|
|
|
1 – сталевий ніж; 2 – шарнір; 3 – гвинт; 4 – чаша; 5 – стопорна гайка; 6 – регулювальний гвинт; 7 – кронштейн; 8 – гвинт; 9 – опорний ніж; 10 – ведучий шток; 11 – тарована пружина; 12 – відомий шток; 13 – втулка; 14 – вертикальний шток; 15 – корпус; 16 – стопорний гвинт; 17 – індикатор; 18 – шкала; 19 – знімна кришка |
|
Рисунок И.2 – Пристрій для випробування покриттів на бітумній основі |
|
|
|
1 – захисне покриття; 2 – розчищена площадка; 3 – зразок покриття для зсуву |
|
Рисунок И.3 – Схема виконання надрізу для зсуву покриття
|
|
|
|
1 – адгезіметр; 2 – грибок; 3 – зразок; 4 – захисне покриття; 5 – рукоятка |
|
Рисунок И.4 – Пристрій для контролю адгезії захисних покриттів на основі термореактивних полімерів |
И.3.2 Підготовка до випробувань
И.3.2.1 Контроль величини адгезії (сили зчеплення при нормальному відриві) покриттів з металевою основою може проводитися на дослідних зразках і на реальних виробах (труби, ємності тощо).
И.3.2.2 Принцип методу полягає в тому, що до захисного покриття спеціальним клеєм приклеюється металевий грибок, до якого у свою чергу приєднується натискний поворотний механізм, і обертанням ручки адгезіметра створюється необхідне зусилля відриву, величина якого фіксується по шкалі. Поверхня грибка і випробуваної частини покриття повинні бути відшліфовані і вільні від мастил, вологи і пилу для гарантування якісного з'єднання.
И.3.2.3 Контроль адгезії на трубі проводять у трьох точках, що розташовані одна від одної на відстані не менше , або на трьох зразках-пластинах із захисними покриттями розміром х х .
И.3.2.4 Приклеюють грибок до захисного покриття і старанно прорізають до металу покриття навколо основи грибка спеціальним трубчастим ножем.
И.3.3 Проведення випробувань
И.3.3.1 Над грибком поміщають захисне кільце, що гарантує його плоске положення.
И.3.3.2 Повертаючи ручку адгезіметра, досягають відриву грибка від покриття і знімають покази за шкалою адгезіметра. Візуально оцінюють характер відриву.
И.3.3.3 Послабляють пружину адгезіметра поворотом ручки у зворотному напрямку і встановлюють індикатор показів на нуль.
И.3.4 Обробка результатів
За значення адгезії захисного покриття приймають середнє арифметичне трьох вимірювань з похибкою не більше 0,5 МПа (5 кгс/см2).
И.3.5 Після проведення випробувань усі дефекти захисного покриття повинні бути відремонтовані згідно з НД на покриття та 7.17 даного стандарту.
И.4 Метод Г. Визначення адгезії покриття до сталі після витримки у воді
И.4.1 Сутність методу
Метод призначений для проведення випробувань щодо зміни адгезії покриття до сталі після витримки у водопровідній воді протягом 1000 год і дозволяє установити її відповідність вимогам НД.
И.4.2 Вимоги до зразків
Для проведення випробувань відбирають котушки довжиною із труб з покриттям.
И.4.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Ніж
Папір фільтрувальний згідно з ГОСТ 12026
Скоба затискна
Адгезіметр типу АП-1 чи інший з ціною поділки 0,1 кгс
Термостат марки ТС-16А
Ємність сталева з внутрішнім протикорозійним покриттям (наприклад, емалевим) чи з нержавіючої сталі з робочим об'ємом не менше 5 дм3
И.4.4 Проведення випробувань
И.4.4.1 Умови проведення випробувань:
И.4.4.2 На кожній котушці покриття надрізають до металу по всьому периметру труби у вигляді трьох смуг шириною . Кожну смугу покриття поперечно надрізають і від неї відшаровують кінець довжиною, достатній для зачеплення затискної скоби.
И.4.4.3 На одній смузі адгезіметром вимірюють міцність зв'язку покриття з поверхнею сталевої труби.
И.4.4.4 У ємність заливають водопровідну воду, поміщають котушки труб і витримують протягом 1000 год за температури (202) °С, підтримуючи рівень води вище прорізаних смуг.
Потім котушки витягають з води, видаляють з їх поверхні фільтрувальним папером вологу, витримують за кімнатної температури протягом 24 год, і методом А визначають міцність зв'язку покриття з поверхнею сталевої труби.
И.4.5 Обробка результатів вимірювань – згідно з И.1.6.
И.4.6 Якщо адгезію визначають іншими методами, контроль її після витримки у воді проводять згідно з НД на покриття.
И.5 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою И.1 додатка С.
Додаток К
(довідковий)
Контроль захисних покриттів за заданою міцністю при ударі
К.1 Сутність методу
Визначення міцності покриття при ударі проводять під впливом вільно падаючого вантажу.
К.2 Вимоги до зразків
Вимірювання проводять на 2% труб із захисним покриттям у 10 точках, що знаходяться одна від одної на відстані не менше , а також у місцях, що викликають сумніви. В точках проведення випробувань на ударну міцність попередньо визначають суцільність покриття іскровим дефектоскопом.
К.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Ударний пристрій типу У-1, виконаний за схемою, що наведена на рисунку К.1
Основа 1 – сталева трикутна плита товщиною , споряджена рівнем (індикатором горизонтальності) 2 для встановлення її в горизонтальному положенні на трубі з захисним покриттям 5 і гвинтами-ніжками 4 розміром М5 х 50 і відстанню між ними , що дозволяє встановлювати ударний пристрій на трубі будь-якого діаметра
Напрямна 3 зі шкалою від до 50 см – сталева труба, закріплена під прямим кутом до основи, висотою , внутрішнім діаметром , товщиною стінки з подовжнім розміром х
Вільно падаючий вантаж 7 з постійною масою, що дорівнює (10,001) кг, містить у собі:
а)сталевий стакан з зовнішнім діаметром , висотою , товщиною стінки ;
б)сталевий бойок 6 сферичної форми твердістю HRC 60, радіусом , закріплений біля основи стакана
Маса вільно падаючого вантажу може бути збільшена за допомогою дозованих навантажувачів масою по
Іскровий дефектоскоп регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом
К.4 Проведення випробувань
К.4.1 Ударний пристрій установлюють на поверхні покриття в точках проведення випробувань за допомогою гвинтів-ніжок і рівня 2.
К.4.2 Вільно падаючий вантаж піднімають на висоту Н, м, що визначається за формулою:
H = U/m.g ,(К.1)
де U – міцність покриття при ударі, Дж (кгс.см);
m – вага вантажу, що скидають на поверхню захисного покриття, кг;
g – прискорення вільного падіння (9,8 м/с2).
|
|
|
1 – основа; 2 – рівень; 3 – напрямна; 4 – гвинти-ніжки; 5 – труба з захисним покриттям; 6 – сталевий бойок; 7 – вантаж; 8 – навантажувач; 9 – гвинт-рукоятка |
|
Рисунок К.1 – Пристрій для контролю міцності захисних покриттів при ударі |
К.4.3 У місці удару іскровим дефектоскопом контролюють суцільність покриття згідно з додатком П.
К.5 Обробка результатів
Захисне покриття вважають таким, що витримало контроль, якщо після випробувань в 10 точках не менше ніж у 9 точках покриття не зруйноване, тобто при падінні вантажу з висоти, що визначена в залежності від ударної міцності покриття, в місцях удару відсутні пори, тріщини, електричний пробій.
К.6 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою К.1 додатка С.
Додаток Л
(довідковий)
Метод визначення пенетрації (глибини вдавлювання)
Л.1 Сутність методу
Л.1.1 Методика призначена для проведення випробування полімерних та мастикових матеріалів і покриттів на їх основі за показником пенетрації і дозволяє установити їх відповідність вимогам НД.
Л.1.2 Сутність методу полягає у визначенні глибини вдавлювання у випробуваний зразок пресованого матеріалу або покриття стандартного металевого стрижня при навантаженні 10 Н/мм2 (рисунок Л.1).
Л.2 Зразки для випробувань
Зразками для випробувань є пластини матеріалу, пресованого згідно з ГОСТ 16336, розміром х , товщиною не менше чи зразки покриття (свідки) за технічними умовами на ці матеріали. Зразки повинні мати гладку рівну поверхню без здуттів, відколів, тріщин, раковин і інших дефектів.
Л.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Товщиномір з похибкою вимірювань не більше 10%
Пенетрометр – згідно з ГОСТ 5346 з індикатором годинникового типу ИЧ10МД із ціною поділки 0,01 мм
Стрижень металевий діаметром (1,80,1) мм загальною масою (25020) г
Вантаж додатковий масою (225050) г
Підкладка металева розміром х (розміри жорстко не нормуються) або зразок покриття на сталевій підкладці
Годинник механічний
Термометр метеорологічний – згідно з ГОСТ 112
Лінійка вимірювальна металева – згідно з ГОСТ 427
Л.4 Підготовка до випробувань
Л.4.1 Зразки випробують не раніше ніж через 16 год після пресування або виготовлення покриття.
Л.4.2 Установлюють зразок 2 на металеву підкладку 1 і витримують за температури (202) °С протягом не менше 60 хв.
Л.5 Проведення випробувань
Л.5.1 На випробуваний зразок 2 установлюють металевий стрижень 3 і через 5 с на індикаторі 4 встановлюють нульове значення, після чого додають вантаж 5 масою .
Л.5.2 Через 24 год знімають зі шкали індикатора покази глибини вдавлювання в покриття металевого стрижня з точністю до 0,01 мм.
Л.5.3 Випробування проводять у трьох точках зразка, відстань між якими повинна бути не менше .
|
|
|
1 – стіл пенетрометра; 2 – зразок покриття; 3 – металевий стрижень; 4 – індикатор годинникового типу; 5 – додатковий вантаж |
|
Рисунок Л.1 – Установка для визначення пенетрації |
Л.6 Обробка результатів випробувань
Л.6.1 Пенетрацію Рсер, мм або в % (для мастикового покриття), для кожного зразка визначають за формулою:
(Л.1)
де Рі – значення пенетрації для і-ої точки, мм;
n – кількість випробуваних точок.
Л.6.2 Пенетрацію оцінюють як задовільну, якщо
,(Л.2)
де Рн – нормоване значення пенетрації за таблицею 3 цього стандарту.
Л.6.3 Якщо Рсер > Рн, випробування проводять на подвоєній кількості зразків.
Результати повторних випробувань вважають остаточними.
Л.7 Оформлення результатів випробувань
Запис результатів проводять за формою Л.1 додатка С.
Додаток М
(довідковий)
Визначення площі відшаровування захисних покриттів при катодній поляризації
М.1 Вимоги до зразків
М.1.1 Зразками є покриття, нанесені на сталеву поверхню відповідно до НД на ці покриття в лабораторних або промислових умовах. Випробування проводять на зразках двох видів:
М.1.2 Три випробовувані зразки повинні бути перевірені на відсутність пор і наскрізних отворів з використанням іскрового дефектоскопа при випробувальній напрузі 5 кВ/мм товщини покриття.
М.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Вольтметр постійного струму з внутрішнім опором не менше 10 МОм і діапазоном вимірювань від 0,01 В до 5 В
Електрод порівняння стандартний мідносульфатний чи хлорсрібний – згідно з ГОСТ 17792
Натрій хлористий (NaCl) – згідно з ГОСТ 4233
Проводи монтажні з ізоляцією для електроустановок або аналогічні згідно з ГОСТ 6323
Вимикач електричний
Анод активний – стрижень з магнію чистотою 99 % або анод інертний – платиновий дріт згідно з ГОСТ 10821 або графітовий стрижень
Джерело постійного струму або перетворювач змінного струму (для вимірювань за допомогою анода інертного)
Реостат (для вимірювань за допомогою анода інертного)
Резистор 1 Ом (для вимірювань за допомогою анода інертного)
Скальпель
Вода дистильована – згідно з ГОСТ 6709
Для випробувань на трубках:
-трубки сталеві з зовнішнім діаметром , довжиною , з покриттям на зовнішній поверхні;
Для випробування на пластинах або картах:
М.3 Підготовка до випробувань
М.3.1 У центрі зразка в захисному покритті свердлять циліндричний отвір до утворення в металі конічного поглиблення. Метал при цьому не повинен бути перфорований. Діаметр отвору повинен бути в три рази більший товщини покриття, але не менше . Поверхню металу в отворі знежирюють спиртом.
М.3.2 Готують 3 %-ний розчин NaCl на дистильованій воді.
М.3.3 Підготовка зразків для випробування на трубках
М.3.3.1 Торці трубок (рисунки М.1 і М.2) герметизують струмонепровідним герметиком так, щоб електроліт не проникав до внутрішньої незахищеної поверхні трубки. Попередньо до кінця кожної трубки прикріплюють провід для електричного контакту зі зразком.
М.3.3.2 Три випробуваних зразки 2 на трубках поміщають вертикально, симетрично центру в плоскодонну ємність 1 з електролітом 3. В центрі ємності розміщують анод 4.
М.3.3.3 Поверхня зразка покриття, що знаходиться в контакті з електролітом, повинна бути не менше 232 см2. Відстань між зразками й анодом повинна бути не меншою за .
М.3.3.4 Дефект у покритті повинен бути звернений у бік анода.
М.3.4 Підготовка зразків для випробування на пластинах або картах
М.3.4.1 На пластину (карту) 1 (рисунки М.3 і М.4) за допомогою пластиліну встановлюють трубу 2 з поліетилену таким чином, щоб вісь труби співпадала з центром висвердленого в покритті отвору. Якщо випробування проводять на картах, то торець труби з поліетилену обрізають так, щоб повторювалася кривизна карти.
