і заходів безпеки, також заходи щодо забезпечення робочого місця
первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил
пожежної безпеки в Україні.
Оформлений наряд є одночасно дозволом на проведення вогневих
робіт.
Вогневі роботи, що проводяться у спеціально відведених і
обладнаних місцях у цехах, майстернях і на відкритих площадках,
виконуються без оформлення наряду. Місця проведення таких робіт
повинні бути обгороджені і мати відповідні написи.
4.8.3. Під час проведення вогневих робіт на
вибухопожежонебезпечному обладнанні (мазутних резервуарах,
газопроводах, газорозподільних пунктах, мастилопроводах, бункерах
з пилом тощо) наряд повинен узгоджувати головний інженер
підприємства, а заходи пожежної безпеки, зазначені у наряді, -
посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку підприємства.
4.8.4. У разі виникнення аварій зварювальні та інші вогневі
роботи дозволяється виконувати без оформлення наряду, але
обов'язково під безпосереднім наглядом начальника цеху
(підрозділу) або за його вказівкою під наглядом іншого
відповідального інженерно-технічного працівника цього цеху
(підрозділу).
4.9.1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання,
організації виробничого процесу і засобів захисту працівників від
радіоактивного випромінювання повинні відповідати вимогам
"Санитарных правил по радиоизотопной дефектоскопии", затверджених
МОЗ СРСР 07.08.74, № 1171/74.
4.9.2. Норми радіаційної безпеки, порядок проведення робіт,
облік, зберігання і видавання дефектоскопів, утримання приміщень,
заходи особистої профілактики, система організації, обсяг і
порядок проведення радіаційного контролю, включаючи розроблення
заходів щодо попередження і ліквідації аварій, повинні відповідати
вимогам Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97),
затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України
від 14.07.97 № 208, та Норм радіаційної безпеки України
(доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного
опромінення) (НРБУ-97/Д-2000), затверджених постановою Головного
державного санітарного лікаря України 12.07.2000 № 116.
4.9.3. До проведення робіт з дефектоскопії повинні
допускатись працівники, які пройшли навчання з правил безпеки
проведення таких робіт і мають у посвідченні про перевірку знань
запис на право проведення робіт з дефектоскопії.
4.9.4. Керівник підприємства несе відповідальність за
зберігання джерел іонізуючого випромінювання і забезпечення таких
умов збереження, одержання, використання, витрачання і списування
з обліку усіх джерел випромінювання, за яких неможливо їх загубити
або безконтрольно використати.
4.9.5. Ремонт, заряджання (перезаряджання), розкривання
захисних блоків радіаційних головок і вилучення джерел
випромінювання повинна проводити тільки спеціалізована
організація.
4.9.6. Потужність еквівалентної дози випромінювання від
переносних і стаціонарних дефектоскопічних апаратів не повинна
перевищувати: 100 мбер/год - на відстані 0,1 м від поверхні блока
захисту апарата з джерелом випромінювання; 3 мбер/год - на
відстані 1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом
випромінювання.
4.9.7. Роботи з дефектоскопії повинна виконувати бригада, яка
складається не менше ніж з двох працівників.
Бригада повинна виконувати роботи з дефектоскопії з
дотриманням вимог пункту 4.9.1 цих Правил.
З метою убезпечення роботи бригади слід розробити заходи щодо
зниження потужності дози у разі зовнішнього опромінювання всього
тіла на робочих місцях до 2,9 мбер/год, а в суміжних приміщеннях -
до 0,24 мбер/год.
Граничнодопустима доза опромінювання протягом календарного
року для працівників, які виконують роботи із застосуванням джерел
іонізуючого випромінювання, не повинна перевищувати 5 бер.
4.9.8. Зону, у межах якої потужність дози опромінювання
перевищує 0,24 мбер/год, слід обгородити легким переносним
бар'єром і на межі цієї зони вивісити знаки радіаційної безпеки.
4.9.9. Пересувні і переносні радіоізотопні дефектоскопи слід
зберігати у спеціально відведених приміщеннях (сховищах), - що
убезпечують зберігання їх і перешкоджають доступу до них сторонніх
осіб.
4.9.10. Організацію тимчасових сховищ поза територією
підприємства слід попередньо узгодити з місцевими органами
санітарно-епідеміологічної служби і органами внутрішніх справ.
Потужність еквівалентної дози на зовнішній поверхні такого
сховища або на його огородженні, що перешкоджає доступу сторонніх
осіб, повинна бути до 0,1 мбер/год, а у сховищах, що розташовані в
санітарно-захисній зоні підприємства, - до 2,9 мбер/год.
4.9.11. Джерела іонізуючого випромінювання повинен видавати
виконавцям робіт відповідальний працівник з місць їхнього
зберігання - з обов'язковою реєстрацією у прибутково-видатковому
журналі.
Виконавці робіт несуть відповідальність за збереження джерел
іонізуючого випромінювання з моменту отримання і до повернення або
списування їх.
4.9.12. Вивезення джерел іонізуючого випромінювання для
проведення робіт з використанням їх поза межами підприємства
повинно проводитись згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки
України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України
(доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного
опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.13. Під час застосування пересувних або переносних
дефектоскопів слід дотримуватись таких вимог:
- направляти випромінювання переважно у бік землі або у той
бік, де відсутні люди;
- віддаляти джерела від обслуговувальних працівників та інших
осіб на можливо більшу відстань;
- обмежити тривалість перебування працівників поблизу джерел
випромінювання;
- використовувати пересувні огородження і захисні екрани;
- вивішувати застережні плакати безпеки, які повинні бути
чітко видні на відстані більше 3 м.
4.9.14. Радіаційний контроль при використанні переносних і
пересувних дефектоскопів повинен містити:
- вимірювання потужностей експлуатаційних доз випромінювання
і (або) густини потоків швидких нейтронів на відстанях 0,1 і 1 м
від поверхні радіаційної головки - не рідше двох разів на місяць;
- контроль ефективності захисту транспортних засобів, сховищ
і суміжних з ними приміщень - не рідше двох разів на рік;
- вимірювання потужностей експозиційних доз випромінювання,
густини потоків швидких нейтронів на робочих місцях і визначення
розмірів радіаційно-небезпечних зон - один раз на квартал, а також
кожного разу у випадку змінювання технології просвічування;
- визначення рівнів радіоактивного забруднення дефектоскопів,
транспортних засобів і сховищ - не рідше одного разу на квартал;
- вимірювання індивідуальних доз опромінювання працівників,
які здійснюють виробничий процес, - постійно.
4.9.15. Працівників, які виконують роботи із застосуванням
пересувних і переносних дефектоскопів, необхідно забезпечувати
двома типами дозиметрів - прямопоказувальними і фотодозиметрами
або термолюмінісцентними, які слід розміщувати у верхній кишені
спецодягу.
4.9.16. Для проведення виробничого процесу за допомогою
стаціонарних дефектоскопів необхідно обладнати спеціальні
приміщення (робочі камери).
Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно
розміщувати поза робочою камерою, в якій не слід установлювати
обладнання, що не використовується у виробничому процесі.
4.9.17. Усі двері робочої камери повинні мати блокування з
механізмом переміщування джерел випромінювання.
Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна
виводитись на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над
вхідними дверима у робочу камеру. Проводити виробничий процес з
несправними блокуванням і сигналізацією заборонено.
4.9.18. У разі використання стаціонарних установок із
спрямованим пучком випромінювання пучок слід направляти переважно
у бік землі - у разі розміщення на першому поверсі, а якщо це
неможливо, - на зовнішній бік приміщення, що не має вікон і
забезпечує захист від випромінювання.
4.9.19. Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях,
суміжних з робочою камерою, у разі використання стаціонарних
дефектоскопів повинен полягати у вимірюванні потужності
експозиційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких
нейтронів від радіаційних головок. Потужність експозиційних доз
випромінювання та густина потоків швидких нейтронів від джерел
випромінювання повинні бути безпечними відповідно до Норм
радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки
України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного
опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.20. Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з
відкритим або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання
слід розміщувати в окремому приміщенні - переважно в окремому
будинку або окремому крилі будинку; матеріал і товщина стін,
підлоги, стелі такого приміщення за будь-яких положень
радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні забезпечувати
послаблення первинного і розсіяного випромінювання у суміжних
приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень
згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
4.9.21. На поверхні радіаційної головки, контейнера,
зовнішньої упаковки транспортного пакувального комплекту і на
зовнішніх дверях сховищ слід наносити знаки радіаційної небезпеки.
4.9.22. Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого
випромінювання про всі випадки невідповідності індивідуальних
засобів захисту вимогам, які до них висуваються, кожен працівник
повинен доповісти своєму безпосередньому керівникові
(працівникові, який відповідає за експлуатацію обладнання з
джерелом іонізуючого випромінювання).
4.10.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у
резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам
розділів 1, 4, 6, 7 Правил безпеки систем газопостачання України.
4.10.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну
споруду, перед тим, як увійти у газонебезпечне приміщення,
необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у
повітрі робочої зони і достатність кисню (вміст кисню повинен бути
понад 20 % від об'єму).
Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед
початком проведення робіт.
Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному
приміщенні або газонебезпечній підземній споруді в період
проведення робіт повинен визначати керівник робіт.
Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім
наглядом керівника робіт.
4.10.3. Характеристики вибухонебезпечних і шкідливих газів,
що найчастіше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку
2 до цих Правил.
4.10.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати
перелік газонебезпечних підземних споруд, зазначених у пункті
4.1.30 цих Правил.
Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і
маршрутній карті; вони повинні мати пофарбовані люки
(рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину
фарбувати у жовтий колір).
4.10.5. Для визначення стану повітряного середовища у
резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні
допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють
користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і
шкідливих речовин і мають у посвідченні відповідний запис на право
виконання таких робіт.
4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища
слід за допомогою шланга, який опускається в отвір люка
резервуара, підземної споруди або установлюється у напіввідчинені
двері газонебезпечного приміщення.
Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги
(дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої
частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути
виявлена шкідлива речовина, важча за повітря, та на 20 - 30 см - у
разі відбирання проби з його верхньої частини, в якій може бути
виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.
4.10.7. Спускатись у резервуари та підземні споруди і входити
у газонебезпечні приміщення для відбирання проб повітря
заборонено.
4.10.8. До початку і під час проведення робіт у резервуарі,
підземній споруді, газонебезпечному приміщенні необхідно
забезпечити природну або примусову вентиляцію їх.
Природну вентиляцію камер і каналів слід створювати
відкриванням не менше двох люків з установленням біля них
спеціальних козирків, що спрямовують повітряні потоки.
Примусову вентиляцію слід проводити за наявності у повітрі
резервуара, підземної споруди або іншого газонебезпечного
приміщення шкідливих речовин або за температури повітря у ньому
понад плюс 30 град. C.
Для створення примусової вентиляції можна використовувати
вентилятори або компресори, які повністю замінюють повітря у
