---

Штатив із штирем розміщують на металевій поверхні так, щоб вістря штиря торкалося дна найглибшої западини, фіксують плече штативу на його вертикальній осі, потім переміщують штатив так, щоб штир розмістився зовні виробу і заміряють металевою лінійкою відстань від поверхні, на якій встановлено виріб, до кінчика вістря штиря.

Глибину западин розраховують як різницю значень виміряних відстаней від поверхні, на якій встановлено виріб, до лінії сколу лицьової поверхні, і відстані від поверхні, на якій встановлено виріб, до кінчика вістря штиря.

9.10 Границю міцності при стиску виробів для визначення відпускної міцності та марки за міцністю визначають згідно з ГОСТ 8462, а границю міцності зразків-кубів – згідно з ГОСТ 10180.

9.11 Для визначення середньої густини вироби, призначені для випробування відпускної та марочної міцності, попередньо зважують, обмірюють та визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 їх середню густину у вологому стані в момент випробування, ρв, кг/м3. Об'єм виробів при обчисленні середньої густини визначають з порожнинами.

Після випробування виробів на міцність їх подрібнюють та визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 середню вологість у момент випробування, W, у відсотках за масою.

Середню густину виробів у сухому стані, ρ_с, кг/м³ обчислюють за формулою:

де ρ_с – середня густина виробів у сухому стані, кг/м³;

ρ_в – середня густина виробів у вологому стані, кг/м³;

W – середня вологість виробів у момент випробувань, % за масою.

9.12 Морозостійкість визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-47, ДСТУ Б В.2.7-48.

Після проведення потрібного числа циклів заморожування-відтавання основні та контрольні зразки насичують водою відповідно до 6.5 ДСТУ Б В.2.7-48.

При оцінці морозостійкості за втратою маси втрату маси, Δm, %, з точністю до 1 % обчислюють за формулою:

де m₁ – середнє арифметичне значення маси основних зразків, насичених водою, до випробування на морозостійкість, г;

m₂ – середнє арифметичне значення маси основних зразків, насичених водою, після потрібного числа циклів заморожування-відтавання, г.

При оцінці морозостійкості за втратою міцності основні зразки-куби після визначення втрати маси та контрольні зразки-куби випробовують на стиск згідно з ГОСТ 10180 у насиченому водою стані, а зразки-вироби – згідно з ГОСТ 8462.

Втрату міцності, ΔR, %, з точністю до 1 % обчислюють за формулою:

де R_к – середнє арифметичне значення границі міцності контрольних зразків, МПа;

R₀ – середнє арифметичне значення границі міцності основних зразків після потрібного числа циклів заморожування-відтавання, МПа.

9.13 Водопоглинання виробів на цементному в'яжучому визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 випробуванням зразків у стані природної вологості.

Водопоглинання за масою, W_B, %, з точністю до 1 % обчислюють за формулою:

де m₁ – середнє арифметичне значення маси зразків, насичених водою, г;

m – середнє арифметичне значення маси зразків, висушених до постійної маси, г.

9.14 Відпускну вологість виробів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.

9.15 Масу виробів визначають зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329 кожного з трьох відібраних для контролю виробів.

9.16 Якість маркування та паковання виробів перевіряють зовнішнім оглядом не менше п'яти випадково відібраних паковань з партії.

9.17 Радіологічний контроль сировини для виробів проводять згідно з ДБН В.1.4-2.01.

10 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

10.1 Транспортування виробів на піддонах виконують згідно з ГОСТ 18343, у контейнерах згідно з ГОСТ 20259 або пакетами усіма видами транспорту із дотриманням правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту та умов, які забезпечують механічне навантаження і розвантаження продукції.

10.2 При транспортуванні і вантажно-розвантажувальних роботах необхідно вживати заходів, що забезпечують збереження виробів від механічних пошкоджень та забруднення.

10.3 Вироби повинні зберігатись у штабелях, пакетах або контейнерах в складських приміщеннях або на майданчиках із твердим покриттям окремо за типами, підтипами, видами і групами, а лицьові вироби і за кольором.

При зберіганні пакети або контейнери встановлюють не більше ніж у два ряди за висотою. При зберіганні в штабелях висота штабеля не повинна перевищувати 2,5 м. Верхній ряд порожнистих виробів укладають порожнинами донизу.

10.4 Навантаження та розвантаження виробів повинно здійснюватись механізованим способом за допомогою спеціальних захватів і механізмів.

Забороняється навантаження виробів навалом і розвантаження їх скиданням.

10.5 Умови транспортування і зберігання повинні відповідати вимогам ДБН Г.1-4.

11 ПРАВИЛА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

11.1 Вироби на цементних в'яжучих використовують для зведення несучих і самонесучих огороджувальних конструкцій житлових, громадських і виробничих будинків, на гіпсових в'яжучих – для внутрішніх стін і перегородок.

11.2 Вироби необхідно використовувати відповідно до проектної документації.

11.3 Мурування виробів масою більше 30 кг виконується з використанням засобів малої механізації за дотримання вимог безпеки та охорони праці згідно зі СНиП ІІІ-4 або ДБН А.3.2-2.

12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

12.1 Виробник гарантує відповідність виробів вимогам даного стандарту за додержання умов транспортування, зберігання та застосування, встановлених даним стандартом.

12.2 Гарантійний термін зберігання виробів – 2 роки з дати виготовлення.

Після закінчення гарантійного строку зберігання перед використанням вироби повинні бути перевірені на відповідність показників середньої густини, міцності при стиску, морозостійкості та геометричних параметрів вимогам цього стандарту.

При відповідності показників виробів вимогам цього стандарту вони можуть бути використані за призначенням.

12.3 Гарантійний строк експлуатації становить:

- 20 років із дня використання виробів на цементному в'яжучому;

- 10 років із дня використання виробів на гіпсовому в'яжучому в умовах, що запобігають від критому попаданню на них вологи.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ТИПИ ПОРОЖНИСТИХ ВИРОБІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ОПАЛЮВАНИХ ТА НЕОПАЛЮВАНИХ БУДИНКІВ

Рисунок А.1 – Камінь порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.2 – Камінь порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.3 – Камінь порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.4 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.5 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.6 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.7 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.8 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.9 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.10 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.11 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок А.12 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

ДОДАТОК Б

(довідковий)

ТИПИ ПОРОЖНИСТИХ БЛОКІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ НЕОПАЛЮВАНИХ І ОПАЛЮВАНИХ БУДИНКІВ У ВИПАДКУ ЗАСИПКИ ПОРОЖНИН ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИМИ МАТЕРІАЛАМИ ТА БЕЗ ЗАСИПКИ ПРИ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОМУ ОБҐРУНТУВАННІ

Рисунок Б.1 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок Б.2 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок Б.4 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок Б.5 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок Б.6 – Блок порожнистий із горизонтальною діафрагмою

Рисунок Б.7 – Блок порожнистий Із горизонтальною діафрагмою

ДОДАТОК В

(довідковий)

ТИПИ ПОРОЖНИСТИХ БЛОКІВ ІЗ НАСКРІЗНИМИ ПОРОЖНИНАМИ ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ЗАМОНОЛІЧУВАННЯ КЛАДКИ

Рисунок В.1 – Блок порожнистий із наскрізними порожнинами

Рисунок В.2 – Блок порожнистий із наскрізними порожнинами

ДОДАТОК Г

(довідковий)

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ БЕТОННИХ СТІНОВИХ ДРІБНОШТУЧНИХ ВИРОБІВ

В'яжучі

Портландцемент та шлакопортландцемент – згідно з ДСТУ Б В.2.7-46, ДСТУ Б В.2.7-112.

Портландцемент білий – згідно з ГОСТ 965.

Портландцемент кольоровий – згідно з ГОСТ 15825.

Цемент сульфатостійкий – згідно з ДСТУ Б В.2.7-85.

Гіпс – згідно з ДСТУ Б В.2.7-82, ДСТУ Б В.2.7-4.

Заповнювачі

Щебінь, гравій та пісок щільний природні – згідно з ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-33, ДСТУ Б В.2.7-34, ДСТУ Б В.2.7-75.

Заповнювачі з доменного шлаку, золи, шлаку та золошлакової суміші теплових електростанцій – згідно з ДСТУ Б В.2.7-39 (ГОСТ 5578), ГОСТ 25592, ГОСТ 25818, ГОСТ 26644.

Пористі заповнювачі – згідно з ГОСТ 22263, ДСТУ Б В.2.7-17, ДСТУ Б В.2.7-157.

Заповнювачі для важкого та легкого бетону застосовують згідно з ДСТУ Б В.2.7-18, ДСТУ Б В.2.7-43.

Хімічні добавки

Повітровтягувальні, піноутворюючі, пластифікуючі, прискорювачі тверднення згідно з ДСТУ Б В.2.7-171.

Пігменти для виготовлення кольорових виробів

Пігмент жовтий залізоокисний – згідно з ГОСТ 18172.

Сурик залізний червоного кольору – згідно з ГОСТ 8135.

Полива залізна синього кольору – згідно з ГОСТ 21121.

Хрому окис технічний – згідно з ГОСТ 2912.

Пігмент зелений органічний – згідно з ГОСТ 4579.

ДОДАТОК Д

(довідковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЕХІДНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ ВІД МІЦНОСТІ ЗРАЗКІВ-КУБІВ ДО МІЦНОСТІ ВИРОБІВ

Д.1 Перехідні коефіцієнти визначають експериментально паралельним випробуванням зразків-кубів та виробів окремо для кожної марки, форми, виду порожнин та типорозмірів виробів та виду в'яжучого, що виготовлені за єдиною технологією.

Д.2 Для встановлення значень перехідних коефіцієнтів випробовують 8 серій базового розміру кубів та виробів. Кожна серія складається з трьох виробів та трьох зразків-кубів.

Д.3 Зразки-куби базового розміру кубів (150 мм) та виробів виготовляють з однієї проби (замісу) бетону і витримують в однакових умовах. Після закінчення тверднення усі зразки випробовують в одному віці.

Середня густина бетону в кожній серії зразків виробів та зразків-кубів в момент випробування не повинна відрізнятися більш ніж на 3 %.

Д.4 Для кожної пари серій обчислюють окреме значення перехідного коефіцієнта K_j для визначення міцності виробу за формулою

де та R – середнє арифметичне значення міцності виробів та міцності бетону в зразках-кубах та серіях виробів і зразків-кубів.

Значення R для виробів з порожнинами обчислюють за F_бp (F_бp – поперечний робочий переріз виробу з урахуванням порожнин).

Перехідний коефіцієнт обчислюють за усіма 8 серіями за формулою

Коефіцієнт може бути менше або дорівнювати 1.

Д.5 Значення перехідних коефіцієнтів встановлюються лабораторіями підприємств або будівельних організацій за участю центральних будівельних лабораторій або науково-дослідних інститутів та затверджуються керівниками підприємств-виробників.

Д.6 Перевірку встановлених експериментальних значень перехідних коефіцієнтів слід проводити не менше одного разу на рік, а також при зміні технології виготовлення виробів.

Код УКНД 91.100.30

Ключові слова: вироби бетонні стінові дрібноштучні, цегла, камені, блоки, середня густина, міцність при стиску, морозостійкість, марка виробів, цемент, гіпс, заповнювачі, хімічні добавки, пігменти.

59