Страница 15: ДСТУ Б В.2.5-29:2006. СТУ Б В.2.5-29:2006. Инженерное оборудование домов и сооружений. Внешние сети и сооружения. Система газоснабжения. Газопроводы подземные стальные. Общие требования к защите от коррозии (44130)

Н.2.6.2 Покриття вважають таким, що витримало випробування, якщо перехідний опір покриттів на всіх п'ятьох зразках не нижче значень, зазначених у таблиці 3 даного стандарту.

Н.2.6.3 Питомий об'ємний опір покриття , Ом.м, (при необхідності) обчислюють за формулою:

(Н.6)

де R – опір захисного покриття, виміряний за допомогою тераомметра, Ом;

S – площа ділянки захисного покриття, обмежена периметром порожнистого циліндра, м2;

b – товщина покриття, м.

Н.3 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою Н.1 додатка С.

Додаток П

(довідковий)

Випробування захисного покриття на діелектричну суцільність

П.1 Сутність методу

П.1.1 Випробування полягає у виявленні можливої пористості (несуцільності) та інших дефектів покриття за допомогою сканувального електрода, на який подається постійна чи імпульсна напруга.

П.1.2 Пористість виявляється іскрою, що проскакує між металом труби і електродом у дефектних місцях покриття, а також звуковим чи світловим сигналом, що видає дефектоскоп.

П.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої

Дефектоскоп іскровий регульованої високої напруги зі світловим чи звуковим сигналом

Товщиномір будь-якого типу з похибкою вимірювання не більше ± 10 %

П.3 Підготовка до випробувань

П.3.1 Перед початком випробувань необхідно визначити товщину захисного покриття методом неруйнівного контролю.

П.3.2 Вимірювання товщини покриття треба проводити відповідно до 7.3.4.

П.4 Проведення випробувань

П.4.1 Даний вид контролю слід виконувати тільки на сухій, без поверхневої вологи поверхні.

П.4.2 Перед випробуванням слід відрегулювати напругу для отримання довжини іскри, що перевищує, як мінімум, у 4 рази мінімальну товщину покриття, але не менше .

П.4.3 Заземлити прилад і трубу. Ввімкнути живлення, подати високу напругу на сканувальний електрод і переміщати його, не відриваючи від поверхні контрольованого покриття. Відносна швидкість переміщення електрода по поверхні покриття повинна бути приблизно 0,2 м/с.

П.5 Обробка результатів

Захисне покриття вважається таким, що витримало контроль, якщо під напругою згідно з таблицею 3 не було проскакування іскор, а також звукових чи світлових сигналів.

П.6 Виявлені дефектні місця на трубі чи трубопроводі повинні бути відмічені і виправлені відповідно до вимог НД.

П.7 Оформлення результатів випробувань

Запис результатів проводять за формою П.1 додатка С.

Додаток Р

(довідковий)

Вимоги до установок електрохімічного захисту, обладнання та матеріалів

Р.1 Засоби електрохімічного захисту повинні забезпечувати катодну поляризацію споруд згідно з вимогами даного стандарту незалежно від умов застосування.

Р.2 Вимоги до катодних станцій і дренажів

Р.2.1 Всі елементи знову розроблених катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати імовірність їхньої безвідмовної роботи при середньому часі наробітку на відмовлення 10000 годин не менше 0,9 (при довірчій імовірності 0,8).

Р.2.2 Катодні станції, поляризовані автоматичні і неавтоматичні, а також посилені дренажі повинні мати плавне або ступеневе регулювання вихідних параметрів за напругою або струмом від 10 % до 100 % номінальних значень.

Пульсація струму на виході катодних станцій допускається не більше 3 % на всіх режимах.

Р.2.3 Засоби катодного і електродренажного захисту повинні забезпечувати безпеку обслуговування за класом захисту 01 згідно з ГОСТ 12.2.007.0.

Р.2.4 Рівень шуму, що створюється засобами катодного і електродренажного захисту, на всіх частотах не повинен перевищувати 60 дБ.

Р.2.5 Напруга спрацьовування захисту катодних перетворювачів повинна бути менше зворотної напруги застосованих вентилів, але не менше 250 В.

Р.2.6 Рівень індустріальних радіоперешкод, створюваних катодними станціями і дренажами, відповідно до ГОСТ 16842 не повинен перевищувати значень, передбачених ГОСТ 23511; рівень гармонійних складових струму захисту при підключенні до рейкових мереж залізниць не повинен перевищувати норм даного стандарту.

Р.2.7 За умовами експлуатації пофарбовані поверхні катодних станцій і дренажів повинні відноситися до групи умов експлуатації VI згідно з ГОСТ 9.104, мати показники зовнішнього вигляду не нижче IV класу відповідно до ГОСТ 9.032.

Р.2.8 Конструкція і схема катодних станцій і дренажів повинні забезпечувати можливість безперервної роботи без профілактичного обслуговування і ремонту не менше 6 міс.

Р.2.9 Технічний огляд, профілактичне обслуговування і поточний ремонт катодних станцій і дренажів слід проводити згідно з вимогами Р.6 і додатково при зміні параметрів електрохімічного захисту.

При цьому проводять:

• огляд усіх доступних для зовнішнього спостереження конструктивних елементів;
• перевірку контактних з'єднань і усунення несправностей;
• реєстрацію показів приладів, зміну і, при необхідності, регулювання потенціалу на трубопроводі в точці дренажу;

-технічне обслуговування відповідно до вимог інструкції з експлуатації заводу-виготовлювача.

Усі види несправностей і відмов у роботі слід фіксувати в польовому журналі з указанням часу їхнього виявлення, способу і часу усунення згідно з НД.

Р.2.10 Виробниче устаткування, що застосовується для проведення робіт з комплексного захисту споруд від корозії, повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003. Машини і механізми, які застосовуються для профілактичного обслуговування і поточного ремонту засобів ЕХЗ, а також при ремонтно-будівельних роботах, повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.004.

Р.2.11 Автоматичні пристрої катодного і дренажного захисту повинні забезпечувати стабільність струму або потенціалу з похибкою, що не перевищує 2,5 % заданого значення.

Р.2.12 Катодні станції і дренажі повинні відповідати ГОСТ 15150 у частині кліматичного виконання V категорії розміщення І для роботи за температур від 223 К (мінус 40 °С) до 323 К (50 °С) в атмосфері типу II і при відносній вологості до 98 % за температури 298 К (25 °С).

Р.2.13 Катодні станції і дренажі повинні мати ступінь захисту від впливу навколишнього природного середовища і від зіткнення зі струмоведучими частинами не нижче ІР34 згідно з ГОСТ 14254 (для автоматичних поляризованих дренажів допускається ступінь захисту не нижче ІР23 за умови забезпечення ступеня ІР34 для блоків управління), допускати транспортування за умовами 8 і збереження за умовами 5, для південних районів – за умовами 6 згідно з ГОСТ 15150 і відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.007.0 і ПУЭ.

Р.2.14 Коефіцієнт корисної дії засобів катодного і дренажного захисту повинний бути не менше 70 %.

Р.2.15 Кабелі, що застосовуються в системі ЕХЗ для підземного прокладання, повинні мати двошарову полімерну ізоляцію і бути придатними для підземної експлуатації.

Р.2.16 Максимальна температура обмоток трансформатора і дроселя не повинна перевищувати 393 К (120 °С) за температури експлуатації згідно з Р.2.12.

Р.2.17 Вхідний опір регулюючих пристроїв на виходах підключення електродів порівняння знову розроблених автоматичних катодних станцій і дренажів повинен бути не менше 10 МОм.

Р.2.18 Склад комплекту запасних частин і інструментів катодних станцій і дренажів повинен визначатися, виходячи з параметрів надійності їхніх елементів, і забезпечувати роботу пристроїв не менше 50 % усього терміну їх служби.

Р.2.19 Усі нові засоби ЕХЗ повинні бути піддані експлуатаційним випробуванням (протягом не менше одного року) на відповідність вимогам даного стандарту незалежною експертною комісією в тих грунтово-кліматичних умовах, для яких призначені дані засоби, за програмами, погодженими зі споживачем.

Р.3 Вимоги до установок протекторного захисту

Р.3.1 Протекторні установки можуть складатися з одного (одиночні протекторні установки) чи декількох (групові протекторні установки) протекторів згідно з ГОСТ 26251.

Р.3.2 Протектори слід виготовляти зі сплавів на основі магнію, алюмінію і цинку. Основною вимогою до протекторів є стабільний електродний потенціал, більш від'ємний ніж потенціал сталі трубопроводу.

Р.3.3 Потенціал протектора не повинен зміщуватись в позитивний бік під час експлуатації більше ніж на:

100 мВ – для сплавів на основі магнію;

50 мВ – для сплавів на основі алюмінію;

30 мВ – для сплавів на основі цинку.

При від'єднанні від трубопроводу протектор не повинен самопасивуватися і при приєднанні до трубопроводу обов'язково повинен відновлювати попередню силу електричного струму.

Р.3.4 Протекторні установки найбільш доцільно використовувати в ґрунтах з питомим електричним опором не більше ніж 50 Ом.м.

Р.4 Вимоги до розміщення анодного заземлення установок електрохімічного захисту

Р.4.1 В установках катодного захисту використовуються зосереджені, розподілені, глибинні та протяжні анодні заземлення.

Для зниження розчинення електродів анодного заземлення та їх опору розтіканню струму застосовують коксову висівку та інші матеріали згідно з НД.

Р.4.2 Матеріал та конструкцію електродів анодного заземлення вибирають, виходячи з умов забезпечення нормативного терміну їх роботи та параметрів УКЗ.

Р.4.3 Анодне заземлення слід розміщати на достатній для забезпечення необхідної зони захисту відстані від трубопроводу, який захищається, та в ґрунтах з мінімальним питомим електричним опором нижче рівня їх промерзання. Рекомендована відстань від анодного заземлення до трубопроводу – не менше ніж . Ця рекомендація не розповсюджується на УКЗ малої потужності, для яких анодний заземлювач встановлюється поруч з трубопроводом.

Р.4.4 Ділянки розміщення анодних заземлень слід вибирати таким чином, щоб між трубопроводом, який захищається, та анодним заземленням були відсутні прокладення інших підземних металевих споруд.

Р.4.5 Для виключення шкідливого впливу струмів захисних установок на приймачі автоматичної сигналізації і реле колій електрифікованих залізниць не допускається розміщувати анодне заземлення ближче від колій.

Р.4.6 Розміщення анодного заземлення УКЗ і його відстань від колій неелектрифікованих залізниць потрібно узгоджувати з залізничними службами з урахуванням типу реле сигналізації, ґрунтових умов та сили струму анодів.

Р.5 Вимоги до електродів порівняння

Р.5.1 При проведенні робіт по захисту ПССГ від корозії для забезпечення контакту вимірювальних приладів із землею в різних схемах вимірювань слід використовувати електроди, які не поляризуються (хлорсрібні, цинкові, мідносульфатні) і сталеві електроди порівняння.

Р.5.2 Стаціонарні мідносульфатні електроди порівняння слід використовувати в установках автоматичних пристроїв ЕХЗ, які працюють в режимі підтримання заданого потенціалу, а також для вимірювання поляризаційних потенціалів.

Переносні мідносульфатні електроди використовуються для вимірювань потенціалів трубопроводів та інших підземних комунікацій.

Р.5.3 Для вимірювання потенціалів металевих споруд, які занурені в природні води, слід використовувати хлорсрібні та цинкові електроди порівняння.

Р.5.4 Сталеві електроди слід використовувати в якості заземлювачів і живильних електродів при вимірюванні питомого опору ґрунту та в якості електроду порівняння при вимірюваннях на рейкових коліях електрифікованого транспорту.

Р.6 Обслуговування установок електрохімічного захисту

Р.6.1 Технічний огляд установок ЕХЗ повинен виконуватись в терміни, які забезпечують їх безперебійну роботу, але не рідше ніж:

• установки катодного захисту – один раз на два тижня;
• установки дренажного захисту – один раз на тиждень;
• установки протекторного захисту – один раз на шість місяців;
• установки катодного захисту, обладнані засобами контроля та телемеханіки і розташовані в зонах, що не зазнають шкідливого впливу блукаючих струмів – один раз на місяць;
• сезонне регулювання – один раз в квартал.

Р.6.2 При технічному обслуговуванні один раз в квартал виконується перевірка ефективності установок ЕХЗ. Перевірка проводиться шляхом вимірювань потенціалів та визначення зміщень потенціалів в контрольних точках на газопроводі в межах зони захисту кожної установки ЕХЗ.

В зонах шкідливого впливу блукаючих струмів вимірювання потенціалів рекомендується проводити реєструючим самописом цілодобово.

Р.6.3 При технічному обслуговуванні установок ЕХЗ повинні також виконуватися:

• перевірка опору розтіканню струму анодного та захисного заземлення – один раз на рік, а також під час проведення ремонтних робіт;
• перевірка електричного опору ізоляції установок ЕХЗ і з'єднувальних кабельних ліній – один раз на рік,
• перевірка справності електроізолювальних з'єднань – один раз на рік.

Р.6.4 Порушення в роботі установок ЕХЗ повинні усуватися в термін не більше одного місяця.

Р.6.5 Поточний ремонт установок ЕХЗ повинен здійснюватися в процесі експлуатації на підставі висновків технічного огляду або технічного обслуговування.

Плановий ремонт захисних установок здійснюється щорічно.

Додаток С

(довідковий)

Форми актів для оформлення результатів випробувань

Форма Б.1

Протоколрезультатів десятихвилинних вимірювань різниці потенціалів на газопроводі