---

виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого

строку - протягом десяти років.

6. Реалізація інтересів споживачів у встановленні вимог до

належної якості продукції забезпечується правом участі споживачів

та їх об'єднань у розробленні нормативних документів згідно із

законодавством.

Стаття 7. Гарантійні зобов'язання

1. Виробник (виконавець) забезпечує належну роботу

(застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих

виробів, протягом гарантійного строку, встановленого

нормативно-правовими актами, нормативними документами чи

договором.

Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не

менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не

передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами

чи договором.

2. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або

на етикетці чи в будь-якому іншому документі, що додається до

продукції.

Гарантійні зобов'язання у будь-якому випадку включають також

будь-які зобов'язання виробника (виконавця) або продавця,

передбачені рекламою.

3. Для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом

погіршуватися і становити небезпеку для життя, здоров'я, майна

споживачів і навколишнього природного середовища, встановлюється

строк придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в

інших документах, що додаються до неї при продажу, і який

вважається гарантійним строком.

Строк придатності обчислюється починаючи від дати

виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших

документах, і визначається або часом, протягом якого товар є

придатним для використання, або датою, до настання якої товар є

придатним для використання.

Продаж товарів, на яких строк придатності не зазначено або

зазначено з порушенням вимог нормативних документів, а також

товарів, строк придатності яких минув, забороняється.

На сезонні товари (одяг, хутряні та інші вироби) гарантійний

строк обчислюється з початку відповідного сезону, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. У разі продажу товарів за зразками, поштою, а також у

випадках, коли час укладення договору купівлі-продажу і час

передачі товару споживачеві не збігаються, гарантійний строк

обчислюється починаючи від дня передачі товару споживачеві, а якщо

товар потребує спеціальної установки (підключення) чи складення -

від дня їх здійснення, а якщо день передачі, установки

(підключення) чи складення товару, а також передачі нерухомого

майна встановити неможливо або якщо майно перебувало у споживача

до укладення договору купівлі-продажу, - від дня укладення

договору купівлі-продажу.

5. Стосовно продукції, на яку гарантійні строки або строк

придатності не встановлено, споживач має право пред'явити продавцю

(виробнику, виконавцю) відповідні вимоги, якщо недоліки було

виявлено протягом двох років, а стосовно об'єкта будівництва - не

пізніше десяти років від дня передачі їх споживачеві.

6. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк

збільшується на час перебування продукції в ремонті.

Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся

з вимогою про усунення недоліків.

7. При обміні товару його гарантійний строк обчислюється

заново від дня обміну.

8. Гарантійне зобов'язання припиняється на загальних

підставах, передбачених Цивільним кодексом України ( 435-15 ).

9. Гарантійне зобов'язання не припиняється у разі

неможливості виконання такого зобов'язання з причини відсутності

необхідних для його виконання матеріалів, комплектуючих або

запасних частин.

Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару

неналежної якості

1. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного

строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені

законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку

істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця,

виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за

необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у

строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових

для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати

від продавця або виробника:

1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар

грошової суми;

2) вимагати заміни товару на такий же товар або на

аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

2. Стосовно непродовольчих товарів, що перебували у

використанні та були реалізовані через роздрібні комісійні

торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у частині

першій цієї статті, задовольняються за згодою продавця.

Згідно з цією частиною задовольняються вимоги споживача щодо

товарів, гарантійний строк на які не закінчився.

3. Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті,

пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі

товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за

місцезнаходженням споживача.

Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених

частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу

вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють

також створені власником продавця торговельні підприємства та

філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем

товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі

договору. Функції представників підприємств-виробників виконують

їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети,

або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі

договору з виробником.

4. Продавець і виробник під час продажу (реалізації) товару

зобов'язані інформувати споживача про підприємства, що

задовольняють вимоги, встановлені частинами першою і третьою цієї

статті. За ненадання такої інформації встановлюється

відповідальність згідно із статтями 15 і 23 цього Закону.

5. Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги

споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані

прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його

вимоги.

Доставка великогабаритних товарів і товарів вагою понад п'ять

кілограмів продавцю, виробнику (підприємству, що задовольняє

вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) та їх

2) вживання образливих або загрозливих висловів;

3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку

продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення

споживача;

4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних

перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором,

включаючи положення про право споживача розірвати договір або

замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом

господарювання;

5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.

5. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької

практики:

1) створення враження, що споживач не може залишити

приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або

здійснення оплати;

2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла

споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій

або залишення житла;

3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних

або інших повідомлень без згоди на це споживача;

4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем

(виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди

на її придбання.

Перелік форм агресивної підприємницької практики не є

вичерпним.

6. Правочини, здійснені з використанням нечесної

підприємницької практики, є недійсними.

Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть

відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із

законодавством.

Стаття 20. Правила торговельного, побутового та інших видів

обслуговування

1. Правила торговельного, побутового та інших видів

обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються

Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть

суперечити законодавчим актам.

Стаття 21. Порушення прав споживачів

1. Крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть

бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень

законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для

цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства

про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому

разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право

споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується

свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним

волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може

відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець

нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у

нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або

виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій

відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням)

сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником

якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом)

обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної,

достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною,

неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником

якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Стаття 22. Судовий захист прав споживачів

1. Захист прав споживачів, передбачених законодавством,

здійснюється судом.

2. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує

питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

3. Споживачі звільняються від сплати державного мита за

позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Стаття 23. Відповідальність за порушення законодавства про

захист прав споживачів

1. У разі порушення законодавства про захист прав споживачів

суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів

обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть

відповідальність за:

1) відмову споживачу в реалізації його прав, установлених

частиною першою статті 8 і частиною третьою статті 10 цього

Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з

цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше двох

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає

вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків

вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару,

виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли

відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде

обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

3) реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій

сертифікації в Україні, але у документах, згідно з якими її

передано на реалізацію, відсутні реєстраційні номери сертифіката

відповідності або свідоцтва про визнання відповідності та/або

декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним

регламентом з підтвердження відповідності на відповідний вид

продукції, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості одержаної для

реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але

не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у

разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності

не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

4) виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає

вимогам нормативних документів, нормативно-правових актів стосовно

безпеки для життя, здоров'я та майна споживачів і навколишнього

природного середовища, - у розмірі трьохсот відсотків вартості

виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної

роботи, наданої послуги, але не менше двадцяти п'яти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли