ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОМУ
ГОСПОДАРСТВУ
Н А К А З
N 70 від 29.07.94 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
14 грудня 1994 р.
vd940729 vn70 за N 301/511
Про затвердження Правил утримання зелених
насаджень міст та інших населених пунктів України
( Щодо змін додатково див. Наказ Держбуду
N 226 ( z0182-02 ) від 24.12.2001 )
Для утримання в належному стані, створення та формування
високодекоративних і ефективних в екологічному відношенні, стійких
до несприятливих умов навколишнього природного середовища
насаджень в містах та інших населених пунктах України,
Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Правила утримання зелених насаджень міст та
інших населених пунктів України, що додаються.
2. Визнати такими, що втратили чинність, Правила охорони та
утримання зелених насаджень у містах та населених пунктах
Української РСР, затверджені Мінжитлокомунгоспом в 1984 році.
3. Інститутові "Комунекономіка" (Короткий) організувати
розмноження затверджених Правил за замовленнями підприємств,
установ та організацій України незалежно від їх відомчого
підпорядкування і форм власності.
4. Контроль за виконанням наказу покласти на Управління
благоустрою та зеленого господарства (Кирилюк).
Голова Комітету А.А.Дронь
Затверджено
наказом Державного комітету
України по
житлово-комунальному
господарству від 29.07.94
N 70
ПРАВИЛА
утримання зелених насаджень міст та інших
населених пунктів України
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Завданням охорони та збереження зелених насаджень у
містах та інших населених пунктах (надалі - міські зелені
насадження) є їх утримання у здоровому і упорядкованому стані,
створення та формування високодекоративних і ефективних в
екологічному відношенні, стійких до несприятливих умов
навколишнього природного середовища насаджень.
1.2. Ці Правила є обов'язковими для виконання всіма
підприємствами, організаціями, установами (надалі підприємства) та
громадянами, які займаються проектуванням, створенням,
експлуатацією, ремонтом і утриманням всіх видів зелених насаджень,
розташованих на територіях міст та інших населених пунктів, у тому
числі під час посадки дерев (чагарників) у лунки, а також
утримання незначних (до 0,05 га) озеленених ділянок - острівців,
газонів, квітників уздовж транспортних магістралей, вулиць,
проїздів, набережних.
1.3. Відповідальність за виконання цих Правил при утриманні
зелених насаджень покладається безпосередньо на керівників
підприємств, які мають на своєму балансі зелені насадження.
1.4. За функціональними ознаками міські зелені насадження
діляться на три групи:
загального користування - міські та районні парки; парки
культури і відпочинку, сади житлових районів і груп житлових
будинків, сквери, бульвари, набережні, лісопарки, лугопарки,
гідропарки та інші;
обмеженого користування - насадження на територіях
громадських і житлових будівель, шкіл, дитячих закладів,
спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових
підприємств, складських територій та інші;
спеціального призначення - насадження вздовж вулиць, у
санітарно-захисних і охоронних зонах, на територіях ботанічних і
зоологічних садів, виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній
електропередач високої напруги; лісомеліоративні насадження;
насадження розсадників, квітникарських господарств; пришляхові
насадження в межах міст та інших населених пунктів.
Насадження загального користування - озеленені упорядковані
території, призначені для відпочинку міського населення, з вільним
доступом.
Парк - самостійний архітектурно-організаційний комплекс
площею понад 2 га, який виконує санітарно-гігієнічні функції і
призначений для короткочасного відпочинку населення.
Залежно від характеру і призначення вони діляться на парки
культури і відпочинку, районні, спортивні, дитячі, ботанічні,
дендрологічні, зоологічні, історичні, національні, меморіальні та
інші.
Сквер - благоустроєна і озеленена ділянка площею від 0,05 до
2,0 га, призначена для короткочасного відпочинку населення, яка є
елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць.
Бульвар - озеленена територія вздовж проспекту, транспортної
магістралі, вулиці або набережної, з алеями і доріжками для
пішохідного руху і короткочасного відпочинку.
Набережна - озеленена та благоустроєна транспортна та
пішохідна магістраль вздовж берега річки і водоймища.
Лісопарк - лісовий масив з елементами паркового благоустрою
для масового відпочинку населення.
Лугопарк - відкритий луговий простір з насадженнями і
водоймищами. Оптимальне співвідношення площ лугів, насаджень,
водойм 5:2:1.
Гідропарк - благоустроєний водноспортивний комплекс.
Оптимальне співвідношення площ водойм, насаджень та лугів 2:1:1.
II. УПРАВЛІННЯ ЗЕЛЕНИМ ГОСПОДАРСТВОМ МІСТ ТА ІНШИХ
НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ
2.1. Державне управління зеленим господарством в містах та
інших населених пунктах здійснюють місцеві органи державної
виконавчої влади.
2.2. Виконання господарських заходів щодо розвитку зеленого
господарства міст та інших населених пунктів, охорони і утримання
зелених насаджень покладається на підрозділи органів місцевої
державної виконавчої влади (міськкомунгоспи, комбінати комунальних
підприємств та інші) та підприємства, на територіях яких зростають
зелені насадження і мають здійснюватись озеленювальні роботи.
2.3. Місцеві органи державної виконавчої влади можуть
передавати у користування зелені насадження землекористувачам у
тому разі, якщо в них створено спеціалізовані служби з ведення
зеленого господарства. Про це складається акт і приймається
рішення місцевого органу державної виконавчої влади.
2.4. Управління об'єктами природно-заповідного фонду та їх
охорона здійснюються згідно із Законом України "Про
природно-заповідний фонд України" та іншими актами чинного
законодавства.
2.5. Місцеві органи державної виконавчої влади можуть
позбавити права користування зеленими насадженнями кожного
землевласника, землекористувача у разі недотримання ними чинного
законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища
і положень, передбачених цими Правилами.
2.6. Безпосереднє управління зеленим господарством міст
(районів міст), селищ міського типу здійснюється відповідними
структурними підрозділами органів державної виконавчої влади, на
які покладаються функції:
контролю за станом експлуатації та утримання об'єктів
зеленого господарства незалежно від форм власності та відомчого
підпорядкування в межах територій міст та інших населених пунктів;
прогнозування та розробки перспективних і пріоритетних
напрямів розвитку зеленого господарства;
впровадження нових форм і методів господарювання,
прогресивних форм організації та стимулювання праці в галузі і
ведення обстеження зелених насаджень під час виділення земельних
ділянок під будівництво, ремонт будинків та інших споруд;
обстеження земельних насаджень для оформлення ордерів на
проведення санітарних вирубок, видалення сухостійких,
пошкоджених хворобами та шкідниками дерев та кущів; вирубки дерев,
чагарників на ділянках, відведених під нове будівництво,
реконструкцію та інше;
підготовки або перевірки матеріалів для оформлення дозволів
на видалення (вирубку) зелених насаджень або окремих дерев та
чагарників, знесення газонів, квітників на замовлення власників
цих насаджень;
видачі дозволів (ордерів) на вирубку сухостійких, буреломних
і вітровальних та пошкоджених шкідниками і хворобами окремих
дерев;
оформлення дозволів на проведення ремонтно-будівельних робіт
на об'єктах зеленого господарства;
контролю за дотриманням будівельними організаціями правил
охорони зелених насаджень та обсягів озеленювальних робіт;
участі в комісіях з приймання в експлуатацію нових та
капітально відремонтованих об'єктів зеленого господарства;
складання зведених місцевих (районних) поточних і
перспективних планів в розрізі усіх підприємств з питань створення
нових, реконструкції існуючих зелених насаджень, їх капітального
ремонту та утримання;
підготовки зведених звітів з питань створення та утримання
зелених насаджень, форми яких затверджуються Мінстатом або
Держжитлокомунгоспом за погодженням з Мінстатом України;
контролю за веденням та складанням статистичної звітності
щодо створення та утримання зелених насаджень (додаток N 1);
надання підприємствам, установам, організаціям, а також
приватним особам методичної, технічної та консультативної допомоги
з питань утримання та охорони зелених насаджень;
перевірка фактів за листами та скаргами громадян з питань
утримання та охорони зелених насаджень;
роботи з громадськими організаціями.
2.7. У невеликих населених пунктах функції управління зеленим
господарством можуть бути покладені на відповідні відділи або на
окремих спеціалістів відділів органів державної виконавчої влади.
2.8. Роботи з утримання, капітального та поточного ремонту
об'єктів зеленого господарства повинні проводитись
спеціалізованими підприємствами зеленого господарства,
благоустрою, дорожньо-експлуатаційного господарства, спеціальними
підрозділами виробничих управлінь житлово-комунального
господарства, комбінатів комунальних підприємств, комбінатів
(трестів) благоустрою та житлово-експлуатаційних організацій, а
також відповідними підрозділами інших міністерств та відомств.
2.9. Підприємства, зазначені в п.2.8, можуть здійснювати
догляд за зеленими насадженнями за договорами з іншими
підприємствами, установами, організаціями з оплатою витрат на
обслуговування.
2.10. Державний контроль за станом експлуатації та утримання
всіх видів зелених насаджень здійснюється Радами народних
депутатів, їх виконавчими та розпорядчими органами, Міністерством
охорони навколишнього природного середовища і його органами на
місцях та іншими спеціально уповноваженими на те органами.
III. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО КОРИСТУВАННЯ ЗЕЛЕНИМИ
НАСАДЖЕННЯМИ ТА ЇХ ЗБЕРЕЖЕННЯ
3.1. Порядок користування та вилучення земель визначається
Земельним кодексом України ( 561-12 ).
3.2. Відповідальність за збереження зелених насаджень і
належний догляд за ними покладається:
щодо насаджень, які відносяться до комунальної власності, -
на місцеві Ради народних депутатів, їх виконавчі чи спеціально
уповноважені ними органи, при інших формах власності - на
землевласників і землекористувачів;
на вулицях перед будівлями до проїжджої частини, всередині
квартальних насаджень та садів мікрорайонів - на власників
(орендарів) житлових, громадських і промислових будівель та
споруд, а також на власників будівель побуту, торгівлі, освіти,
охорони здоров'я, які розташовані у житлових районах;
на територіях підприємств, а також на прилеглих до них
ділянках і санітарно-захисних зонах - на ці підприємства;
на територіях зелених насаджень, відведених під будівництво,
з дня початку робіт - на керівників організацій, котрим відведені
земельні ділянки, або керівників будівельних організацій;
на пустирях, берегах водоймищ та річок - на керівників
прилеглих підприємств за рішенням місцевих органів державної
виконавчої влади;
на приватних садибах і прилеглих ділянках - на їх власників.
3.3. До обов'язків власників і користувачів міських зелених
насаджень входить:
забезпечення збереження насаджень, квітників, газонів,
доріжок і обладнання та належний догляд за ними відповідно до цих
Правил;
вжиття протягом року необхідних заходів щодо боротьби із
шкідниками та хворобами зелених насаджень, лікування;
видалення сухостійких дерев та чагарників, вирізування сухих
і поламаних гілок своїми силами або за договорами із
спеціалізованими підприємствами та організаціями відповідно до
п.2.8 цих Правил;
заміна у повному обсязі засохлих та пошкоджених, а також
садіння нових дерев і кущів.
3.4. Власники зелених насаджень зобов'язані мати паспорти на
кожен об'єкт зеленого господарства, в які щорічно за станом на
1 листопада записувати усі поточні зміни, що відбулися (приріст та
ліквідація озеленених ділянок, посадка та зменшення кількості
дерев, чагарників та інше).
3.5. Керівники підприємств, які на своєму балансі мають
парки, лісопарки, зобов'язані забезпечити охорону і захист диких
звірів та птахів, а також проведення біотехнічних заходів для
створення оптимальних умов їх мешкання та розмноження.
3.6. На території зелених насаджень забороняється:
складувати будь-які матеріали;
влаштовувати звалища сміття, забруднених снігу та льоду;
використовувати роторні снігоочищувальні машини для викидання
снігу на зелені насадження. Використання їх для прибирання
озеленених вулиць та майданів допускається лише в умовах аварійних
ситуацій у разі наявності спеціальних направляючих пристроїв, що
зменшують пошкодження насаджень від попадання снігу;
посипати кухонною сіллю сніг та лід на тротуарах;
обладнувати стоянки автомашин, мотоциклів, велосипедів та
інших транспортних засобів (якщо це призводить до пошкодження
зелених насаджень, квітників та газонів);
будь-яке будівництво, у тому числі і павільйонів для
торгівлі, розміщення малих форм архітектури без погодження
(рішення) місцевих органів державної виконавчої влади;
використовувати малі форми архітектури не за призначенням;
влаштовувати зупинки пасажирського транспорту на газонах,
біля дерев та живоплотів (без погодження з органами, що здійснюють
контроль відповідно до п.2.10 цих Правил);
ходити та влаштовувати ігри на газонах, кататися на ковзанах,
санчатах, за винятком місць, спеціально для цього відведених і
обладнаних;
випалювати суху рослинність, розпалювати багаття та
порушувати інші правила протипожежної безпеки;
підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, вірьовки для сушіння
білизни, прикріплювати рекламні щити, електропроводи,
електрогірлянди з лампочок та інші предмети, якщо вони можуть
пошкодити дерево;
добувати з дерев сік, смолу, робити надрізи, надписи,
наносити механічні пошкодження;
рвати квіти і ламати дерева та чагарники;
знищувати мурашники, ловити птахів і звірів та стріляти у
них;
складувати неокорену і непротруєну від шкідників та хвороб
деревину в період з 15 квітня до 15 вересня;
засмічувати і засипати водоймища або влаштовувати на них
загати.
IV. КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ ЗЕЛЕНИХ НАСАДЖЕНЬ МІСТ ТА ІНШИХ
НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ УКРАЇНИ
4.1. Охорона зелених насаджень міст та інших населених
пунктів включає систему правових, організаційних, економічних та
інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання з
урахуванням призначення (природоохоронне, рекреаційне,
історико-культурне, тощо).
4.2. Державний контроль у галузі охорони міських зелених
насаджень здійснюється Радами народних депутатів та їх виконавчими
і розпорядчими органами, Міністерством охорони навколишнього
природного середовища, його органами на місцях та іншими
спеціально уповноваженими органами.
4.3. Громадський контроль за охороною міських зелених
насаджень здійснюється згідно з Положенням, яке затверджується
Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
4.4. Контроль за охороною лісів у межах міської (селищної)
смуги, які віднесені до держлісфонду, здійснюється в порядку,
передбаченому Лісовим кодексом України ( 3852-12 ).
4.5. До компетенції місцевих органів Міністерства охорони
навколишнього природного середовища відноситься:
державний контроль за станом охорони, утримання і
використання зелених насаджень, вжиття заходів щодо розвитку
зеленого господарства;
погодження матеріалів для отримання дозволу на виділення
земельних озеленених ділянок під нове будівництво, ремонт будівель
і споруд відповідно до вимог земельного законодавства;
погодження матеріалів для отримання дозволу на вирубку дерев,
пов'язану з доглядом за зеленими насадженнями, відведенням ділянок
під нове будівництво, реконструкцію тощо;
подання позовів про відшкодування збитів і втрат, заподіяних
знищенням та пошкодженням зелених насаджень;
контроль за дотриманням будівельними організаціями цих Правил
і умов погодження під час відведення земельних ділянок;
вибіркова перевірка зведених статистичних звітів підприємств
щодо створення нових та утримання існуючих зелених насаджень;
контроль за веденням обліку площ зелених насаджень;
вирішення інших питань у галузі охорони, утримання і
використання зелених насаджень, віднесених до компетенції органів
Мінприроди України відповідно до Закону України "Про охорону
навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ) та інших актів
законодавства.
4.6. Знесення та пересадка дерев, чагарників, газонів,
квітників може здійснюватись лише у разі наявності спеціального
дозволу (ордера). Ордер видається на підставі обстеження зелених
насаджень, погоджено з місцевими органами Мінприроди України, і
рішення місцевого органу державної виконавчої влади
(додаток NN 2, 3).
V. ФІНАНСУВАННЯ УТРИМАННЯ ТА РЕМОНТУ ОБ'ЄКТІВ
ЗЕЛЕНОГО ГОСПОДАРСТВА
5.1. Джерелами фінансування робіт з утримання та поточного
ремонту об'єктів зеленого будівництва є місцевий бюджет, місцеві
позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища, а
також кошти підприємств, які укладають договори на упорядкування
прилеглих територій.
5.2. Кошти на виконання робіт з інвентаризації зелених
насаджень та технічної паспортизації виділяються з асигнувань на
утримання об'єктів благоустрою.
5.3. Джерелами фінансування капітального ремонту об'єктів
зеленого господарства (благоустрою) є:
спеціальні асигнування, які виділяються з місцевого бюджету
на благоустрій за планом фінансування капітального ремонту;
кошти організацій, що виконують знесення об'єктів та
елементів благоустрою, пересадження зелених насаджень;
кошти підприємств, що виділяються на капітальний ремонт
основних засобів і упорядкування територій на договірних засадах з
підприємствами зеленого будівництва або господарським способом;
кошти, що витрачаються підприємствами за участю на паях у
порядку централізації асигнувань на капітальний ремонт основних
засобів і упорядкування територій, на договірних засадах з
підприємствами зеленого господарства або господарським способом;
кошти, які надходять від реалізації деревини, одержаної під
час проведення вирубки дерев, що підлягали знесенню.
5.4. Виділення асигнувань підприємствами на капітальний
ремонт зелених насаджень здійснюється відповідно до Законів
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) і "Про місцеві
Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (
533-12 ).
5.5. У разі виявлення протягом року додаткових джерел
фінансування ремонту і утримання об'єктів благоустрою за рахунок
внутрішніх ресурсів витрати на ці роботи можуть бути збільшені за
рішенням місцевих органів державної виконавчої влади.
5.6. У межах річних асигнувань можуть передбачатися резервні
кошти для виконання незапланованих робіт, які від загальної суми
асигнувань повинні складати не більше:
10 відсотків - під час поточного ремонту та утримання
об'єктів зеленого господарства;
15 відсотків - під час капітального ремонту.
Резервні кошти витрачаються тільки з дозволу місцевих органів
державної виконавчої влади.
5.7. Відрахування коштів на технічне оснащення
спеціалізованих ремонтно-будівельних та експлуатаційних
організацій проводиться у розмірах, узгоджених між замовником і
підрядчиком.
5.8. Потреба в асигнуванні робіт з утримання та поточного
ремонту об'єктів зеленого господарства, а також капітального
ремонту, визначається власниками за кошторисами затверджених
проектів або за розцінковими описами основних робіт.
5.9. Роботи з утримання та ремонту міських об'єктів зеленого
господарства фінансуються на підставі затверджених місцевим
органом державної виконавчої влади, за поданням міського
(районного) управління (відділу) житлово-комунального
господарства, відповідних річних планів у межах встановлених
асигнувань.
VI. УТРИМАННЯ ОБ'ЄКТІВ ЗЕЛЕНОГО ГОСПОДАРСТВА
6.1. Утримання міських зелених насаджень - це продовження
робіт із зеленого будівництва і формування
ландшафтно-декоративного вигляду об'єкта.
6.2. Виробничий процес утримання об'єктів зеленого
господарства включає: догляд за деревами і чагарниками, за
газонами, квітниками, садовими доріжками, за садовим обладнанням,
інвентаризацію зелених насаджень, охорону зелених насаджень від
шкідників та хвороб, охорону природної фауни.
6.3. Догляд за деревами і чагарниками.
6.3.1. Догляд за деревами і чагарниками здійснюється протягом
усього року і включає: підживлення, полив, обрізування крон дерев
і кущів, вирізування сухих суків і гілок, знешкодження омели,
обробку отрутохімікатами, утеплення кореневої системи, штикування
грунту в ямах, розкриття і розв'язування кущів неморозостійких
порід, стрижку живоплотів.
6.3.2. Полив в умовах міст та інших населених пунктів є
однією з важливих умов нормального росту та розвитку більшості
декоративних рослин протягом усього періоду вегетації. Полив
повинен забезпечувати постійну оптимальну вологість грунту - 60%
від повної вологоємності в кореневозаселеному шарі на глибині до
60-70 см. Під час проектування об'єктів зеленого будівництва
необхідно передбачати влаштування спеціальних поливальних
водопроводів.
6.3.3. Норми поливу залежать від кліматичних і погодних умов,
механічного складу грунту та його вологості, ступеня
вологолюбності і посухостійкості порід дерев, глибини та ширини
залягання кореневих систем. У середньому поливання дерев належить
проводити з рахунку 30-50 л на 1 м¤ пристовбурної площі на грунтах
легкого механічного складу (супіщаних і штучних насипів без
утримання органічних речовин) і 50-80 л на грунтах важкого
механічного складу (окультурених глинистих і суглинкових, з
великим вмістом торфу, тощо).
6.3.4. Термін і кратність поливу залежать від часу посадки,
фази розвитку дерев і кліматичних та погодних умов. Молоді дерева
віком до 15 років у суху і жарку погоду належить поливати до
15 раз за вегетаційний період. Для доросліших рослин кратність
поливу знижується до 4-6 раз, кількість поливань на масивах може
бути знижена до 4-2 раз за сезон.
6.3.5. Полив на вулицях дерев, що висаджені в лунки і мають
пристовбурні грати, здійснюється після зняття грат. По закінченню
поливання і засипання лунок грати ставляться на попереднє місце.
6.3.6. Полив дерев, висаджених у смугу газону, здійснюють по
всій площі проекції крони або в лунки, які після поливання
необхідно розпушувати на глибину 2-3 см, щоб уникнути появи кірки
і запобігти проростанню бур'янів.
6.3.7. Для скверів, садів та парків, де деревні та
чагарникові породи ростуть групами або окремо на газоні,
найприйнятнішим способом є суцільний полив зелених насаджень за
допомогою дощувальних установок.
6.3.8. Крони рослини доцільно обмивати препаратами мийних
засобів: зеленим милом, сульфанатом "Універсал" або будь-яким
пральним порошком, який не містить відбілювальних компонентів.
6.3.9. Освіжувальні поливи проводяться до повного змочування
листя і хвої ранком (не пізніше 8-9 годин) або ввечері (після
18-19 години) - в міру їх забруднення в період вегетації.
Кратність обробітку може варіювати залежно від наявності пилу і
кіптяви на листях, хвої і пагонах крони.
6.3.10. У насадженнях поблизу магістральних вулиць, площ з
інтенсивним рухом міського транспорту, біля промислових
підприємств, які забруднюють повітря, обмивання рослин проводиться
3-5 разів за сезон, а у тих, що віддалені від джерел забруднення,
- 2-4 рази. Хвою доцільно обмивати зразу після танення снігу, а
листя - літом в міру забруднення.
Дощування і обмивання крон доцільно проводити 0,2-0,5%-вими
розчинами основних мінеральних добрив для позакореневого
підживлення рослин (2-5 г солей на 1 л розчину).
6.3.11. Мінеральні підживлення необхідно проводити 2-3 рази
за вегетаційний період:
перший раз - весною, в період розкриття бунькових лусок та
вегетаційного росту пагонів;
другий - в період повного розпускання листя;
третій - восени, в період листопаду з кінця серпня до другої
декади грудня.
Мінеральні добрива при кореневих підживленнях вносяться
шляхом поверхневого розкидання, осередковим способом у свердловину
глибиною 25-35 см діаметром 4-5 см, по 3-5 шт. на 1 м¤
пристовбурної лунки або у вигляді рідких мінеральних підживлень.
6.3.12. Сухі підживлення належить проводити після дощу або
поливу у вигляді суміші: 1 вагова частина аміачної селітри,
3 частини суперфосфату, 1 частина калійної солі. Суміш мінеральних
добрив розсіюють навколо рослини, відступаючи від стовбура у
молодих дерев на 0,3-0,5 м, у дорослих на 0,5-1м, у чагарників
0,3 м від кореневої шийки. Після сухого підживлення необхідно
провести сильний полив насаджень. Оптимальна норма внесення добрив
під час другого підживлення становить 35-40 г на 1 м¤ лунки.
6.3.13. Найефективніші рідкі мінеральні підживлення проводять
із розрахунку 30-50 л для одного дерева в містах лісової зони і
50-75 л/м¤ - у степовій. Для чагарників рекомендується норма 10-15
л/м¤ поливальної площі. У процесі догляду за чагарниками
мінеральні солі бажано вносити в рідкому вигляді з розрахунку:
азот - 5-7 г діючої речовини на 1 квадратний метр два рази за
період вегетації (перший раз - у період формування листяного
апарату, другий - у період бутонізації чагарників), фосфорні - у
такій же кількості один раз протягом двох періодів вегетації.
Калій - по 6-8 грам діючої речовини на 1 квадратний метр щороку.
6.3.14. Рідкі органічні добрива (настої) вносяться після дощу
або поливу в заздалегідь розпушений грунт. Настій кров'ячого гною
розводиться у співвідношені 1:5, пташиного посліду - 1:15. Після
підживлення поверхню грунту необхідно розпушити.
6.3.15. Рідкі добрива доцільно вносити безпосередньо в зону
залягання основної маси коріння за допомогою системи гідробурів,
змонтованих на поливомийних машинах типу ПОМ-10, ПМ-130 або
гідроімпульсних типу "Крона".
6.3.16. Підживлення насаджень органічними добривами проводять
1 раз у 2-3 роки способом внесення до 40 т/га (кг на 1 м¤)
компостів, гною, торфу з рівномірним розподілом по пристовбурній
лунці, що відповідає 1-1,5 розмірам крони, відступивши від
кореневої шийки дерева або куща. Після такого підживлення землю в
лунці перекопують на глибину 10 см.
6.3.17. Для усунення негативного впливу ущільнення грунту і
ефективного підживлення дерев проводять дренування пристовбурних
лунок. Для цього навколо стовбура на відстані 60-80 см робиться
5-6 свердловин діаметром 7-12 см на глибину 50-80 см. Свердловини
заповнюються компостом, перегноєм або деревною тирсою в суміші з
торфом і мінеральними добривами.
Дренування, яке сприяє активізації росту кореневої системи,
проводиться восени через 3-5 років.
6.3.18. Для мульчування грунту застосовується торф, компост,
перегній і тирса. Товщина мульчі 3-4 см. Мульчування проводиться
весною або на початку літа після встановлення в грунті нормального
режиму вологості.
6.3.19. На вулицях і транспортних магістралях, зимове
прибирання яких здійснюється із застосуванням хлоридів, що
спричинює значне накопичення хлору в грунті (0,1%), на листях
рослин з'являються "крайові опіки". Щоб уникнути цього, необхідно
в кінці травня - на початку червня провести водяну меліорацію
грунту: промивання водою один раз у 2-3 роки за умови проведення
постійних поливань. Норми витрати води при цьому становлять: для
супіщаних грунтів 100-110 л/м¤ пристовбурної лунки, для
суглинкових - 120-160 л/м¤.
6.3.20. Для запобігання повторного внесення хлору в грунт з
обпалим листям необхідно прибирати його та вивозити з об'єктів
озеленення.
6.3.21. Для запобігання попадання сміття і хлоридів з талих
вод і відведення їх у зливостоки на тротуарах по периметру лунок
слід влаштовувати обмежувальні бортики.
6.3.22. Для боротьби з бур'янами застосовуються два способи:
механічний (сапання, скошування) і хімічний (із застосуванням
гербіцидів).
Враховуючи неглибокий розвиток кореневої системи більшості
дерев та чагарників, глибина розпушування не повинна перевищувати
5-10 см у дерев і 3-5 у чагарників.
6.3.23. Поверхня оброблюваної пристовбурної лунки навколо
дерев повинна бути рівна площі проекції крони, навколо чагарників
- віддалена від основи пагона на відстань 0,3-0,5 м.
6.3.24. Пристовбурні лунки (1,5 х 1,5 м) дерев і чагарників
на вулицях, бульварах слід утримувати без бур'янів в розпушеному
стані, але при достатньому живлені і водному режимі в них можуть
висіватися газонні трави або висаджуватися квіти. На зупинках
громадського транспорту, в місцях інтенсивного руху на лунках
бажано застосовувати декоративні грати, а також улаштовувати
огорожі з лавами для короткочасного відпочинку громадян. В парках
і скверах при достатньому живленні і водному режимі розпушувати
пристовбурні лунки та підгортати дерева на зиму недоцільно (крім
утеплення теплолюбивих рослин).
6.3.25. Теплолюбиві рослини, які можуть вимерзнути зимою,
необхідно утеплювати. При груповій посадці утепленню підлягає вся
площа, яку займає група. Утеплення проводять після перших
заморозків. Для кращого утеплення, особливо в посадках на вулицях,
зверху утеплювального шару треба насипати 30-50 см розпушеного
снігу.
6.3.26. Для утеплення стовбурів і крони застосовується
повсть, солома та інші матеріали. Солом'яними джгутами
обгортаються стовбури та скелетні гілки крони.
6.3.27. Побілка стовбурів декоративних дерев у парках,
скверах, на бульварах та вулицях забороняється. Виняток становлять
окремі ділянки та об'єкти, до яких ставляться підвищені санітарні
та інші спеціальні вимоги (громадські туалети, місця для збирання
сміття та побутових відходів, підприємства із специфічним
виробничим процесом та інше).
6.3.28. Одним із основних заходів догляду за надземною
частиною дерев та чагарників у міських насадженнях є обрізування
крони.
Обрізування крони дерев та чагарників - це вирізування сухих,
пошкоджених гілок і сучків, які знижують декоративну цінність
рослин і сприяють утворенню дупел; проріджування крони, збереження
наданих їй раніше форми і розмірів, зменшення об'єму та
омолоджування.
6.3.29. Розрізняють три види обрізування - формувальне,
санітарне і омолоджувальне.
6.3.30. Формувальне обрізування застосовується для дерев у
рядових і алейних посадках, а також для рослин з асиметричною
рідкою кроною для збереження природної або штучної геомертичної
форми рослин (кулястої, кубічної, конусоподібної, колоноподібної)
та рівномірного розташування скелетних гілок.
6.3.31. Періодичність проведення формувального обрізування
може коливатися залежно від швидкості росту пагонів: у порід, що
швидко ростуть (тополя, клен ясенолистяний, ясен пухнастий), -
щорічно; у тих, що повільно ростуть (липа, в'яз, дуб), - один раз
у 2-4 роки. Під час обрізування деревних порід обмежуються в
основному вкороченням однолітніх приростів і тільки окремі гілки
обрізують до дво-трилітньої деревини. Формувальне обрізування слід
проводити ранньою весною до розпускання бруньок, перед початком
вегетації (кінець лютого-квітень).
6.3.32. Санітарне обрізування крони - це вирізування старих,
хворих, усихаючих і пошкоджених гілок, а також тих, що направлені
всередину крони або зближені одна з одною; із двох зближених гілок
треба вирізати слабкішу. Вирізуванню підлягають також пагони, які
відходять від центрального стовбура вгору під гострим кутом або
вертикально, щоб уникнути їх обламування і утворення ран на
стовбурі.
6.3.33. З метою підвищення життєздатності ослаблених дерев
водночас з обрізуванням крони проводиться омолоджування крони та
кореневої системи. Омолоджування крони дерев проводять у тому
разі, коли дерева майже зовсім перестають давати щорічний приріст
або в них спостерігається усихання вершини і кінців пагонів. При
цьому на скелетних сучках з'являються так звані "вовчки".
Омолоджувати дерева слід до зони появи нових молодих пагонів.
6.3.34. У процесі догляду за чагарниками, як і за деревами,
застосовують три види обрізування: формувальне, санітарне і
омолоджувальне.
Мета формувального обрізування - створення декоративної
штучної форми чагарників, підтримування заданої форми і розмірів
живоплоту, прискорення росту бокових пагонів і збільшення густоти
крони.
Формування одиноких чагарників і живоплоту слід починати з
першого року посадки.
6.3.35. Санітарне обрізування чагарників проводиться з метою
зрізування хворих, сухих та пошкоджених гілок щорічно протягом
усього вегетаційного періоду.
6.4. Догляд за газонами
6.4.1. Догляд за газонами полягає у розпушенні і розкиданні
снігу, прочісуванні газону граблями, весняному та літньому
підживленні, поливі, прополюванні, косінні трави, збиранні сміття
та обпалого листя.
6.4.2. Ранньою весною після танення снігу і підсихання грунту
на газонах необхідно провести інтенсивне прочісування трав'яного
покрову гострими граблями або спеціальними металевими щітками у
двох напрямках, зібрати накопичене на газоні обпале листя,
зруйнувати грунтову кірку.
На звичайних газонах листя слід згрібати тільки вздовж
магістралей і паркових доріг з інтенсивним рухом шириною 10-25 м
залежно від значущості об'єктів. На решті газонів згрібати і
вивозити листя забороняється, тому що це призводить до винесення
органічних добрив, збіднення грунту, недоцільних трудових і
матеріальних витрат. Спалювати листя категорично забороняється.
6.4.3. Під час догляду за газонами мінеральні добрива можна
вносити як у сухому, так і в рідкому стані.
6.4.4. Одним із заходів догляду за газонами є землювання, яке
стимулює кущіння злаків, поліпшує вологозабезпеченість молодих
пагонів і загальну родючість грунту.
Землювання - це рівномірне поверхневе покриття газонів
сумішшю добре переплілих органічних добрив, рослинної землі і
грубозернистого піску. Воно проводиться 1 раз у 3-5 років весною,
на початку літа (в період кущіння злаків) або восени після
скошування.
6.4.5. Для підвищення довголіття газони необхідно піддавати
аерації (проколювання або прорізування дернини) на глибину до
10 см.
6.4.6. Для підтримки декоративного стану газонного покриття і
забезпечення нормального відростання травостою після скошування
необхідно проводити регулярні поливи, зберігаючи грунт
коренепроникаючого шару (на глибині 15-20 см) у вологому стані.
Оптимальна вологість грунту під дерновотвірними злаками - 70-75%
повної польової вологоємкості даного грунту.
6.4.7. Кратність поливів залежить від грунтово-кліматичної
зони, в якій розташовано населений пункт. У середньому загальна
кількість поливів за вегетаційний період звичайних газонів
становить 16 разів, партерних - 30.
Найбільший ефект досягається у разі поливання у вечірні
години відразу після скошення газонів з відкритих водоймищ за
допомогою технічних водогонів.
Відповідно до біологічних вимог на легких піщаних грунтах у
засушливий період полив достатньо проводити через кожні 3 дні при
нормі 20-30 л/м¤; на глинистих - 1 раз у 7-10 днів при нормі
35-40 л/м¤. На загазованих і запилених вулицях, бульварах і
набережних з інтенсивним рухом транспорту і пішоходів для
поливання необхідно застосовувати дощувальні насадки з дрібним
розпилом, який дозволяє очищувати і зволожувати повітря та
скоротити витрати води.
6.4.8. Партерні газони скошують через 10 днів з висотою
травостою 6-10 см. Висота травостою, що залишається, - 3-5 см.
Кожне подальше скошування здійснюється в напрямку попереднього.
6.4.9. Звичайні газони на центральних ділянках садів, скверів
та бульварів слід скошувати, як тільки травостій досягне висоти
8-10 см, 10-14 разів за сезон. Висота травостою, що залишається, -
4-5 см.
6.4.10. Лугові газони в парках і лісопарках, які створюються
на базі місцевої лугової рослинності з представників природної
флори (конюшина біла і рожева, люцерна тощо), ціняться за
мальовничість різноманітних квітучих трав. Тому їх скошують тільки
після першого квітування лугових трав. Висота травостою, що
залишається, повинна бути не меншою за 6-8 см. Для таких газонів
достатньо лише двох-п'яти скошувань за період вегетації.
Остатній раз газони скошують приблизно за місяць до настання
морозів з тим, щоб трава встигла зміцніти і накопичити достатньо
поживних речовин. Зрізану траву необхідно обов'язково прибирати з
поверхні газону, інакше під утвореними під час косіння валками
дернина випріє і з'являться бурі плями.
Систематичне скошування травостою призводить до великого
виносу поживних речовин з грунту і виснаження самих рослин,
внаслідок чого газон потребує регулярних інтенсивних підживлень.
6.4.11. Знищення бур'янів на газоні досягається, крім
скошування, за допомогою прополювання. На молодих газонах, які ще
не зміцніли, проводиться ручне прополювання. Дуже важливо
забезпечити вчасне прополювання бур'янів у весняний період до їх
цвітіння та штучного запліднення.
6.4.12. У ході боротьби з бур'янами найефективнішими
профілактичними заходами є знищення бур'янів на ділянках під час
обробки грунту і ретельне очищення насіннєвого матеріалу.
6.4.13. Хімічне прополювання здійснюється за допомогою
гербіцидів вибіркової дії.
6.5. Догляд за квітниками.
6.5.1. Догляд за квітниками полягає у влаштуванні квітників
із однолітників з усіма видами супутніх робіт (поливання,
прополювання, розпушення грунту, прищіпка і видалення суцвітів, що
відцвіли, прибирання стебел з квітників, штикування на зиму,
захист від хвороб і шкідників, стрижка килимових рослин, розкриття
багаторічних квітів з прибиранням сміття, підживлення,
підв'язування рослин та укриття їх на зиму).
6.5.2. Поливання квітників повинно проводитися рівномірно з
таким розрахунком, щоб земля зволожувалася на глибину залягання
коріння. Розсаду квітів поливають щоденно, краще вранці або
увечері, доти, доки вона не приживеться. Частих поверхневих
поливань слід уникати.
За вегетаційний період за нормальних погодних умов в
середньому повинно бути проведено 20-30 поливів, у південних
районах - 30-40. Квітники з килимових рослин поливають частіше, до
40-50 разів за сезон. У суху і жарку погоду ввечері між поливами
рекомендується проводити освіжувальне обприскування рослин, щоб
змити пил з листя, знизити температуру і підвищити вологість
повітря між рослинами та поблизу них.
6.5.3. Розпушування грунту із одночасним знищенням бур'янів
проводиться в міру ущільнення грунту. На квітниках з
багатолітників перше розпушування виконується ранньою весною, як
тільки просохне верхній шар грунту. Подальші рузпушування
необхідно проводити до зникання рослин, в міру ущільнення поверхні
грунту та проростання бур'янів.
Глибина розпушування визначається характером розміщення
коренів і органів відновлення квіткових рослин. Грунт під
рослинами з поверхневим розміщенням живильних коренів
рекомендується розпушувати на глибину не більше 3-5 см.
6.5.4. Грунт під рослинами, які мають повзучі і слабкі
надземні пагони, потребує дуже обережного розпушування, яке слід
проводити тільки біля зімкнутих груп.
6.5.5. Якщо рослини мають горизонтальні кореневища, в яких
органи відновлення розвиваються у верхньому шарі грунту, то його
слід розпушувати на глибину 2-3 см.
6.5.6. Грунт, на якому ростуть багатолітники з наростаючим
угору кореневищем, слід розпушувати особливо обережно - не глибше
3 см і на відстані не менш 10 см від куща. При догляді за цими
рослинами рекомендується підсипати родючий грунт, компост або торф
між кущами шаром 4-5 см.
6.5.7. Декоративно-листяні та килимові рослини для збереження
чіткості малюнку стрижуть в міру необхідності.
6.5.8. Для поліпшення умов росту всіх багатолітників
підсипається органічне добриво (мульчують грунт). Особливо важливе
значення мульчування має в районах посушливої зони з невеликою
кількістю опадів за сезон, де вирощування багатолітників і
літників без поливання неможливе.
Для мульчування використовується торф, краще торф-гнійний,
торфо-мінеральний або торфо-перегнійний компости.
У районах, де немає торфу, можна використовувати компости з
напіврозкладеної соломи з гноєм, з обпалого листя і деревної
тирси, піску. На нових квітниках достатній шар мульчуючого
матеріалу - 2,5-3 см, на старих (4-5 років і більше) - 5 см.
Строки мульчування - рання весна, до розвитку пагонів і листя,
восени - після обрізування пагонів, що відцвіли. Повторне
мульчування рекомендується проводити раз у 2-3 роки.
6.5.9. Добриво в грунт вноситься в основному перед посадкою
рослин. На бідних грунтах вносять азотні (15-20 г/м¤ селітри) і
калійні (10-12 г/м¤ калійної солі) добрива в сухому вигляді і
зарівнюють розпушниками.
Багатолітники починають підживлювати з другого року після
посадки. Весною необхідно вносити азотні добрива з розрахунку
20-30 г/м¤ під цибулинні і 10-15 г/м¤ під інші багатолітники.
Весною азотні добрива можна замінити коров'яком (розбавлення 1:10)
або курячим послідом (настій 1:20) при нормі 10 л/м¤, фосфорні
(50-60 г/м¤) та калійні (20-30 г/м¤) добрива рекомендується
вносити восени або весною під час першого розпушування грунту.
Друге підживлення проводять азотом через 3 тижні після
першого, по 20-30 г/м¤. Третє - в період бутонізації або цвітіння
мінеральним добривом у вигляді розчину: 10 г азотних, 30 фосфорних
і 20 калійних добрив на 1 м¤ квітника.
Восени підживлення обов'язкові для всіх багатолітників: на
1 м¤ квітника повинно припадати 10 г азотних, 50-60 г фосфорних і
30 г калійних добрив. Дози добрив доцільно диференціювати залежно
від біологічних особливостей рослин.
6.5.10. Догляд за надземною частиною передбачає ряд
нескладних, але дуже важливих процесів, що забезпечують
декоративність квітника. Ранньою весною квіти і суцвіття, які
відцвіли, а також всі надломлені і засохлі пагони регулярно
зрізують в міру їх появи або пожовтіння, не чекаючи відмирання.
6.5.11. Восени прибирання квітників проводять після перших
приморозків, коли температура знижується до мінус 1-2 градусів.
Квіти, які потрібно зберегти як маточники, забирають в холодні
парники, підвали або оранжереї.
6.5.12. На зиму теплолюбиві рослини в квітниках утеплююіть
обпалим листям, ялиновим або сосновим лапником з листям і торфом
товщиною від 5 до 20 см. Перед цим зрізують всі пагони і листя на
висоті 6-12 см від землі. Утеплення роблять після заморозків (не
по талій землі).
6.5.13. Цибулинні та бульбоцибулинні квіткові рослини
періодично викопують: нарциси - через 2-5 років; мускарі і шафран
- через 5-6; тюльпани, гіацинти, гладіолуси - щорічно.
Тюльпани, нарциси і шафран викопують після цвітіння та
пожовтіння листя, гладіолуси - восени.
6.6. Догляд за садовими доріжками та майданчиками.
6.6.1. Догляд за садовими доріжками і майданчиками включає
такі види робіт: підмітання, збирання випадкового сміття,
прибирання снігу, посипання піском, оброблювання покриттів
франкійними та іншими протиожеледними матеріалами, коткування
доріжок ранньої весни, видалення трави з узбіч, кюветів і
водовідвідних канав.
6.6.2. Підмітання доріжок і майданчиків проводиться ранком,
поки в парках та скверах немає відвідувачів. Садові доріжки на
об'єктах з підвищеною інтенсивністю пішохідного руху, а також в
меморіальних, історичних та інших місцях підмітаються, у разі
необхідності миються щоденно за встановленим режимом. Крім цього,
проводиться збирання випадкового сміття, залежно від ступеня і
періодичності забруднення.
Доріжки на об'єктах з невисокою інтенсивністю експлуатації
підмітаються в міру необхідності для підтримання чистоти.
6.6.3. Щебеневі доріжки та майданчики в літній сезон
необхідно поливати, а асфальтовані мити водою, особливо в жарку
суху погоду. Поливання проводиться після підмітання. Кількість
поливань визначається погодними умовами та інтенсивністю
експлуатації. Застоювання води на грунтових, щебеневих доріжках та
майданчиках не допускається.
6.6.4. Взимку садові доріжки та майданчики слід посипати
піском або іншими протиковзкими матеріалами.
6.6.5. На доріжках і садово-паркових майданчиках сніг
необхідно згрібати розпушеним до злежування. На доріжках з
інтенсивним рухом сніг згрібається після кожного снігопаду, на
грунтових - в міру необхідності, а потім вивозиться або
складується обабіч доріжок на території зелених насаджень.
6.6.6. Щебеневі та грунтові доріжки необхідно профілювати та
утрамбовувати котком до 10 разів за рік, залежно від інтенсивності
використання і грунтово-кліматичних умов.
6.6.7. Дернові краї доріжок, які облицьовані бортовим
камінням, обрізують два рази за сезон - весною і восени відповідно
до профілю доріжки або майданчика на прямолінійних ділянках -
обов'язково під шнур. Обрізану дернину використовують для
компостів.
6.6.8. Грунтові доріжки повинні бути очищені від бур'янів. У
ландшафтних парках і зонах тихого відпочинку на грунтових доріжках
дозволяється травостій із злакових трав або грунтопокривних
рослин.
6.7. Догляд за садовим обладнанням.
6.7.1. Догляд за садовими диванами і лавками включає їх
миття, очищення від пилу і снігу, поточний ремонт.
6.7.2. Дивани і лавки миють водою з милом або розчинами
мийних засобів за допомогою щітки чи ганчірки з подальшим
протиранням. Залежно від інтенсивності експлуатації, миття
проводиться 1-3 рази за сезон.
6.7.3. Прибирання пилу здійснюється шляхом двократного
протирання (спочатку мокрою ганчіркою, а потім сухою) 10-30 разів
за сезон залежно від ступеня експлуатації.
6.7.4. Прибирання снігу проводиться шляхом обмітання садових
диванів і лавок з подальшим протиранням сухою ганчіркою. Сніг,
який щойно випав, необхідно згрібати залежно від інтенсивності
експлуатації і погодних умов.
6.7.5. Догляд за садовими урнами включає: вигрібання сміття,
снігу, прибирання бруду, миття, фарбування. Кратність догляду
визначається залежно від інтенсивності експлуатації.
6.7.6. Поливальні пристрої повинні бути в справному стані,
регулярно оглядатися і ремонтуватися.
Літні поверхневу і заглиблену поливальні мережі водопроводу
необхідно щорічно восени, до настання заморозків, звільнити від
води, відключити від джерел, продути стисненим повітрям і
законсервувати на зиму шляхом змащування нарізних з'єднань.
6.8. Інвентаризація міських зелених насаджень.
6.8.1. Інвентаризація зелених насаджень здійснюється з метою
розробки в містах та селищах плану зеленого будівництва,
відновлення, реконструкції та експлуатації об'єктів зелених
насаджень, проведення в необхідних випадках профілактичних,
лікувальних заходів та визначення відповідальної особи за їх
охорону та нагляд за ними, а також задоволення потреб інших
споживачів та організацій.
6.8.2. Облік зелених насаджень передбачає:
визначення загальної площі, зайнятої об'єктами зеленого
господарства, у тому числі деревами, чагарниками, квітниками,
газонами, доріжками, будівлями, спорудами, водоймищами тощо;
визначення кількості дерев і чагарників за видами насаджень,
породами, віком, діаметром на висоті 1,3 метра дерев та стану їх
утримання;
визначення наявності та належності стаціонарних
інженерно-архітектурних споруд і обладнання садово-паркового
господарства (фонтани, пам'ятники, скульптури тощо);
визначення вартості об'єкта в цілому і його складових частин;
вчасне внесення змін, які відбулися в зелених насадженнях.
6.8.3. Будівлі, підземні і надземні споруди, розміщені на
об'єктах зелених насаджень, підлягають обліку згідно з
відповідними інструкціями.
6.8.4. У результаті проведення технічної інвентаризації на
кожен об'єкт зеленого господарства повинні складатися такі
документи:
інвентарний план (для вулиць масштаб 1:500; для інших
об'єктів - 1:500; 1:1000; 1:2000; 1:5000 залежно від розміру
об'єкта);
відомості обліку і оцінки зелених насаджень;
технічні паспорти на будинки та споруди, у цілому на весь
інвентарний об'єкт.
6.8.5. На плани об'єктів зеленого господарства наносяться усі
будівлі, споруди, водоймища, опори електричних, телефонних та
радіомереж, оглядові клодязі інженерних мереж, стаціонарні
водополивальні мережі, лавки, канави тощо. Дерева, чагарники,
живоплоти, квітники позначаються на плані залежно від масштабу
контурами усього масиву або кожен зокрема.
6.8.6. Під час обстеження об'єктів зеленого господарства
проводиться уточнення їх меж із сусідніми землекористувачами.
У разі відсутності планів зйомку об'єктів повинно здійснювати
бюро технічної інвентаризації. У виняткових випадках допускається
геометрична зйомка невеликих за площею об'єктів підприємством
зеленого господарства. Визначення порід дерев та чагарників і
ентомофітопатологічне обстеження деревних порід здійснюється із
залученням фахівців зеленого будівництва, дендрологів, ботаніків.
6.8.7. Бюро (група) технічної інвентаризації під час
виконання робіт зберігає матеріали з обліку на кожний об'єкт, а
організації, за рахунок коштів якої здійснюються інвентаризаційні
роботи, та підприємству, за яким закріплено об'єкт для постійного
догляду, видається необхідна кількість копій.
6.8.8. Повну технічну інвентаризацію необхідно проводити один
раз у 5 років. При цьому власник земельної ділянки зобов'язаний
повідомити бюро (групу) технічної інвентаризації про спорудження
нових будинків та інші зміни на об'єкті.
6.8.9. Повна технічна інвентаризація об'єктів зеленого
господарства проводиться за станом на 1 листопада відповідно до
вимог інструкції з технічної інвентаризації об'єктів зеленого
господарства в містах і селищах міського типу Української РСР
затвердженої наказом Мінжитлокомунгоспу УРСР від 29.12.81 N 401.
6.8.10. Повну технічну інвентаризацію зобов'язані проводити
не тільки власники зелених насаджень, а й підприємства, які взяли
їх в оренду, на збереження, тимчасове користування, або
організації, які здійснюють постійний догляд за зеленими
насадженнями та їх утримання.
6.8.11. Для проведення бухгалтерської інвентаризації наказом
по підприємству створюються інвентаризаційні комісії, які
перевіряють:
наявність інвентарних карток (облікових книг опису об'єктів);
наявність і стан технічних паспортів та іншої документації на
об'єкти;
стан об'єктів у натурі.
6.8.12. Об'єкти, що не придатні для подальшої експлуатації і
не підлягають відновленню, до інвентаризаційного опису не
вносяться, а списуються відповідно до чинного законодавства
України.
6.8.13. Кількість бухгалтерських інвентаризацій у звітному
році визначається підприємством, установою, крім випадків, коли
проведення інвентаризації є обов'язковим.
6.8.14. Проведення бухгалтерської інвентаризації є
обов'язковим:
при передачі майна державного підприємства, установи в
оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні
державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших
випадках, передбачених законодавством;
перед складанням річної бухгалтерської звітності;
при зміні матеріально відповідальних осіб (на день
прийому-передачі справ);
при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування
цінностей, а також за приписом судово-слідчих органів;
у разі пожежі або стихійного лиха;
у разі ліквідації підприємства, установи.
6.9. Захист та охорона міських зелених насаджень від
шкідників і хвороб.
6.9.1. Захист та охорона міських зелених насаджень повинна
проводитись протягом усього періоду їх створення та експлуатації.
6.9.2. Для виконання або прогнозування розвитку шкідників та
хвороб зелені насадження обстежуються 3-5 разів за вегетаційний
період.
6.9.3. Перелік засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту,
мінеральних добрив та інших речовин і препаратів, застосування
яких дозволяється в народному господарстві, а також способи, умови
їх застосування затверджуються Міністерством охорони здоров'я
України і Міністерством охорони навколишнього природного
середовища України.
6.9.4. Для захисту міських зелених насаджень від шкідників та
хвороб застосовуються такі основні методи: агротехнічні, хімічні,
біологічні, біофізичні і механічні, інтегровані.
6.9.5. Агротехнічні методи боротьби проводяться з метою
підвищення стійкості насаджень і створення несприятливих умов для
розвитку і поширення шкідників та хвороб протягом усьго періоду
створення і експлуатації насаджень.
6.9.6. Хімічні методи боротьби проводяться із застосуванням
хімічних препаратів проти шкідників і збудників хвороб зелених
насаджень. Обробка рослин хімічними препаратами здійснюється
згідно з інструкціями щодо їх застосуванням.
6.9.7. Біологічний метод боротьби з шкідниками і збудниками
хвороб дерев базується на принципі антагоністичних взаємовідносин
між окремими групами живих організмів і здійснюється шляхом
використання комахоїдних птах�
