При наявності проекту ТУ, разом з ним повинні бути надані: пояснювальна записка з описом ЛФМ, галузі та умов застосування, фізико-хімічних властивостей, небезпечності, токсичності, міграції компонентів, методик їх визначення, засобів утилізації матеріалу після закінчення гарантійного строку зберігання, якщо вони не зазначені в нормативному документі і т.інш.
3.3. На імпортні ЛФМ повинні бути надані: сертифікат або інший документ країни-виробника (постачальника), що підтверджує безпеку продукції для здоров'я людини стосовно діючих в Україні санітарних норм та правил, етикетка, технологічна інструкція та листок безпеки, видані офіційно уповноваженими установами держави-експортера (на мові держави-виробника та офіційно завіреному перекладі на українську мову), Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи.
3.4. Вимоги до зразків ЛФМ та ЛФП:
- Зразки ЛФМ, які надходять на гігєнічну регламентацію, повинні відповідати супроводжуючій документації;
- Зразки ЛФМ повинні бути надані в кількості, яка забезпечує проведення всіх випробувань, передбачених програмою, але не менше 0,5 кг;
- Зразки ЛФМ надають у неотверділому стані;
- У випадку 2-х або більше компонентних ЛФМ окремо надають кожний з компонентів;
- Для оцінки ЛФП, що призначені для фарбувальних робіт у приміщеннях групи А, а також тих, що призначені для контакту з водою, необхідно надавати в лабораторію зразки заполімеризованих покриттів на підложці, відповідно призначенню композиції. За згодою з Замовником зразки ЛФП можна приготувати безпосередньо в лабораторії при умові дотримання технології нанесення компонентів ЛФМ та термінів попередньої витримки.
3.5. Строк витримки зразків ЛФП до початку проведення досліджень повинен становити не менше 15 діб. Якщо отримано незадовільні результати досліджень, експерименти слід провести повторно зі строком витримки до 2-х місяців. Зберігання зразків ЛФП з моменту нанесення до початку досліджень слід проводити при кімнатній температурі, в добре провітреному приміщенні, наявності вільного притоку повітря до окремих зразків. Зразки різних ЛФП слід зберігати та транспортувати роздільно.
4. Порядок проведення досліджень
4.1. Порядок проведення досліджень лакофарбових матеріалів, призначених для застосування у будівництві, залежить від виду ЛФМ та його призначення і включає:
- Санітарно-хімічні дослідження (для всіх ЛФМ);
- Одориметричні дослідження (для всіх ЛФП; ці дослідження можуть передувати санітарно-хімічним дослідженням);
- Санітарно-мікробіологічні дослідження (переважно для ЛФМ, призначених для застосування у господарсько-питному водопостачанні житлових та громадських споруд);
- Токсикологічні дослідження обов'язкові для незаполімеризованих ЛФМ та матеріалів, для таких, що призначені для застосування у господарсько-питному водопостачанні житлових та громадських споруд (переважно експрес-токсикологічні); для інших ЛФП - при необхідності;
- Дослідження токсичності продуктів горіння ЛФП (при застосуванні на об'єктах підвищеної небезпеки);
- Проведення екологічної експертизи (для всіх ЛФМ).
4.2. Вимоги до апаратури, камер та умов проведення санітарно-хімічних досліджень парогазоаерозольної суміші летючих речовин з ЛФМ, призначених для застосування у будівництві:
4.2.1. Камери для санітарно-хімічних досліджень повинні забезпечувати можливість герметизації, регулювання потоку повітря, температури і одночасного відбору декількох проб повітря.
До матеріалу камер та герметизуючих прокладок ставлять такі вимоги:
- здатність легко очищатися від органічних та неорганічних забруднювачів;
- здатність до мінімальної адсорбції.
Вказаним вимогам найбільше відповідають термостійке скло, нержавіюча сталь.
4.2.2. Конструкція камер повинна запезпечувати:
- можливість нанесення ЛФМ на поверхню зразка всередині камери;
- організацію рівномірного перемішування повітря;
- легкий доступ до внутрішніх поверхонь для очистки від забрудненя;
- можливість повного видалення змивних вод після миття камери.
- можливість підтримки в камері заданих параметрів мікроклімату та обміну повітря (оптимально - з використанням приладів автоматичного контролю та регулювання температури та об'єму повітря, що подають в камеру).
Як камери для санітарно-хімічних досліджень ЛФМ можуть бути також використані:
- скляні ексикатори чи бутлі об'ємом 3-20 л з пробками дросельного типу для подачі чистого повітря та відбору зразків повітря для досліджень;
- металеві контейнери з алюмінієвого сплаву об'ємом 3 л зі з'ємною герметизуючою покришкою та штуцерами для подачі чистого повітря, а також відбору зразків повітря для досліджень.
4.2.3. Перед початком досліджень камери ретельно миють з використанням щіток, ополіскують дистильованою водою, висушують. Чистоту камери визначають холостим дослідом (без ЛФМ).
4.2.4. Відбір проб повітря для санітарно-хімічних досліджень проводять в газові піпетки медичні шприці, а при відборі в поглинаючі розчини - поглинаючі прилади згідно конкретних методик визначення летких сполук. Повітря з камер великого об'єму відбирають для аналізу в кількостях, які не перевищують 10% об'єму камери., термін відбору повітря не повинен перевищувати 30 хв.
В якості приладів для відбору повітря можна використовувати електроаспіратори типу "Тайфун", водоструменеві насоси, ежектори, водяні та повітряні аспіратори т.інш., які забезпечують швидкість відбору повітря від 0,1 до 20 л/хв.
4.3. Вимоги до умов проведення досліджень процесів та рівнів міграції хімічних сполук у воду з ЛФМ, призначених для застосування у будівництві, є наступними:
4.3.1. Ємкість, у яку поміщають зразки для досліджень, покриті ЛФМ, повинна бути зі скла, закрита склом чи спеціальною плівкою для запобігання випарювання та звітрювання речовин, що можуть мігрувати у воду з ЛФП; загальний об'єм води для досліджень повинен бути не менше 5-10 л;
4.3.2. Стандартне співвідношення площі поверхні виробу,
покритого ЛФМ, з об'ємом водного середовища (питома поверхня) має
-1
становити 1 кв.см/1 куб.см (або 1 см ). У разі досліджень
фасонних частин чи деталей, покритих ЛФМ, для розрахунків
використовують відповідні геометричні формули в залежності від
форми деталей;
4.3.3. Дослідження проводять при двох температурах води: 18-20 град.С та 37 град.С при дослідженні виробів з ЛФП, що використовують у системі "холодного" господарсько-питного водопостачання (на разі використання виробів з ЛФП у системі гарячого водопостачання температура води має бути від (+50 град.С) до (+100 град.С).
4.3.4. ЛФМ можуть бути нанесені, у відповідності з технологічним регламентом, на внутрішню поверхню експериментальної ємкості (ємністю не менше 5 л).
4.3.5. Перед початком досліджень внутрішня поверхня експериментальної ємкості, скляної ємкості, у яку поміщають зразки, покриті ЛФМ, та ці зразки повинні бути ретельно вимиті проточною водою (без застосування будь-яких миючих поверхнево-активних речовин) та ополоснуті дистильованою водою.
4.3.6. При проведенні досліджень використовують нехлоровану (підземну) або дехлоровану воду, що відповідає державним вимогам до якості питної води. Враховуючи, що в умовах реальної експлуатації вироби з ЛФП можуть контактувати з водою підвищеної агресивності, слід передбачити вивчення факторів, що можуть сприяти міграції компонентів ЛФМ. В якості універсальних факторів агресивності води використовують підвищену температуру; рН 6.5-10.0; воду, що містить активний хлор та/або озон в концентраціях 0.5-1.0 мг/л та 0.3-0.5 мг/л, відповідно.
4.3.7. Тривалість контакту з водою повинна становити 30 діб. Дослідження проводять через 1,3,5-7, 15 та 30 діб; контрольну (початкову) воду досліджують у ті ж проміжки часу. У відповідності з загальним планом досліджень, в лабораторних умовах визнано за краще проводити експерименти із щодобовою зміною води, якщо окремі компоненти ЛФП можуть інтенсивно вимиватись у перші дні контакту з водою, або ж без зміни води, якщо мігруючі компоненти стабільні та не здатні до біохімічного окислення.
Особливості проведення спеціальних досліджень (санітарно-мікробіологічних, експрес-токсикологічних) наведено у відповідних розділах МВ.
4.4. Вимоги до піддослідних тварин, їх утримання, постановки токсикологічних досліджень ЛФМ, призначених для застосування у будівництві.
4.4.1. Для токсикологічних досліджень використовують лабораторних тварин різних видів в залежності від поставлених завдань (табл. 4.1.), але, враховуючи різну видову чутливість тварин до дії токсикантів, в кожному експерименті необхідно використовувати лабораторних тварин двох видів.
Табл. 4.1 Використання тварин різних видів в токсикологічних дослідженнях
------------------------------------------------------------------
|Вид тварин |Вага, г |Мета експерименту |
|-------------+--------------+-----------------------------------|
|Білі миші |18-25 |Вивчення місцево-подразнюючої та |
| | |шкірно-резорбтивної дії |
|-------------+--------------+-----------------------------------|
|Білі щури |150-180 |Вивчення місцево-подразнюючої та |
| | |шкірно-резорбтивної дії, гострої |
| | |пероральної токсичності |
|-------------+--------------+-----------------------------------|
|Морські |200-250 |Вивчення місцево-подразнюючої та |
|свинки | |шкірно-резорбтивної дії, |
|(альбіноси) | |сенсибілізуючої та алергенної |
| | |активності |
|-------------+--------------+-----------------------------------|
|Кролі |2000-3200 |Вивчення дії на слизові оболонки |
| | |ока |
------------------------------------------------------------------
4.4.2. Кількість тварин в дослідній та контрольній групах визначають, керуючись метою досліджень, кількістю і характером тестів, які використовують в процесі спостереження за ними та необхідністю отримання статистично вірогідних даних. Кожна статистична група повинна включати не менше 10 мишей і щурів, 6-8 морських свинок. Групи тварин повинні бути однорідними за статтю, віком, вагою тіла.
Якщо при проведенні досліджень якийсь показник є особливо важливим - необхідно при формуванні групи тварин враховувати фоновий стан цього показника. Перед початком дослідів у експериментальних і контрольних тварин знімають "фонові показники" за всіма досліджуваними тестами. Отримані в експерименті показники порівнюють з "фоновими" та показниками норми у лабораторних тварин.
4.4.3. Перед початком досліджень тварин витримують в режимі карантину протягом 2 тижнів. Утримання та годівлю тварин слід здійснювати відповідно до вимог Закону України "Про тваринний світ", інших діючих документів.
4.4.4. Токсикологічні дослідження всіх ЛФМ включають визначення місцево-подразнюючої та шкірно-резорбтивної дії, сенсибілізучої та алергенної активності.
Токсичність при внутрішньо-шлунковому та інгаляційному введенні компонентів ЛФМ (водних витяжок, газовиділень) вивчають у відповідністю з програмою робіт та результатами попередніх досліджень. Введення речовин внутрішньо-шлунково здійснюють з використанням металевого зонду, натще; об'єм рідини (розчину, суспензії) не повинен перевищувати 3% ваги піддослідної тварини. Інгаляційний вплив газовиділень із ЛФП вивчають в субхронічних або хронічних дослідах на білих щурах; інші особливості цих досліджень наведено в розділі 7.
4.5. Вимоги до обладнання для проведення досліджень з оцінки токсичності продуктів горіння ЛФМ, призначених для застосування у будівництві, проводять на обладнанні, що задовольняє вимогам ГОСТ 12.1044-89 [1], International Standard ISO 13344 [2], простіша принципова схема якого, пристосованого для випробування ЛФП, наведена на малюнку 4.1.
--------
|----- |
|| 5 | |
---|----- |---------------
| -------- ----------------
----------- ---------- | |
| ------ | | ------ |----------| ----- | ----------
| | 6 | |----| | 1 | |----------| | 2 | |----| ------ |
| ------ | | ------ | | | ----- | | | 7 | |
----------- ---------- | | | | ------ |
| --------- | ---------------- ----------
---| ----- | | --------- |
| | 3 | | -----| ----- | |
| ----- | | | 4 | | |
--------- | ----- | |
| --------- |
| |
--------------------------
Малюнок 4.1. Схема установки для дослідженя продуктів горіння ЛФП
1 - камера для спалювання зразків, 2 - камера для затруєння експериментальних тварин, 3 - блок регулювання температури, 4 - система відбору проб для санітарно-хімінчих досліджень, 5 - вентиляційна установка, 6 - блок подачі повітря в камеру спалювання, 7 - обладнання для поглинання та нейтралізації шкідливих газів, аерозолей та пари.
4.5.1. Камера для спалювання зразків повинна бути виконана з вогнетривкого матеріалу. Регулювання температури в камері здійснюють електронним автоматичним потенціометром.
4.5.2. Камера для затруєння експериментальних тварин повинна мати об'єм від 10 до 100 л з прозорого хімічно стійкого матеріалу з низькою адсорбційною здатністю. ЇЇ конструкція повинна забезпечувати можливість рівномірного перемішування повітря в об'ємі камери, а також легкий доступ до внутрішньої поверхні для повного видалення адсобованих продуктів та забруднення, які здійснюють після кожного досліду.
4.5.3. Матеріали для виготовлення сполучних патрубків повинні відповідати вимогам, які висуваються до матеріалів камер для отруєння.
4.5.4. Система подачі повітря повинна забезпечувати ламінарність потоку з постійною швидкістю, яка регулюється ротаметром. В камері для затруєння відтворюють обмін повітря, який характерний для даного виду приміщення. Лінійна швидкість руху повітря в системі дорівнює 0,02 м/сек. В таких умовах процес характеризується як горіння при обмеженому доступі повітря, яке найбільш характерне для приміщень.
4.5.5. Продукти термодеструкції, які утворюються, повинні поступати в камеру для затруєння по найкоротшому шляху, щоб зменьшити втрати летких сполук в наслідок конденсації в сполучних патрубках.
4.5.6. В системі відбору проб повітря в якості примусових приладів можуть застосовуватися електроаспіратори, ежектори, водноструменеві насоси, які забезпечують відбір проб повітря зі швидкістю від 0,1 до 20 л/хв.
4.5.7. Обладнання, яке відповідає вищеназваним вимогам, забезпечує можливість підтримки всередині камери температури в межах 20-25 град.С і вміст кисню не менше 18% протягом всього експерименту.
