13.11Контроль ефективності продування повинен проводитися за вмістом кисню і інертного газу у газах, що відходять, з урахуванням конкретних умов проведення процесу продування методом періодичного відбору проб.

13.12Технологічний процес гідрування олії і жирів повинен бути оснащений засобами контролю за параметрами, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу з реєстрацією показань і попередньою сигналізацією і подальшим блокуванням з вимкненням ініціюючих факторів (водневих компресорів, пари високого тиску, технічної води тощо).

13.13Якщо автоматичний контроль за тим чи іншим параметром та його регулювання у заданих діапазонах неможливий, методи і засоби контролю за даними параметрами визначаються для кожного конкретного випадку з урахуванням паспортних даних устаткування і проведення технологічного процесу.

13.14У технологічних блоках виробництва гідрованих жирів, що мають Q_в<10, допускається використання засобів ручного регулювання при умові автоматичного контролю небезпечних параметрів (тиску, температури) і сигналізації, що спрацьовує при виході їх за допустимі значення.

13.15Для технологічного устаткування з гідрованими жирами (саломасом) повинна передбачатися система аварійного звільнення, що забезпечує зливання із усіх основних апаратів, які знаходяться під воднем у мінімально можливий термін. Порядок зливання вказується у проекті і у технологічному виробничому регламенті.

13.16Системи аварійного звільнення повинні знаходитися у постійній готовності, виключать утворення вибухонебезпечних сумішей як у самих системах, так і в оточуючій їх атмосфері, а також розвиток аварій. Забороняється використання їх для іншої мети.

13.17Арматура, призначена для аварійного звільнення устаткування, апаратури, повинна розміщуватися у доступних і безпечних для обслуговування в аварійних умовах місцях. Для блоків 3 категорії допускається ручне управління.

13.18Об’єм аварійної ємкості повинен забезпечувати приймання гідрованих жирів із усіх апаратів, що знаходяться під воднем. Забороняється використання даної ємкості для іншої мети.

13.19На лініях скидання водню в атмосферу необхідно передбачати спеціальні пристрої (типу краплеуловлювачів, сепараторів або гідрозатворів), що виключають викид рідкої фази (гідрогенізата).

13.20При відборі проб гідрогенізата повинна бути виключена можливість травмування і виділення водню в атмосферу виробничого приміщення.

13.21У приміщеннях автоклавного, системи очищення відпрацьованого водню і компресорного відділеннь повинні встановлюватися прилади постійного контролю і сигналізвції щодо концетрації водню.

14СПЕЦИФІЧНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ СТАДІЙ

14.1Приймання і зберігання жирів і олії.

14.1.1Підлоги приміщень насосної станції повинні бути покриті керамічними плитками, а стіни облицьовані глазурованими плитками або іншими водо- і олієстійкими матеріалами. Підлога і канали трубопроводів повинні мати невеликий ухил (1:100) у бік збірника олії, для збирання розливів і протікання.

14.1.2Залізничні цистерни, що подаються на вивантаження або завантаження, повинні бути надійно зафіксовані башмаками.

14.1.3Зливо-наливна естакада для заливання залізничних цистерн повинна мати площадку, сходи, поруччя, зливо-наливний стояк, відкидні містки, які повинні бути виготовлені з рифленної листової сталі або гратчатий настил чи настил з просічно-витяжного металу, що виключає можливість як повздовжнього. так і поперічного сковзання. Ширина робочої площадки повинна бути не менше 1 м. Площадка і сходи естакади повинні мати нижній борт заввишки не більше 0,15 м.

14.1.4Естакада повинна мати освітлення, що дозволяє у темний час доби обслуговувати пристрої нижнього зливу при зливанні з цистерн і проводити візуальний огляд цистерни зовні та усередині, а також відбирання проб.

14.1.5Шланги і допоміжне устаткування естакади повинні розташовуватися у встановлених місцях, щоб не заважати роботі і не загороджувати прохід.

14.1.6При наливанні цистерн на естакадах повинні бути встановлені кнопки пускачів для дистанційної зупинки насоса.

14.1.7На ділянці зливання необхідно підтримувати чистоту, продукти, що вилились, слід терміново прибрати, а місця розливу - зачистити.

14.1.8Баки для жирів, що знаходяться назовні, повинні обладнуватися пристосуваннями для захисту від прямих ударів блискавки і її проявів, від занесення високих електричних потенціалів крізь зовнішні металеві комунікації.

14.1.9У зимовий час сходи і верхню частину баків необхідно систематино очищати від снігу та льоду.

14.1.10Трубопроводи і арматура, що використовується для транспортування захололих олії, жирів і саломасу, повинні бути обладнані паровими сорочками або паровими супутниками, за подачею пари у які необхідно проводити постійнний контроль.

14.1.11У випадку заморожування арматури баків і трубопроводів для розігрівання необхідно застосовувати пару, гарячу воду. Пару у підігрівачі необхідно подавати поступово, щоб запобігти гідравлічних ударів. Забороняється використовувати для розігрівання відкритий вогонь.

14.1.12Баки повинні мати стаціонарні металеві сходи с поруччям, а також поруччя по периметру криші. Біля верхнього люку бака повинна бути улаштована рівна площадка (настил) для обслуговування. Крім кришок, люки баків повинні мати заглиблені та надійно закріплені штахети , які можна зняти.

14.1.13Спускатися усередину бака крізь верхній люк при наявності у баці продуктів забороняється. У аварійних випадках такий спуск може бути дозволений тільки з письмового дозволу технічного керівника підприємства з оформленням наряд-допуску на газонебезпечні роботи з додержанням правил роботи усередині апарата.

14.1.14Найменша відстань між двома баками, що стоять поряд, повинна бути не менше половини діаметра більшого з них. Олієбаки і групи баків, що стоять окремо, загальний об’єм яких не більше 1000 м³, повинні бути огороджені з урахуванням рельєфу місцевості суцільним земляним валом або незгоряючою стіною (або у сполученні) для попередження розтікання жиру по території підприємства при пошкодженні баків.

14.1.15Огородження олієбаків повинно бути встановлено таким чином, щоб у випадку руйнування олієбака останній не перекинувся і олія не розлилась за огородження. Огородження повинно бути по усьому периметру (висоті), протидіяти динамічному удару олії у випадку руйнування або перекидання бака.

14.1.16Висота огородження визначається з урахувванням величини огороджуваної площі, при чому висота огородження повинна бути на 0,2 м вищою можливого рівня жиру, у випадку його розливання, але не менше 1 м. Територія біля олієбаків повинна мати ухил не менше 0,004 у бік збірника,призначеного для збирання олії або жиру, у випадку їх розливання. Збірник повинен бути з’єднаний з насосною станцією.

14.1.17Освітлення естакади повинно мати автоматичне вмикання (вимикання) зовні естакади.

14.1.18При наливанні у залізничні цистерни рослинної олії або жиру забороняється заливати продукт з температурою вищою 100 °С у цистерни, обладнані універсальним зливним приладом (за виключенням цистерн с паровою сорочкою).

14.1.19Основа олієобака повинна бути бетонною. Днище олієбака, що вільно лежить на основі, повиннно бути плоским або мати ухил до центру.

14.1.20У нижній частині корпусу обічайки повинен бути стандартний люк-лаз і зливо-наливні патрубки і патрубки підігрівання. Дах бака повинна приварюватися суцільним швом до верхнього краю бака. Дах сферична або конічна з ухилом від 1:20 до·1:3. Сходи на дах можуть бути спіральними, що прикріплюються до корпусу бака, або шахтного типу.

14.1.21Олієбаки, що запроектовані спеціально для зберігання рослинної олії і жиров, повинні бути розраховані на надлишковий тиск у жировому просторі не більше 120 мм.вод.ст. і розрідження не більше 25 мм.вод.ст.

14.1.22Баки повинні бути споряджені зливо-наливними, зачищувальними, дихальними пристроями, рівнемірами , КВП, замірювальними люками, світловим і лазовим люками.

14.1.23Трубопровід для викачування жирової сировини з бака повинен мати дві засувки, одну на зовнішньому боці бака, другу усередині бака з тягами, виведеними на кришу бака.

14.1.24Для захисту олієбака від соняшної радіації їх фарбують у світлі тони, наприклад, алюмінієвими вологостійкими фарбами. Олієбакове господарство повинно мати систему захисту від враження блискавкою.

14.2Зберігання каталізаторів гідрування.

14.2.1Каталізатори гідрування типу ГМ-3, ГМ-4, що являють собою нікель сілікатний у відновленій формі пірофорни. У наслідок цього їх випускають у пасивованому вигляді. За пожежонебезпекою такі каталізатори відносяться до категорії Д.

14.2.2Каталізатори гідрування, що являють собою невідновлені нікель-мідні солне горючі і невибухонебезпечні, відносяться до другого класу небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76).

14.2.3Зберігання каталізаторів гідрування повинно здійснюватися у спеціалізованих складських приміщеннях у тарі постачальника. Складські приміщення повинні бути сухими. Розпакування тари, у якій зберігається каталізатор, повинно проводитися тільки безпосередньо перед використанням для приготування каталізаторних суспензій.

14.3Виробництво водню і його зберігання у газгольдерах.

14.3.1Основним способом виробництва водню для гідрування рослинної олії і жирів є електрохімічне розкладання води (електроліз).

14.3.2У олійножировій промисловості електролітичний водень отримують на електролізерах типу ФВ-500, ФВ-250, які є біполярними фільтрпресовими.

14.3.3Технологічне устаткування електролізерного відділення повинно піддаватися огляду і ремонту у термін, який передбачений затвердженими техничним керімником підприємства графіками планово-поперджувальних ремонтів.

14.3.4У приміщеннях електролізерного відділення усі роботи повинні виконуватися інструментом, що виключає іскроутворення.

14.3.5Наявність водню у повітряному середовищі і у верхній зоні виробничого приміщення повинна контролюватися за допомогою безперервно діючих сигналізаторів горючих газів зі світловою і звуковою сигналізацією.

14.3.6Повітрозабірний пристрій до приладу-сигналізатора у приміщенні електролізерного відділення повинен бути встановлений у верхній зоні приміщення під стелею, в місцях можливого накопичення водню.

14.3.7Видалення водню з верхньої частини виробничих приміщень, що виділяється з апаратів і арматури внаслідок порушення їх герметичності і при аваріях, повинно проводитися в атмосферу крізь аераціонний ліхтар або крізь отвір витяжних труб, встановлених у стелі за рахунок підйомної сили водню при постійно діючій припливно-механічній вентиляції.

14.3.8У відділенні електроліза повинна бути передбачена аварійна припливна вентиляція, що забезпечує разом з постійно діючою припливною вентиляцією 8-кратний обмін повітря на годину.

14.3.9Сигналізатори горючих газів повинні блокуватися з пусковими пристроями аварійної вентиляції, що вмикаються у разі вмісту у повітрі 20 % (об’ємних) водню від нижньої границі вибуху.

14.3.10Видалення водню з електролізерів і гідрозатворів в атмосферу повинно проводитися за допомогою продувних свічок.

14.3.11Проведення вогневих робіт у приміщеннях електроліза води забороняється.

14.3.12Усе устаткування електролізерного відділення для попередження появи джерел спалаху і статичної електрики повинно бути заземлене.

14.3.13Заземлюючі пристрої електроустаткування повинні систематично за графіком, затвердженим технічним керівником підприємства, перевірятися на справність, а також визначатися електричний опір захисних пристроїв і опір ізоляції силових та освітлювальних проводок.

14.3.14Ремонти з усуненння несправності електропроводки повинні проводитися негайно і тільки при знятій напрузі.

14.3.15Будова і експлуатація електролізерів повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів .

14.3.16Електролізери повинні бути обладнані електричним захистом від:

• однополюсних коротких замикань на землю;

• міжполюсних коротких замикань на землю.

14.3.17Навколо корпусу електролізера на підлозі повинні бути покладені діелектричні килимки (доріжки).

14.3.18На електролізерах, що ввімкнені до роботи, повинні бути вивішені попереджувальні плакати - “Під напругою”.

14.3.19Для безперервного контролю за вмістом домішок водню у кисні і кисню у водні електролізери повинні бути обладнані автоматичними газоаналізаторами з сигналізацією максимально допустимих концентрацій. Крім того, не менше одного разу на зміну повинен проводитися контрольний аналіз газів переносними хімічними газоаналізаторами.

14.3.20Чистота газів, що виробляються, повинна відповідати вимогам НТД на електролізерну установку, яка експлуатується.

14.3.21Величина максимально допустимого перепаду тиску між системами водню і кисню повинна відповідати паспортним даним заводу-виготовлювача, але не перевищувати 300 мм.вод.ст.

14.3.22У разі відсутності видимих рівнів електроліта в оглядових склах електролізера експлуатувати його забороняється.

14.3.23Доторкатися до корпусу електролізера під час його роботи забороняється, крім операцій з відбору проб електроліта, які повинні проводитися з застосуванням захисних засобів: діелектричних рукавичок, діелектричних бот або стоячи на діелектричному килимку.

14.3.24Пуск у роботу електролізерної установки після монтажу, ремонту і тривалих зупинок повинен проводитися тільки під керівництвом керівника даного підрозділу.

14.3.25Зберігання спецодягу, засмальцьованих обтиральних матерілів у виробничих приміщеннях відділення електролізу води забороняється.

14.3.26При роботі з лужними розчинами слід дотримуватися таких заходів обережності:

• при приготуванні електроліта, відборі проб електроліта, при заповненні електролізера електролітом обов’язково одягати захисні окуляри, гумові рукавички, фартух, чоботи, комбінізон і головний убір;

• ємкості для їдких рідин повинні мати безпечні покажчики рівня, а також переливні труби з відведенням у запасні ємкості. Переливні труби повинні встановлюватися на рівні не менше 150 мм від верхнього краю ємкості;

• трубопроводи, що транспортують розчини лугів, не повинні мати фланцевих з’єднань над проходами. Усі фланцеві з’єднання цих трубопроводів повинні мати захисні металеві кожухи;

• у місцях роботи з лугами повинні бути встановлені раковини з чистою водою і нейтралізуючі засоби;

• у разі попадання лугів на кожу, уражене місце слід негайно промити сильним струменем води, потім промити 3 % розчином борної кислоти і звернутися до пункту медичної допомоги;

• у разі попадання лугу в очі слід негайно промити очі водою, потім 3 % розчином борної кислоти і звернутися до пункту медичної допомоги;

• на робочих місцях персоналу повинна бути протічна вода, аптечка з борною кислотою і іншими медикаментами;

• перед розбиранням апаратів і трубопроводів, що працюють у лужному середовищі, їх необхідно ретельно промити до нейтральної реакції (рН=7);

• приміщення, у якому готується електроліт, повинно бути обладнано примусовою вентиляцією.