8.2.4Склад жирів, олії та інших речовин у стічних водах не повинно перевищувати граничнодопустимих концентрацій.

8.2.5Виробничі стічні води каталізаторного відділення до викиду у каналізацію повинні проходити через відстійники для видалення шламу.

8.2.6Скидання продуктів гідрогенезаційного виробництва у каналізацію забороняється навіть у аварійних випадках. Для цих випадків повинна бути передбачена спеціальна ємкість.

8.2.7В усіх виробничих приміщеннях для миття апаратів, підлог повинні передбачатися водопровідні крани.

8.3Шум і вібрація.

8.3.1Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робочих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати 80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від важкості та напруженості праці.

Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснюється у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів шуму на робочих місцях.

8.3.2Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засобами шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих та шумопоглинальних основах тощо).

8.3.3Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів, що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників, невчасне та недостатнє їх змазування тощо).

8.3.4Заборонено перебування працюючих в зоні з рівнем звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.

8.3.5Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не повинна перевищувати гранично допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ 12.1.012-90.

8.3.6Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів управління повинні мати форму, зручну для роботи.

8.3.7При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час контакту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75 % тривалості робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допускаються.

8.3.8Основні організаційно-технічні та лікувально-профілактичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюючих:

• зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих машин;

• зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізоляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових, поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;

• перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути наведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90), а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;

• своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту машин з обов’язковим післяремонтним контролем вібраційних характеристик;

• використання машин у відповідності з їх призначенням, передбаченим нормативно-технічною документацією;

• виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сигналізації, блокування, попереджувальні написи тощо).

8.3.9На підприємствах, в організаціях та в установах повинен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих місцях не менше одного разу на рік.

9ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА І ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ

9.1Електробезпека електроустановок споживачів, які наново будуються або реконструюються, повинна забеспечувапися у відповідності з вимогами ПУЕ .

9.2Обладнання, монтаж, обслуговування та ремонт електроустановок повинні відповідати вимогам Правил обладнання електроустановок, Правил технічної експлуатації та Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів, будівельних норм і правил, державних стандартів та цих Правил.

9.3У вибухонебезпечних зонах будь-якого класу підлягають заземленню всі електроустановки при усіх напругах змінного та постійного струму, а також устаткування, яке встановлено на занулених (заземлених) металевих конструкціях.

9.4При проведенні ремонтних робіт на електроустаткуванні необхідно встановлювати переносне заземлення для захисту працюючих від ураження електричним струмом в разі помилкової подачі напруги до місця роботи.

9.5До мережі заземлення повинні бути приєднані стаціонарно прокладені трубопроводи усіх призначень (матеріалопроводи, аспіраційні та вентиляційні повітропроводи тощо), металеві корпуси технологічного устаткування.

9.6Кожна частина електроустаткування,що підлягає заземленню, повинна бути приєднана до заземлюючого контуру окремим провідником. Послідовне підключення електроустаткування до заземлюючого контуру не допускається.

9.7Відкрито прокладені заземлюючі провідники повинні бути пофарбовані у відповідності з вимогами ГОСТ 12.2.007.0-75. Зовнішній огляд заземлюючого пристрою провадиться разом з оглядом електроустаткування та записом висновків огляду у спеціальному журналі.

9.8Електропостачання взаємно пов’язаних між собою технологічних об’єктів передбачається від однієї групи джерел струму (основного і резервного).

При електропостачанні від різних джерел передбачаються заходи і засоби, що забезпечують безперебійну роботу взаємно пов’язаних між собою об’єктів технологічної системи або переведення її у безпечний стан у разі виходу із ладу одного із джерел струму.

9.9Приміщення розподільчих пунктів (пристроїв, РП, РУ) трансформаторних підстанцій (ТП) та інших електроустановок, пов’язаних з електроспоживачами вибухопожежонебезпечних виробництв облаштовуються в будівлях, що стоять окремо.

Для технологічних об’єктів з блоками не вище II категорії вибухонебезпеки дозволяється розміщувати РУ, ТП, РП в приміщеннях, що примикають однією стіною до вибухонебезпечної зони (виробничого приміщення).

Прибудовані РУ,ТП, РП повинні обслуговувати тільки ту технологічну установку, в границях якої вони знаходяться.

9.10Прокладання кабелю по території гідрозаводів рекомендується виконувати відкрито: на естакадах, галереях і на кабельних конструкціях.

Допускається також прокладання кабелю у каналах, які засипані піском та траншеях (приховані у землі). Кабельні естакади і галереї можуть бути як самостійними, так і на загальних будівельних конструкціях з технологічною естакадою.

Проходи кабелів із приміщень з різноманітними категоріями вибухобезпечних зон необхідно здійснювати відповідно вимогам розділу 7.3 ПУЄ.

Кабелі, які прокладаються по території технологічних установок і виробництв, повинні мати ізоляцію та оболонку із матеріалів, які не розповсюджують горіння. Вибір ізоляції і оболонок кабелів повинен впроваджуватися з урахуванням шкідливої дії на них парів продуктів, що маються в зоні їх прокладання.

9.11Для споживання ручних світильників у приміщеннях з підвищеною безпекою і особливо небезпечних повинна застосовуватися напруга не вище 42 В.

При наявності особливо несприятливих умов, а саме таких, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється тіснотою, незручним положенням робітника, торканням з великими, металевими, добре заземленими поверхнями (наприклад, робота у котлах, цистернах, бочках і інших ємкостях) для живлення ручних світильників у вибухонебезпечному виконанні повинна застосовуватись напруга не вище 12 В

9.12Для освітлення закритих місць устаткування, для яких потрібен періодичний огляд і наладка, на шафах, пультах або нішах повинні бути встановлені штепсельні розетки на напругу не більше 12 В для підключення переносних світильників. Місця підключення ручних світильників до електромережі необхідно позначити написом “Місцеве освітлення”.

9.13Аварійне освітлення слід передбачати у випадках, якщо відключення робочого освітлення і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування устаткування і механізмів може викликати:

• вибух, пожежу, отруєння людей;

• довгочасне порушення технологічного процесу;

• порушення роботи таких об’єктів, як електричних станцій, вузлів радіомовлення і зв’язку, диспетчерські пункти, котельні, щитові, насосні установки водопостачання, установки вентиляції і кондиціонування повітря для виробничих приміщень, в яких недопустиме припинення робіт.

9.14Світильники робочого та аварійного освітлення у виробничих спорудах і зонах роботи на відкритих просторах повинні живитися від різних незалежних живильників. Допускається живлення робочого і аварійного освітлення виконувати від різних трансформаторів однієї двотрансформаторної підстанції при живленні трансформаторів від різних незалежних живильників.

9.15В приміщеннях з підвищеною небезпекою на світильники повинні бути нанесені добре розрізнювальні розпізнавальні знаки, що є покажчиками застосовуваної напруги.

9.16Переносні світильники в пожежонебезпечних зонах любого класу повинні мати ступінь захисту не менше ніж ІР54, скляний ковпак світильника повинен бути захищений металевою сіткою.

9.17Технологічні устаткування і виробництва обладнуються стаціонарною мережею для підключення зварювального електрообладнання.

9.18Для підключення зварювальних апаратів повинні застосоватися комутаційні ящики (шафи).

9.19Мережа для підключення зварювальних апаратів не повинна бути під напругою. Подача напруги в цю мережу і підключення зварювального електрообладнання виконується у відповідності з вимогами ПТЕ і ПТБ електроустановок споживачів при наявності дозволу на проведення вогневих робіт.

9.20Повинні бути передбачені заходи, які виключають можливість подачі напруги у ці мережі без наявності дозволу.

9.21Пристрої для підключення пересувного і переносного електрообладнання дозволяється розміщувати поза вибухонебезпечних зон. Рівень вибухозахисту такого електрообладнання повинен відповідати класу вибухонебезпечної зони.

9.22Ремонт вибухозахищеного електрообладнання повинен здійснюватися у відповідності з вимогами РД16.407-87 “Ремонт вибухозахищеного і рудничного електрообладнання” при наявності дозволу на проведення такого виду робіт.

9.23На вибухозахищене обладнання повинні бути заведені паспорти індивідуальної експлуатації (наприклад, у вигляді окремих карт), в яких поряд з паспортними даними повинні відмічатися результати ремонтів, профілактичних випробувань та вимірювань параметрів вибухозахисту (ширина і довжина щілини, значення надмірного тиску і т.ін.), аварії та дефекти. Експлуатаційний паспорт (карта) затверджує особа, що відповідає за експлуатацію електрогосподарства підприємства.

9.24У вибухонебезпечних зонах забороняється:

• ремонтувати електрообладнання та мережі, які знаходяться під напругою;

• експлуатувати електрообладнання при любих пошкодженнях, наприклад при несправних захисних заземленнях, контактних з’єднань ізолюючих деталей, блокування кришок апаратів, прокладок, блокуванню включення.

9.25На вибухозахищеному електрообладнанні забороняється зафарбовувати паспортні таблички. Необхідно відновити колір знаків вибухозахисту та попереджувальні написи.

9.26Забороняється застосовувати дерев’яні або металеві ящики в якості допоміжних кожухів для захисту електромашин від проникнення пилу або волокон.

9.27Планово-попереджувальний ремонт та профілактичні випробування електрообладнання повинні здійснюватися відповідно графіку, затвердженому технічним керівником або відповідальним за електрогосподарство підприємства в строки встановлені “ПТЕ електроустановок споживачів”, інструкціями заводів-виготовлювачів та іншої НД.

9.28Підприємство може замінити будь-які елементи вибухозахищеного електрообладнання тільки при умові виготовлення їх заводом-виготовлювачем або підприємством, яке отримало дозвіл на ремонт відповідно РД 16.407-87, по узгодженій в установленому порядку технічній документації з подальшою перевіркою елементів вибухозахисту.

9.29До ремонту вибухозахищеного електрообладнання допускаються особи, які пройшли одночасно з перевіркою знань “ПТЕ електроустановок споживачів” і ПТБ при експлуатації елекроустановок споживачів, ГОСТів на вибухозахищене електрообладнання РД 16.407-87 та що отримали посвідчення на право ремонту по формі, встановленій РД 16.407-87.

9.30Всі електричні машини, апарати, а також інше електрообладнання та електромережі у вибухонебезпечних зонах повинні періодично в залежності від місцевих умов, але не рідше одного разу в три місяці, підлягати зовнішньому огляду. Огляд повинен проводити відповідальний за електрогосподарство підприємства аба призначені ним особи. Результати огляду заносяться до оперативного або спеціального журналу.

10КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ, ВИРОБНИЧА СИГНАЛІЗАЦІЯ ТА ЗВ¢ЯЗОК

10.1Вимірювальні прилади повинні відповідати діючій нормативно-технічній документації, мати необхідний клас точності та виконання.

10.2Контрольно-вимірювальні прилади повинні встановлюватися в добре освітлених доступних та зручних для спостереження і обслуговування місцях.

10.3Для пневматичних контрольно-вимірювальних приладів і приладів автоматичного ругулювання (КВП і А) повинні передбачатися спеціальні та окремі мережі стисненого повітря.

10.4Повітря для повітряного компресора і систем КВП і А повинно бути очищене від пилу, вологи, масла.

Якість стисненого повітря повинна відповідати ГОСТ 17433-80 і бути не нижче I класу забрудненості.

10.5Повітроводи для КВП і А повинні мати буферні ємкості, які забезпечують запас стисненого повітря приладів вподовж не менше однієї години при зупинці компресорів.

10.6На вході у цех передбачаються пробовідбірні пристрої для аналізу забрудненості стисненого повітря. Періодичність аналізів визначається чинною нормативно-технічною документацією.