Б.2.2 Ультрафіолетовий метод (Уф-метод)

Поверхню скла розглядають у темному приміщенні, освітлюючи її ультрафіолетовим світлом (рисунок Б.1). Флоат-сторона злегка флуоресціює.

Ультрафіолетове світло в діапазоні від 254 нм до 365 нм шкідливе для очей, тому обов'язкове носіння окулярів, що захищають від ультрафіолетового випромінювання.


Б.2.3 Дисперсно-енергетичний аналіз (методи Е, D, А)

Поверхні скла піддають дисперсно-енергетичному аналізу. Ідентифікацію флоатованої сторони здійснюють за вмістом олова.

Б.3 Проведення калібрування

Б.3.1 Загальні положення

Калібрування пристрою для випробувань на зносостійкість проводиться за допомогою вимірювання втрати маси (див. Б.3.2) або за зміною глянцю (див. Б.3.3). Вісім зразків флоат-скла розмірами 100 мм х 100 мм піддають випробуванням із застосуванням на флоат-стороні шліфувальної суміші (розділ 10).

Б.3.2 Втрати маси

Випробувальні зразки просушують у термошафі за температури (110±5) °С і потім окремо зважують. Після випробувань на зносостійкість при 6000 об зразки промивають і знову просушують за температури (110±5) °С, після чого визначають масу кожного зразка і розраховують середнє значення її втрати. Потім вимірюють поверхню кожного зразка після випробування.

Пристрій для випробувань на зносостійкість є придатним для роботи, якщо середнє значення втрати маси поверхні, яка зазнала впливу зношуючого навантаження, складає (0,032±0,002) мг/мм2.

Б.3.3 Зміна глянцю

До та після впливу зношуючого навантаження при 1000 об в середині кожного зразка вимірюють 60-градусний дзеркальний глянець флоат-сторони, при цьому зразок повинен знаходитися на чорній поверхні, наприклад, чорному бархаті. Зразки промивають, потім висушують і знову вимірюють 60-гадусний дзеркальний глянець. Розраховують процентні втрати глянцю по кожному зразку і середнє значення втрат.

Пристрій для випробувань на зносостійкість є придатним для роботи, якщо середнє значення втрати глянцю в середині поверхні, яка зазнала впливу зношуючого навантаження, складає (50±5)%.

Примітка. При виникненні труднощів щодо визначення точних початкових значень глянцю зразки можна спочатку очистити за допомогою занурення на 1 год у воду температурою (75±5) °С з невеликою кількістю змочуючого агента з подальшим промиванням їх теплою водою.

ДОДАТОК В

(довідковий)

ВИМОГИ ДО ЗЕЛЕНИХ ТА ЧЕРВОНИХ ПЛЯМОУТВОРЮВАЧІВ В РІДКІЙ ОЛИВІ

В.1 Зелені плямоутворювачі (хромова зелень)

Формула: Сr2О3.

Приклад приблизного гранулометричного складу:

Відсотковий вміст речовини, не більше

Розмір частинок, мкм

10,0

0,5

29,2

1,0

43,7

2,0

50,0

3,0

66,3

5,0

78,8

10,0

89,6

20,0

93,0

32,0

97,4

64,0

100,0

96,0


В.1.1 Рідка олива

Олива, що складається з складного ефіру гліцеролу і органічної кислоти/кислот. Відносна молекулярна маса складного ефіру знаходиться в діапазоні від 300 до 500.

В.1.2 Випробувальна паста

Випробувальна паста складається з 40 % Сr2О3. Пасту перемішують до повного диспергування.

В.2 Червоні плямоутворювачі 1)

Формула:. Fe2O3.



Відсотковий вміст речовини, не більше

Розмір частинок, мкм

51,3

1,0

53,9

2,0

71,0

5,0

82,2

10,0

88,3

15,0

88,8

20,0

96,5

25,0

96,5

41,0

100,0

64,0

1) Застосовують тільки для керамічних плиток, забарвлених у зелений колір.


В.2.1 Рідка олива

Олива, що складається з складного ефіру гліцеролу і органічної кислоти/кислот. Відносна молекулярна маса складного ефіру знаходиться в діапазоні від 300 до 500.

В.2.2 Випробувальна паста

Випробувальна паста складається з 40 % Fe2О3. Пасту перемішують до повного диспергування.


Код УКНД 91.100.23


Ключові слова: розміри та якість поверхні; водопоглинання, границя міцності при згині, руйнівне навантаження; ударна міцність, зносостійкість неглазурованих плиток; зносостійкість глазурованих плиток; температурний коефіцієнт лінійного розширення; термічна стійкість; розширення під дією вологи; стійкість до розтріскування глазурі глазурованих плиток; морозостійкість

5