Правила охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт

Роботодавець повинен забезпечити працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одя­гом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, за­твердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, за­реєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (із змінами) (НПАОП 0.00-4.01-08).

Засоби індивідуального захисту працівників повинні відповідати ви­могам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затверджено­го постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

Працівники повинні бути забезпечені спеціальним одягом, спеціаль­ним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших за­собів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галу­зей промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 16 квітня 2009 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 травня 2009 року за № 424/16440 (далі - НПАОП 0.00-3.07-09).

Не допускаються до роботи працівники без відповідних засобів індивіду­ального захисту.

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати з дотри­манням таких вимог:

Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 31 грудня 2008 року № 308, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 лютого 2009 року за № 103/16119 (НПАОП 0.00-1.22-08);

Правил будови і безпечної експлуатації підйомників, затверджених нака­зом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 08 грудня 2003 року № 232, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2003 року за № 1262/8583 (із змінами) (НПАОП 0.00-1.36-03);

Правил охорони праці на автомобільному транспорті, затверджених нака­зом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 09 липня 2012 року № 964, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 серпня 2012 року за № 1299/21611 (НПАОП 0.00-1.62-12);

Правил техніки безпеки і виробничої санітарії на підприємствах по зберіганню та переробці зерна Міністерства хлібопродуктів СРСР, затвер­джених наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР від 18 квітня 1988 року № 99 (НПАОП 15.0-1.01-88);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (ма­шиністів) стрілових самохідних (автомобільних, гусеничних, залізничних, пневмоколісних) кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 371/907 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.03-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідіймальні крани, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 25 вересня 1995 року № 135, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 1995 року за № 372/908 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.04-95);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (ма­шиністів) баштових кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 14 листопада 1995 року № 175, за­реєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 1995 року за № 425/961 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.05-95);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщенням вантажів кранами, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 60/596 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.06-94);

Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідій­мальних кранів у справному стані, затвердженої наказом Державного коміте­ту України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, за­реєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 59/595 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.07-94);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (ма­шиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових), за­твердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 березня 1996 року № 45, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 березня 1996 року за № 143/1168 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.18­96);

Типової інструкції з безпечного ведення робіт для кранівників (ма­шиністів) портальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 січня 1996 року № 13, за­реєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 лютого 1996 року за № 63/1088 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.19-96);

Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 20 жовтня 1994 року № 107, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 березня 1995 року за № 58/594 (із змінами) (НПАОП 0.00-5.20-94);

ГОСТ 12.3.020-80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприяти­ях. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

Експлуатація будівель, споруд та інженерних мереж підприємства здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Будова, виготовлення, установлення, монтаж, демонтаж, налагоджен­ня, експлуатація, ремонт, реконструкція та модернізація вантажопідіймаль­них кранів і машин, їх складових частин, а також вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари та колисок повинні відповідати вимогам Правил бу­дови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

Вимоги щодо створення безпечних умов праці

Роботодавець повинен забезпечити санітарно-гігієнічний стан вироб­ничих приміщень відповідно до вимог Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, за­реєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-2002), Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05 лютого 2014 року № 99, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 року за № 335/25112 (НПАОП 0.00-7.13-14), Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затвердже­них постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), міждержавних стандартів ГОСТ 12.1.001-89 «ССБТ. Ультразвук. Общие требования безопасности», ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требова­ния», ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности».

Під час організації та ведення технологічних процесів, пов’язаних із застосуванням шкідливих речовин, необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности».

Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, за- тверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42, та ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитар­но-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (далі - ГОСТ 12.1.005-88).

Природне та штучне освітлення на робочих місцях повинно відповіда­ти вимогам законодавства.

До експлуатації допускаються справне устаткування, механізми або пристрої, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.003-91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.2.003­91).

Роботи по очищенню цистерн повинні виконувати не менше ніж три працівники, один із яких перебуває в цистерні, а двоє працівників, що спо­стерігають за виконаням роботи (спостерігачі), повинні перебувати поза ци­стерною. Між спостерігачами і працівником у цистерні повинен бути вста­новлений переговірний зв’язок або визначені сигнали, які передаються за до­помогою страхувального каната (мотузки), що забезпечує підйом працівника нагору на його вимогу.

Навантаження (розвантаження) балонів з горючими газами, а також легкозаймистих рідин, речовин і матеріалів забороняється виконувати в спецодязі, виготовленому із синтетичних матеріалів та матеріалів, здатних накопичувати на своїй поверхні заряди статичної електрики, та в спецвзутті, підбитому металевими (крім латунних) цвяхами або підковами.

Вимоги до місць проведення вантажно-розвантажувальних робіт, те- риторії підприємства, виробничих будівель і споруд

Позначення небезпечних зон та відповідного устаткування повинно відповідати вимогам Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здо­ров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки і захисту здоров’я працівників), ГОСТ 12.2.058-81 «ССБТ. Краны грузоподъ­емные. Требования к цветовому обозначению частей крана, опасных при эксплуатации» та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки без­опасности» (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути рівні, мати тверде, рівне покриття та ухил не більше 5°.

Для проходу (підйому) працівників на робоче місце для безпечного пе­ресування повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які по­винні бути справні, розраховані на робоче навантаження і застосовуватися відповідно до свого призначення.

На місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинна за­безпечуватися можливість руху транспортних засобів, засобів механізації і працівників без зустрічей і перетинань технологічних потоків.

Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт, у тому числі проходи та проїзди, повинні мати природне і штучне освітлення відповідно до вимог законодавства, при немеханізованому навантаженні (розванта­женні) вантажів - 2 лк, за допомогою вантажопідіймальних машин - 10 лк.

Освітленість повинна бути рівномірною, без сліпучої дії світильників на працівників. Типи світильників необхідно вибирати залежно від умов навко­лишнього середовища і властивостей вантажу.

Ширина проїздів на площадках для укладання вантажів повинна забез­печувати безпеку руху транспортних засобів і підіймально-транспортного устаткування.

Взимку площадки повинні бути очищені від снігу та льоду, а у випадку заледеніння - посипані піском, шлаками.

Площа вантажно-розвантажувальних майданчиків повинна забезпечу­вати відстань між габаритами транспортних засобів не менше ніж 1 м. При проведенні навантаження і розвантаження поблизу будинку відстань між бу­динком і транспортним засобом з вантажем повинна бути не менше ніж 0,8 м.

Для правильного розміщення транспортних засобів під час наванта­ження сипучих вантажів необхідно визначити місце зупинки транспортних засобів та нанести розмежувальні лінії.

Вантажно-розвантажувальні роботи з легкозаймистими рідинами, ре­човинами і матеріалами, із застосуванням відкритого вогню повинні вико­нуватися з оформленням наряду-допуску, оформленого згідно з вимогами Ін­струкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежо- небезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністер­ства праці та соціальної політики України від 05 червня 2001 року № 255, за­реєстрованої у Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (НПАОП 0.00-5.12-01).

У місцях постійного навантаження (розвантаження) їдких і корозій­них речовин повинен бути встановлений аварійний душ (ванни з водою). Крім того, ці місця повинні бути забезпечені нейтралізуючими речовинами (розчинами крейди, вапна, соди).

Під’їзні колії до площадок повинні мати тверде покриття й утримува­тися в справному стані: спуски і підйоми в зимовий час повинні бути очи­щені від льоду і снігу та посипані піском. Ширина під’їзних колій повинна бути не менше ніж 6,2 м при однобічному русі з відповідним розширенням на закругленнях доріг.

Відкриті складські площадки, що прилягають до залізничних колій, повинні перебувати від них на відстані не менше ніж 2,5 м.

Розміщення вантажів поблизу залізничних та підкранових колій повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.3.009-76 «ССБТ. Работы погрузочно­разгрузочные. Общие требования безопасности» (далі - ГОСТ 12.3.009-76).

Територія відкритих складських площадок повинна утримуватися в чистоті.

Відходи пакувального матеріалу, сміття необхідно збирати в мусорні ба­ки, розташовані за межами складської площадки, і вчасно вивозити.

Відкриті площадки, на яких розміщені склади пальних та легкозайми­стих рідин, повинні бути обгороджені та мати по периметру обвалування відповідно до вимог нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

Заглиблені резервуари, колодязі, люки повинні бути закриті міцними кришками врівень з прилягаючою територією.

Під час проведення ремонтних робіт на території заглиблення, які не мо­жуть бути закриті (котловани, траншеї, ями), повинні мати огородження ви­сотою 1 м із суцільним зашиттям по низу 0,15 м; колодязі, які необхідно тимчасово відкрити, повинні бути обгороджені або закриті щитами з уста­новкою попереджуючих (заборонних) переносних знаків безпеки і освітлю­ватися в темний час доби.

Склади для зберігання лакофарбових і полімерних матеріалів, кислот і лугів, цементу та сипучих матеріалів, які забруднюють атмосферне повітря, необхідно розташовувати відносно інших складів з підвітряного боку.

Пішохідні доріжки повинні бути максимально короткими з мінімаль­ною кількістю перетинань зі шляхами вантажопотоків.

Небезпечні зони можливого виходу працівників на проїзну частину по­винні мати огорожу висотою 1 м. Встановлення огорож на діючих підприєм­ствах здійснюється в плановому порядку при проведенні капітальних ре­монтів, технічного переоснащення та реконструкції підприємства.