З А К О Н У К Р А Ї Н И Про державну службу ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 52, ст.490 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 3724-XII ( 3724-12 ) від 16.12.93, ВВР, 1993, N 52, ст.491 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР, 1995, N 29, ст. 216 N 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР, 1995, N 34, ст. 268 N 96/96-ВР від 22.03.96, ВВР, 1996, N 16, ст. 71 ) ( Про поширення дії Закону додатково див. Закон N 280/97-ВР від 21.05.97, ВВР, 1997, N 24, ст.170 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, ВВР, 1999, N 24, ст.208 N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 ) ( Про поширення дії Закону додатково див. Закон N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001, ВВР, 2001, N 33, ст.175 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 432-IV ( 432-15 ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.97 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 ) ( Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.32 N 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.193 N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.346 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) ( Дію Закону поширено на посадових осіб місцевого самоврядування згідно із Законом N 280/97-ВР від 21.05.97; поширення втратило чинність у зв'язку з втратою чинності пункту 5 розділу V Закону N 280/97-ВР від 21.05.97 на підставі Закону N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 ) ( Дія Закону поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), Закону "Про службу в органах місцевого самоврядування" та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування згідно із Законом N 2493-III ( 2493-14 ) від 07.06.2001 ) Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюютьдіяльність держави щодо створення правових, організаційних,економічних та соціальних умов реалізації громадянами Україниправа на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статусдержавних службовців, які працюють в державних органах та їхапараті. Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Державна служба і державні службовці Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб,які займають посади в державних органах та їх апараті щодопрактичного виконання завдань і функцій держави та одержуютьзаробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службовіповноваження. Стаття 2. Посада і посадова особа Посада - це визначена структурою і штатним розписом первиннаструктурна одиниця державного органу та його апарату, на якупокладено встановлене нормативними актами коло службовихповноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаютьсякерівники та заступники керівників державних органів та їхапарату, інші державні службовці, на яких законами або іншиминормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчихта консультативно-дорадчих функцій. Стаття 3. Основні принципи державної служби Державна служба грунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності,відданості справі; персональної відповідальності за виконання службовихобов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого ірегіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднаньгромадян. Стаття 4. Право на державну службу Право на державну службу мають громадяни України незалежновід походження, соціального і майнового стану, расової інаціональної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійнихпереконань, місця проживання, які одержали відповідну освіту іпрофесійну підготовку та пройшли у встановленому порядкуконкурсний відбір, або за іншою процедурою, передбаченою КабінетомМіністрів України. Стаття 5. Етика поведінки державного службовця Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників,дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересамдержавної служби чи негативно вплинути на репутацію державногослужбовця. ( Частину другу статті 5 виключено на підставі ЗаконуN 358/95-ВР від 05.10.95 ) Розділ II ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Стаття 6. Основні напрями державної політики у сфері державної служби Державна політика у сфері державної служби визначаєтьсяВерховною Радою України. Основними напрямами державної політики у сфері державноїслужби є визначення основних цілей, завдань та принципівфункціонування інституту державної служби, забезпечення ефективноїроботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції. Для проведення єдиної державної політики та функціональногоуправління державною службою утворюється Головне управліннядержавної служби при Кабінеті Міністрів України. Питання функціонування державної служби в інших державнихорганах, правове становище яких регулюється спеціальними законамиУкраїни, вирішуються цими органами. Стаття 7. Орган управління державною службою Органом управління державною службою в державних органах таїх апараті є Головне управління державної служби при КабінетіМіністрів України. Головне управління державної служби при Кабінеті МіністрівУкраїни: прогнозує і планує потребу державних органів та їх апарату вкадрах; забезпечує разом з іншими державними органами реалізаціюзагальних напрямів політики у сфері державної служби в державнихорганах та їх апараті; розробляє і вносить на розгляд Кабінету Міністрів Українипроекти нормативних актів з питань державної служби в державнихорганах та їх апараті; розробляє, координує і контролює здійснення заходів щодопідвищення ефективності державної служби в державних органах та їхапараті; здійснює методичне керівництво проведенням конкурсноговідбору державних службовців в державних органах та їх апараті; організує навчання і професійну підготовку державнихслужбовців державних органів та їх апарату; контролює дотримання визначених цим Законом умов реалізаціїгромадянами права на державну службу; організує, координує та забезпечує умови для розвиткунаукових досліджень з питань державної служби. Стаття 8. Координаційна рада з питань державної служби З метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основнихнапрямів державної політики у сфері державної служби, об'єднанняусіх зусиль державних органів щодо підвищення ефективностідержавної служби створюється міжвідомчий дорадчий орган -Координаційна рада з питань державної служби в державних органах. Положення про Координаційну раду з питань державної служби вдержавних органах затверджується Кабінетом Міністрів України. Розділ III ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ Стаття 9. Особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату Правовий статус Президента України, Голови Верховної РадиУкраїни та його заступників, голів постійних комісій ВерховноїРади України та їх заступників, народних депутатів України,Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України,Голови та членів Конституційного Суду України, Голови та суддівВерховного Суду України, Голови та суддів вищого спеціалізованогосуду України, Генерального прокурора України та його заступниківрегулюється Конституцією ( 254к/96-ВР ) та спеціальними законамиУкраїни. ( Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 ) Регулювання правового становища державних службовців, щопрацюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичноїслужби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ таінших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше непередбачено законами України. Стаття 10. Основні обов'язки державних службовців Основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавстваУкраїни; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державнихорганів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службовихобов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органівчи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, щостала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, атакож іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягаєрозголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищенняпрофесійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива ітворчість в роботі. Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень.У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству,державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формідоповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разінаполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу. Стаття 11. Основні права державних службовців Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуютьсягромадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїхповноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ іорганізацій, органів місцевого та регіонального самоврядуваннянеобхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливеставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягуслужбових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу,який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуютьсяпроходження ним державної служби, в необхідних випадках даватиособисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації таздібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків,участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняттябезпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботиумови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящихдержавних органах та у судовому порядку. Конкретні обов'язки та права державних службовціввизначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик івідображаються у посадових положеннях та інструкціях, щозатверджуються керівниками відповідних державних органів у межахзакону та їх компетенції. Стаття 12. Обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу Не можуть бути обраними або призначеними на посаду вдержавному органі та його апараті особи, які: визнані у встановленому порядку недієздатними; мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади; у разі прийняття на службу будуть безпосередньопідпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чисвояками; в інших випадках, встановлених законами України. Стаття 13. Декларування доходів державних службовців Особа, яка претендує на зайняття посади державного службовцятретьої - сьомої категорій, передбачених статтею 25 цього Закону,подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи тазобов'язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном,щодо себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на зайняттяпосади державного службовця першої і другої категорій,передбачених статтею 25 цього Закону, повинна подати такожвідомості про належні їй та членам її сім'ї нерухоме та ціннерухоме майно, вклади у банках і цінні папери. Зазначені відомості подаються державним службовцем щорічно.Порядок подання, зберігання і використання цих відомостейвстановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 14. Особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців Дисциплінарні стягнення застосовуються до державногослужбовця за невиконання чи неналежне виконання службовихобов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень,пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок,який порочить його як державного службовця або дискредитуєдержавний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбаченихчинним законодавством про працю України, можуть застосовуватисятакі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або упризначенні на вищу посаду. Розділ IV ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ Стаття 15. Прийняття на державну службу Прийняття на державну службу на посади третьої - сьомоїкатегорій, передбачених статтею 25 цього Закону, здійснюється наконкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законамиУкраїни. Порядок проведення конкурсу для вступу на державну службурегулюється Положенням, що затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни. Дані про вакансії посад державних службовців підлягаютьпублікації та поширенню через засоби масової інформації не пізнішяк за один місяць до проведення конкурсу. Забороняється вимагати від кандидатів на державну службувідомості та документи, подання яких не передбачено законодавствомУкраїни. Президент України, Голова Верховної Ради України, члени УрядуУкраїни, глави місцевих державних адміністрацій мають правосамостійно добирати та приймати осіб на посади своїх помічників,керівників прес-служб, радників і секретарів згідно з штатнимрозписом і категорією, що відповідає посаді (патронатна служба).Порядок перебування на державній службі таких осіб установлюєтьсявідповідними органами. Стаття 16. Обмеження, пов'язані з проходженням державної служби Державний службовець не має права вчиняти дії, передбаченістаттями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією"( 356/95-ВР ). ( Частина перша статті 16 в редакції ЗаконуN 358/95-ВР від 05.10.95 ) Державні службовці не можуть брати участь у страйках тавчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуваннюдержавного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної службиокремими категоріями державних службовців, встановлюються виключнозаконодавчими актами України. Стаття 17. Присяга державних службовців Громадяни України, які вперше зараховуються на державнуслужбу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочистоприсягаю, що буду вірно служити народові України, сувородотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх ужиття, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законніінтереси громадян, з гідністю нести високе звання державногослужбовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, якийзберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робитьсязапис у трудовій книжці. Стаття 18. Випробування при прийнятті на державну службу При прийнятті на державну службу може встановлюватисявипробування терміном до шести місяців. Стаття 19. Стажування державних службовців З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійногорівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державногослужбовця, може проводитися стажування у відповідному державномуоргані терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати заосновним місцем роботи. Стаття 20. Робочий час Тривалість робочого часу державних службовців визначаєтьсявідповідно до законодавства про працю України з урахуваннямособливостей, передбачених цим Законом. Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державніслужбовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якомувони працюють, з'являтися на службу у вихідні, святкові танеробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинноготрудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бутивідкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частинаневикористаної відпустки, яка залишилася, надається державномуслужбовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднуєтьсядо відпустки у наступному році. Стаття 21. Службові відрядження Державним службовцям відшкодовуються витрати на службовівідрядження та виплачуються інші компенсації відповідно дозаконодавства про працю України. Під час відрядження державні службовці користуються правомбронювання місць у готелях і на всі види транспорту, а такожпершочергового придбання проїзних документів. Державним службовцям за місцем відрядження надається місцедля роботи, можливість користуватися зв'язком, транспортом,розмножувальною технікою, іншими послугами технічного характеру. Стаття 22. Відсторонення від виконання повноважень за посадою Невиконання службових обов'язків, що призвело до людськихжертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкодигромадянинові, державі, підприємству, установі, організації чиоб'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державногослужбовця від виконання повноважень за посадою із збереженнямзаробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовцявід виконання повноважень за посадою приймається керівникомдержавного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадоюне повинна перевищувати часу службового розслідування. Службоверозслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державногослужбовця від виконання повноважень за посадою не підтверджуєтьсярезультатами службового розслідування, це рішення скасовується. Стаття 23. Граничний вік перебування на державній службі Граничний вік перебування на державній службі становить 60років для чоловіків і 55 років для жінок. У разі необхідностікерівник державного органу за погодженням з Начальником Головногоуправління державної служби при Кабінеті Міністрів України можепродовжити термін перебування на державній службі, але не більш якна п'ять років. ( Частина перша статті 23 із змінами, внесенимизгідно із Законами N 647-XIV ( 647-14 ) від 13.05.99, N 2493-III( 2493-14 ) від 07.06.2001 ) У виняткових випадках після закінчення цього терміну державніслужбовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадахрадників або консультантів за рішенням керівника відповідногодержавного органу.( Офіційне тлумачення положень статті 23 див. в РішенніКонституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 ) від 25.12.2003 ) Розділ V СЛУЖБОВА КАР'ЄРА Стаття 24. Проходження служби Прийняття на державну службу, просування по ній службовців,стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних ізслужбою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, атакож згідно з рангами, які їм присвоюються. Стаття 25. Класифікація посад Основними критеріями класифікації посад державних службовцівє організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу,обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місцепосади в структурі державного органу. Встановлюються такі категорії посад службовців: перша категорія - посади голів державних комітетів, що не єчленами Уряду України, голів інших центральних органів державноївиконавчої влади при Кабінеті Міністрів України, ПостійногоПредставника Президента України в Республіці Крим, представниківПрезидента України в областях, містах Києві та Севастополі, першихзаступників міністрів, перших заступників голів державнихкомітетів, що входять до складу Уряду, керівників АдміністраціїПрезидента України, Секретаріату Верховної Ради України та іншіприрівняні до них посади; друга категорія - посади заступників керівника АдміністраціїПрезидента України, заступників керівника Секретаріату ВерховноїРади України, заступників керівника апарату Кабінету МіністрівУкраїни, керівників структурних підрозділів Секретаріату ВерховноїРади України, секретаріатів постійних комісій Верховної РадиУкраїни, Адміністрації Президента України, апарату КабінетуМіністрів України, радників та помічників Президента України,Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України,заступників міністрів, заступників голів державних комітетів, яківходять до складу Уряду, перших заступників, заступників голівкомітетів та інших центральних органів державної виконавчої владипри Кабінеті Міністрів України, першого заступника ПостійногоПредставника Президента України в Республіці Крим, першихзаступників глав обласних, Київської та Севастопольської міськихдержавних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; третя категорія - посади заступників керівників структурнихпідрозділів, завідуючих секторами, головних спеціалістів,експертів, консультантів Адміністрації Президента України,Секретаріату Верховної Ради України і апарату Кабінету МіністрівУкраїни, заступників Постійного Представника Президента України вРеспубліці Крим, заступників глав обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій, представниківПрезидента України в районах, районах міст Києва та Севастополя,начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерствта інших центральних органів державної виконавчої влади та іншіприрівняні до них посади; четверта категорія - посади спеціалістів АдміністраціїПрезидента України, Секретаріату Верховної Ради України і апаратуКабінету Міністрів України, заступників начальників управлінь,самостійних відділів (підвідділів) міністерств та іншихцентральних органів державної виконавчої влади, керівниківуправлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольськоїміських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади; п'ята категорія - посади спеціалістів міністерств, іншихцентральних органів державної виконавчої влади, заступниківпредставників Президента України в районах, районах міст Києва таСевастополя, заступників керівників управлінь, відділів, службобласних, Київської та Севастопольської міських державнихадміністрацій, спеціалістів апарату цих адміністрацій та іншіприрівняні до них посади; шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів,служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державнихадміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних,Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій таінші прирівняні до них посади; сьома категорія - посади спеціалістів районних, районних умістах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управліньі відділів та інші прирівняні до них посади. Віднесення існуючих посад державних службовців, неперелічених у цій статті, а також віднесення до відповідноїкатегорії нових посад державних службовців проводиться КабінетомМіністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Стаття 26. Ранги державних службовців Встановлюються такі ранги державних службовців: службовцям, які займають посади, віднесені до першоїкатегорії, може бути присвоєно 3, 2 і 1 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до другоїкатегорії, може бути присвоєно 5, 4 і 3 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до третьоїкатегорії, може бути присвоєно 7, 6 і 5 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до четвертоїкатегорії, може бути присвоєно 9, 8 і 7 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до п'ятоїкатегорії, може бути присвоєно 11, 10 і 9 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до шостоїкатегорії, може бути присвоєно 13, 12 і 11 ранг; службовцям, які займають посади, віднесені до сьомоїкатегорії, може бути присвоєно 15, 14 і 13 ранг. Положення про ранги службовців затверджується КабінетомМіністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади,рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії,присвоюються Президентом України. Ранги, які відповідають посадам другої категорії,присвоюються Кабінетом Міністрів України, крім рангів, щоприсвоюються державним службовцям, які є працівниками АпаратуВерховної Ради України. Ранги, що відповідають посадам другоїкатегорії, державним службовцям - працівникам Апарату ВерховноїРади України присвоюються Головою Верховної Ради України.( Частина п'ята статті 26 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 2374-IV ( 2374-15 ) від 20.01.2005 ) Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій,присвоюються керівником державного органу, в системі якого працюєдержавний службовець. При прийнятті на державну службу службовцю присвоюється рангу межах відповідної категорії посад. Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категоріїпосади державний службовець повинен успішно відпрацювати назайманій посаді два роки. За виконання особливо відповідальнихзавдань державному службовцю може бути присвоєно черговий рангдостроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсіюможе бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідноїкатегорії посад. Державний службовець може бути позбавлений рангу лише завироком суду. ( Частина десята статті 26 в редакції ЗаконуN 282/95-ВР від 11.07.95 ) Якщо державний службовець перейшов на посаду нижчої категоріїабо залишив державну службу, на яку потім повернувся, за нимзберігається присвоєний ранг. Народним депутатам України, які до обрання перебували надержавній службі, час виконання цих обов'язків зараховується достажу державної служби. У трудовій книжці державного службовця робиться запис проприсвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу. Стаття 27. Просування по службі Просування по службі державного службовця здійснюється шляхомзайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків,коли інше встановлено законами України та Кабінетом МіністрівУкраїни, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високогорангу. Державний службовець має право брати участь у конкурсі назаміщення вакантної посади. Переважне право на просування послужбі мають державні службовці, які досягли найкращихрезультатів у роботі, виявляють ініціативність, постійнопідвищують свій професійний рівень та зараховані до кадровогорезерву. Стаття 28. Кадровий резерв державної служби У державних органах створюється кадровий резерв для зайняттяпосад державних службовців, а також для просування по службі. Кадровий резерв формується із: спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування,виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а такожвипускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшлистажування та рекомендовані для просування на більш високі посади. Порядок формування і організація роботи з кадровим резервомрегулюються Положенням про кадровий резерв державної служби, якезатверджується Кабінетом Міністрів України. Стаття 29. Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців Державним службовцям створюються умови для навчання іпідвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (нафакультетах) та шляхом самоосвіти. Державні службовці підвищують свою кваліфікацію постійно, утому числі через навчання у відповідних навчальних закладах, якправило, не рідше одного разу на п'ять років. Результати навчанняі підвищення кваліфікації є однією з підстав для просування послужбі. Розділ VI ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ Стаття 30. Підстави припинення державної служби Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів пропрацю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної службивимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного вікупроходження державної служби (стаття 23 цього Закону);( Офіційне тлумачення положень пункту 3 частини першої статті 30див. в Рішенні Конституційного Суду N 21-рп/2003 ( v021p710-03 )від 25.12.2003 ) 4) відставки державних службовців, які займають посади першоїабо другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджаютьперебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушенняПрисяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивихвідомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цьогоЗакону. Зміна керівників або складу державних органів не може бутипідставою для припинення державним службовцем державної служби назайманій посаді з ініціативи новопризначених керівників, крімдержавних службовців патронатної служби. За державними службовцями, які займали посади першоїкатегорії не менше трьох років і звільнені у зв'язку із зміноюскладу органу, де вони працювали, або закінченням термінуповноважень цього органу, зберігається середньомісячний заробітокна період працевлаштування, але не більше одного року. Стаття 31. Відставка державного службовця Відставкою є припинення державної служби службовцем, якийзаймає посаду першої або другої категорії, за його письмовоюзаявою. Підставами для відставки є: принципова незгода з рішенням державного органу чи посадовоїособи, а також етичні перешкоди для перебування на державнійслужбі; примушування державного службовця до виконання рішеннядержавного органу чи посадової особи, яке суперечить чинномузаконодавству, що може заподіяти значної матеріальної абоморальної шкоди державі, підприємствам, установам, організаціямабо об'єднанням громадян, громадянину; стан здоров'я, що перешкоджає виконанню службових повноважень(за наявності медичного висновку). Відставка приймається або в ній дається мотивована відмовадержавним органом або посадовою особою, які призначили державногослужбовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки абовідмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови увідставці державний службовець повинен продовжувати виконанняслужбових обов'язків і має право на звільнення в порядку,передбаченому Кодексом законів про працю України. У разі відставки державного службовця, який не досягпенсійного віку, але має страховий стаж для чоловіків - не менше25 років, для жінок - не менше 20 років і відпрацював на посадахпершої чи другої категорії не менш як п'ять років, йомувиплачується щомісячно 85 відсотків його посадового окладу зурахуванням надбавок за ранг та за вислугу років до досягненняпенсійного віку. ( Частина четверта статті 31 із змінами,внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 ) При досягненні пенсійного віку державним службовцем, якийперебуває у відставці, йому призначається пенсія як державномуслужбовцю. У разі призначення пенсії за віком, працевлаштування,засудження за скоєння злочину виплати, передбачені частиноючетвертою цієї статті, припиняються. Стаття 32. Оскарження рішення про припинення державної служби Рішення про припинення державної служби може бути оскарженодержавним службовцем безпосередньо до суду. Розділ VII МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ Стаття 33. Оплата праці Оплата праці державних службовців повинна забезпечуватидостатні матеріальні умови для незалежного виконання службовихобов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органівкомпетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну таініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадовихокладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років надержавній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежновід складності та рівня відповідальності виконуваних службовихобов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєногодержавному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцямщомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплатиза ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки зависокі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи,доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників таінші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомогадля вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадовихокладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаютьсяКабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовцівє Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієїмети положеннями про органи державної виконавчої влади,затвердженими указами Президента України та постановами КабінетуМіністрів України. ( Частина восьма статті 33 в редакції ЗаконуN 96/96-ВР від 22.03.96 ) Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою длязменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансуванняінших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. Стаття 34. Заохочення за сумлінну працю За сумлінну безперервну працю в державних органах, зразковевиконання трудових обов'язків державним службовцям видаєтьсягрошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюютьсяКабінетом Міністрів України. За особливі трудові заслуги державні службовціпредставляються до державних нагород та присвоєння почесних звань. Стаття 35. Щорічні та додаткові відпустки державних службовців Державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більштривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розміріпосадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державнихорганах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпусткатривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови наданнядодаткових оплачуваних відпусток встановлюються КабінетомМіністрів України. Стаття 36. Соціально-побутове забезпечення державних службовців Державні службовці забезпечуються житлом у встановленомупорядку із державного фонду. Державні службовці, які займають посади першої - четвертоїкатегорій, мають право на першочергове встановлення квартирнихтелефонів. ( Дію частини третьої статті 36 зупинено на 2006 рік згідноіз Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) На індивідуальнеі кооперативне житлове будівництво або для придбання квартир чиіндивідуальних жилих будинків державним службовцям, які потребуютьвідповідно до чинного законодавства поліпшення житлових умов,надається земельна ділянка та безвідсотковий кредит на строк до 20років. Умови надання кредиту визначаються Кабінетом МіністрівУкраїни. Державні службовці та члени їх сімей, які проживають разом зними, користуються у встановленому порядку безплатним медичнимобслуговуванням у державних закладах охорони здоров'я. Цими жзакладами вони обслуговуються після виходу на пенсію. Стаття 37. Пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям ( Частину першу статті 37 виключено на підставі ЗаконуN 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004 ) На одержання пенсії державних службовців мають право особи,які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, занаявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, дляжінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби -не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного вікупрацювали на посадах державних службовців, а також особи, якімають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених докатегорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботина час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцямпризначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати,на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування, без обмеження граничного розмірупенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не єдержавними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної платипрацюючого державного службовця відповідної посади та рангу заостаннім місцем роботи на державній службі. ( Частина статті 37 вредакції Закону N 432-IV ( 432-15 ) від 16.01.2003; із змінами,внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 ) Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищуєрозміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповіднодо Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштівПенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір,виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N 2105-IV( 2105-15 ) від 21.10.2004 ) Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірінезалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходуна пенсію. ( Дію частини п'ятої статті 37 зупинено на 2006 рік щодовизначення розміру пенсії без обмеження її граничного розміру,крім випадків призначення пенсій особам відповідно до статті 50-1Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) згідно із ЗакономN 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) За кожний повний рік роботипонад 10 років на державній службі пенсія збільшується на одинвідсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати,без обмеження граничного розміру пенсії. ( Частина статті 37 іззмінами, внесеними згідно із Законом N 432-IV ( 432-15 ) від16.01.2003 ) Державним службовцям, які у період перебування на державнійслужбі визнані інвалідами I та II груп, незалежно від причиниінвалідності пенсія по інвалідності призначається в розмірах,передбачених частинами другою і п'ятою цієї статті, післяприпинення ними державної служби за наявності стажу державноїслужби не менше 10 років та страхового стажу, встановленого дляпризначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із ЗакономN 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 ) Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплатапенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення зроботи або досягнення ними граничного віку перебування надержавній службі. У цьому разі, а також у разі продовженняперебування зазначених осіб на державній службі без оформленняпенсій по інвалідності на умовах, передбачених частиною шостоюцієї статті, вони мають право на одержання пенсії відповідно доЗакону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійнестрахування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповнено частиною згідно ізЗаконом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 ) У разі смерті особи у період перебування на державній службіза наявності у померлого годувальника стажу державної служби неменше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника,які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того,чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначаєтьсяпенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатногочлена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлогогодувальника, на яку нараховувалися страхові внески назагальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуваннямнорм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї -90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи,зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). ( Статтю 37 доповненочастиною згідно із Законом N 2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005;із змінами, внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від17.11.2005 ) Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальникана умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають такожнепрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію зацим Законом. ( Статтю 37 доповнено частиною згідно із Законом N2593-IV ( 2593-15 ) від 31.05.2005 ) Державний службовець, звільнений з державної служби узв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використаннямсвого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння,позбавляється права на одержання пенсії, передбаченої цієюстаттею. В таких випадках пенсія державному службовцюпризначається на загальних підставах. ( Статтю 37 доповненочастиною згідно із Законом N 358/95-ВР від 05.10.95 ) Державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявностістажу державної служби не менше 10 років виплачується грошовадопомога в розмірі 10 місячних посадових окладів. У разі виходу на пенсію державні службовці при наявностістажу державної служби не менше 10 років користуються умовами щодокомунально-побутового обслуговування, передбаченими цим Законом. Стаття 37-1. Порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців У разі підвищення розміру заробітної плати працюючимдержавним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою правана пенсійне забезпечення державного службовця за цим Закономвідповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітноїплати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язковедержавне пенсійне страхування працюючого державного службовцявідповідної посади та рангу на момент виникнення права наперерахунок пенсії. ( Частина друга статті 37-1 із змінами,внесеними згідно із Законом N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )( Закон доповнено статтею 37-1 згідно із Законом N 432-IV( 432-15 ) від 16.01.2003 ) Розділ VIII ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ Стаття 38. Відповідальність за порушення законодавства про державну службу Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу,несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальністьзгідно із чинним законодавством. Президент України Л.КРАВЧУК м. Київ, 16 грудня 1993 року N 3723-XII
