8.7 Визначити необхідність та можливість закачування нафти (нафтопродукту) в резервуар, що горить, для підняття рівня горючої рідини вище напівзатоплених конструкцій.
8.8 Рішення щодо доцільності й можливості проведення операцій з відкачування (закачування) нафти (нафтопродукту, донної води) із резервуара, що горить, і сусідніх резервуарів приймається КГП після консультацій з інженерно-технічними працівниками та адміністрацією об’єкта. Ці операції виконуються тільки працівниками об’єкта. Рекомендації щодо відкачування й оцінка впливу даного процесу на ефективність гасіння і вибухонебезпечність сусідніх резервуарів надано в додатку А.
9.1 До прибуття першого пожежного підрозділу організувати охолодження резервуара, що горить, сусідніх резервуарів, комунікацій та запірної арматури резервуара (корінні засувки, пробовідбірні, дренажні, зачисні). Забезпечити спостереження за станом резервуара, що горить, і сусідніх резервуарів, їх герметичністю, наявністю та можливістю утворення «карманів», особливістю поведінки конструкцій, станом комунікацій і засувок на ділянці пожежі.
9.2 Зосередження необхідних сил і засобів та підготовку до проведення пінної атаки слід проводити за максимально короткий проміжок часу. Зосередження сил і засобів та їх розгортання проводиться незалежно від прийняття рішення щодо гасіння пожежі стаціонарною установкою пінного пожежогасіння.
9.3 Запас піноутворювача слід приймати в такій кількості, що дорівнює потрійному запасу піноутворювача, необхідного для забезпечення подавання піни протягом розрахункового часу пожежогасіння.
9.4 У зв’язку з нестачею техніки для подавання піни в резервуар, слід застосовувати пристосовану техніку на базі спеціальних кранів типу «КАТО», «ФАУН», «ЛІБКНЕР» та інших з вилітом стріли 50 м і більше.
9.5 За наявності «карманів» слід вжити заходи, які дозволяють забезпечити одночасне подавання вогнегасних засобів як на відкриту поверхню пального, так і в зону «карманів». Одним із способів забезпечення подавання піни в «карман» є проведення робіт з вирізання отворів у стінках резервуара за допомогою газових різаків.
9.6 Рішення щодо вирізання отворів у стінках резервуара, що горить, приймається після консультацій з інженерно-технічними працівниками та отримання дозволу від адміністрації об’єкту на виконання цих робіт. Роботи з вирізання отворів повинні виконуватися підготовленими фахівцями. Питання стосовно організації навчання газорізників з персоналу повинні вирішуватися під час розроблення та узгодження документів стосовно взаємодії пожежних підрозділів зі службами об’єкту та населеного пункту.
9.7 Перед початком робіт з вирізання отворів у стінках резервуара слід вжити заходи, що виключають або значно зменшують небезпеку викиду чи спінювання нафти або нафтопродукту. Прогрітий шар рідини може бути ліквідований шляхом подавання піни з нормативною інтенсивністю протягом 5÷10 хв чи закачуванням нафти (нафтопродукту) в резервуар.
9.8 Нафтопродукт, що розлився в обвалуванні, а також ділянку біля резервуара, де будуть проводитися роботи з вирізання отворів за допомогою газових різаків, слід покрити шаром піни, пінні стволи слід утримувати в постійній готовності.
9.9 Нижня крайка отвору повинна розміщуватися вище рівня горючої рідини не менше ніж на 1 м (це положення визначається візуально за ступенем деформації стінки, вигорянням шару фарби). Газорізник повинен бути одягнутий в теплозахисний костюм. Балони з киснем і горючим газом слід встановлювати за межами обвалування і захищати від теплового впливу. Шланги для подавання кисню і горючого газу слід захищати за допомогою розпилених струменів води. Перед початком роботи газорізник повинен пройти інструктаж з безпеки праці під розпис.
9.10 У випадку подавання піни в резервуар через технологічний трубопровід слід здійснювати перекриття та відкриття відповідних засувок на технологічному трубопроводі, припинити відкачування або закачування нафтопродукту з резервуара, що горить, якщо його здійснювали до цього моменту.
9.11 У випадку загрози викиду чи спінювання на місці пожежі слід зосередити необхідну кількість бульдозерів, самоскидів, скреперів, забезпечити доставку піску, грунту, організувати роботи зі спорудження загороджувальних насипів і каналів для обмеження розмірів можливого розтікання рідини.
9.12 Ускладнюється гасіння пожеж у резервуарах і резервуарних парках в умовах низьких температур (нижче 0 С).
9.13 Рекомендації щодо гасіння пожеж у резервуарах в умовах низьких температур викладені в додатку Б.
10.1 План пожежогасіння є основним документом, що встановлює порядок організації гасіння пожеж на підприємствах ПЕК, взаємодії персоналу об’єкта і особового складу пожежних підрозділів, а також застосування засобів гасіння пожежі з урахуванням техніки безпеки.
10.2 Плани пожежогасіння складаються на кожен СНН категорій І, ІІ і підкатегорії ІІІ-а, а також на резервуарні парки рідкого палива електростанцій і станцій теплопостачання (районних котелень), незалежно від наявності оперативних планів на ці об’єкти в цілому. Визначається необхідна кількість сил і засобів пожежогасіння для усіх варіантів гасіння пожежі.
10.3 План пожежогасіння повинен складатись з текстової частини, оформленої окремою книжкою на цупкому папері єдиного формату розміром не менше 210×297 мм, і графічної частини.
10.4 План пожежогасіння розробляється спільно працівниками Державної пожежної охорони (ДПО) разом з фахівцями підприємства ПЕК і затверджується відповідно начальником гарнізону ДПО та директором підприємства.
Для розроблення оперативного плану адміністрація об’єкта зобов’язана надати територіальному органу ДПО на його запит необхідні матеріали, особливо з технології основного виробництва, класифікації резервуарів і резервуарних парків (додаток В).
При цьому вивчаються варіанти виникнення та розвитку пожеж в резервуарах і резервуарних парках (додаток Г).
10.5 Для визначення орієнтовного максимально припустимого часу введення сил і засобів для охолодження сусідніх резервуарів можна використовувати номограму (додаток Д, рис. Д.1, Д.2 ) та методику прогнозування розвитку пожежі в резервуарній групі від променистої енергії факела полум’я.
10.6 Визначається потрібна кількість вантажних автомобілів, самоскидів, бульдозерів, екскаваторів, поливальних автомобілів (для транспортування піноутворювача), а також іншої техніки, необхідної для забезпечення гасіння пожежі. Визначається перелік аварійних служб, інших організацій, які необхідно залучити для гасіння пожежі, їх функції та обсяг робіт.
10.7 На кожний варіант складаються схеми розміщення сил і засобів, у яких зазначаються місця установки пожежних автомобілів на джерела водопостачання, місця установки пожежних автопідйомників, пінних лафетних стволів. Визначаються місця розташування резервної пожежної та допоміжної техніки, з урахуванням можливості швидкого та безперешкодного її використання. Вказується місце знаходження запасу піноутворювача, його кількість і тип, місце знаходження джерел водопостачання.
10.8 На графічній частині плану пожежогасіння слід відображати схеми комунікаційної обв’язки резервуарів (продуктопроводи, засувки, хлопавки і т. ін.), місця введення ліній силових електромереж та їх прокладання, місця розташування іншого виробничого обладнання, яке розміщене поряд з місцем ведення оперативно-тактичних дій.
10.9 План пожежогасіння повинен практично відпрацьовуватись на заняттях особового складу гарнізону ДПО і планових протипожежних тренуваннях відповідно до вимог НАПБ 05.005–99.
10.10 При оснащенні об’єктів ПЕК АСУ ТП з застосуванням інформаційних ввідних пристроїв, рекомендується використовувати ці системи для надання допомоги персоналу у відображенні інформації про аварійну зону, роботу систем пожежного захисту і видачу рекомендацій для дій персоналу.
10.11 На теоретичних заняттях обслуговуючий персонал повинен вивчати конструкцію резервуарів об’єкту, основні властивості нафти (нафтопродуктів), що зберігаються, можливі види пожеж у резервуарах і резервуарних парках та способи їх гасіння, заходи безпеки під час ведення бойових дій.
10.12 Під час проведення практичних занять слід відпрацьовувати:
– дії персоналу щодо своєчасного повідомлення про пожежу, вживання необхідних заходів щодо створення умов для запобігання розповсюдженню пожежі на сусідні резервуари та інші технологічні споруди, евакуації робітників у безпечне місце;
– своєчасність зосередження сил і засобів пожежогасіння;
– схеми розстановки пожежної техніки;
– схеми подачі води для охолодження резервуара, що горить, і сусідніх з ним резервуарів;
– взаємодію пожежної охорони зі службами об’єкту і населеного пункту, що залучаються для гасіння пожежі;
– дії щодо відкачування (закачування) нафти (нафтопродуктів) з (в) резервуара;
– дії щодо захисту дихальної та іншої арматури на сусідніх резервуарах і технологічних трубопроводах;
– дії персоналу під час подачі спеціальних сигналів на евакуацію у випадку небезпеки викиду, спінювання нафтопродукту і т. ін.;
10.13 Пожежно-тактичні навчання на даних об’єктах слід проводити не рідше одного разу на рік.
11.1 Для участі в гасінні пожежі місцеві органи Державної виконавчої влади, підприємства, установи і організації на вимогу керівника гасіння пожежі повинні надавати безкоштовно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, пальне та мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв’язку і т. ін., а під час пожежі, що триває більше трьох годин – харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу, залученого до гасіння пожежі.
11.2 Для чіткого визначення порядку спільних дій підрозділів ДПО з іншими службами (водозабезпечення, енергозабезпечення, медичного забезпечення, транспортного забезпечення, газорятівників, МВС, військових підрозділів і т. ін.) в гарнізонах пожежної охорони розробляються інструкції взаємодії, які регулярно відпрацьовуються.
11.3 Інструкції взаємодії повинні містити в собі:
– порядок виклику служб на пожежу та обсяг робіт, який передбачається виконувати, кількість техніки та аварійних бригад, що залучаються;
– взаємні дії диспетчерських служб пожежної охорони та служб взаємодії;
– питання взаємного інформування про обстановку в населеному пункті та на об’єкті (стан водопроводу, відключення водопроводів, перекриття проїздів і т. ін.);
– обов’язки старшого аварійної бригади (служби), що прибула на вимогу пожежної охорони;
– порядок підпорядкування аварійних бригад служб взаємодії та підрозділів пожежної охорони.
11.4 Інструкції взаємодії узгоджуються начальником гарнізону пожежної охорони та керівниками відповідних служб і затверджуються місцевими органами влади.
11.5 Для гасіння пожеж підрозділи пожежної охорони залучаються за вимогою КГП згідно з розкладом залучення сил і засобів гарнізону пожежної охорони. Взаємодія між пожежними підрозділами ДПО та відомчими підрозділами пожежної охорони щодо гасіння пожежі здійснюється у відповідності з чинними Інструкціями, затвердженими Наказами МНС України та відповідних відомств.
11.6 Порядок залучення необхідних служб і спеціальних формувань та їх взаємодія під час гасіння пожежі відображається також у планах локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій.
11.7 В плані пожежогасіння визначаються всі учасники ліквідації пожежі, їх функції, ресурси, обов’язки й ступінь участі.
11.8 Під час розроблення та узгодження планів пожежогасіння, інструкцій взаємодії, планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій слід узгоджувати з адміністрацією об’єктів, місцевими органами влади питання стосовно створення на об’єктах і в гарнізонах пожежної охорони запасів вогнегасних речовин, технічних засобів подавання піни (автопідйомників, генераторів піни і т. ін.), спецодягу та засобів захисту для особового складу в необхідній кількості для ліквідації пожежі та з урахуванням швидкого зосередження цих засобів на місці пожежі; стосовно підготовки з числа фахівців об’єкта або інших організацій та служб населеного пункту газорізників для вирізання отворів у резервуарах і т. ін.
11.9 Для гасіння пожеж у резервуарах адміністрацією об’єктів створюються на об’єктах запаси піноутворювачів, які повинні відповідати вимогам ДСТУ 3789–98 та ДСТУ 4041–2001. Під час вибору типу піноутворювача перевагу слід віддавати біологічно «м’яким» плівкоутворювальним піноутворювачам, сертифікованим в Україні. Характеристики деяких піноутворювачів надано в додатку К.
11.10 Під час вибору вогнегасних порошків слід звертати увагу на те, щоб вони відповідали вимогам стандарту ДСТУ 3105–95.
Основні характеристики вогнегасних порошків загального призначення надано в додатку Л
11.11 Для отримання та подавання в резервуари піни середньої кратності на об’єкті передбачаються технічні засоби подавання піни (автопідйомники, генератори піни і т. ін.). Для цього використовуються піногенератори «ГПС-200», «ГПС-600», «ГПС-2000» (додаток М).
12.1 Під час гасіння пожеж слід забезпечити виконання вимог «Правил безпеки праці в державній пожежній охороні МНС України», а також виконання вимог безпеки праці, відображених у планах ліквідації аварій, планах пожежогасіння та інструкціях з техніки безпеки для конкретних об’єктів.
