XIX. Вимоги до охорони праці під час виробництва солі

19.1. Суміщати в одному приміщенні виробництво солі з домішками гексаціаноферату калію та з іншими домішками не дозволяється.

19.2. Приміщення, в якому проводиться виготовлення солі з додаванням спецій та ароматизаторів, до складу яких входять спирти, кетони, альдегіди, обладнуються припливно-витяжною вентиляцією.

19.3. Устаткування, комунікації і ємності, що використовуються під час виробництва солі з домішками ароматизаторів і ароматів, повинні бути герметичними і заземленими від статичної електрики.

19.4. Виробничий персонал забезпечується засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 0.00-3.10-08 , а також дерматологічними засобами захисту згідно з ГОСТом 12.4.068-79 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты дерматологические. Классификация и общие требования".

19.5. Відбір проб солі необхідно проводити лише у визначених точках технологічної системи, які визначаються розпорядженням роботодавця. Для відбору обладнуються робочі місця (майданчики).

Відбір проб у випадкових, необладнаних місцях не дозволяється.

19.6. Місце відбирання проб повинно бути легкодоступне, зручне та безпечне, а також мати освітлення та огородження всіх рухомих частин устаткування.

19.7. Приміщення пакувальних машин повинно бути ізольоване від складу товарного продукту стіною з отворами для проходження конвеєрних стрічок, обладнаних герметичними ущільненнями у вигляді фартухів, штор тощо.

19.8. Тару до робочого місця машиніста пакувальної машини необхідно транспортувати механізованим способом.

19.9. Перед прес-конвеєрами для спрямування мішків з готовим продуктом повинні бути встановлені напрямні пристрої. Під час роботи прес-конвеєра спрямовувати в нього мішки з упакованим продуктом або звільняти їх вручну не дозволяється.

19.10. Шнекові перевантажувачі повинні мати обмежувачі ходу візка. Перебувати перед шнековим перевантажувачем під час його роботи не дозволяється.

19.11. Шнекові перевантажувачі, розташовані у приміщенні з вільним доступом обслуговуючого персоналу, обладнуються пересувним пристроєм, що закриває розвантажувальні отвори.

19.12. Прес для брикетування солі повинен працювати в закритих приміщеннях категорії "В" з вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ГОСТу 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования".

19.13. Вузли розфасовувально-пакувальних автоматів повинні бути герметизовані і оснащені пристроями для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.

19.14. Під час очищення, промивки деталей розфасовувально-пакувального автомата важіль фрикціона повинен бути зафіксований стопорним пристроєм.

19.15. Знімати браковані пачки, проводити очищення клеєпереносного механізму, якщо автомат не вимкнено, - не дозволяється.

19.16. Мішкозашивні машини обладнуються відсікаючим пристроєм для обрізання нитки. Форма і розташування ножа повинні унеможливлювати травмування рук працівників.

19.17. Елементи конструкції вагового автоматичного дозатора для затарювання солі в мішки, з яких під час заповнення сіллю підвагового бункера та мішка виділяється пил, повинні бути герметизовані та обладнані вузлами для приєднання аспіраційних відсмоктувачів.

19.18. Складування упакованої в пакети, ящики та паперові мішки солі в зоні робочих місць машиністів розфасовувально-пакувальних автоматів і ліній затарювання не дозволяється.

19.19. Переміщення транспортних пакетів і упаковок солі по похилих площинах повинне здійснюватися під кутом не більше ніж 30°, що забезпечує плавне ковзання, з обов'язковим улаштуванням бічних огорож і упоровловлювача в нижній частині.

19.20. Укладання солі в паперових пакетах, картонних і дерев'яних ящиках, мішках, транспортних пакетах, контейнерах повинно проводитися на складі або під час ручного завантаження у вагон стійкими штабелями висотою 2,5 м і 4,0 м - під час механізованого завантаження.

19.21. Завантажувати сіль навалом у залізничні вагони необхідно механізованим способом, що унеможливлює забруднення навколишнього середовища.

19.22. Під час завантаження солі навалом в автотранспорт її необхідно рівномірно розміщувати по всій площі кузова, щоб не допустити довільного зрушення насипаного конуса під час руху автомобіля.

XX. Вимоги до охорони праці під час обробки штучного каміння

20.1. Під час розміщення, установки, монтажу, експлуатації та ремонту виробничого устаткування і технологічних ліній обробки каміння необхідно керуватися вимогами ГОСТу 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ГОСТу 12.2.061-81 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" та інструкцій заводів-виробників устаткування.

20.2. На робочих місцях біля каменеобробних верстатів повинні бути укладені дерев'яні настили шириною не менше ніж 1,5 м. Просвіти між планками повинні бути не більше ніж 0,03 м.

20.3. Замінювати різальні інструменти необхідно тільки після того, як зупинено устаткування та розібрано електричну схему, а на пускових пристроях вивішено заборонний знак "Не вмикати! Працюють люди!".

20.4. Під час організації та ведення технологічних процесів розпилювання блоків, окантовки, шліфування та полірування плит у робочій зоні виробничих приміщень повинні бути забезпечені метеорологічні умови відповідно до вимог ГОСТу 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны" (далі - ГОСТ 12.1.005-88) і Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

20.5. Роботи з ударної обробки каменю необхідно виконувати в окремому приміщенні або на окремому робочому місці, яке повинне бути захищене переносними або стаціонарними звукопоглинальними екранами достатньою висотою залежно від оброблюваного каменю, але не менше ніж 2,0 м.

20.6. Завантажувальні майданчики, шляхи подачі блоків і плит каменю повинні бути добре освітлені.

20.7. Міжопераційне переміщення плит масою більше ніж 20 кг у технологічному процесі обробки повинне проводитися за допомогою засобів механізації (візків, рольгангів).

20.8. Технологічні процеси обробки каменю на розпилювальних, а також шліфувально-полірувальних верстатах повинні проводитися з подачею охолоджувальної рідини. У разі припинення подачі охолоджувальної рідини передбачається автоматична зупинка устаткування.


20.9. Стічні води технологічних процесів каменеобробки перед скиданням у каналізаційну мережу повинні бути очищені від шкідливих речовин і механічних домішок.

20.10. Переміщення передавальних візків до розпилювальних верстатів повинне бути механізоване. Швидкість переміщення візків по рейкових коліях повинна бути не більшою ніж 0,25 м/с. Переміщення передавальних візків повинне супроводжуватися звуковим попереджувальним сигналом.

20.11. Ходова частина передавального візка з напрямними повинна бути розміщена нижче рівня підлоги так, щоб рівень напрямних на платформі передавального візка збігався з рівнем рейкових колій верстатного візка розпилювальних рамних верстатів.

20.12. Передавальні візки повинні мати стопорні пристрої, що унеможливлюють мимовільне викочування з них верстатних візків.

20.13. Блок, встановлений на верстатний візок, повинен бути жорстко закріплений затискачами, передбаченими конструкцією верстатного візка. Під час складання набору з декількох блоків вони повинні встановлюватися на верстатний візок так, щоб був унеможливлений їх зсув або зрушення відносно один одного. Кріплення блоків у наборі повинне проводитися цементувальними сумішами (гіпсопилковою, бетонною та іншими сумішами). Використання будь-яких металевих кріплень не допускається.

20.14. Верстатний візок у робочій зоні розпилювального верстата повинен бути жорстко закріплений за допомогою пристосувань, передбачених конструкцією візка. Застосовувати інші способи кріплень верстатного візка не дозволяється.

20.15. Перед викочуванням верстатного візка з верстата розпиляний набір блоків на ньому повинен бути закріплений дерев'яними клинами між відкидними стійками верстатного візка.

20.16. Металеві сітчасті знімні огорожі приводів подачі та зворотно- поступального руху пильної рами повинні бути зблоковані з пусковим пристроєм так, щоб у разі, якщо огорожу знято або неправильно встановлено, верстат автоматично зупинявся.

20.17. Пульт керування рамного верстата повинен бути виведений за огорожу верстата і розташований в місцях, зручних для обслуговування так, щоб не закривався огляд спостереження за рухомими частинами верстата.

20.18. Зміна комплекту пил рамних верстатів повинна здійснюватися у крайньому нижньому положенні пильної рами.

20.19. Відрізний круг алмазно-дискових розпилювальних верстатів повинен бути захищений суцільним металевим кожухом з регулюванням величини розкриття робочої частини круга за розміром блока, що розрізається, або плити. Застосовувати алмазно-відрізні круги з тріщинами на корпусі або сегментах не дозволяється.

20.20. Столи верстатів для шліфування і полірування плит повинні мати борти заввишки не менше ніж 0,25 м, що захищають працівників від бризок води, абразиву та частинок оброблюваного каменю.

20.21. Шліфувально-полірувальні конвеєри повинні мати блокуючі пристрої, що забезпечують їх автоматичну зупинку, якщо зупинилось обертання шліфувальних головок, припинився їх рух, зламався шліфувальний інструмент або зруйнувався оброблюваний камінь.

20.22. Конструкція збірних фрез повинна унеможливлювати випадання зубців під час роботи. Застосовувати фрези зі зламаними зубцями не дозволяється.

20.23. У разі падіння тиску в системі гідравлічного затиску каменю верстат повинен автоматично зупинятися.

20.24. Зона різання верстатів з торцевими фрезами, що працюють без подачі охолоджувальної рідини, обладнується місцевим відсмоктуванням, з’єднаним з аспіраційною системою.

20.25. Кам'яний блок на місці розколу укладається на дерев'яні прокладки так, щоб його верхня площина була горизонтальною. Розколювати блоки, що знаходяться в штабелі, не дозволяється.

20.26. Конструкція ультразвукової установки повинна повністю унеможливлювати безпосередній контакт працівника з ультразвуковою головкою, рідиною та оброблюваним каменем.

20.27. Для роботи з ручним пневматичним інструментом (перфораторами, рубальними, відбійними молотками тощо) необхідно застосовувати віброгасильні пристрої (каретки, маніпулятори, утримувачі).

20.28. Працівники, зайняті ударною обробкою каменю, забезпечуються захисними окулярами і протишумами-навушниками.

20.29. Обробка каменю термоструминним інструментом повинна проводитися на обладнаному відкритому майданчику або в звукоізолюючій кабіні з перегородками з негорючих матеріалів і бути забезпечена засобами пожежогасіння (пінними вогнегасниками, азбестовою ковдрою, ящиком з піском тощо).

20.30. Робочий тиск у напірних рукавах термоструминного інструменту не повинен перевищувати значень, зазначених у вимогах експлуатаційних документів заводу-виробника.

20.31. Як паливо в термоструменевих бензоповітряних інструментах необхідно застосовувати бензин марки А-80. Застосовувати етилований бензин не дозволяється.

20.32. Терморізальники повинні бути забезпечені захисними окулярами типу "ЗП" зі світлофільтрами і протишумами.

20.33. Подрібнення компонентів клеєних сполук (затверджувачів, наповнювачів тощо) повинно проводитися в закритих розмелювальних апаратах, а приготування клейових сумішей - у герметичних мішалках.

20.34. Термостати і сушильні камери повинні бути герметизовані та теплоізольовані.

20.35. Робоча поверхня столу, на якій проводиться склеювання плит (нанесення клейової суміші, заливка), повинна мати змінне покриття.

20.36. Відкриті майданчики для складування блоків повинні бути без вибоїн і мати ухил не більше ніж 5°, а також забезпечені відведенням поверхневих вод. У зимовий час майданчики необхідно посипати піском, золою або шлаком.

20.37. Блоки природного каменю необхідно укладати в штабелі на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою.

20.38. Для підйому на штабель необхідно застосовувати переносні драбини. Верхні кінці їх повинні мати крюки, а нижні - гострі наконечники. Під час користування драбинами на бетонних підлогах нижні кінці повинні мати гумові наконечники.

20.39. Облицьовувальні плити, упаковані в дерев'яні ящики, необхідно укладати в штабелі. Висота штабеля в разі ручного укладання не повинна бути більшою ніж 3,0 м, а у разі використання механізмів - не більшою ніж 6,0 м.

Під час зберігання плит без тари вони повинні бути встановлені бічною поверхнею на дерев'яні прокладки не більше ніж у два ряди за висотою і спиратися на передбачені для цього опори під кутом 10-15°. Використання стін і колон будівель як опори не допускається.

20.40. Проводити роботи з укладання або розбирання двох сусідніх штабелів одночасно не дозволяється.

XXI. Вимоги до опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, водопостачання та каналізації, захисту від шкідливих і небезпечних факторів

1. Загальні вимоги

1.1. Мікрокліматичні параметри і вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони виробничих приміщень фабрик повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88.

Для забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці на фабриках повинні бути:

ефективні системи загальнообмінної і місцевої вентиляції, у тому числі аспірації та кондиціювання повітря;

служби (дільниці, бригади, цехи) з експлуатації та ремонту санітарно-технічних пристроїв;

заходи, у першу чергу технологічні, щодо систематичного поліпшення умов праці на робочих місцях. Строк приведення всіх робочих місць відповідно до вимог чинних норм визначається за узгодженням з органами санітарного нагляду.

1.2. Внутрішні поверхні стін і стелі будівель повинні бути гладкими, такими, що унеможливлюють накопичення пилу і полегшують його прибирання. У всіх випадках повинно здійснюватися мокре або пневматичне прибирання пилу, що осів (механізованим способом).