---

сейфах або металевих шафах під замком у спеціально виділених

приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері

обшивають бляхою. Ця група лікарських речовин підлягає

предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.

13.3.9. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпусканням і

застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають

вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту

відповідно до вимог "Правил охорони праці в лабораторіях

ветеринарної медицини", затверджених наказом Держнаглядохоронпраці

України від 20.04.99 N 67 та зареєстрованих у

Міністерстві юстиції України 11.10.99 за N 695/3988

(ДНАОП 2.1.20-1.03-99).

13.3.10. Приміщення, в яких проводиться обстеження і

лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації

тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури,

приладів та інструменту.

13.3.11. Відбір тварин з метою проведення

ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою

спеціальних пристроїв, розколів тощо.

13.3.12. Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою

забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно

від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати

відповідно до вказівок щодо їх застосування.

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

13.3.13. З метою профілактики та ліквідації хвороб тварин,

охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних

для людей і тварин, на свинарських підприємствах необхідно

забезпечувати комплекс спеціальних заходів, до яких відносяться

дезінфекція, дегельмінтизація, дезінвазія, дезінсекція і

дератизація.

13.3.14. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів,

спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань,

слід дотримуватися вимог чинного законодавства.

13.3.15. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і

вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного

захворювання.

13.3.16. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати:

властивість і стійкість збудника інфекції;

об'єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг

тощо);

можливість перевезення дезінфекційного засобу;

його дію на людей і тварин;

температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину;

швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами

приміщень);

експозицію й спосіб подавання розчину до об'єкта дезінфекції.

13.3.17. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно

відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити

від кормів і тварин.

13.3.18. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з

використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших

потрібно обов'язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними

засобами пожежогасіння.

13.3.19. Установки для дезінфекції під час роботи на

відкритому повітрі необхідно розташовувати з навітряного боку,

забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.

13.3.20. Застосування фізичних методів дезінфекції

(спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками

тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004

.

13.3.21. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх

стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на

оголені електричні проводи.

13.3.22. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями

або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в

протигазі з відповідним фільтром.

13.3.23. Після закінчення експозиції знешкодження необхідно

відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести

підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.

13.3.24. Пестициди на комплексах і фермах застосовують

відповідно до вимог чинного законодавства.

13.3.25. Миття та дезінфекцію транспортних засобів і тари

необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових

документів.

13.3.26. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і

тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично

закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник

і каналізацію без застосування ручної праці.

13.3.27. Камери для миття, дезінфекції та газації

обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання

камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло "Не заходити" і

"Камера провітрена", зблокованими із вхідними дверима та

вентиляцією.

Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби

13.3.28. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби,

доручається працівникам, які призначені роботодавцем.

13.3.29. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо

заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені

профілактичні щеплення, які проінструктовані про застережні заходи

та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про

особливості догляду за хворими тваринами.

Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки,

які годують груддю, до цієї роботи не допускаються.

13.3.30. При виявленні захворювання свиней заразними

хворобами (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сказ, сибірка)

роботодавець повинен повідомити про це районну (обласну)

ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку

виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити

медичну службу району (області).

13.3.31. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі

тварини, стороннім особам не дозволяється.

Біля входу в кожне приміщення ізолятора, а також усередині

приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків

з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар'єра

повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.

13.3.32. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них

підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного

входу в приміщення і виходу з нього покладаються на керівників

тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфекційного розчину -

на ветеринарних працівників ферм.

13.3.33. Персонал, який доглядає хворих на заразні хвороби

свиней, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен

забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.

13.3.34. Відповідно до ДНАОП 2.1.20-1.03-99 ( z0695-99 )

одягати будь-який одяг поверх санітарного не дозволяється.

Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після

закінчення роботи одяг знімають, знезаражують і зберігають у

спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами

виробничих приміщень або ділянок роботи з тваринами не

дозволяється.

13.3.35. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають

обов'язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів

ветеринарного нагляду.

13.3.36. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під

час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для

забезпечення працівників питною водою за межами виробничих

приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.

13.3.37. У разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації

вирішується лише за узгодженням із органами

санітарно-епідеміологічного нагляду.

13.3.38. Не дозволяється використовувати в їжу м'ясо і

внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого

інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується

ветнаглядом при обов'язковому узгодженні з органами

санітарно-епідеміологічного нагляду.

Вимоги при розтині трупів тварин

та проведенні діагностичних досліджень

13.3.39. Розтин трупів тварин повинен проводитися

ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення

зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження

інфекції.

13.3.40. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних

приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих

скотомогильниках.

Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування

крові та інших рідин.

13.3.41. Стіни і підлога у приміщеннях для розтину мають бути

водонепроникними, легко митися і піддаватися дезінфекції,

додатково обладнаними вентиляцією, душовою, допоміжними

приміщеннями для зберігання спецодягу та патолого-анатомічного

матеріалу. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки

трупів.

13.3.42. Розтин трупів необхідно проводити у спеціальному

одязі згідно з вимогами ДНАОП 2.1.20-1.03-99.

13.3.43. При підозрі на сибірку перед розтином потрібно

зробити мікроскопію мазка крові тварини, що загинула. Сибіркові

трупи тварин необхідно знищувати спалюванням.

13.3.44. Дослідження трупа необхідно проводити у такій

послідовності:

зовнішній огляд трупа;

зняття шкіри і обстеження підшкірної клітковини;

обстеження м'язів, лімфатичних вузлів, кісток і суглобів;

розтин порожнин тіла (черевної, грудної) і виймання з них

органів;

розтин черепа і спинномозкового каналу;

обстеження видалених з трупу органів.

13.3.45. Знімати шкуру з тварин не дозволяється при

ботулізмі, сказі, злоякісному набряку, віспі та чумі свиней,

сибірці.

13.3.46. При необхідності визначення або підтвердження причин

загибелі тварини слід направити з посильним патологічний матеріал

у лабораторію ветеринарної медицини.

13.3.47. Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом

переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках,

знешкодження в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше

2 м на скотомогильниках, розташованих згідно з діючими санітарними

нормами й обладнаними огорожею з воротами, що закриваються на

замок.

13.3.48. Відповідальним за влаштування і обладнання

біотермічних ям є роботодавець, за санітарний стан цих об'єктів -

головний (старший) ветеринарний лікар.

13.3.49. Спалювання трупів тварин потрібно проводити під

наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах.

13.3.50. Перевозити трупи тварин необхідно спеціально

обладнаним транспортом з непроникними для рідин дном і бортами.

13.3.51. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний

одяг після закінчення роботи підлягають знезараженню.

13.4. Приготування кормів

Подрібнення кормів

13.4.1. Заготівлю, зберігання та приготування кормів для

свиней слід здійснювати згідно з відомчими нормами технологічного

проектування сільського господарства "Заготівля, зберігання та

приготування кормів для тваринництва", затвердженими Міністерством

сільського господарства і продовольства України в 1994 році

(ВНТП-СГіП-46-8.94).

Виробничий процес приготування кормів не повинен включати

операції, що приводять до безпосереднього контакту працівників із

кормовим матеріалом, перебування в робочій зоні механізму або в

зоні викидання компонентів кормосуміші, пари, рідини.

13.4.2. Дробарки, вальцеві верстати, жорна та інші

подрібнювачі встановлюються на фундаментах відповідно до

експлуатаційної документації на обладнання. У разі використання

цих машин у складі комплекту обладнання комбікормового або

кормоприготувального цеху їхнє місце і спосіб установки

визначаються проектом.

13.4.3. Під час підготовки до роботи подрібнювачів необхідно

перевірити балансування ротору, кріплення ножів, молотків і

протирізальної пластини, справність і надійність кріплення кришки

дробильної камери, наявність захисних огороджень на передачах та

рухомих частинах машин.

13.4.4. При підготовці до роботи живильників та подрібнювачів

слід перевірити кріплення болтових з'єднань, натяг ременів і

ланцюгів. Рухомі та нерухомі ножі подрібнювачів повинні бути

закріплені болтами з контргайками, а зазори між ними - відповідати

значенням, вказаним у паспорті машини.

13.4.5. Перед пуском подрібнювача потрібно впевнитися у

відсутності сторонніх предметів усередині нього і на живильниках.

13.4.6. Подавання продуктів у подрібнювач здійснюється тільки

після виходу його ротора у робочий режим.

Продукт необхідно подавати в машину рівномірно,

використовуючи для цього спеціальні дерев'яні проштовхувачі з

ручкою довжиною не менше 1 м.

13.4.7. Подрібнювачі, які мають реверсивні пристрої для пуску

транспортера, спочатку потрібно включити на зворотний хід, щоб

упевнитися у відсутності сторонніх предметів на транспортері,

зупинити, а потім переключити на робочий хід.

13.4.8. Під час завантаження подрібнювачів необхідно

слідкувати, щоб у них не потрапляли сторонні предмети і змерзлі

грудки технологічного продукту.

13.4.9. Очищати від забивання робочі органи (подрібнювачі,

живильники тощо) потрібно тільки при виключеному і повністю

зупиненому обладнанні з ужиттям заходів, які запобігають його

випадковому пуску (знімання приводних пасів, відключення муфти,

навішування на пусковий пристрій попереджувальної таблички "Не

вмикати!" тощо).

13.4.10. Не дозволяється перебування працівників на платформі

живильника, що працює, та в зоні викидання подрібненої маси.

Перебування працівників у ямах і траншеях допускається тільки при

встановленні на подрібнювачах дефлектора і напрямного рукава.