Гражданский процессуальный кодекс Украины (ст.1 - ст.122)


<br> ( Кодекс втрачає чинність з 01.01.2005, але не раніше набрання<br> чинності Адміністративним процесуальним<br> кодексом України на підставі Кодексу<br> N 1618-IV ( <A HREF="161561">1618-15</A> ) від 18.03.2004, ВВР, 2004, N 40-41, 42,<br> ст.492 )<br> <br> Цивільний процесуальний кодекс України<br> ( ст.1 - ст.122 )<br> <br> ( ст.123 - ст.288 ( <A HREF="292">1502-06</A> )<br> ( ст.289 - ст.428 ( <A HREF="291">1503-06</A> )<br> ( Постатейні матеріали ( <A HREF="290">1504-06</A> )<br> ( Додатки ( <A HREF="289">1505-06</A> )<br> <br> ( Затверджений Законом від 18.07.63 ( <A HREF="377">1500-06</A> )<br> ВВР, 1963, N 30, ст. 464 )<br> <br> <br> ( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР<br> від 15.10.66, ВВР, 1966, N 41, ст.258<br> N 598-07 від 29.01.68, ВВР, 1968, N 6, ст. 25<br> N 2913-07 від 24.07.70, ВВР, 1970, N 32, ст.237<br> N 1736-08 від 05.06.73, ВВР, 1973, N 25, ст.213<br> N 2135-08 від 15.10.73, ВВР, 1973, N 44, ст.387<br> N 3764-08 від 25.04.75, ВВР, 1975, N 19, ст.249<br> N <A HREF="1007">52-09</A> від 18.07.75, ВВР, 1975, N 30, ст.371<br> N 2422-09 від 19.08.77, ВВР, 1977, N 35, ст.422<br> N <A HREF="86517">1461-10</A> від 23.01.81, ВВР, 1981, N 5, ст. 69<br> N <A HREF="114797">2994-10</A> від 11.01.82, ВВР, 1982, N 4, ст. 47<br> N <A HREF="1056">7194-10</A> від 22.06.84, ВВР, 1984, N 27, ст.512<br> N <A HREF="1062">8520-10</A> від 01.03.85, ВВР, 1985, N 11, ст.206<br> N <A HREF="1102">8627-10</A> від 20.03.85, ВВР, 1985, N 14, ст.321<br> N <A HREF="111013">1897-11</A> від 11.03.86, ВВР, 1986, N 12, ст.255<br> N <A HREF="962">3546-11</A> від 10.02.87, ВВР, 1987, N 8, ст.149<br> N <A HREF="964">4452-11</A> від 21.08.87, ВВР, 1987, N 35, ст.674<br> N <A HREF="107305">5095-11</A> від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5<br> N <A HREF="110198">5207-11</A> від 11.01.88, ВВР, 1988, N 4, ст.114<br> N <A HREF="107387">5803-11</A> від 25.04.88, ВВР, 1988, N 19, ст.480<br> N <A HREF="2705">8658-11</A> від 10.01.90, ВВР, 1990, N 4, ст. 45<br> N <A HREF="2295">8710-11</A> від 19.01.90, ВВР, 1990, N 5, ст. 59<br> N <A HREF="2299">9166-11</A> від 04.05.90, ВВР, 1990, N 20, ст.313<br> N <A HREF="3098">659-12</A> від 28.01.91, ВВР, 1991, N 8, ст. 54<br> Законами<br> N <A HREF="4397">2295-12</A> від 23.04.92, ВВР, 1992, N 30, ст.418<br> N <A HREF="6357">2464-12</A> від 17.06.92, ВВР, 1992, N 35, ст.508<br> N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92, ВВР, 1993, N 6, ст.35<br> N <A HREF="8233">3039-12</A> від 03.03.93, ВВР, 1993, N 18, ст.189<br> N <A HREF="8018">3129-12</A> від 22.04.93, ВВР, 1993, N 22, ст.228<br> N <A HREF="7946">3179-12</A> від 05.05.93, ВВР, 1993, N 26, ст.276<br> N <A HREF="7940">3188-12</A> від 06.05.93, ВВР, 1993, N 24, ст.259<br> N <A HREF="12766">3906-12</A> від 02.02.94, ВВР, 1994, N 21, ст.132<br> N <A HREF="12572">4018-12</A> від 24.02.94, ВВР, 1994, N 26, ст.206<br> N <A HREF="14964">76/94-ВР</A> від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.285<br> N <A HREF="14803">145/94-ВР</A> від 27.07.94, ВВР, 1994, N 34, ст.318<br> N <A HREF="13952">287/94-ВР</A> від 14.12.94, ВВР, 1995, N 1, ст. 3<br> N <A HREF="17718">68/95-ВР</A> від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66 <br> N <A HREF="17621">75/95-ВР</A> від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85<br> N <A HREF="17604">82/95-ВР</A> від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90 <br> N <A HREF="20296">360/95-ВР</A> від 05.10.95, ВВР, 1995, N 35, ст.271 <br> N <A HREF="20028">403/95-ВР</A> від 31.10.95, ВВР, 1995, N 42, ст.301 <br> N <A HREF="25025">27/96-ВР</A> від 02.02.96, ВВР, 1996, N 8, ст. 30 <br> N <A HREF="28900">269/96-ВР</A> від 03.07.96, ВВР, 1996, N 38, ст.175 <br> N <A HREF="28803">329/96-ВР</A> від 12.07.96, ВВР, 1996, N 44, ст.217 )<br> <br> ( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішеннях<br> Конституційного Суду України<br> N 1-зп ( <A HREF="32083">v001p710-97</A> ) від 13.05.97<br> N 6-зп ( <A HREF="35654">v006p710-97</A> ) від 25.11.97 )<br> <br>( Із змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 1464-III ( <A HREF="66521">1464-14</A> ) від 17.02.2000, ВВР, 2000, N 13, ст.105<br> N 1970-III ( <A HREF="74044">1970-14</A> ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.378<br> N 2056-III ( <A HREF="72991">2056-14</A> ) від 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436 <br> Рішенням Конституційного Суду<br> N 6-рп/2001 ( <A HREF="81358">v006p710-01</A> ) від 23.05.2001 <br> Законами<br> N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 39, ст.190 <br> N 3083-III ( <A HREF="97086">3083-14</A> ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.209<br> N 542-IV ( <A HREF="126439">542-15</A> ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127 <br> N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 <br> N 917-IV ( <A HREF="134774">917-15</A> ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.336 <br> N 980-IV ( <A HREF="139778">980-15</A> ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N 2, ст.6<br> N 1096-IV ( <A HREF="140420">1096-15</A> ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38<br> N 1701-IV ( <A HREF="165094">1701-15</A> ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.412 )<br> <br> ( Офіційне тлумачення до кодексу див. в Рішенні<br> Конституційного Суду України<br> N 18-рп/2004 ( <A HREF="184009">v018p710-04</A> ) від 01.12.2004 )<br> <br> ( У назві Кодексу та його тексті найменування "Українська<br> РСР", "Українська Радянська Соціалістична Республіка"<br> і "УРСР" замінено найменуванням "Україна" згідно із<br> Законом N <A HREF="5860">2857-12</A> від 15.12.92 )<br> <br> ( Із Кодексу виключено слово "народний" у відповідних<br> відмінках згідно із Законом N <A HREF="12572">4018-12</A> від 24.02.94 )<br> <br> <br> <a name="RI"></a>Розділ I<br> <br> ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="G1"></a>Глава 1<br> Основні положення<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Законодавство про цивільне судочинство<br> <br> Порядок провадження в цивільних справах у судах України<br>визначається цим Кодексом.<br> Законодавство про цивільне судочинство встановлює порядок<br>розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,<br>трудових та колгоспних правовідносин, справ, що виникають з<br>адміністративно-правових відносин, і справ окремого провадження.<br>Справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, і справи<br>окремого провадження розглядаються за загальними правилами<br>судочинства, крім окремих винятків, встановлених цим Кодексом та<br>іншими законами України.<br>( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Завдання цивільного судочинства<br> <br> Завданнями цивільного судочинства є охорона прав та законних<br>інтересів фізичних, юридичних осіб, держави шляхом всебічного<br>розгляду та вирішення цивільних справ у повній відповідності з<br>чинним законодавством.<br>( Стаття 2 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Порядок провадження в цивільних справах<br> <br> Провадження в цивільних справах у судах України ведеться за<br>цивільними процесуальними законами України, що діють на час<br>розгляду справи, вчинення окремих процесуальних дій або виконання<br>рішення суду.<br>( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Право на звернення до суду за судовим захистом<br> <br> Усяка заінтересована особа вправі в порядку, встановленому<br>законом, звернутись до суду за захистом порушеного або<br>оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу, а також для<br>вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на<br>запобігання правопорушенням.<br> Відмова від права на звернення до суду недійсна.<br>( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV<br>( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003 )<br>( Офіційне тлумачення окремих положень частини першої статті 4<br>див. в Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004<br>( <A HREF="184009">v018p710-04</A> ) від 01.12.2004 )<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Порушення цивільної справи в суді<br> <br> Суд приступає до розгляду цивільної справи:<br> <br> 1) за заявою особи, яка звертається за захистом своїх прав<br>або охоронюваних законом інтересів;<br> <br> 2) за заявою прокурора та інших осіб, які вправі у випадках,<br>передбачених законом, звертатися до суду на захист прав та свобод<br>іншої особи, невизначеного кола осіб або державних чи громадських<br>інтересів.<br> <br> У справах позовного провадження подаються позовні заяви, у<br>справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, і в<br>справах окремого провадження - скарги і заяви.<br>( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 82/95-ВР ( <A HREF="17604">82/95-ВР</A> ) від<br>02.03.95, в редакції Закону N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від<br>21.06.2001 )<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Здійснення правосуддя тільки судом і на засадах<br> рівності громадян перед законом і судом<br> <br> Правосуддя в цивільних справах здійснюється тільки судом і на<br>засадах рівності перед законом і судом усіх громадян незалежно від<br>їх походження, соціального і майнового стану, расової і<br>національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до<br>релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших<br>обставин.<br>( Стаття 6 в редакції Указу ПВР N 1461-X ( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від<br>23.01.81 )<br> <br> <br> ( Статтю 6-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Колегіальний і одноособовий розгляд справ<br> <br> Цивільні справи у всіх судах розглядаються колегіально або<br>одноособово суддями, обраними у встановленому порядку.<br> Суддя при одноособовому розгляді справи діє від імені суду.<br> При колегіальному розгляді справ судді користуються рівними<br>правами з головуючим у судовому засіданні у вирішенні всіх питань,<br>що виникають при розгляді справи і постановленні рішення.<br>( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від<br>17.06.92, N 3129-XII ( <A HREF="8018">3129-12</A> ) від 22.04.93 )<br> <br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Незалежність суддів і підкорення їх<br> тільки законові<br> <br> При здійсненні правосуддя в цивільних справах судді незалежні<br>і підкоряються тільки законові. Судді вирішують цивільні справи на<br>основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них.<br>( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII<br>( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від 17.06.92, N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Мова, якою ведеться судочинство<br> <br> Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості<br>населення даної місцевості.<br> Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою<br>провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати<br>пояснення і показання, виступати на суді і заявляти клопотання<br>рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача в<br>порядку, встановленому цим Кодексом.<br> Судові документи, відповідно до встановленого законом<br>порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в<br>перекладі на їх рідну мову або на іншу мову, якою вони володіють.<br>( Стаття 9 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81)<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Гласність судового розгляду<br> <br> Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,<br>коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної<br>законом таємниці.<br> Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за<br>мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню<br>відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у<br>справі, а також забезпечення таємниці усиновлення.<br> В закритому судовому засіданні присутні особи, які беруть<br>участь у справі, представники громадських організацій і трудових<br>колективів, які беруть участь в судовому розгляді відповідно до<br>статті 161 цього Кодексу, а в необхідних випадках також свідки,<br>експерти і перекладачі.<br> До залу судового засідання не допускаються громадяни, молодші<br>шістнадцяти років, якщо вони не є особами, які беруть участь у<br>справі, або свідками.<br> Слухання справи в закритому засіданні суду ведеться з<br>додержанням усіх правил судочинства. Рішення судів у всіх випадках<br>проголошуються прилюдно, крім рішень про усиновлення у випадках,<br>передбачених статтею 112 Кодексу про шлюб та сім'ю України<br>( <A HREF="268">2006-07</A> ).<br>( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 329/96-ВР ( <A HREF="28803">329/96-ВР</A> ) від<br>12.07.96, N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003 )<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Вирішення справ на підставі діючого<br> законодавства<br> <br> Суд вирішує справи на підставі Конституції ( <A HREF="826">888-09</A> ), інших<br>актів законодавства України, міжнародних договорів України в<br>порядку, передбаченому цим Кодексом.<br> Суд у випадках, передбачених законом, застосовує норми права<br>інших держав.<br> В разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд<br>застосовує закон, що регулює подібні відносини, а при відсутності<br>такого закону суд виходить із загальних начал і змісту<br>законодавства України.<br>( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю<br> <br> Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю<br>всіх судів України. <br> Верховний суд Республіки Крим, обласні, Київський і<br>Севастопольський міські суди здійснюють нагляд за судовою<br>діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів<br>відповідно Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя.<br> Військові суди регіонів, Військово-Морських Сил здійснюють<br>нагляд за судовою діяльністю військових судів гарнізонів.<br>( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92, N 4018-XII ( <A HREF="12572">4018-12</A> ) від 24.02.94 )<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Участь прокурора в розгляді цивільних справ<br> <br> Прокурор бере участь у розгляді цивільних справ за його<br>заявами про захист інтересів держави або прав і законних інтересів<br>громадян, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не<br>можуть захистити свої права.<br> Прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у<br>судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх<br>тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний<br>і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що<br>грунтуються на законі.<br> Обсяг і межі повноважень прокурора під час розгляду справ<br>визначаються цим Кодексом.<br>( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <br> ( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Обов'язковість рішення, ухвали і постанови суду<br> <br> Рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали<br>законної сили, є обов'язковими для всіх органів, підприємств,<br>установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають<br>виконанню на всій території України.<br> Обов'язковість рішення, ухвали і постанови не позбавляє<br>заінтересованих осіб можливості звернутися до суду за захистом<br>прав і охоронюваних законом інтересів, спір про які судом не був<br>розглянутий і вирішений.<br>( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. З'ясування судом обставин справи<br> на засадах змагальності<br> <br> Обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах<br>змагальності.<br> <br> Сторони та інші особи, які беруть участь у справі,<br>користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження<br>та доведення перед судом їх переконливості.<br> <br> Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює<br>необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин<br>справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права і<br>обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення<br>процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках,<br>передбачених цим Кодексом.<br> <br> При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин<br>справи і прийнятті рішення суд є незалежним від висновків органів<br>влади, експертиз або окремих осіб.<br>( Стаття 15 в редакції Законів N 27/96-ВР ( <A HREF="25025">27/96-ВР</A> ) від<br>02.02.96, N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001 )<br> <br> <a name="S15-1"></a>Стаття 15-1. Межі судового розгляду<br> <br> Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою<br>(скаргою) осіб, зазначених в статті 5 цього Кодексу, в межах<br>заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими<br>особами, які беруть участь у справі, доказів.<br> <br> Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом,<br>розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, не порушуючи при<br>цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким<br>правом користуються і особи (за винятком недієздатних і обмежено<br>дієздатних), в інтересах яких заявлені вимоги.<br>( Кодекс доповнено статтею 15-1 згідно із Законом N 2540-III<br>( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001 )<br> <br> <a name="G2"></a>Глава 2<br> Склад суду, відводи<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Склад суду<br> <br> Розгляд цивільних справ у судах першої інстанції здійснюється<br>в складі трьох суддів або суддею одноособово.<br> <br> Розгляд справ у апеляційній інстанції здійснюється судом у<br>складі трьох суддів, головуючий з яких визначається в<br>установленому законом порядку.<br> <br> Розгляд справ у касаційній інстанції здійснюється не менше як<br>трьома суддями судової палати Верховного Суду України чи колегією<br>суддів судової палати Верховного Суду України у випадках,<br>визначених цим Кодексом.<br> <br> При перегляді рішення або ухвали за нововиявленими<br>обставинами суд діє в тому ж кількісному складі, в якому їх було<br>ухвалено, якщо інше не передбачено цим Кодексом.<br>( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від<br>17.06.92, в редакції Закону N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від<br>21.06.2001 )<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Порядок вирішення питань судом<br> <br> Усі питання, що виникають при розгляді справи, вирішуються<br>суддями більшістю голосів, а при одноособовому розгляді справи -<br>суддею.<br> <br> При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права<br>утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім.<br> <br> Суддя, не згодний з рішенням більшості, може письмово<br>викласти окрему думку. Окрема думка приєднується до справи, але в<br>судовому засіданні не оголошується.<br> <br> Справа з окремою думкою судді, викладеною під час розгляду<br>справи в місцевому суді або в апеляційному суді в першій<br>інстанції, надсилається відповідно голові суду апеляційної або<br>касаційної інстанції після закінчення місячного строку, якщо<br>рішення у справі не було оскаржено або на нього не було внесено<br>окреме подання.<br> <br> Про справу з окремою думкою члена відповідної судової палати<br>в апеляційних судах або Верховного Суду України доповідають в той<br>самий строк голові відповідного апеляційного суду чи Голові<br>Верховного Суду України.<br> <br> Справа з окремою думкою голови апеляційного суду в той самий<br>строк надсилається Голові Верховного Суду України.<br>( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від<br>17.06.92, N 4018-XII ( <A HREF="12572">4018-12</A> ) від 24.02.94, в редакції Закону<br>N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001 )<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Підстави для відводу суддів<br> <br> Судді не можуть брати участі в розгляді справи і підлягають<br>відводу (самовідводу):<br> 1) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали<br>участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники,<br>прокурор, секретар судового засідання;<br> 2) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в<br>результаті справи;<br> 3) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть<br>участь у справі;<br> 4) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які<br>беруть участь у справі;<br> 5) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають<br>сумнів у їх безсторонності.<br> До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між<br>собою.<br>( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII<br>( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Відвід прокурора, експерта, перекладача,<br> секретаря судового засідання<br> <br> Прокурор, експерт, перекладач, секретар судового засідання не<br>можуть брати участі в розгляді справи та підлягають відводу з<br>підстав, зазначених у пунктах 2, 3, 4 і 5 статті 18 цього Кодексу.<br> Експерт, крім того, не може брати участі у розгляді справи,<br>якщо він:<br> 1) знаходиться або знаходився у службовій або іншій<br>залежності від сторін, інших осіб, які беруть участь у справі;<br> 2) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою до<br>порушення даної цивільної справи;<br> 3) виявився некомпетентним.<br> Участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового<br>засідання у попередньому розгляді даної справи відповідно як<br>прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання не<br>є підставою для їх відводу.<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Заяви про відводи<br> <br> При наявності підстав, зазначених у статтях 18 і 19 цього<br>Кодексу, судді, прокурор, секретар судового засідання, експерт і<br>перекладач повинні заявити про це судові (самовідвід).<br> З тих же підстав відвід вказаним особам можуть заявити особи,<br>які беруть участь у справі.<br> Відвід повинен бути мотивований і заявлений до початку<br>розгляду справи по суті (стаття 178 цього Кодексу). Заявляти<br>відвід після цього можна лише у випадках, коли про підставу<br>відводу суд або особа, яка заявляє відвід, дізналися після початку<br>розгляду справи по суті.<br>( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2464-XII<br>( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Заборона повторної участі судді в розгляді справи<br> <br> Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої<br>інстанції, не може розглядати цю ж справу в судах апеляційної і<br>касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у<br>першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали<br>про закриття провадження у справі.<br> <br> Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної<br>інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді касаційної чи<br>першої інстанції, а також не може брати участь у новому розгляді<br>справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної<br>інстанції.<br> <br> Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційної<br>інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді першої чи<br>апеляційної інстанції.<br>( Стаття 21 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92, в редакції Закону N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від<br>21.06.2001 )<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Порядок вирішення заявленого відводу<br> <br> У разі заявлення відводу суд повинен вислухати особу, якій<br>заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку<br>осіб, які беруть участь у справі.<br> <br> Питання про відвід вирішується судом, який розглядає справу,<br>в нарадчій кімнаті з постановленням ухвали.<br>( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від<br>17.06.92, N 3129-XII ( <A HREF="8018">3129-12</A> ) від 22.04.93, N 4018-XII<br>( <A HREF="12572">4018-12</A> ) від 24.02.94, в редакції Закону N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> )<br>від 21.06.2001 )<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Наслідки задоволення заяви про відвід<br> <br> У разі відводу судді, яким справа розглядається одноособово,<br>справа розглядається у тому ж суді іншим суддею.<br> <br> У разі відводу судді або всього складу суду, яким справа<br>розглядається у складі трьох суддів, справа розглядається в тому ж<br>суді в складі трьох суддів суддями, які не відведені у справі.<br> <br> Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за<br>наявності підстав, зазначених у статті 21 цього Кодексу, неможливо<br>утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє<br>ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому<br>цим Кодексом.<br>( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законами N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від<br>17.06.92, N 4018-XII ( <A HREF="12572">4018-12</A> ) від 24.02.94, в редакції Закону<br>N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001 )<br> <br> <br> <br> <a name="G3"></a>Глава 3<br> Підвідомчість цивільних справ судам<br> <br> ( Назва глави 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР<br> N 1461-X ( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Цивільні справи, що розглядаються судами<br> <br> Судам підвідомчі:<br> 1) справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних,<br>трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з<br>сторін у спорі є громадянин, за винятком випадків, коли вирішення<br>таких спорів віднесено законом до відання інших органів;<br> 2) справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,<br>перелічені у статті 236 цього Кодексу;<br> 3) справи окремого провадження, перелічені у статті 254 цього<br>Кодексу.<br> Судам підвідомчі й інші справи, віднесені законом до їх<br>компетенції.<br> Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні<br>громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства та<br>організації.<br>( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від<br>15.10.66, N 1736-08 від 05.06.78, N 3764-08 від 25.04.75,<br>N 2422-09 від 19.08.77, N 1461-X ( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81; Законом<br>N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Підвідомчість цивільних справ третейським судам<br> <br> У випадках, передбачених законом або міжнародними договорами,<br>згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,<br>спори, що виникають із цивільних правовідносин, за згодою сторін<br>можуть вирішуватися третейськими судами, в порядку, передбаченому<br>законами України "Про третейські суди" ( <A HREF="165094">1701-15</A> ) та "Про<br>міжнародний комерційний арбітраж" ( <A HREF="12584">4002-12</A> ).<br>( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81, N 5207-XI ( <A HREF="110198">5207-11</A> ) від 11.01.88;<br>Законами N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92, N 68/95-ВР<br>( <A HREF="17718">68/95-ВР</A> ) від 15.02.95, N 2540-III ( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001,<br>в редакції Закону N 1701-IV ( <A HREF="165094">1701-15</A> ) від 11.05.2004 )<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Підвідомчість кількох зв'язаних між собою вимог<br> <br> При об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні<br>підвідомчі суду, а інші - арбітражному суду, всі вимоги підлягають<br>розглядові у суді.<br>( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <br> <a name="G4"></a>Глава 4<br> Докази<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Докази<br> <br> Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на<br>підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює<br>наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і<br>заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для<br>правильного вирішення справи.<br> Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і<br>третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими<br>доказами і висновками експертів.<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Належність доказів<br> <br> Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення<br>для справи.<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Допустимість засобів доказування<br> <br> Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені<br>певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими<br>іншими засобами доказування.<br> <br> <a name="S30"></a>Стаття 30. Обов'язки доказування і подання доказів<br> <br> Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона<br>посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.<br> Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть<br>участь у справі. У випадках, коли щодо витребування доказів для<br>сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є труднощі, суд<br>за їх клопотаннями сприяє у витребуванні таких доказів. <br>( Стаття 30 в редакції Закону N 27/96-ВР ( <A HREF="25025">27/96-ВР</A> ) від<br>02.02.96 )<br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Обов'язковість вироку для суду, який<br> розглядає цивільну справу<br> <br> Вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили,<br>є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові<br>наслідки дій особи, відносно якої відбувся вирок суду, лише в<br>питаннях, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони даною особою.<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Підстави звільнення від доказування<br> <br> Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують<br>доказування.<br> Факти, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили<br>по одній цивільній справі, не доводяться знову при розгляді інших<br>цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.<br> Факти, які згідно з законом припускаються встановленими, не<br>доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути<br>спростоване в загальному порядку.<br> Ухвала суду про визнання певної обставини такою, що не<br>потребує доказів, повинна бути мотивована.<br> <br> <a name="S33"></a>Стаття 33. Судові доручення по збиранню доказів<br> <br> Суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання<br>доказів у іншому місті або районі, доручає відповідному судові<br>провести певні процесуальні дії.<br> В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть<br>справи, що розглядається, зазначаються обставини, що підлягають<br>з'ясуванню, докази, які повинен зібрати суд, що виконує доручення.<br>Ця ухвала обов'язкова для суду, якому вона адресована, і має бути<br>виконана в строк до десяти днів.<br> Судове доручення виконується у судовому засіданні за<br>правилами, встановленими цим Кодексом. Особи, які беруть участь у<br>справі, повідомляються про час і місце засідання, проте їх неявка<br>не є перешкодою для виконання доручення.<br> Протоколи і всі зібрані при виконанні доручення матеріали<br>негайно пересилаються до суду, який розглядає справу.<br> Якщо особи, які беруть участь у справі, або свідки, які дали<br>пояснення або показання судові, що виконував доручення, прибудуть<br>у суд, який розглядає справу, вони дають пояснення і показання у<br>загальному порядку.<br> <br> <a name="S34"></a>Стаття 34. Строк подачі доказів<br> <br> Сторони зобов'язані подати свої докази або повідомити про них<br>суд до початку судового засідання в справі. Питання про прийняття<br>доказів після цього строку вирішується судом залежно від обставин<br>справи.<br> <br> <a name="S35"></a>Стаття 35. Підстави забезпечення доказів<br> <br> Особи, які мають підстави побоюватись, що подача потрібних<br>для них доказів стане згодом неможливою або утрудненою, мають<br>право просити суд під час розгляду справи або суддю як до, так і<br>після подачі заяви забезпечити ці докази.<br>( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <a name="S36"></a>Стаття 36. Способи забезпечення доказів<br> <br> Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків,<br>призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових і<br>речових доказів.<br> Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, в<br>якій зазначає порядок і спосіб її виконання.<br> Протоколи і всі зібрані в порядку забезпечення доказів<br>матеріали надсилаються до суду, який розглядає справу.<br> <br> <a name="S37"></a>Стаття 37. Заява про забезпечення доказів<br> <br> Заява про забезпечення доказів повинна містити:<br> 1) суть і форму потрібних доказів;<br> 2) зазначення обставин, які підтверджуються цими доказами;<br> 3) підставу, на якій просять забезпечити докази;<br> 4) справу, для якої потрібні забезпечувані докази.<br> <br> <a name="S38"></a>Стаття 38. Порядок розгляду заяв про забезпечення доказів<br> <br> Заяву про забезпечення доказів розглядає протягом десяти днів<br>відповідно суд або суддя того суду, в районі діяльності якого<br>належить провести ці процесуальні дії, з повідомленням<br>заінтересованих осіб. Однак неявка їх не перешкоджає розглядові<br>заяви.<br> У невідкладних випадках, а також у випадках, коли не можна<br>встановити, до кого позивач може згодом пред'явити позов, заява<br>про забезпечення доказів розглядається тільки з участю заявника.<br> <br> <br> <a name="S39"></a>Стаття 39. Оскарження ухвали про забезпечення доказів<br> <br> Оскарження ухвали про забезпечення доказів не допускається,<br>на неї не може бути внесено окреме подання прокурора.<br> На ухвалу про відмову забезпечити докази може бути подано<br>скаргу або внесено окреме подання.<br>( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S40"></a>Стаття 40. Пояснення сторін і третіх осіб<br> <br> Пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що<br>мають значення для справи, підлягають перевірці і оцінці поряд з<br>іншими зібраними в справі доказами.<br> Визнання стороною на суді фактів, якими друга сторона<br>обгрунтовує свої вимоги або заперечення, не є для суду<br>обов'язковим.<br> Суд може вважати визнаний факт встановленим, коли у нього не<br>виникає сумніву в тому, що визнання відповідає дійсним обставинам<br>справи, не порушує будь-чиїх прав і законних інтересів і не<br>зроблено під впливом обману, насильства, погрози, помилки або з<br>метою приховання істини.<br> На доказування визнаного в суді факту не поширюються правила,<br>встановлені статтею 29 цього Кодексу, крім випадків, коли факт<br>повинен бути стверджений нотаріально посвідченим документом.<br> <br> <a name="S41"></a>Стаття 41. Показання свідка<br> <br> Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які<br>обставини, що відносяться до справи.<br> Свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві<br>показання про відомі йому обставини. Свідок має право відмовитися<br>від надання свідчень в установлених законом випадках.<br>( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2540-III<br>( <A HREF="82550">2540-14</A> ) від 21.06.2001 ) <br> <br> <a name="S42"></a>Стаття 42. Особи, які не можуть бути свідками<br> <br> Не можуть бути свідками особи, нездатні через свої фізичні<br>або психічні вади правильно сприймати обставини, що мають значення<br>для справи, або давати про них правильні показання.<br> Не можуть бути свідками також представники по цивільній<br>справі або захисники в кримінальній справі по обставинах, які<br>стали їм відомі у зв'язку з виконанням обов'язків представника або<br>захисника.<br> <br> <a name="S43"></a>Стаття 43. Зміст заяви про виклик свідка<br> <br> Особа, що просить про виклик свідка, повинна зазначити його<br>прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він<br>може ствердити.<br> <br> <a name="S44"></a>Стаття 44. Відповідальність свідка<br> <br> Якщо викликаний свідок не з'явиться в судове засідання з<br>причин, визнаних судом неповажними, його може бути піддано штрафу<br>в розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян<br>і примусовому приводу через органи внутрішніх справ. <br> За злісне ухилення від явки до суду свідок несе<br>відповідальність за частиною першою статті 185-3 Кодексу України<br>про адміністративні правопорушення ( <A HREF="765">80731-10</A> ), а за дачу<br>завідомо неправдивих показань або за відмову від дачі показань -<br>відповідно за статтями 178 чи 179 Кримінального кодексу України<br>( <A HREF="304">2002-05</A> ).<br>( Стаття 44 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81, N 8627-X ( <A HREF="1102">8627-10</A> ) від 20.03.85,<br>N 9166-XI ( <A HREF="2299">9166-11</A> ) від 04.05.90; Законами N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92, N 27/96-ВР ( <A HREF="25025">27/96-ВР</A> ) від 02.02.96 )<br> <br> <a name="S45"></a>Стаття 45. Допит свідків у місці їх проживання або<br> перебування<br> <br> Свідків, які постійно живуть поза місцем знаходження суду, що<br>розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитись в судове<br>засідання, може допитати суд в місці їх проживання за дорученням<br>суду, що розглядає справу.<br> Свідок може бути допитаний судом у місці його перебування,<br>якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших<br>поважних причин не може з'явитись на виклик суду.<br> Якщо зазначені вище свідки з'являться у засідання суду, що<br>розглядає справу, їх слід допитати.<br> Допит свідків у місці їх проживання або перебування<br>провадиться з ініціативи суду, на прохання сторони або інших осіб,<br>які беруть участь у справі, чи самого свідка.<br> <br> <a name="S46"></a>Стаття 46. Письмові докази<br> <br> Письмовими доказами є: всякого роду документи, акти,<br>листування службового або особистого характеру, що містять в собі<br>відомості про обставини, які мають значення для справи.<br> <br> <a name="S47"></a>Стаття 47. Витребування письмових доказів<br> <br> Особа, яка порушує клопотання перед судом про витребування<br>від інших осіб письмових доказів, повинна докладно зазначити: який<br>письмовий доказ вимагається, підстави, з яких вона вважає, що<br>письмовий доказ має інша особа, і обставини, які може підтвердити<br>цей доказ.<br> Письмові докази, що їх вимагає суд або суддя від державних<br>підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних<br>організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій, а також<br>від окремих громадян, надсилаються безпосередньо до суду.<br> Суд або суддя може також уповноважити заінтересовану сторону<br>або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ<br>для представлення його суду.<br>( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <a name="S48"></a>Стаття 48. Відповідальність за невиконання вимоги суду<br> подати письмові докази<br> <br> Державні підприємства, установи, організації, колгоспи, інші<br>кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські<br>організації, а також громадяни, які не можуть подати письмових<br>доказів, що їх вимагає суд або суддя, зобов'язані повідомити про<br>це суд, зазначивши причину. В разі неповідомлення у встановлений<br>для подачі строк, а також в разі неповажності причин відмовлення<br>від подачі письмового доказу суд або суддя можуть накласти на<br>винних службових осіб державних підприємств, установ,<br>організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх<br>об'єднань, інших громадських організацій, а також на громадян<br>штраф до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.<br> Накладення штрафу не звільняє відповідних службових осіб і<br>громадян від обов'язку подати письмовий доказ, що вимагається<br>судом.<br>( Стаття 48 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81, N 8627-X ( <A HREF="1102">8627-10</A> ) від 20.03.85;<br>Законами N 27/96-ВР ( <A HREF="25025">27/96-ВР</A> ) від 02.02.96, N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> )<br>від 22.05.2003 )<br> <br> <br> <a name="S49"></a>Стаття 49. Подання витягів з письмових доказів та огляд<br> цих доказів на місці<br> <br> Якщо подання письмових доказів до суду утруднено, наприклад,<br>через їх численність або внаслідок того, що тільки частина з них<br>має значення для справи, суд може вимагати подання належно<br>засвідчених витягів з них або оглянути їх на місці.<br> <br> <a name="S50"></a>Стаття 50. Подання письмових доказів у оригіналі<br> <br> Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо<br>подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які<br>беруть участь у справі, або з власної ініціативи вправі, в разі<br>необхідності, вимагати подання оригіналу.<br> <br> <a name="S51"></a>Стаття 51. Повернення оригіналів письмових доказів<br> <br> Оригінали письмових доказів, що є в справі, на прохання осіб,<br>які подали їх, можна повернути після того, як рішення суду набере<br>законної сили. Проте в справі залишається засвідчена суддею копія<br>письмового доказу.<br> <br> <a name="S52"></a>Стаття 52. Речові докази<br> <br> Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями<br>свідчать про обставини, які мають значення для справи.<br> <br> <a name="S53"></a>Стаття 53. Витребування речових доказів та<br> відповідальність за їх неподання<br> <br> Витребування речових доказів та вирішення питань про<br>відповідальність за їх неподання провадиться в порядку,<br>встановленому статтями 47 і 48 цього Кодексу.<br> <br> <a name="S54"></a>Стаття 54. Зберігання речових доказів<br> <br> Речові докази до набрання рішенням законної сили зберігаються<br>в справі або за окремим описом здаються до камери схову речових<br>доказів суду.<br> Речі, що не можуть бути доставлені до суду, зберігаються в<br>місці їх знаходження; вони повинні бути докладно описані і<br>опечатані, а в разі потреби - сфотографовані.<br> Суд вживає заходів до зберігання речей у незмінному стані.<br> <br> <a name="S55"></a>Стаття 55. Огляд речових доказів, що швидко псуються<br> <br> Продукти та інші речі, що швидко псуються, негайно<br>оглядаються судом з повідомленням про призначений огляд осіб, які<br>беруть участь у справі.<br> Після огляду ці речі повертаються особам, від яких вони були<br>одержані, або передаються підприємствам, установам чи<br>організаціям, що можуть їх використати за призначенням. Ці<br>підприємства, установи або організації згодом повертають<br>володільцеві предмети того ж роду і якості або їх вартість за<br>державними цінами на час повернення.<br>( Стаття 55 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <a name="S56"></a>Стаття 56. Повернення речових доказів<br> <br> Речові докази після набрання рішенням суду законної сили<br>повертаються особам, від яких були одержані, або передаються<br>особам, за якими суд визнав право на ці речі.<br> Предмети, що за законом не можуть бути у володінні громадян,<br>передаються відповідним державним підприємствам, установам або<br>організаціям.<br> В окремих випадках речові докази після огляду та дослідження<br>їх судом можуть бути до закінчення справи повернуті особам, від<br>яких вони були одержані, якщо останні про те просять і якщо<br>задоволення такого клопотання можливе без шкоди для розгляду<br>справи.<br>( Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-X<br>( <A HREF="86517">1461-10</A> ) від 23.01.81 )<br> <br> <a name="S57"></a>Стаття 57. Призначення експертизи<br> <br> Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і<br>потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки<br>або ремесла, суддя порядком забезпечення доказів та під час<br>підготовки справи або суд під час розгляду справи може призначити<br>експертизу.<br> Експертизу провадять на суді або поза судом, коли це потрібно<br>за характером дослідження або коли об'єкт дослідження неможливо<br>доставити до суду.<br> Призначаючи експертизу та встановлюючи коло питань, що слід<br>поставити перед експертами, суддя або суд повинен з цього приводу<br>врахувати пропозиції сторін та інших осіб, які беруть участь у<br>справі. Відхилення питань, запропонованих особами, які беруть<br>участь у справі, суд зобов'язаний мотивувати.<br> В ухвалі про призначення експертизи належить зазначити, з<br>яких питань потрібні висновки експертів і кому доручається<br>провести експертизу.<br> Експертиза провадиться експертами відповідних установ або<br>іншими спеціалістами, призначеними судом. Експертом може бути<br>призначена будь-яка особа, яка володіє необхідними знаннями для<br>дачі висновку.<br> <br> <a name="S58"></a>Стаття 58. Обов'язки і відповідальність експертів<br> <br> Особа, яку призначено експертом, повинна з'явитися на виклик<br>суду і дати правдивий висновок щодо поставлених їй питань.<br> За злісне ухилення від явки до суду експерт несе<br>відповідальність за частиною другою статті 185-3 Кодексу України<br>про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо<br>неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від<br>виконання покладених на нього обов'язків - відповідно за статтями<br>178 чи 179 Кримінального кодексу України ( <A HREF="304">2002-05</A> ).<br>( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 9166-XI<br>( <A HREF="2299">9166-11</A> ) від 04.05.90; Законом N 2857-XII ( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S59"></a>Стаття 59. Процесуальні права експерта<br> <br> Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право<br>знайомитися з матеріалами справи, брати участь у розгляді справи<br>судом, просити суд про надання йому додаткових матеріалів.<br> Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих<br>йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань<br>для виконання покладеного на нього обов'язку.<br> <br> <a name="S60"></a>Стаття 60. Висновок експерта<br> <br> Висновок експерта повинен містити в собі докладний опис<br>проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і<br>обгрунтовані відповіді на поставлені судом питання.<br> Якщо експерт під час проведення експертизи встановить<br>обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не<br>були поставлені питання, він вправі свої міркування про ці<br>обставини включити до свого висновку.<br> Експерт дає у письмовій формі свій мотивований висновок, який<br>приєднується до справи. Суд має право запропонувати експерту дати<br>усне пояснення свого висновку. Усне пояснення заноситься до<br>протоколу судового засідання, прочитується експертові і<br>підписується ним.<br> Коли призначено кількох експертів, вони мають право радитись<br>між собою. Якщо експерти прийдуть до одного висновку, вони всі<br>підписують його. Експерт, не згодний з іншими експертами, складає<br>окремий висновок.<br> Висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється<br>судом за правилами, встановленими статтею 62 цього Кодексу.<br> Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в<br>рішенні або ухвалі.<br> <br> <a name="S61"></a>Стаття 61. Додаткова експертиза. Повторна експертиза<br> <br> В разі необхідності провести додаткові дослідження, а також в<br>разі суперечливості висновків кількох експертів, суд може зажадати<br>додаткового висновку або призначити інших експертів.<br> <br> <a name="S62"></a>Стаття 62. Оцінка доказів<br> <br> Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що<br>грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в<br>судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись<br>законом.<br> Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.<br>( Стаття 62 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( <A HREF="5860">2857-12</A> ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="G4-А"></a>Глава 4-А<br> Запобіжні заходи<br> <br> <a name="S62-1"></a>Стаття 62-1. Підстави вжиття запобіжних заходів<br> <br> Особа, яка має підстави вважати, що її права порушені або<br>існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до суду з<br>заявою про вжиття запобіжних заходів до пред'явлення позову.<br> <br> <a name="S62-2"></a>Стаття 62-2. Види запобіжних заходів<br> <br> Запобіжні заходи включають:<br> <br> 1) огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов'язані з<br>порушенням прав;<br> <br> 2) накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої<br>вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.<br> <br> <a name="S62-3"></a>Стаття 62-3. Заява про вжиття запобіжних заходів<br> <br> Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:<br> <br> 1) назву суду, до якого подається заява;<br> <br> 2) точну назву заявника і особи, щодо якої просять вжити<br>запобіжні заходи, їх місце проживання або місцезнаходження, а<br>також назву представника заявника, коли заява подається<br>представником;<br> <br> 3) вид і суть запобіжного заходу;<br> <br> 4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття<br>запобіжних заходів;<br> <br> 5) перелік документів та інших доказів, що додаються до<br>заяви;<br> <br> 6) підпис заявника або його представника, якщо заява<br>подається представником.<br> <br> До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи,<br>які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом<br>порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів<br>подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять<br>вжити запобіжні заходи.<br> <br> Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом<br>десяти днів з дня постановлення ухвали про вжиття запобіжних<br>заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи<br>діють як способи забезпечення доказів або як способи забезпечення<br>позову.<br> <br> <a name="S62-4"></a>Стаття 62-4. Порядок розгляду заяви про вжиття запобіжних<br> заходів<br> <br> Заява про вжиття запобіжних заходів розглядається в порядку,<br>встановленому статтею 38 цього Кодексу, не пізніше двох днів з дня<br>її подання.<br> <br> У разі обгрунтованої вимоги заявника заява про вжиття<br>запобіжних заходів розглядається лише за його участю без<br>повідомлення особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи.<br> <br> Суд має право вимагати від заявника додати до заяви будь-який<br>наявний у нього доказ про порушення або загрозу порушення його<br>прав.<br> <br> Суд може зобов'язати заявника забезпечити його вимогу<br>заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню<br>запобіжними заходами, яка вноситься на депозит суду. Розмір<br>застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не<br>повинен бути більшим від розміру заявленої шкоди.<br> <br> Про вжиття запобіжних заходів суд постановляє ухвалу, в якій<br>зазначає обрані запобіжні заходи, підстави їх обрання, порядок і<br>спосіб їх виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копії<br>ухвали надсилаються заявнику та особі, щодо якої мають бути вжиті<br>запобіжні заходи, негайно після її постановлення. У разі<br>постановлення ухвали за участю заявника без повідомлення особи,<br>щодо якої просять вжити запобіжні заходи, копія ухвали<br>надсилається особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, негайно<br>після її виконання.<br> <br> У разі відсутності підстав для вжиття запобіжних заходів, а<br>також невиконання вимог, передбачених частиною третьою цієї<br>статті, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні заяви про<br>вжиття запобіжних заходів.<br> <br> <a name="S62-5"></a>Стаття 62-5. Наслідки подання заяви про вжиття запобіжних<br> заходів, що не відповідає вимогам закону<br> <br> Суддя, встановивши, що заяву про вжиття запобіжних заходів<br>подано без додержання вимог, викладених у статті 62-3 цього<br>Кодексу, або не оплачено державним митом, постановляє ухвалу про<br>залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому<br>строк для виправлення недоліків.<br> <br> Коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений<br>строк не виконає всі перелічені у статті 62-3 цього Кодексу<br>вимоги та не сплатить державне мито, заява вважається неподаною і<br>повертається заявнику, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.<br> <br> <a name="S62-6"></a>Стаття 62-6. Виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів<br> <br> Ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в<br>порядку, встановленому для виконання судових рішень.<br> <br> У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття<br>запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в<br>повному розмірі.<br> <br> <a name="S62-7"></a>Стаття 62-7. Відповідальність за невиконання ухвали про<br> вжиття запобіжних заходів<br> <br> Особа, винна у невиконанні ухвали про вжиття запобіжних<br>заходів або в перешкоджанні її виконанню, за ухвалою суду може<br>бути оштрафована до одного неоподатковуваного мінімуму доходів<br>громадян, якщо ці діяння не тягнуть відповідно до закону<br>кримінальну відповідальність. Крім того, заявник вправі стягнути з<br>цієї особи збитки, завдані невиконанням ухвали про вжиття<br>запобіжних заходів.<br> <br> <a name="S62-8"></a>Стаття 62-8. Скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів<br> <br> На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, постановлену за<br>участю заявника без повідомлення особи, щодо якої вжито запобіжні<br>заходи, остання протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали<br>може подати заяву про її скасування.<br> <br> Подання заяви про скасування ухвали про вжиття запобіжних<br>заходів не зупиняє виконання ухвали про вжиття запобіжних заходів.<br> <br> Заява про скасування вжиття запобіжних заходів розглядається<br>протягом трьох днів судом, який постановив ухвалу про їх вжиття.<br>Неявка заінтересованих осіб не перешкоджає розглядові заяви.<br> <br> За результатами розгляду заяви суд постановляє ухвалу про<br>залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її<br>зміну чи скасування.<br> <br> <a name="S62-9"></a>Стаття 62-9. Оскарження ухвал щодо вжиття запобіжних заходів<br> <br> На ухвалу про вжиття запобіжних заходів, ухвалу про відмову в<br>задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, а також на ухвалу<br>про залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів або її<br>зміну чи скасування може бути подано апеляційну скаргу.<br> <br> Подання апеляційної скарги на ухвалу про вжиття запобіжних<br>заходів не зупиняє виконання відповідної ухвали. Подання<br>апеляційної скарги на ухвалу про скасування запобіжних заходів або<br>їх зміну зупиняє виконання відповідної ухвали.<br> <br> <a name="S62-10"></a>Стаття 62-10. Припинення запобіжних заходів<br> <br> Запобіжні заходи припиняються у разі:<br> <br> 1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк,<br>встановлений частиною третьою статті 62-3 цього Кодексу;<br> <br> 2) відмови судом в прийнятті позовної заяви з підстав,<br>передбачених частиною другою статті 136 цього Кодексу;<br> <br> 3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 139<br>цього Кодексу;<br> <br> 4) постановлення судом ухвали про скасування ухвали про<br>вжиття запобіжних заходів.<br> <br> <a name="S62-11"></a>Стаття 62-11. Відшкодування шкоди, завданої вжиттям<br> запобіжних заходів<br> <br> У випадку припинення запобіжних заходів або у випадку відмови<br>заявника від позову, або у випадку набрання законної сили рішенням<br>щодо відмови у задоволенні позову особа, щодо якої вжито запобіжні<br>заходи, має право на відшкодування шкоди, завданої вжиттям цих<br>заходів.<br> <br> У разі внесення заявником застави відшкодування шкоди,<br>завданої вжиттям запобіжних заходів, в першу чергу здійснюється за<br>рахунок цієї застави.<br> <br> Застава повертається заявникові повністю, якщо суд<br>задовольнив позов заявника, або якщо відповідачем було визнано<br>позов, або якщо судом затверджено мирову угоду сторін.<br> <br> У випадках, передбачених пунктами 2-4 статті 62-10 цього<br>Кодексу, а також під час розгляду справи по суті суд може вирішити<br>питання щодо відшкодування шкоди, завданої вжиттям запобіжних<br>заходів.<br> <br>( Кодекс доповнено главою 4-А згідно із Законом N 850-IV<br>( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003 )<br> <br> <br> <br> <a name="G5"></a>Глава 5<br> Судові витрати<br> <br> <a name="S63"></a>Стаття 63. Види судових витрат та розмір державного мита<br> <br> Судові витрати складаються з державного мита і витрат,<br>пов'язаних з розглядом справи.<br> До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:<br> 1) суми, що підлягають виплаті свідкам, експертам;<br> 2) витрати, пов'язані з проведенням огляду на місці;<br> 3) витрати на розшук