Сильнозасолені ґрунти можна використовувати для влаштування насипу, в тому числі і робочого шару, на ділянках 1-го типу місцевості за умов зволоження при обов'язковому виконанні заходів, спрямованих на недопущення значного засолення робочого шару.

Використання надмірно засолених ґрунтів необхідно обґрунтувати спеціальними розрахунками з розробкою відповідних заходів з нейтралізації їх негативного впливу.

Основними заходами, спрямованими на підвищення стійкості земляного полотна на ділянках із засоленими грантами, повинні бути:

• підвищення поверхні покриття над розрахунковим рівнем води згідно з таблицею 6.1;

• дотримання величини коефіцієнтів ущільнення ґрунту тіла насипу згідно з
  таблицею 6.8;

• влаштування капіляроперериваючих та гідроізолюючих прошарків у тілі насипу;

• зниження рівня ґрунтових вод;

• використання привезених незасолених або слабозасолених ґрунтів.

6.6.12 Земляне полотно на зрошуваних землях необхідно проектувати в насипах з мінімальним використанням площі зрошуваних земель та з урахуванням впливу зрошувальної системи на його водно-тепловий режим.

Відстань між брівками каналів зрошувальної системи та підошвою насипів необхідно призначати не менше ніж 4,5 м.

За розрахунковий горизонт ґрунтових вод необхідно приймати найвищий багаторічний рівень згідно із спостереженнями органів водного господарства.

13. Проектування земляного полотна на зсувних і зсувонебезпечних ділянках, карстових та підроблюваних територіях, а також в районах можливого виникнення сельових потоків, снігових лавин, каменепадів, на слабких, набухаючих та просідаючих ґрунтах і на ділянках впливу абразії та річкової ерозії слід здійснювати відповідно до ДБН В.1.1-3,
    СНиП 2.01.15.

14. За відповідним техніко-економічним обґрунтуванням у конструкціях земляного полотна можуть бути використані прошарки з геотекстильних матеріалів, що виконують армуючу, фільтруючу або розподільчу функції.

Прошарки необхідно передбачати:

• в основі насипів на слабких ґрунтах;

• в тілі насипів для підвищення стійкості укосів; як захисний фільтр у дренажних конструкціях; як дренуючі, що забезпечують відведення води з водонасиченого масиву ґрунту;

• для розподілу напружень на контакті шарів ґрунту і зернистого матеріалу (перешкода для перемішування матеріалів шарів).

7 СПОРУДИ ДОРОЖНЬОГО ВОДОВІДВОДУ

7.1 Для захисту земляного полотна від перезволоження поверхневими водами, розмиву, а також для забезпечення виконання робіт на час спорудження земляного полотна необхідно передбачати систему поверхневого водовідведення (планування території, влаштування канав, лотків, перепадів, швидкотоків, випаровувальних басейнів, поглинальних колодязів тощо).

Рівні ґрунтових і поверхневих вод, що впливають на міцність та стійкість земляного полотна або на умови виконання будівельних робіт, необхідно знижувати, а воду відводити за межі земляного полотна.

Поздовжній похил водовідвідних споруд слід призначати залежно від типу ґрунту, типу укріплення укосів і дна канави з урахуванням допустимої швидкості протікання води. У разі неможливості забезпечення допустимих похилів необхідно передбачати швидкотоки, перепади та водобійні колодязі.

Дно канави повинно мати поздовжній похил понад 5 ‰, а у виняткових випадках – не менше 3 ‰.

Ймовірність перевищення розрахункової повені при проектуванні водовідвідних канав і кюветів необхідно призначати для доріг I-а, І-б і II категорій – 2 %; III категорії – 3 %; IV, V категорій – 4 %, а при проектуванні водовідвідних споруд з поверхні мостів і доріг для доріг I-а, І-б і II категорій – 1 %; III категорії – 2 %; IV і V категорій – 3 %.

7.2 Випаровувальні басейни можна влаштовувати в дорожньо-кліматичній зоні У‑ІІІ з використанням понижених ділянок місцевості, відпрацьованих кар'єрів та резервів завглибшки не більше 0,4 м. На ділянках, де для влаштування випаровувального басейну використовуються бічні резерви, необхідно передбачати на насипу з боку басейну берму завширшки 4,0 м.

3. Висоту насипів і огороджувальних дамб біля середніх та великих мостів і на підходах до них, а також насипів на заплавах слід призначати з таким розрахунком, щоб брівка земляного полотна підвищувалась не менше ніж на 0,5 м, а брівка незатоплених регуляційних споруд і берм – не менше ніж на 0,25 м над розрахунковим горизонтом води з урахуванням підпору і висоти набігання хвилі на укіс.

4. Брівку земляного полотна на підходах до труб необхідно підвищувати над розрахунковим горизонтом води з урахуванням підпору не менше ніж на 0,5 м при безнапірному режимі роботи споруди і не менше ніж на 1 м при напірному та напівнапірному режимах.

Ймовірність перевищення повені при проектуванні насипів на підходах до малих мостів і труб слід приймати згідно з таблицею 1.6 ДБН В.2.3-14.

7.5 В гірських умовах особливу увагу потрібно приділяти укріпленню вхідних і вихідних русел штучних споруд. На схилах, що розмиваються, відвідні русла водоперепускних споруд необхідно укріплювати до рівня базису ерозії.

7.6 Підтоплені укоси насипів необхідно захищати від руйнівних дій хвилі відповідними типами укріплень залежно від гідрологічного режиму ріки або водоймища. Інженерний захист територій від затоплення та підтоплення виконується відповідно до СНиП 2.06.15.

Для утримання та забезпечення стійкості укосів у гірських умовах необхідно застосовувати спеціальні конструкції, в тому числі з використанням місцевих матеріалів.

7.7 При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні замість укріплення можна зменшувати крутизну укосів. Крутизну стійкого проти дії води укосу необхідно визначати за розрахунками, залежно від гідрологічних та кліматичних умов і виду ґрунту насипу. Орієнтовно крутизну таких укосів необхідно приймати згідно з таблицею 7.1.

Таблиця 7.1 – Крутизна укосів насипів в умовах затоплення

8. Укріплення земляного полотна та водовідвідних споруд повинно відповідати умовам роботи укріплюваних споруд, враховувати властивості ґрунтів, особливості погодно-кліматичних факторів, конструктивні особливості земляного полотна та забезпечувати можливість механізації будівельних робіт при мінімумі витрат на будівництво і експлуатацію. Типи укріплення необхідно призначати на основі розроблених варіантів з урахуванням умови та часу виконання робіт із спорудження земляного полотна та його укріплення. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні для укріплення укосів насипів можуть застосовуватись геотекстильні матеріали.

9. Для запобігання розмиву узбіч і укосів земляного полотна на ділянках доріг з поздовжнім похилом понад 30 ‰, при насипах заввишки понад 3 м та у місцях віражів і увігнутих вертикальних кривих у поздовжньому профілі, при зустрічних похилах необхідно влаштовувати водовідвідні споруди для збирання та відведення поверхневої води за межі земляного полотна.

Водовідвідні споруди на розділювальній смузі необхідно влаштовувати:

• при ширині смуги 13,5 м, похилі понад 10 ‰ та довжині понад 100 м;

• при ширині смуги 5,0 м та 6,0 м, похилі понад 10 ‰ та його довжині понад 200 м.

7.10 Для осушення земляного полотна та дорожнього одягу влаштовуються дренажні водовідвідні споруди різної конструкції.

Конструкцію дренажних водовідвідних споруд необхідно вибирати на основі ретельних інженерно-геологічних, гідрологічних обстежень та гідравлічних розрахунків притоку води до дренажів.

Дренажі поділяються на поперечні, поздовжні та врізні укосні. Поперечні дренажі підрозділяються на глибокого та мілкого заглиблення.

Дренажі мілкого заглиблення влаштовуються в зоні промерзання ґрунту і призначаються для осушення дорожнього одягу та верху робочого шару земляного полотна на контакті з дорожнім одягом. Їх необхідно влаштовувати на затяжних поздовжніх похилах, якщо величина поздовжнього похилу більша за поперечний похил дорожнього одягу.

Дренажі глибокого заглиблення влаштовуються нижче глибини промерзання ґрунту і призначаються для захисту земляного полотна від негативного впливу ґрунтової та поверхневої води.

Поперечні дренажі глибокого заглиблення необхідно влаштовувати в місцях переходу дороги з виїмки до насипу, перед верховими конусами мостів та естакад, у місцях початку та в нижніх точках увігнутих вертикальних кривих при зустрічних похилах.

Поздовжні дренажі глибокого заглиблення влаштовуються переважно у виїмках. Залежно від глибини виїмки, геологічної будови та рівня виявленої ґрунтової води вони можуть бути одноярусними, двоярусними та багатоярусними.

7.11 Водопропускні труби необхідно проектувати відповідно до ДБН В.2.3-14.

8 ДОРОЖНІЙ ОДЯГ

8.1 Загальні положення

1. Конструкцію дорожнього одягу та матеріал покриття необхідно призначати виходячи з транспортно-експлуатаційних вимог, інтенсивності руху та складу автотранспортних засобів в його потоці, кліматичних ґрунтово-геологічних умов, санітарно-гігієнічних вимог, вимог безпеки та комфортності руху, забезпеченості місцевими будівельними матеріалами.

2. Дорожній одяг складається з одного або кількох шарів. За наявності кількох шарів дорожній одяг включає покриття, основу та, за необхідності, додаткові шари основи.

Покриття повинно бути стабільно міцним, рівним, шорстким, протистояти накопиченню пластичних деформацій влітку, зберігати суцільність при прогині навесні і восени та при розтягуванні від охолодження в зимовий період. Для тривалого збереження шорсткості матеріал покриття повинен бути стійким до стирання. По поверхні покриття за необхідності може влаштовуватись поверхнева обробка або тонкошарове покриття різного призначення – для підвищення шорсткості, захисних, вирівнювальних та інших функцій.

Основа повинна забезпечувати зменшення прогину покриття від дії зовнішнього навантаження, а також мати достатню жорсткість, щоб зменшувати напруження в додатковій основі та в ґрунті земляного полотна до допустимих значень. Основу слід проектувати з одного або декількох шарів.

Додаткова основа повинна сприяти зменшенню прогину та напружень від транспортних засобів у покритті, основі і земляному полотні, а також виконувати такі функції:

• відведення води з верхньої частини земляного полотна (при погано фільтруючому ґрунті) і з основи дорожнього одягу (дренажний шар та гідроізоляційний шар);

• зменшення товщини промерзаючого шару ґрунту (морозозахисний шар);

• зменшення глибини промерзання земляного полотна (теплоізоляційний шар);

• виключення взаємного проникання зернистого матеріалу основи і ґрунту земляного полотна (розділюючий шар);

• забезпечення проїзду автомобілів і будівельної техніки під час будівництва дорожнього одягу (технологічний шар).

Один шар додаткової основи може виконувати декілька функцій.

Загальна товщина дорожнього одягу і товщина окремих шарів повинні забезпечувати міцність та морозостійкість усієї конструкції.

3. За механічними властивостями, опором навантаженню від транспортних засобів та реакцією на температуру, вологість і тривалість дії навантаження дорожній одяг поділяється на нежорсткий та жорсткий.

4. Типи дорожнього одягу, матеріали покриттів та сфера їх застосування наведені в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1 – Сфера застосування покриттів дорожнього одягу

8.1.5 Дорожній одяг необхідно проектувати з урахуванням надійності, яка забезпечує безвідмовну роботу конструкції протягом встановленого нормативного терміну служби. Кількісним показником коефіцієнта надійності є відношення довжини міцних ділянок без пошкоджень і деформації до загальної довжини ділянки дороги на останній рік наміченого строку служби.