---

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.19

• 33 % вуглекислого натрію безводного за ГОСТ 5100;

• 7 % тетраборату натрію (Na₂B₄O  10H₂O) за ГОСТ 4199;

• 7 % силікату натрію щільністю 1,33 г/см³ за ГОСТ 13079;

• 30 % мильних пластівців з олеату натрію (допускається готувати з гідроокису натрію і олеїнової кислоти у співвідношенні 2,6 : 18,5);

• 23 % дистильованої води.

13.2 Зразки

Для проведення випробування використовують цілі плитки.

13.3 Проведення випробування

Лицьову поверхню зразка ретельно обчи-щують органічним розчинником. Скляний циліндр приклеюють ущільнювальною мастикою до глазурованої поверхні зразка і наповнюють його одним з розчинів, указаних у 13.1, на висоту (20 ± 1) мм.

Для випробування використовують свіжо-приготовлені розчини.

Зразки, які випробовують розчинами № 1 і № 2, витримують протягом 7 діб, один раз на добу зразки легко простукують, а після 4 діб розчини відновлюють.

Зразки, що випробовують розчином № 3, витримують протягом 6 год.

Після закінчення вказаного часу розчин зливають, скляні циліндри знімають, глазуровану поверхню плитки промивають водою, ретельно обчищують органічним розчинником і розміщують плитки у сушильній шафі для підсушування лицьової поверхні приблизно на 30 хв, а потім оглядають.

13.4 Обробка результатів

Глазурь вважають хімічно стійкою до дії окремих розчинів, якщо при огляді з відстані 25 см при денному світлі немає явної зміни поверхні, яку випробовують, у порівнянні з вихідною поверхнею. Особливу увагу звертають на зміну блиску глазурі, забарвлення і рисунка поверхні, яку випробовують.

Партію плиток вважають хімічно стійкою, якщо всі зразки витримали випробування.

14 ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ ЛИЦЬОВОЇ ПОВЕРХНІ ЗА МООСОМ

14.1 Засоби контролю

Мінерали пробні, які вказані у таблиці 2.

• 33 % углекислого натрия безводного по ГОСТ 5100;

• 7 % тетрабората натрия (Na₂B₄O  10H₂O) по ГОСТ 4199;

• 7 % силиката натрия плотностью 1,33 г/см³ по ГОСТ 13079;

• 30 % мыльных хлопьев из олеата натрия (допускается приготавливать из гидроокиси натрия и олеиновой кислоты в соотношении 2,6 : 18,5);

• 23 % дистиллированной воды.

13.2 Образцы

Для проведения испытания используют целые плитки.

13.3 Проведение испытания

Лицевую поверхность образца тщательно очищают органическим растворителем. Стеклянный цилиндр приклеивают уплотняющей мастикой к глазурованной поверхности образца и наполняют его одним из растворов, указанных в 13.1, на высоту (20 ± 1) мм.

Для испытания используют свежеприготовленные растворы.

Образцы, испытываемые растворами № 1 и № 2, выдерживают в течение 7 сут, один раз в сутки образцы легко постукивают, а после 4 сут. растворы обновляют.

Образцы, испытываемые раствором № 3, выдерживают в течение 6 ч.

По истечении указанного времени растворы сливают, стеклянные цилиндры снимают, глазурованную поверхность плитки промывают водой, тщательно очищают органическим растворителем и помещают плитки в сушильный шкаф для подсушивания лицевой поверхности примерно на 30 мин, а затем осматривают.

13.4 Обработка результатов

Глазурь считают химически стойкой к действию отдельных растворов, если при осмотре с расстояния 25 см при дневном свете нет явного изменения испытываемой поверхности по сравнению с исходной поверхностью. Особое внимание обращают на изменение блеска глазури, окраски и рисунка испытываемой поверхности.

Партию плиток считают химически стойкой, если все образцы выдержали испытания.

14 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТВЕРДОСТИ ЛИЦЕВОЙ ПОВЕРХНОСТИ ПО МООСУ

14.1 Средства контроля

Минералы пробные, указанные в таблице 2.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.20

Таблиця 2

Таблица 2

14.2 Зразки

Для випробування твердості за Моосом використовують цілі плитки.

14.3 Проведення випробування

Зразок розміщують на рівній твердій поверхні. Гострою гранню пробного мінералу легким і рівномірним натисканням проводять по лицьовій поверхні зразка, який випробовують, потім її оглядають.

За необхідності цю процедуру можна повторити на одному зразку кілька разів до встановлення чіткого результату.

14.4 Обробка результатів

Твердість лицьової поверхні зразка відповідає твердості того пробного мінералу, який був попереднім відносно того мінералу, що пошкодив поверхню зразка.

За твердість лицьової поверхні плиток даної партії приймають найменше значення твердості лицьової поверхні випробуваних зразків.

15 ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМПЕРАТУРНОГО КОЕФІЦІЄНТА ЛІНІЙНОГО РОЗШИРЕННЯ

Визначення призначене для підбору складів мас і глазурей при проведенні технологічних і дослідницьких робіт.

15.1 Засоби контролю

Дилатометр, що дозволяє фіксувати лінійні зміни зразка в інтервалі температур 20-600°С з похибкою не більше 0,001 мм.

Шафа сушильна, що дозволяє автоматично підтримувати температуру (250±5)°С.

14.2 Образцы

Для определения твердости по Моосу используют целые плитки.

14.3 Проведение испытания

Образец помещают на ровную твердую поверхность. Острой гранью пробного минерала легким и равномерным нажатием проводят по лицевой поверхности испытываемого образца, затем ее осматривают.

При необходимости эту процедуру можно повторить на одном образце несколько раз до установления четкого результата.

14.4 Обработка результатов

Твердость лицевой поверхности образца соответствует твердости того пробного минерала, который предшествовал минералу, повредившему поверхность образца.

За твердость лицевой поверхности плиток данной партии принимают наименьшее значение твердости лицевой поверхности испытанных образцов.

15 ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕМПЕРАТУРНОГО КОЭФФИЦИЕНТА ЛИНЕЙНОГО РАСШИРЕНИЯ

Определение предназначено для подбора составов масс и глазурей при проведении технологических и исследовательских работ.

15.1 Средства контроля

Дилатометр, позволяющий фиксировать линейные изменения образца в интервале температур 20-600°С с погрешностью не более 0,001мм.

Шкаф сушильный, позволяющий автоматически поддерживать температуру (250±5)°С.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.21

Штангенциркуль за ГОСТ 166 з кроком дискретності цифрового відрахункового пристрою не більше 0,01 мм.

Ексикатор за ГОСТ 23932.

15.2 Зразки

Виготовляють два зразки завдовжки (50 ± 1) мм, перерізом [(5 ± 0,5)  (5 ± 0,5)] мм. Торцеві грані зразків повинні бути відшліфовані таким чином, щоб вони були взаємно паралельними і перпендикулярними по відношенню до поздовжньої осі зразка.

15.3 Проведення випробування

Зразок висушують протягом 1 год при температурі 250°С, після чого розміщують у ексикаторі для охолодження до температури приміщення. Штангенциркулем вимірюють довжину зразка з точністю до 0,01 мм, розміщують зразок у дилатометр, нагрівають зі швидкістю піднімання температури (5 ± 1)°С за хвилину до 600°С і реєструють зміну довжини зразка.

15.4 Обробка результатів

Температурний коефіцієнт лінійного розширення  , °С, обчислюють за формулою

Штангенциркуль по ГОСТ 166 с шагом дискретности цифрового отсчетного устройства не более 0,01 мм.

Эксикатор по ГОСТ 23932.

15.2 Образцы

Изготавливают два образца длиной (50 ± 1) мм, сечением [(5 ± 0,5)  (5 ± 0,5)] мм. Торцовые грани образцов должны быть отшлифованы таким образом, чтобы они были взаимно параллельны и перпендикулярны по отношению к продольной оси образца.

15.3 Проведение испытания

Образец высушивают в течение 1 ч при температуре 250°С, после чего помещают в эксикатор для остывания до температуры помещения. Штангенциркулем измеряют длину образца с точностью до 0,01 мм, помещают образец в дилатометр, нагревают со скоростью подъема температуры (5 ± 1)°С в минуту до 600°С и регистрируют изменение длины образца.

15.4 Обработка результатов

Температурный коэффициент линейного расширения  , °С, вычисляют по формуле

, (5)

де L₀- вихідна довжина зразка, мм;

L - зміна довжини зразка, мм;

t - інтервал температур, °С;

' - поправка на розширення кварцевого скла трубки дилатометра в інтервалі від кімнатної температури до 600°С.

Результати обчислення округлюють до 0,110^-6 С.

За температурний коефіцієнт лінійного розширення приймають середньоарифметичне значення результатів випробувань двох зразків.

где L₀ - исходная длина образца, мм;

L - изменение длины образца, мм;

t - интервал температур, °С;

' - поправка на расширение кварцевого стекла трубки дилатометра в интервале от комнатной температуры до 600°С.

Результат вычисления округляют до 0,110^-6 С.

За температурный коэффициент линейного расширения принимают среднеарифметическое значение результатов испытаний двух образцов.

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.22

Додаток А

(довідковий)

Перелік номативних документів, посилання на які наведені у данному стандарті

Приложение А

(справочное)

Перечень нормативных документов, ссылки на которые приведены в настоящем стандарте

ДСТУ Б В.2.7-118-2002 (ГОСТ 27180-2001) с.23

Додаток Б

(обов'язковий)

Б.1 Прилад, наведений на рисунку Б.1, складається з установочної плити з обмежувачами установлення граней плитки, яка закріплена на двох стояках на основі приладу.

Установочна плита споряджена трьома установочними штифтами діаметром 5 мм, відстань між осями штифтів і гранями плитки, яку вимірюють, складає 10 мм. На установочній плиті розміщені індикатори годинникового типу у трьох точках відповідно до рисунку Б.1: у центрі плитки (на перетині діагоналей квадрата або прямокутника), у середині одного боку на відстані 10 мм від грані плитки, яку вимірюють, і у кутку на відстані 10 мм від кожної з суміжних граней плитки, яку вимірюють.