49



ПРАВИЛА

З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ І ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ДЛЯ ШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ І НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ МАЙСТЕРЕНЬ, А ТАКОЖ ДЛЯ НАВЧАЛЬНИХ КОМБІНАТІВ,

ЦЕХІВ (ПРОЛЬОТІВ, ДІЛЬНИЦЬ) І ПІДПРИЄМСТВ, В ЯКИХ ПРОВОДИТЬСЯ ТРУДОВА ПІДГОТОВКА УЧНІВ

Затверджені Міністерством освіти СРСР в 1971 р.

Узгоджені з ЦК профспілки працівників освіти,

вищої школи і наукових установ

і Міністерством охорони здоров'я СРСР. Із змінами

й доповненнями від 15 жовтня 1974 р.

(наказ МО СРСР № 134)

І. Загальні положення

1. Ці Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії для шкільних навчальних і навчально-виробничих майстерень є обов'язковими для шкіл, майстерень, комбінатів і підприємств, на яких проводиться трудова підготовка учнів.

2. Адміністративно-педагогічний персонал навчальних закладів, який навчає учнів у навчальних і навчально-виробничих майстернях, а також адміністративно-технічний персонал підприємств, який відає трудовою підготовкою учнів IX—X класів середніх шкіл, зобов'язані добре вивчити ці Правила, а також Правила техніки безпеки, що діють на підприємствах, транспорті, будовах і в організаціях, де є спеціальності, якими оволодівають учні, керуватися ними і суворо виконувати їх у практичній діяльності.

3. Учителі трудового навчання, майстри та інструктори зобов'язані навчати учнів правильного і безпечного поводження з обладнанням, яке є в навчальних майстернях, безпечних методів виконання робіт і стежити за додержанням учнями заходів безпеки.

4. Відповідальність за виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії і за охорону життя й здоров'я учнів під час роботи в шкільних навчальних і навчально-виробничих майстернях, на шкільних навчально-дослідних ділянках несуть директори шкіл і вчителі, які керують цією роботою, а під час проходження виробничої практики на підприємствах, будовах, у колгоспах, радгоспах, РТС — їх керівники та особи, під керівництвом яких здійснюється навчання продуктивної праці.

5. Адміністрація шкіл, а також підприємств, будов та організацій, де проводяться трудові політехнічні практикуми учнів, відповідає за проходження всіма учнями медичного огляду з метою визначення можливості допуску їх до роботи в навчальних, навчально-виробничих майстернях і на виробництві. Надалі медичний огляд повинен проводитися не рідше як один раз на півріччя. Допускати учнів до роботи без попереднього медичного огляду не дозволяється.

6. Режим роботи учнів у навчально-виробничих майстернях, а також під час проходження ними практики на виробництві повинен регламентуватися навчальними планами підготовки молодих робітників, що складаються відповідно до діючого законодавства.

На учнів поширюються всі встановлені законодавством правила про працю підлітків, правила з техніки безпеки і промислової санітарії та з охорони праці неповнолітніх. Робота учнів у шкідливих цехах, а також використання їх на шкідливих роботах забороняється. Навчання на виробництві учнів, яким не сповнилося 15 років, забороняється.

7. Для підлітків-школярів робочі місця організовуються тільки на ізольованих дільницях, у спеціальних прольотах або цехах строго відповідно до вимог техніки безпеки і виробничої санітарії, викладених у цих Правилах.

8. Навчання і робота учнів у приміщеннях навчальних і навчально-виробничих майстерень, у школах і на підприємствах допускаються за умови виконання всіх вимог цих Правил.

Дозвіл на проведення занять у шкільних майстернях видається перед початком навчального року комісією відділу народної освіти в складі представників райвиконкому, райвно, райсес і райкому профспілки, директора школи, голови місцевого комітету профспілки і завідуючого навчальними майстернями.

Дозвіл оформляється актом (форма акта — додаток 1).

11. Вимоги до навчальних і

навчально-виробничих майстерень

А. Приміщення навчально-виробничих майстерень, дільниць, прольотів

9. Приміщення навчальних, навчально-виробничих майстерень у школах і на підприємствах, розміщення в них обладнання і механізмів повинні відповідати вимогам санітарних норм проектування промислових підприємств (СН 245-71), будівельних норм і правил (СНиП П-65-73), тимчасових санітарних правил організації та утримання навчальних цехів, дільниць, прольотів, шкільних і міжшкільних навчально-виробничих майстерень, що затверджені заступником Головного державного санітарного інспектора СРСР 16 липня 1963 р. № 445-63.

Примітка. Якщо виявляться розбіжності в рекомендаціях СН 245-71 і санітарних правилах № 445-63, за основу треба брати останні, як, наприклад, щодо розмірів площі робочих місць.

10. Навчальні цехи повинні розміщуватися поблизу входів на територію промислових підприємств з навітряного боку відносно основних цехів. Якщо вони розміщені в глибині території, то повинні мати упорядковані безпечні підходи до будівлі осторонь від установлених вантажопотоків.

Проходи і проїзди повинні мати асфальтове або цементне покриття.

У місцях перетину проходів з наземними транспортними шляхами має бути достатнє освітлення у вечірній час, світлова й звукова сигналізація.

11. Залежно від технологічного процесу, об'єму і маси обладнання навчально-виробничі приміщення можна розміщувати на будь-якому поверсі будівлі, за винятком підвального. При цьому міжповерхові перекриття мають відповідати нормальним вимогам звукоізоляції.

При організації навчальних цехів повинен бути виключений можливий шкідливий вплив технологічних і виробничих процесів сусідніх цехів даного підприємства.

Забороняється організація навчальних дільниць і прольотів у цехах підприємств з високими рівнями шуму (понад 75 дБ), високочастотною вібрацією і наявністю в повітрі робочих приміщень токсичних речовин.

12. Міжшкільні майстерні, що обслуговують кілька шкіл, повинні мати самостійну ділянку.

13. Убудовані в шкільні будівлі навчальні майстерні повинні бути ізольовані від класних приміщень (на першому поверсі в торцях будівель), мати звуко-поглинаючі капітальні стіни і перекриття другого поверху.

14. Приміщення навчальних майстерень повинні бути світлими, теплими й сухими. Забороняється організація майстерень у підвальних і напівпідвальних приміщеннях.

15. Кубатура і корисна площа приміщень навчальних майстерень повинні строго відповідати діючим типовим проектам будівель, навчальних і навчально-виробничих майстерень шкіл.

У зв'язку з особливостями педагогічного процесу і великою фізичною активністю учнів під час роботи площа робочого місця на одного учня має бути збільшена на 25—40% порівняно з нормою площі робочого місця дорослого робітника.

Так, для навчання токарів площа на одного робітника повинна становити 6 м2, фрезерувальників і шліфувальників 9—12 м2, електрозварників 7,5 м2, слюсарів-інструментальників, складальників, ремонтників та інших 4 м2.

16. Розміщення та обладнання інструментальних і складів повинні бути найбільш зручними для обслуговування навчально-виробничого процесу і транспортування інструмента, пристроїв, матеріалів і готової продукції.

Площа інструментальної для зберігання інструментів, пристроїв та абразивів має бути не меншою як 15 м2.

Склад для зберігання довгомірних пиломатеріалів і металів, фанери та інших матеріалів треба розміщувати поряд з приміщенням, де виконуються роботи з деревиною, у торцевій частині будівлі з одним виходом безпосередньо назовні і другим — у майстерню, що прилягає. Площа складу повинна відповідати вимогам нормального зберігання матеріалу, що викладені у п. 57 цих Правил.

17. Підлога у виробничих приміщеннях (дерев'яна, цементна та ін.) має бути теплою, гладенькою, неслизькою, некурною, зручною для очищення, а також задовольняти експлуатаційні вимоги до приміщення. Якщо підлога цементна, робочі місця учнів і викладачів повинні бути обладнані дерев'яними решітками.

У приміщеннях, де виконується робота з кислотами і лугами, а також з іншими агресивними речовинами (солями, нафтопродуктами тощо), підлога повинна бути стійкою проти хімічної дії і не допускати адсорбції зазначених речовин.

18. У холодний період року вологість і температура повітря в навчальних майстернях мають відповідати вимогам, що встановлені для відповідних видів виробництва.

19. Двері, сходи й коридор повинні відповідати вимогам будівельних і пожежних правил і норм. Проїзди й проходи всередині майстерні повинні мати чітко визначені габарити, окреслені білими лініями або показані знаками, що їх замінюють. Не дозволяється захаращувати проходи, сходи й коридори.

20. Стіни й стелі повинні бути гладенькими і покритими фарбами (емульсійними та силікатними — стеля і підлога, масляними — панелі й стіни), що дає можливість легко робити вологе прибирання приміщення.

21. В усіх санітарно-побутових приміщеннях має підтримуватись чистота, а обладнання їх повинне бути непошкодженим.

Підлогу після кожного навчального заняття прибирають вологим або іншим способом, що запобігає запиленню.

22. У майстернях установлюють умивальники з гарячим водопостачанням та індивідуальними змішувачами, щітками, милом і рушником або пристроями, що їх замінюють.

23. Майстерні забезпечують доброякісною (що відповідає санітарним вимогам) питною водою. Температура питної води повинна бути не нижчою як +8 і не вищою як +20 °С. Обов'язкова установка питних фонтанчиків або закритих баків з фонтануючими насадками. Воду в баках треба міняти щоденно. Біля питних баків необхідний пристрій для стікання води.

24. Навчально-виробничі майстерні забезпечують необхідними для подання першої допомоги медичними й перев'язними матеріалами (аптечкою), носилками із зазначеними адресою і телефоном найближчої лікувальної установи, де можуть подати медичну допомогу.

25. Гардеробні для зберігання верхнього одягу влаштовують окремо від гардеробних для зберігання домашнього одягу та спецодягу.

Б. Вимоги до освітлення, опалення й вентиляції

26. Природне й штучне освітлення приміщень навчальних майстерень має задовольняти вимоги, передбачені Санітарними правилами обладнання та утримання загальноосвітніх шкіл (№ 1186-а-74), що затверджені Міністерством охорони здоров'я СРСР 29 вересня 1974 р., СНиП 11-65-73 і СНиП 11-А.8-72 «Естественное освещение. Норми проектирования».

Для визначення коефіцієнта природного освітлення в навчально-виробничих приміщеннях шкіл і шкіл-інтернатів ці приміщення слід прирівнювати до приміщень виробничих будівель з точними роботами (III розряд робіт), а робочі місця для навчання крою й шиття — до II розряду робіт.

27. Напрямленість основного світлового потоку в навчальних приміщеннях повинна бути з лівого боку від учня, а на робочих місцях у навчально-виробничих приміщеннях — відповідно до технологічних вимог.

28. Найменша освітленість горизонтальних поверхонь на рівні 0,8 м від підлоги в приміщеннях майстерень з обробки металу і деревини повинна бути: при люмінесцентних лампах 300 лк, при лампах розжарювання 150 лк; швейних майстерень при люмінесцентних лампах — не менш як 400 лк, при лампах розжарювання 200 лк; проходів навчальних майстерень — відповідно не менш як 100 і 50 лк (на підлозі).

29. У І, II, III і IV будівельно-кліматичних зонах над світловими отворами в навчальних майстернях з південною, західною і південно-західною орієнтацією вікон потрібні сонцезахисні пристрої (жалюзі, козирки).

30. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати виробами, інструментом, матеріалами та іншими предметами.

Складання поблизу вікон матеріалів, виробів та інших предметів не повинно погіршувати природну освітленість майстерні.

Обладнання майстерень, як правило, потрібно розміщувати так, щоб воно не затемняло робочої зони.

31. Шибки у вікнах треба очищати від пилу й бруду не рідше як два рази на рік, а в приміщеннях із значним виділенням диму, пилу, кіптяви — у міру їх забруднення, але не менш як чотири рази на рік.

32. До миття вікон будівель будь-якої поверховості забороняється залучати учнів навіть старших класів.

33. Стекла в рамах повинні бути надійно закріплені, щоб запобігти випаданню їх з рам.

34. Садити дерева треба на відстані потрійної висоти їх у дорослому стані від шкільної будівлі, але не менш як 10 м, щоб крони дерев, які розрослися, не затуляли вікон; гілки дерев, що ростуть біля вікон будівлі, необхідно підрізати щовесни.

35. Штучне освітлення допускається загальне або комбіноване (загальне плюс місцеве). Застосовувати тільки місцеве освітлення недопустимо.

36. Світильники місцевого освітлення (з будь-якими лампами) для виробничих приміщень повинні мати відбивачі, виготовлені з матеріалу, що не просвічується, із захисним кутом, не меншим від 30°. Яскравість світильників місцевого освітлення не повинна перевищувати 1000 кд/м2 (нт). Світильники місцевого освітлення повинні живитися струмом при напрузі не більшій за 36 В.

37. Типи світильників, що рекомендуються для освітлення виробничих приміщень:

 

Тип світильника

Виготов- ляється для ламп

Де використовується

Для ламп розжарювання «Универсаль» із захисним кугом 14°

До 200

і до- 800 Вт

У навчально-виробничих приміщеннях з незначним виділенням пилу, кіптяви при висоті підвішування до 4-5 м

Кососвіт

 

До 200 і до 500 Вт

Для освітлення вертикальної поверхні, розміщеної з одного боку світильника

Куля молочного скла

 

До 60, 130, 300 Вт

Для створення м'якого розсіяного освітлення

Світильник з емальованим відбивачем для місцевого освітлення «Альфа»

 

До 60 і 25 Вт

 

Для місцевого освітлення при висоті установки світильника 30 см; створює в межах світлової плями діаметром 0,5 м освітленість 300 лк при лампах 40 Вт, 200 лк при лампах 25 Вт

СК-300; КСО-2

 

 

Для створення розсіяного освітлення

Для люмінесцентних ламп ШОД-2-40,

ШОД-2-80

 

Для створення рівномірного розсіяного освітлення