від ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів (класу застосування) вироби застосовуються відповідно до ДБН В.1.4-1.01 з проведенням радіаційно-гігієнічної оцінки згідно з ДБН В.1.4-2.01.

3. Вміст шкідливих речовин і пилу у повітрі робочої зони не повинен перевищувати встановлених гранично-допустимих концентрацій, зазначених у ГОСТ 12.1.005, [3] і [4].

4. Санітарно-гігієнічні умови праці повинні відповідати ГОСТ 12.1.007, СНиП 2.04.05, СНиП ІІ-12.

5. Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б А.3.2-12.

6. Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.2.100.

7. Виробничі процеси повинні відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.3.002.

5.8 Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватися відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009.

5.9 Нанесення на виробниче обладнання розпізнавального забарвлення, знаків безпеки слід виконувати згідно з ГОСТ 12.4.026.

10. Загальні вимоги захисту працюючих повинні задовольняти вимоги ДСТУ 7238, ДСТУ 7239.

10. Працюючим із сировинними матеріалами, бетонними сумішами і силікатним бетоном слід використовувати засоби індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.103:

• спецодяг - згідно з ГОСТ 12.4.029, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575;

• спецвзуття - відповідно до ДСТУ 3962, ГОСТ 12.4.162;

• окуляри захисні - згідно з ГОСТ 12.4.013;

• засоби індивідуального захисту рук - згідно з ГОСТ 12.4.010;

• індивідуальні засоби захисту органів дихання - відповідно до ДСТУ ГОСТ 12.4.041.

5.12 До робіт із сировинними матеріалами, бетонними сумішами та силікатним бетоном допускаються особи, не молодші 18 років, що пройшли:

• попередні, періодичні медичні огляди - згідно з [5];

• професійну підготовку;

• інструктаж з охорони праці згідно з [8] та галузевими матеріалами з охорони праці, затвердженими в установленому порядку.

13. При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажно-підіймальних механізмів необхідно дотримуватись вимог ДСТУ 7237, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009.

14. Параметри середовища у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам санітарних і пожежних норм:

• рівень шуму - згідно з ДСН 3.3.6.037, ГОСТ 12.1.003;

• рівень вібрації - згідно з ДСН 3.3.6.039;

• мікроклімат - згідно з ДСН 3.3.6.042;

• пожежна безпека - згідно з ГОСТ 12.1.004.

15. Вміст шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок в атмосферне повітря не повинен перевищувати норм гранично-допустимих концентрацій (ГДК), що встановлено для підприємств відповідно до вимог ДБН А.3.2-2, ГОСТ 17.2.1.01, ГОСТ 17.2.3.02.

16. Експлуатація теплотехнічного електрообладнання повинна здійснюватись згідно з вимогами ДСТУ 7237 і ДНАОП 0.00-1.21, ДНАОП 0.00-1.22, НПАОП 40.1-1.32-01, а також відповідно до [6], [7].

17. Устаткування, комунікації і ємкості повинні бути заземлені від статичної електрики відповідно до вимог ГОСТ 12.1.018.

18. Приміщення цехів повинні відповідати вимогам НАПБ А.01.001 та бути забезпечені засобами первинного пожежогасіння відповідно до НАПБ А.01.001, НАПБ Б.03.001. Для виробничих, складських будинків та приміщень повинна бути визначена їх категорія за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до вимог НАПБ Б.03.002.

5.19 Стічні води виробництва повинні відповідати СанПиН 2.1.5.980, ГОСТ 17.2.1.01, ГОСТ 17.2.3.02.

5.20 Тверді відходи виробництва повинні тимчасово зберігатись і утилізуватися згідно з вимогами ДСанПІН 2.2.7-029.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

6.1 Якість сировинних матеріалів повинна бути засвідчена документами про якість та контролюватися при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297.

6.2 Загальні вимоги до відбору та підготовки зразків для випробувань наведено в ДСТУ Б В.2.7-214.

3. Консистенцію (легкоукладальність) бетонної суміші визначають під час її укладання відповідно до ДСТУ Б В.2.7-96 і ДСТУ Б В.2.7-176.

4. Показники якості силікатного бетону згідно з ДСТУ Б Г.1-10 визначають випробуванням контрольних зразків правильної форми (куби, циліндри), а також неправильної форми (крихта, куски). Форму, розміри та кількість зразків, необхідних для проведення кожного виду випробувань, а також види та періодичність випробувань встановлюють у стандартах на вироби і методиках на ці випробування.

5. Виготовлення зразків здійснюють відповідно до ДСТУ Б В.2.7-214. Досліджувані зразки, що пройшли обробку парою в автоклаві разом з виробами, випробовують в охолодженому стані (з температурою від 20 °С до 25 °С).

6. Показники якості силікатного бетону визначають згідно з вимогами таких нормативних документів:

• міцність при стиску - відповідно до ДСТУ Б В.2.7-214, ДСТУ Б В.2.7-224;

• стираність - відповідно до ДСТУ Б В.2.7-212;

• середню густину, водонепроникність, водопоглинання - відповідно до ДСТУ Б В.2.7-170;

• морозостійкість - відповідно до ДСТУ Б В.2.7-47;

• ефективну питому активність природних радіонуклідів - відповідно до ДБН В.1.4-2.01.