Д.1.6 Обробка результатів
Середнє значення зміщення потенціалу ДСЕ , мВ, обчислюють за формулою:
(Д.1)
де – сума миттєвих значень потенціалу ДСЕ при підключенні ДСЕ до трубопроводу, мВ;
ес – стаціонарний потенціал ДСЕ, мВ;
n – загальне число вимірювань.
Д.2 Визначення небезпечної дії змінного струму за середньою густиною змінного струму (додатковий критерій)
Д.2.1 Сутність методу
Сутність методу полягає у визначенні густини змінного струму на ДСЕ при підключенні його до трубопроводу.
Д.2.2 Вимоги до вибору ділянок трубопроводів
Ділянки трубопроводів вибирають згідно з Д.1.2.
Д.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Мультиметр типу "Прима – 2000" або вольтметр для вимірювання постійної і змінної напруги з вхідним опором не менше 10 МОм та амперметр змінного струму з ціною поділки 0,01 мА
Конденсатор ємністю 4 мкФ
МЕП
ДСЕ із сталевої пластинки розміром х , одна сторона якої ізольована (неізольована сторона – робоча)
Д.2.4 Підготовка до вимірювань
Д.2.4.1 Підготовка до вимірювань згідно з Д.1.4.
Д.2.4.2 Для вимірювання густини змінного струму збирають схему, наведену на рисунку Д.1. В схему "ДСЕ – конденсатор – трубопровід" додатково включають амперметр змінного струму.
Д.2.5 Проведення вимірювань
Д.2.5.1 Після підключення ДСЕ до трубопроводу вимірюють силу змінного струму через кожні 10 с – 20 с. Тривалість вимірювань 10 хв.
Д.2.5.2 При використанні мультиметрів, що дозволяють вимірювати напругу і силу струму, допускається спочатку виміряти зміщення потенціалу на ДСЕ згідно з Д.1.5, а потім включити прилад в електричне коло в якості амперметра і виміряти силу змінного струму на ДСЕ.
Д.2.6 Обробка результатів вимірювань
Д.2.6.1 Середню густину змінного струму jсep в мА/см2 обчислюють за формулою:
(Д.2)
де Ісер – середнє значення сили змінного струму, мА, яке визначається за формулою:
(Д.3)
– сума миттєвих значень сили змінного струму ДСЕ при підключенні ДСЕ до трубопроводу;
6,25 – площа ДСЕ, см2.
Д.2.6.2 Дія змінного струму визнається небезпечною при середній густині змінного струму більше 1 мА/см2 (10 А/м2).
Додаток Е
(довідковий)
Визначення наявності блукаючих постійних струмів в землі для трубопроводів, що знову споруджуються, та виявлення переважаючого впливу джерела блукаючих струмів на підземну металеву споруду
Е.1 Визначення наявності блукаючих постійних струмів в землі для трубопроводів, що знову споруджуються
Е.1.1 Сутність методу
Визначення наявності блукаючих постійних струмів по трасі трубопроводів, що знову споруджуються, при відсутності суміжних підземних металевих споруд слід проводити, вимірюючи різницю потенціалів між двома точками землі через кожні по двох взаємно перпендикулярних напрямках при розносі вимірювальних електродів на . Схема вимірювань наведена на рисунку Е.1.
Е.1.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Вольтметри з внутрішнім опором не менше 20 кОм/В (реєструючі чи показуючі класом точності не нижче 1,5) або мультиметри типу "Прима-2000", "RAMLOG E19000"
МЕП
Е.1.3 Проведення вимірювань
Е.1.3.1 Вимірювальні електроди розташовують паралельно майбутній трасі трубопроводу, а потім перпендикулярно осі траси.
Е.1.3.2 Вимірювання в кожнім пункті повинні проводитися не менше 10 хв з безупинною реєстрацією або з ручним записом через кожні 10 с.
Е.1.3.3 У зоні блукаючих струмів трамвая з частотою руху від 15 пар до 20 пар за 1 годину вимірювання необхідно проводити в години ранкового або вечірнього пікового навантаження електротранспорту.
Е.1.3.4 У зоні впливу блукаючих струмів електрифікованих залізниць період вимірювання повинний охоплювати пускові моменти і час проходження електропоїздів в обидва боки між двома найближчими станціями.
Е.1.4 Обробка результатів вимірювань
Дія блукаючих постійних струмів не вважається небезпечною, якщо найбільший розмах коливань різниці потенціалів (між найбільшим і найменшим її значеннями) не перевищує 0,04 В як при відсутності, так і при наявності інших підземних споруд поблизу передбачуваної траси трубопроводу.
|
|
|
1 – МЕП; 2 – ізольовані провідники; pV – вольтметр; lз – відстань між електродами порівняння |
|
Рисунок Е.1 – Схема електричних вимірювань для виявлення блукаючих струмів в землі |
Е.2 Виявлення переважаючого впливу джерела блукаючих струмів на підземну металеву споруду
Е.2.1 Сутність методу
При наявності декількох джерел блукаючих струмів (наприклад, електрифікована залізниця постійного струму, трамвай, метрополітен) необхідно встановити конкретне джерело блукаючих струмів, що здійснює вплив на підземну споруду.
Сутність методу полягає в побудові взаємної залежності потенціалів "споруда-земля" і "рейка-земля" для кожного джерела
Е.2.2 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Реєструючі прилади (самописи) типу "Прима – 2000" (одноканальні – 4 шт) або "RAMLOG Е19000" (один прилад має чотири канали)
Е.2.3 Проведення вимірювань
Е.2.3.1 Збирають схему згідно з рисунком Е.2.
Е.2.3.2 На одному каналі самописа Ех вимірюється потенціал "споруда-земля" (Ес-з), на інших – потенціал "рейка-земля" (Ер-з) для кожного джерела блукаючих струмів. Кожне вимірювання продовжується від 10 хв до 24 год синхронно. При цьому ніяких обмежень на роботу джерел не вводиться.
Самопис реєструє взаємні залежності Ec-з=f(Eр-з) для кожного джерела окремо та синхронно в часі.
Е.2.4 Обробка результатів
Якщо при вимірюванні Ер-з багато разів асинхронно повторюються зміни потенціалів Ес-з, тобто на графіках встановлюється функціональна залежність зміни потенціалів, то робиться висновок про наявність впливу цього джерела (рисунок Е.3, регістрограми а, в). Якщо такий зв'язок не фіксується, а графік зображує хаотичні зміни однієї величини при зміні другої, то вплив вважається відсутнім (рисунок Е.3, регістрограми б, г).
|
|
|
1 – 4-х канальний самопис (канал 1 – рейки метрополітену; канал 2 – рейки залізниці; канал 3 – рейки трамваю; канал 4 – газопровід-земля); 2 – рейки трамваю; 3 – рейки залізниці; 4 – ПССГ; 5 – рейки метрополітену; 6 – електрод порівняння |
|
Рисунок Е.2 – Схема підключення 4-х канального самописа |
|
a) |
б) |
|
|
|
|
в) |
г) |
|
|
|
а)регістрограма вимірювання потенціалу "газопровід-земля";
б)регістрограма вимірювання потенціалу "рейка метро-земля";
в)регістрограма вимірювання потенціалу "газопровід-земля";
г)регістрограма вимірювання потенціалу "рейка залізниці-земля"
Рисунок Е.3 – Приклади регістрограм синхронних вимірювань потенціалів
Додаток Ж
(довідковий)
Вимоги до ступеня очищення поверхні труб перед нанесенням захисних покриттів
|
Вид протикорозійного покриття |
Ступінь очищення сталевої поверхні |
Характеристика очищеної поверхні |
|
Склоемалеві, металеві та на основі екструдованого поліетилену, термоусадочних стрічок, поліуретанових, поліефірних і епоксидних композицій |
1 |
При огляді з 6 кратним збільшенням окалина та іржа не виявляються |
|
Бітумні, лакофарбові на основі природних смол, полімерні стрічкові холодного нанесення |
2 |
При огляді неозброєним оком окалина та іржа не виявляються |
Додаток И
(довідковий)
Контроль адгезії захисних покриттів
И.1 Метод А. Контроль адгезії захисних покриттів на основі екструдованого поліетилену і полімерних стрічок
И.1.1 Сутність методу
Метод призначений для проведення вимірювань адгезії покриття на нових трубах і покладених в ґрунт трубопроводах і дозволяє установити її відповідність вимогам НД. Сутність методу полягає у визначенні навантаження, при якому відшаровується смуга покриття шириною від до .
И.1.2 Вимоги до зразків
И.1.2.1 Зразками є труби з новим покриттям або відшурфовані ділянки покладених у ґрунт трубопроводів.
И.1.2.2 Кількість зразків труб та кількість випробуваних ділянок на трубопроводі визначається НД.
И.1.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Динамометр з ціною поділки 0,1 кгс чи адгезиметр типу АП-1, зображений на рисунку И.1
Інструменти і пристрої для прорізування і відшаровування від труби смуги полімерного покриття (зубило, молоток, ніж і затискна скоба)
Штангенциркуль ШЦ-2/0-250
Секундомір типу "Агат"
Лінійка вимірювальна металева згідно з ГОСТ 427
Кутомір УНО-180° згідно з ГОСТ 5378 або трикутник з прямим кутом
И.1.4 Підготовка до випробувань
И.1.4.1 На кожній випробуваній ділянці трубопроводу або трубі розмічають і прорізають до металу в покритті по окружності труби по три смуги шириною від до і довжиною не менше на відстані одна від одної не менше . На трубах малих діаметрів смуги покриття для випробувань слід вирізати уздовж труби.
И.1.4.2 Виконують контрольні вимірювання ширини кожної смуги в трьох точках.
И.1.4.3 Смугу покриття відшаровують від металу труби за допомогою інструменту. Довжина відшарованої смуги повинна бути не менше .
И.1.5 Проведення випробувань
И.1.5.1 На вільному кінці смуги, підготовленої згідно з И.1.4.3, закріплюють затиск і встановлюють адгезіметр таким чином, щоб відшарована смуга покриття на основі екструдованого поліетилену і термоусадочних стрічок знаходилася під кутом 90° до поверхні труби, а смуга покриття на основі липких полімерних стрічок – під кутом 180° до поверхні труби.
|
|
|
1 – корпус; 2 – затиск; 3 – ніж; 4 – ролики; 5-9 – гнізда для фіксації пари роликів у залежності від діаметра труби; 10 – пружина |
|
Рисунок И.1 – Пристрій для контролю адгезії захисних покриттів з полімерних стрічок |
И.1.5.2 Відзначають ділянки довжиною (1001) мм на прорізаній до металу смузі.
За допомогою пристрою роблять відшаровування ділянки покриття зі швидкістю від 10 мм/хв до 20 мм/хв і через кожні (605) с реєструють зусилля відшаровування.
Візуально визначають характер руйнування:
И.1.6 Обробка результатів
И.1.6.1 Адгезію захисного покриття Аі, Н/см (кгс/см), для кожної ділянки смуги при відшаровуванні визначають за формулою:
(И.1)
де F – середнє зусилля відшаровування на і-тій ділянці, Н (кгс), яке обчислюють за формулою:
(И.2)
де Fі – зусилля відшаровування, фіксоване через кожні (605) с вимірювання, Н (кгс);
n – кількість отриманих значень зусилля відшаровування в ході випробування;
b – середнє арифметичне значення ширини смуги, см.
За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення Асер, Н/см (кгс/см), трьох паралельних вимірювань, розбіжність між якими не повинна перевищувати 10%.
И.1.6.2 Адгезію для кожної випробовуваної труби оцінюють як задовільну, якщо
,(И.3)
де Анд – величина адгезії, Н/см (кгс/см), нормована НД.
Якщо , випробування повторюють на подвоєній кількості місць трубопроводу. Якщо повторно одержують , то покриття оцінюють як таке, що не задовольняє вимогам НД за показником адгезії.
И.2 Метод Б. Контроль адгезії захисних покриттів на основі бітумних мастик
И.2.1 Сутність методу
Метод призначений для вимірювання адгезії мастикових бітумних покриттів на нових трубах і покладених у ґрунт трубопроводах і встановлює її відповідність вимогам НД. Сутність методу полягає у визначенні навантаження, при якому зрушується адгезіметром ділянка площею 1см2.
И.2.2 Вимоги до зразків
Зразки для випробувань і їхня кількість згідно з И.1.2.
И.2.3 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Адгезіметр типу АБ-1 (рисунок И.2)
Інструменти і пристосування для прорізання і зняття бітумного покриття з поверхні труби
Лінійка вимірювальна металева – згідно з ГОСТ 427
И.2.4 Підготовка до випробувань
И.2.4.1 На кожній відшурфованій ділянці трубопроводу або на трубі розмічають і вручну роблять надріз до металу у випробовуваному покритті (рисунок И.3) розміром 10 мм х .
И.2.4.2 Навколо надрізу знімають покриття на ділянці розміром х для вимірювання зусилля зсуву з застосуванням адгезіметра (рисунок И.3).
И.2.5 Проведення випробувань
И.2.5.1 Установлюють прилад на захисне покриття так, щоб пересувна грань ножа 1 знаходилася навпроти торцевої площини вирізаного зразка і проводять випробування згідно з НД на пристрій.
И.2.5.2 Фіксують максимальне значення показника індикатора в міліметрах і за шкалою 18 визначають зусилля зсуву зразка захисного покриття. Візуально визначають характер руйнування згідно з И.1.5.2.
И.2.6 Обробка результатів
И.2.6.1 Адгезію захисного покриття характеризують зусиллям зсуву зразка ізоляції площею 1 см2.
И.2.6.2 За значення адгезії захисного покриття приймають середнє арифметичне трьох вимірювань з похибкою не більше 0,01 МПа (0,1 кгс/см2), в трьох точках, що знаходяться одна від одної на відстані не менше ніж .
И.3 Метод В. Контроль адгезії захисних покриттів на основі термореактивних полімерів і лакофарбових матеріалів
И.3.1 Засоби контролю і допоміжні пристрої
Для визначення адгезії захисних покриттів на основі термореактивних полімерів, товстошарових лакофарбових і інших покриттів використовується зображений на рисунку И.4 механічний датчик-адгезіметр "Константа-А" з похибкою не більше 0,5 МПа (5 кгс/см2).
