7.3.4Товщину захисних покриттів контролюють методом неруйнівного контролю із застосуванням товщиномірів та інших вимірювальних приладів не менше ніж у чотирьох точках по колу труби і в місцях, що викликають сумніви:
а)у заводських і базових умовах – на 100 % ізольованих труб;
б)в трасових умовах – на 10% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються;
в)на резервуарах – в одній точці на кожному квадратному метрі поверхні, а в місцях перегинів ізоляційних покриттів – через по довжині кола.
7.3.5Адгезію захисних покриттів до сталі контролюють приладами залежно від типу покриття (додаток И):
а)у заводських і базових умовах – на 2% кожної партії труб, а також в місцях, що викликають сумніви (але не менше ніж на одній трубі);
б)в трасових умовах – на 2% зварних стиків труб та ділянок, що ремонтуються, а також в місцях, що викликають сумніви;
в)на резервуарах – не менше ніж в двох точках по колу.
Для мастикових бітумних покриттів допускається визначення адгезії методом вирізання трикутника з кутом 45° і довжиною сторони не менше ніж з наступним відшаровуванням покриття від вершини кута. Адгезія вважається задовільною, якщо при відшаровуванні більше ніж 50 % мастики залишається на металі.
7.3.8Не менше ніж один раз на рік в заводських та базових умовах або в спеціалізованих лабораторіях необхідно проводити контроль показників 2, 3, 5-13, 15 таблиці 3.
7.3.9 Контроль грибостійкості покриттів проводять для кожного нового типу сировини та вихідних матеріалів в спеціалізованих лабораторіях.
7.3.10Перевірку захисного покриття після засипання газопроводу на відсутність зовнішніх пошкоджень, що викликають безпосередній електричний контакт між металом труб і ґрунтом, виконують приладами – шукачами пошкоджень ізоляції. Роботи виконують не раніше ніж через одну добу після засипання траншеї (витримка необхідна для ущільнення ґрунту). При цьому рекомендується застосовувати спеціальні додаткові заходи для ущільнення ґрунту.
При невідповідності покриття вимогам таблиці 3 необхідно визначити ділянки пошкодження покриття, відремонтувати їх відповідно до вимог НД на даний вид покриття і повторно провести контроль.
7.3.11Оцінку стану ізоляційного покриття в процесі експлуатації слід проводити відповідно до діючих НД.
Порядок проведення обстеження якості захисних покриттів діючих газопроводів під час планових обстежень в шурфах згідно з "Правилами обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та проведення планово-запобіжних ремонтів газопроводів і споруд на них" [3] включає визначення:
7.4 Особливості застосування захисних покриттів
7.4.1 При будівництві газопроводів зварні стики труб, фасонні елементи та місця пошкодження захисного покриття ізолюють в трасових умовах тими ж матеріалами, що і газопроводи, або іншими, які за своїми захисними властивостями не нижче вимог, наведених в таблиці 3, і сумісні з покриттям лінійної частини труби.
7.4.2. Критерієм сумісності двох покриттів з різних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриття, що наноситься, до сталі або в напустку.
7.4.3При ремонті газопроводів, що експлуатуються, допускається застосовувати покриття, аналогічні нанесеним на газопровід раніше, або сумісні з ними.
Примітка. Для ізоляції стиків та ремонту місць пошкодження газопроводів з мастиковими покриттями не допускається застосовувати липкі стрічки.
7.4.4Ізоляцію зварних з'єднань труб з покриттям з екструдованого поліетилену в умовах траси слід виконувати за допомогою термоусадочних стрічок і манжет, показники яких повинні відповідати вимогам таблиць 2, 3.
Товщина покриття над посиленням зварного шва повинна бути не менше ніж товщина основного покриття.
7.4.5 При ізоляції зварних з'єднань газопроводів з мастиковими покриттями та ремонті місць пошкоджень мастикових покриттів допускається в якості армуючого та обгорткового матеріалу використовувати ізол згідно з ГОСТ 10296. При цьому необхідна загальна товщина покриття досягається за рахунок нанесення двох шарів бітумної мастики та ізолу.
7.4.6Захист від корозії місць з'єднань сталевих газопроводів з поліетиленовими слід виконувати згідно з проектом, матеріалами, сумісними з поліетиленом та захисним покриттям сталевого газопроводу, наприклад, термоусадочними матеріалами з температурою термоусадки не вище 100°С.
7.4.7При підземних переходах газопроводів в сталевих футлярах в місцях перетину із залізничними коліями та автомобільними дорогами І та II категорій на футлярах повинно передбачатися захисне покриття дуже посиленого типу згідно з таблицею 2 і ЕХЗ. При цьому не допускаються безпосередні контакти металевої поверхні труби і футляра.
У випадку перетину, по узгодженню з експлуатуючими дорожніми організаціями, підземними газопроводами автодоріг та вулиць в населених пунктах безтраншейним способом, де футляр являється тільки засобом збереження ізоляційного покриття газопроводу, ізоляція та ЕХЗ футлярів не потрібні.
7.4.8При прокладанні газопроводів в захисному футлярі на підземних та водних переходах кільцевий простір на торцях між футляром і трубою повинен бути герметизований за допомогою торцевих муфт, а трубопровід повинен бути відокремлений від футляра за допомогою спеціальних центраторів з біостійких діелектричних матеріалів.
Конструкція і матеріал центраторів повинні забезпечувати відсутність електричного контакту між захисним футляром і трубопроводом протягом усього періоду експлуатації.
7.4.9При укладанні газопроводів в скельних, валунних ґрунтах або в ґрунтах, що містять крупний щебінь, гравій, будівельне сміття та інші тверді включення, під газопроводом необхідно влаштовувати основу з піщаного або глинистого ґрунту товщиною не менше (над виступаючими нерівностями основи). Засипку газопроводів на висоту не менше над верхньою твірною труби слід робити таким же ґрунтом, як для основи.
Примітка. При розташуванні газопроводу в траншеї, виконаній в скельних ґрунтах, рекомендується захист покриття від механічних пошкоджень з застосуванням спеціальних матеріалів.
7.5 Захисні покриття надземних газопроводів
7.5.1При надземному прокладанні газопроводи захищають алюмінієвими, цинковими, лакофарбовими, склоемалевими або іншими атмосферостійкими покриттями.
Вибір покриттів проводять згідно з НД залежно від умов прокладання й експлуатації газопроводу.
7.5.2Захисні покриття газопроводів при надземному прокладанні контролюють за зовнішнім виглядом, товщиною, адгезією і суцільністю.
7.5.5Адгезію покриттів контролюють методом ґратчастих надрізів згідно з ГОСТ 15140 або за методикою додатку И (метод В) не менше ніж на 1 % труб та в місцях, що викликають сумніви. Адгезія повинна задовольняти вимогам НД на даний тип покриття.
7.5.6 Діелектричну суцільність лакофарбових покриттів встановлюють за допомогою переносного електроконтактного дефектоскопа за відсутністю пробою при електричній напрузі, що складає 1 кВ на всю товщину покриття, для склоемалевих покриттів – 2 кВ на товщини покриття.
8 ЕЛЕКТРОХІМІЧНИЙ ЗАХИСТ
8.1 Вимоги до електрохімічного захисту і методи контролю
8.1.1Вимоги до ЕХЗ при відсутності небезпечного впливу блукаючих струмів
8.1.2Вимоги до ЕХЗ при наявності небезпечного впливу блукаючих струмів
8.1.3 Катодна поляризація ПССГ повинна здійснюватися таким чином, щоб виключити шкідливий вплив її на підземні суміжні металеві споруди і комунікації, який визначається за методикою додатка Г.
Шкідливим впливом катодної поляризації підземного газопроводу, що захищається, на суміжні споруди вважається:
У випадках, коли при здійсненні катодної поляризації з'являється шкідливий вплив на сусідні металеві споруди і комунікації, необхідно вжити заходи по усуненню шкідливого впливу.
8.1.4 Можливість і необхідність використання ПССГ, які тривалий час експлуатувалися в корозійно-небезпечних умовах і мають корозійні пошкодження, вирішується після проведення робіт з оцінки їх технічного і корозійного стану на підставі техніко-економічного обґрунтування.
8.1.5 ЕХЗ сталевих вставок довжиною не більше на лінійній частині поліетиленових газопроводів і на ділянці з'єднання поліетиленового газопроводу із сталевим вводом в будинок (при наявності на вводі ізолювальних з'єднань), сталевих футлярів з ізоляцією дуже посиленого типу довжиною не більше допускається не передбачати. При цьому засипку траншеї в тій її частині, де прокладена сталева вставка, за всією глибиною передбачають піщаною.
При наявності блукаючих струмів такі ділянки повинні бути захищені за допомогою протекторів.
8.1.6Сталеві газопроводи, які реконструюються методом санування (облицьовування внутрішньої поверхні труби) за допомогою полімерних матеріалів підлягають захисту згідно з 8.1.1 та 8.1.2.
Сталеві газопроводи, які реконструюються методом протягування поліетиленових труб, підлягають захисту на тих ділянках, де сталева труба необхідна як захисний футляр (під автомобільними дорогами, залізницями тощо).
Сталеві футляри газопроводів під автомобільними дорогами, коліями залізниці та трамвая при безтраншейному прокладанні (прокол, продавлювання та інші технології, дозволені до застосування) повинні бути, як правило, захищені засобами ЕХЗ, при прокладанні відкритим способом – ізоляційними покриттями та ЕХЗ відповідно до вимог 8.1.1 та 8.1.2. В якості футлярів рекомендується використовувати труби з внутрішнім захисним покриттям. При захисті труби і футляра засобами ЕХЗ трубу і футляр з'єднують через регулювальну перемичку.
8.1.7Якщо при здійсненні ЕХЗ забезпечення захисних потенціалів відповідно до вимог 8.1.1 та 8.1.2 є технічно неможливим чи економічно недоцільним, особливо для газопроводів з вичерпаним нормативним терміном експлуатації в корозійно небезпечних умовах, допускається за рішенням проектної та експлуатаційної організацій застосування "пом'якшеного" критерію захищеності – мінімального захисного потенціалу , рівного:
,(8.1)
де Еc – стаціонарний потенціал газопроводу. В разі неможливості вимірювання або визначення стаціонарного потенціалу його значення приймається рівним мінус 0,7 В відносно МЕП.
Допускається застосування посиленого дренажного і катодного захисту, якщо застосування поляризованих дренажів неефективне чи не виправдане за техніко-економічними показниками.
