---

6.7.4.4 На відновленій покрівлі з листової міді усі деталі типу карнизних випусків, цокольних покриттів та інші необхідно прооліфити або заґрунтовувати з внутрішнього боку для запобігання корозії міді і утворенню зелених затікань на стінах.

6.7.5 Відновлення покрівель маківок, бань, шпилів та інших завершень споруд

6.7.5.1 За вибраними способами реставрації-покриття металом маківок- покрівля їх може бути відновлена гладенькою, лемеховою, "у косий кошичок" або з декором, утвореним складнопрофільними елементами, які в процесі улаштування покрівлі виго­товляють за спеціальними шаблонами.

6.7.5.2 Покрівлю маківок, бань так само, як і рядову покрівлю дозволяється віднов­лювати з листової покрівельної сталі, міді, рідше - з цинку та свинцю.

Відновлення покриття з листової сталі можна виконувати по суцільному настилу і по звичайному, підготовленому, як для влаштування рядового покриття.

6.7.5.3 Листові елементи покриття маківок (лемех, шашка тощо) закріплюють до настилу клямрами, а між собою по боках з'єднують у фальці, в рейку або внаклеп.

При фальцевому з'єднанні потрібно використовувати одинарні лежачі фальці, ущільнені герметиками.

6.7.5.4 Виконання з'єднання листів при покритті маківок способом у рейку дозволяє одержати найбільш герметичне покриття, однак воно є найбільш трудомістким.

При з'єднанні внаклеп мідні листи накладають один на другий напустком і за­клепують по краях.

6.7.5.5 Для закріплення елементів покриття до настилу потрібно застосовувати цвяхи з того ж металу, який застосовано для покрівлі, або з металу, що має близькі характеристики за електродним потенціалом.

6.7.5.6 При реставрації та відновленні покрівлі маківок, бань, шпилів та інших завершень окремі елементи потрібно складати на землі, а потім кріпити до конструкції покрівлі. Особливо це потрібно при відновленні складних покрівель з великою кількістю декоративних елементів.

6.7.5.7 Декоративні елементи потрібно прикріплювати до суцільного настилу і з'єд­нувати між собою або кріпити до гладкого покриття купола заклепками.

6.7.5.8 На звужених ділянках конструктивних елементів споруди під банями для їх покрівлі і для фартухів потрібно використовувати той самий покрівельний матеріал, що і для покриття маківок. Елементи покриття цих ділянок між собою потрібно з'єд­нувати у фальц або в рейку.

6.7.5.9 Архітектурні підзори при їх відновленні дозволяється закріплювати різними способами, причому потрібно використовувати у кожному випадку найбільш ефек­тивний з них: клепання, влаштування кронштейнів тощо.

6.7.5.10 Елементи покриття підхрестової кулі в основному рекомендується закріп­лювати в рейку, в окремих випадках - заклепками. Для уникнення утворення конденсату всередині підхрестової кулі потрібно робити продухи.

6.7.6 Відновлений покрівель з матеріалів, виготовлених із деревини

6.7.6.1 При реставрації покрівель із матеріалів, виготовлених із деревини (ґонт, дранка, тес) карниз покрівлі і пригребеневу частину покриття рекомендується від­новлювати (викладати) з укорочених елементів, а решту покрівлі - з повномірних. При цьому покрівлю потрібно викладати у три або чотири шари.

6.7.6.2 Кріплення ґонту (ґонтин) можливе за допомогою кілків або цвяхів. При ремонтно-реставраційних роботах характер історичних кріплень слід зберігати.

6.7.6.3 Покрівлю з дранки (драниці) потрібно відновлювати у два-три шари. Перший укорочений ряд дранки потрібно настилати ворсистою стороною всередину, всі інші -укорочені і повномірні - ворсистою стороною назовні з обов'язковим направленням ворсу за напрямом стікання води. Кожну пару суміжних дранок у ряду потрібно укладати з закроєм, тобто одну дранку перекривати другою на 1/4 або на 1/3 її ширини.

6.7.6.4 При відновленні покрівлі з дранки потрібно перекривати нижні ряди верхніми, при тришаровому покритті нижній ряд слід перекривати на 2/3. Дранка прибивається до настилу ґонтовими цвяхами 1,5х70 мм. Кожен ряд покриття потрібно підрівнювати рейкою, в яку упираються нижні торці дранки.

6.7.6.5 Кінець покрівлі потрібно робити з двох дощок, які прибиваються поверх дранкового покриття.

6.7.6.6 Покрівлю з ґонту при її відновленні слід улаштовувати у два або три шари. У двошаровому покритті нижні шари ґонту потрібно перекривати верхніми на половину довжини ґонтини (клепки). При тришаровому покритті нижні ряди потрібно перекривати верхніми на 2/3 довжини ґонтини.

При кріпленні цвяхами кожну ґонтину потрібно закріплювати одним цвяхом, при цьому його головка повинна перекриватися ґонтиною верхнього ряду і бути перев'я­заною м'яким дротом.

6.7.6.7 При відновленні покрівлі з ґонту його укладання потрібно починати від карнизної дошки спочатку укороченими, а далі повномірними рядами. При покритті кожну ґонтину потрібно завести гострим ребром у шпунтову канавку суміжної і прибити цвяхом. Покриття у верхній частині даху - на гребені - потрібно закінчувати рядом укорочених ґонтин. При укладанні ґонтин слід пам'ятати, що їх вузька сторона повинна бути завжди направлена в одну сторону. Поздовжні стики у суміжних рядах потрібно зміщувати на половину ширини ґонтини. Кінець покрівлі на гребені покривають двома дошками.

6.7.6.8 При відновленні покрівлі тес може укладатися вздовж схилу і поперек, тобто паралельно карнизу. Характер укладання передбачається проектом

6.7.6.9 Роботи з відновлення покрівлі з тесу потрібно починати по настилу лат перерізом 6 см х 6 см або лат діаметром 7 см, обтесаних з двох боків. Лати потрібно класти на відстані одна від одної через 60...70 см і прибивати до кроков. Ухил для покрівель з тесу повинен бути не менше 80 %.

6.7.6.10 При відновленні двошарової покрівлі з тесу роботи слід розпочинати з лінії обрізу настилу. Дошки з тесу для нижнього шару потрібно притуляти одну до одної серцевиною донизу і прибивати до лат одним цвяхом 3 мм х 70 мм у кожному перетині їх з латою.

Дошки верхнього шару потрібно укладати на нижній шар таким чином, щоб ут­ворювався половинний закрій. При цьому дошки тесу верхнього ряду потрібно вста­новлювати серцевиною до верху і прибивати двома цвяхами 3 мм х 100 мм у кожному перетині з латою.

6.7.6.11 При відновленні покрівлі з тесових дощок в розгін дошки тесу потрібно укладати так само, як для двошарової покрівлі. Дошками верхнього шару потрібно перекривати ребра дощок нижнього не менше ніж на 5 см. Прибивати дошки до лат потрібно двома цвяхами, через обидва шари у кожному перетині з латою.

6.7.6.12 Для влаштування гребеня слід використовувати вкладиші. Гребеневі дош­ки і смуги з покрівельної сталі потрібно закріплювати толевими цвяхами розміром 2,5 мм х 3,5 мм. Під гребеневі дошки рекомендується укладати стрічку з руберойду шириною цих дощок.

6.7.6.13 Покрівлі з тріски аналогічні покрівлям з дранки, але укладаються навскіс, ялинкою.

6.7.7 Нанесення захисних покриттів

6.7.7.1 Після завершення робіт із реставрації покрівлі з листової сталі (проведення часткового ремонту або повної її заміни) покриття потрібно захистити від впливів атмосферних опадів, сонячної радіації, агресивного середовища повітря тощо, що викликають іржавіння сталі. Для цього потрібно вжити відповідних заходів, які повинні бути вказані у проекті.

6.7.7.2 Технологічна структура процесів і робочих операцій із захисту та консервації покрівельного покриття складається з двох етапів:

- підготовчого, що включає прості робочі операції підготовки поверхні покрівлі для нанесення захисних покриттів;

- основного - нанесення атмосферостійких лакофарбованих складових за два прийоми - спочатку за два рази наносяться два шари ґрунтовки, потім - два шари фарби (емалі).

6.7.7.3 Підготовка раніше покритої фарбою поверхні покрівлі для нанесення нового лакофарбового покриття включає технологічні операції очищення поверхні від старої фарби та її знежирення.

Рекомендується спочатку фарбувати схил даху, а потім іти від гребеня до схилу. Схил даху фарбують на один раз більше ніж основну покрівлю.

6.7.7.4 Одночасно потрібно перевірити стан та якість з'єднання елементів покрівлі. Місця, що мають порушення з'єднань, потрібно відремонтувати, ущільнити шпаклів­кою, замазкою або герметиком, за необхідності накласти латки, потім прооліфити їх та пофарбувати.

6.7.7.5 Для захисту покрівель від атмосферного впливу рекомендується викорис­товувати ґрунтовки - на натуральній оліфі та фарби (емалі).

Приготування і нанесення ґрунтовок і фарб потрібно здійснювати відповідно до правил і вимог, вказаних у паспортах на ці матеріали та в спеціальних інструкціях.

6.7.7.6 Для подовження строку служби риштаків потрібно регулярно і своєчасно очищати їх від снігу, листя та інших забруднювачів, проводити суцільне фарбування не рідше одного разу за три роки.

6.7.7.7 Не рекомендується наносити штучну патину на всю поверхню покрівлі, а тільки на ділянках нового матеріалу, використаного при ремонті або зачищенні до блиску металу ділянки історичного матеріалу.

6.7.7.8 Для захисту конструктивних елементів із дерев'яних матеріалів, що під­даються дії води, потрібно використовувати антисептичні препарати, а від вогню - антипіренові розчини.

6.7.7.9 Покриття з дерев'яних матеріалів необхідно захищати від вогню, біоуражень та захищати їх гідрофобними засобами, які не змінюють кольору і не завдають шкоди деревині.

6.7.7.10 Допускається фарбування дерев'яних покриттів, якщо це відповідає іс­торичному характеру пам'ятки і передбачено проектом реставрації.

6.7.7.11 Не дозволяється фарбувати або наносити інші захисні покриття на покрівлю при безпосередній дії сильних сонячних променів, під час дощу і по невисохлій після дощу або роси поверхні, а також при температурі нижче 10 °С.

6.8 Реставрація та ремонт підлог

6.8.1 Загальні підходи до реставрації та ремонту підлог

6.8.1.1 Підлоги відіграють важливу роль у визначенні загального історичного ха­рактеру пам'ятки.

6.8.1.2 Роботу з реставрації та влаштування підлоги потрібно виконувати з до­триманням вказівок проекту реставрації, ПВРР і ТК.

6.8.1.3 Історичні підлоги зустрічаються таких типів:

- дерев'яні (дошка, паркет, художня клепка);

- металеві (чавун, мідь);

- земляні (земля, глина);

- кам'яні (мармур, граніт, природні камені);

- керамічні (керамічна плитка, плінфа, цегла);

- мозаїчні (смальта, кераміка, природні камені).

6.8.1.4 Не дозволяється радикально змінювати план та вигляд підлоги кімнат і приміщень, які є важливими у визначенні загального історичного характеру будівлі.

6.8.1.5 Проектно-виконавча документація повинна містити:

- результати обстеження: інженерно-технічний стан підлоги і її елементів, стан матеріалу підлоги, характерні елементи, особливості технології замощення (улашту­вання), наявність замокань, вологість матеріалу, наявність пошкоджень та біоуражень, пофарбувань, ремонтно-реставраційних вставок і доповнень тощо;

- технологію влаштування, укріплення або реставрації підлоги (поетапно); харак­теристику реставраційних матеріалів, захист та оздоблення;

- технологічну схему влаштування підлоги;

- необхідні підготовчі роботи;

- креслення з необхідними перерізами і деталізацією;

- пояснювальну записку.

6.8.1.6 Вимоги до відреставрованої підлоги:

- природа основного матеріалу та рівень автентичної підлоги повинні зберігатися;

- вигляд підлоги повинен відповідати історичному характеру будівлі;

- підлога повинна бути стійка до стирання. Від цього залежить її довговічність і зовнішній вигляд;

- необхідно передбачати можливість промивати підлогу водою або натирати пастою;

- поверхня підлоги повинна бути рівною (без вибоїн і каверн) і не слизькою.

6.8.1.7 Не дозволяється замінювати цілі деталі або елементи підлоги, коли можлива реставрація або обмежена заміна деяких частин.

6.8.1.8 Необхідно захищати елементи підлоги від пошкодження при проведенні ремонтно-реставраційних робіт і подальшій її експлуатації.

6.8.1.9 Не дозволяється виконувати такий захист підлоги, який призводить до зміни зовнішнього вигляду, деструкції або псування її елементів в часі.

6.8.2 Дерев 'яні підлоги

6.8.2.1 При реставрації дерев'яних підлог необхідно дотримуватись вимог до рес­таврації дерев'яних виробів та конструкцій цих Норм та враховувати існуючі нормативні документи на влаштування нових дерев'яних підлог в тій частині, яка не суперечить цим Нормам.

6.8.2.2 Всі дерев'яні елементи підлоги повинні бути захищені від можливої дії вологи, вогню та біоуражень. Методи захисту необхідно чітко вказати в проектній документації.

6.8.3 Підлоги з дощок

6.8.3.1 Технологічний процес улаштування підлог з дощок передбачає такі операції:

підготовку основи, розмітку укладання лаг у приміщенні; укладання лаг-маяків у про­ектне положення по готовій основі; вивірення і розкладання проміжних лаг; закріплення першої і наступних дощок підлоги.

6.8.3.2 Основою під підлоги з дощок повинні слугувати:

- при влаштуванні на грунті - історичний підстилаючий шар, а якщо він втрачений або сильно зруйнований, то ущільнений щебенем грунт або підстилаючий шар на основі традиційних або спеціальних реставраційних розчинів, по яких вимуровують стовпчики з червоної цегли, будівельного розчину або вкопані елементи (колоди зі щільних порід дерева діаметром не менше ЗО см) для встановлення лаг. Марка цегли не повинна бути нижче М75, а розчин не нижче М25;

- при влаштуванні на міжповерхових перекриттях - балки перекриття, дошки і звукоізоляційний шар;