Страница 16: ДСТУ Б В.2.6-156:2010. Бетонні та залізобетонні конструкції з важкого бетону (34087)

Рисунок 8.1 - Розташування розтягнутої арматури у перерізі з полицями

1. Будь-яка поздовжня стиснута арматура (діаметром 0), яка враховується при визначенні несучої здатності, повинна охоплюватись поперечною арматурою з кроком не більше ніж 15 0.
2. Обрив поздоржньої розтягнутої арматури
3. Для сприйняття обвідної діючих зусиль розтягу включно із впливом похилих тріщин у стінках і полицях у всіх перерізах необхідно забезпечити відповідне армування.
4. Для елементів із поперечною арматурою необхідно визначати додаткове зусилля розтягу AFtd за формулою:

AFtd = 0,5VEd (cotQ-cota).(8.2)

При цьому (MEd lz) + AFtd повинна прийматись не більше ніж MEd min /z, де MEd mjn - максимальний момент по довжині балки.

1. Для елементів без поперечної арматури AFtd можна визначати шляхом зміщення епюри

моментів MEd на відстань а 1 = d (d-відстань від центра ваги нижнього шару арматури до стиснутої грані перерізу).

А} - обвідна MEd/z + NEd (JBJ - Діюче зусилля розтягу Fs

Q - зусилля опору розтягу FRs

8.2.3.4 Додаткове зусилля розтягу показано на рисунку 8.2.

Рисунок 8.2 - Ілюстрація обриву поздовжньої арматури з урахуванням впливу похилих тріщин і опору арматури в межах довжин зон анкерування

1. Опір стрижнів у межах довжини зони анкерування може враховуватись за умови лінійної зміни зусиль (рисунок 8.2). При консервативному підході цей внесок можна не враховувати.
2. Довжина зони анкерування загнутого стрижня, внесок якого в опір зсуву враховується, повинна бути не меншою ніж 1,3 lbd у зоні розтягу і 0,7 lbd у зоні стиску. Вона вимірюється від точки перетину осей загнутого стрижня та поздовжньої арматури.
3. Анкерування нижньої арматури на крайніх опорах
4. Площа нижньої арматури балок, доведеної до опор, приймається у розрахунку з незначним закріпленням або без нього кінців, і повинна становити, щонайменше, р2 =■ 0,25 від площі арматури, встановленої у прольоті.
5. Зусилля розтягу, які повинні заанкеровуватись, можна визначати згідно з 4.6.3.8. (елементи з поперечним армуванням) з урахуванням внеску осьової сили (за наявності) або відповідно до правила зміщення:

^EdIz+^Ed'(8-3)

де NEd - осьова сила, яку необхідно додавати або віднімати від зусилля розтягу;

VEd - поперечна сила;

а1 -див. 8.2.3.3.

1. Довжина зони заанкерування lbd згідно з 7.2.4 заміряна від лінії контакту між балкою і опорою. Поперечний тиск може враховуватись при безпосередньому обпиранні (рисунок 8.3).

Ь

аб

а - безпосереднє обпирання: балка обпирається на стіну або колону; б - непряме обпирання: балка пересікається іншою несучою балкою

Рисунок 8.3 - Анкерування нижньої арматури на крайніх опорах

1. Анкерування нижньої арматури на проміжних опорах
2. Приймається площа арматури відповідно до 8.2.4.1.
3. Довжина зони заанкерування повинна бути не менше ніж 10 0 (для прямих стрижнів) або не менше ніж діаметр сердечника (для гаків і загинів при діаметрі стрижня щонайменше 16 мм), або подвійний діаметр сердечника (для всіх інших випадків) (рисунок 8.4а). Такі мінімальні значення, як правило, є достатніми, але більш детальне визначення можна виконати згідно з 7.2, 7.3.
4. Необхідність арматури для сприйняття можливих позитивних моментів (наприклад, при осіданні опор, вибуху тощо) повинна визначатись у документації до контракту. Ця арматура повинна бути нерозрізною, що досягається шляхом напуску стрижнів (рисунок 8.46 або в).

loe.La.

абв

■'Рисунок 8.4 - Заанкерування на проміжних опорах

1. Поперечне армування
2. Поперечна арматура повинна формувати кут а між 45° і 90° до поздовжньої осі конструктивного елемента.
3. Поперечне армування може складатись із:

• хомутів, що охоплюють поздовжню розтягнуту арматуру і стиснуту зону (рисунок 8.5);
• загнутих стрижнів;
• сіток, каркасів тощо, які замонолічуються без з’єднання з поздовжньою арматурою, але належним чином заанкерованих у зонах стиску і розтягу.

1. В’язі повинні належним чином заанкеровуватись. З’єднання напуском по вертикалі близько до поверхні стінки дозволяється за умови, що в’язі не встановлюються за вимогами сприйняття крутіння.

' Рисунок 8.5 - Приклади поперечного армування

1. Як мінімум р3 від необхідної поперечної арматури повинно встановлюватись у формі хомутів. Рекомендованою для р3 є величина 0,5.
2. Відсоток поперечного армування визначається за виразом:

Рw =Asw/(s-bw-since),(8.4)

де-відсоток поперечного армування; рж не повинен бутименшимніжр№ min;

Asw-площа поперечної арматури на довжині s;

s-крок поперечної арматури у напрямку поздовжньої осі елемента;

bw-ширина стінки елемента;

а - кут між'поперечною арматурою і поздовжньою віссю (8.2.6.1)

Рекомендована величина pw min визначається за виразом:

Р„=(0.08 JQ/fyk.(8.5)

1. Є Максимальний поздовжній крок між елементами, що працюють на зсув, не повинен перевищувати s, max за формулою:

S, max = 0,75d(1 + COta),'(8.6)

де a - нахил поперечної арматури до поздовжньої осі балки.

1. Максимальний поздовжній крок загнутих стрижнів не повинен перевищувати sb тах:

sb,max =0,6d(1 + cota),(8.7)

1. Поперечний крок стояків у певній кількості поперечних в’язей не повинен перевищувати

st, max ■

sf, max =0,75 d < 600 мм,(8.8)

1. Арматура на крутіння

1. Хомути на крутіння повинні бути замкненими та заанкерованими за допомогою напусків або гаків (рисунок 8.6) і повинні утворювати кут 90° з віссю конструктивного елемента.

а - рекомендовані форми; б - форма не рекомендується Рисунок 8.6 - Приклади форм хомутів на крутіння

1. Положення 8.2.6.5 і 8.2.6.6 є достатніми для забезпечення мінімально необхідних хомутів на крутіння.
2. Поздовжній крок хомутів на крутіння не повинен перевищувати и/8 (4.7.2, рисунок 4.14) або вимогу 8.2.6, або менший розмір поперечного перерізу балки.
3. Поздовжні стрижні повинні розташовуватись так, щоб у кожному куті був, як мінімум, один стрижень, а інші рівномірно розподілятись вдовж внутрішнього контуру хомутів з кроком, що не перевищує 350 мм.
4. Поверхневе армування
5. Встановлення поверхневої арматури може знадобитись для обмеження розкриття тріщин або для забезпечення необхідного опору розколюванню захисного шару бетону.
6. Проміжні опори
7. При обпиранні балки на іншу балку, а не на стіну або колону, необхідно передбачати та розраховувати армування для сприйняття дії взаємної реакції. Таке армування повинно бути додатковим до необхідного для інших дій. Це правило застосовується для плит, що не обпираються на верх балок.
8. Опорна арматура між двома балками повинна включати хомути, що охоплють основну арматуру опорного елемента. Деякі із з’єднань можуть розподілятись за межі об’єму бетону, що є спільним для двох балок (рисунок 8.7).

В

£/ії/3

<hz!2

'0

^ /7і /З

</н 12

0 - опорна балка заввишки Л, | В 1 - балка, шо обпирається, заввишки Рисунок 8.7 - Розміщення опорної арматури у зоні перетину двох балок (вид у плані)

Цей розділ застосовується до плит, суцільних в одному або двох напрямках, у яких b і leff становлять не менше ніж 5h (5.3.1 ДБН В.2.6-98).

1. Арматура, що працює на згин
2. У головних напрямках застосовуються мінімальні та максимальні відсотки армування згідно з 8.2.1.
3. У суцільних в одному напрямку плитах допоміжна поперечна арматура повинна становити не менше ніж 20 % від кількості основної арматури. У приопорних зонах поперечна до верхніх основних стрижнів арматура не вимагається, якщо відсутні поперечні згинальні моменти.
4. Крок стрижнів не повинен перевищувати smax s(abs:

- для основної арматури 3h < 400 мм, де /і - загальна товщина плити;

-для додаткової арматури 3h < 450 мм.

У зонах зосереджених навантажень або максимальних моментів рекомендуються наступні величини:

-для основної арматури 2/7 < 250 мм;

-для додаткової арматури 3h < 400 мм;

1. Також застосовуються положення, наведені у 8.2.3.1 -8.2.3.3, 8.2.4.1 - 8.2.4.3 та 8.2.5, але при а, = d.,
2. У шарнірно обпертих плитах половина визначеної для прольоту арматури повинна продовжуватись аж до опори і заанкеровуватись у ній згідно з 7.2.

Обривання і заанкерування арматури виконується відповідно до 8.2.3, 8.2.4 і 8.2.5.

1. За наявності часткового защемлення вдовж грані плити, не врахованого у розрахунку, верхня арматура повинна розраховуватись на сприйняття щонайменше 25 % максимального моменту у прилеглому прольоті. Ця арматура повинна продовжуватись на відстань не менше ніж 0,2 від величини прилеглого прольоту, виміряного від грані опори. Вона повинна бути нерозривною на проміжних опорах і заанкеровуватись на крайніх опорах. На крайній опорі величину моменту, який повинен сприйматись, можна зменшити до 15 % від максимального у прилеглому прольоті.
2. Вдовж вільних (без обпирання) граней плита, як правило, повинна мати поздовжнє і поперечне армування, розміщене, як показано на рисунку 8.8.
3. Звичайне армування плит може працювати як арматура граней.

Рисунок 8.8 - Армування грані плити

1. Поперечне армування
2. Плита, у якій передбачається поперечне армування, повинна мати товщину щонайменше 200 мм.
3. При конструюванні поперечної арматури застосовується визначення мінімальної величини і відсотка армування за 8.2.6, якщо нижченаведене не змінює цих положень.
4. У плитах, якщо VEd<M3 VRd max (4.6), поперечна арматура може повністю складатись із загнутих стрижнів або виробів для поперечного армування (каркасів).
5. Максимальний крок у поздовжньому напрямку розташованих один за одним хомутів становить:

smax = 0,75d(1 + cota),(8.9)

де a - нахил поперечної арматури.

Максимальний крок у поздовжньому напрямі загнутих стрижнів становить:

Smax =d-(8-Ю)

1. Максимальний крок поперечної арматури не повинен перевищувати 1,5d.
2. Плоскі плити (безбалкові)
3. Плити біля середніх колон
4. Розміщення арматури у плитах плоскої конструкції повинно відображати характер роботи в умовах експлуатації. Як правило, це приводить до концентрації арматури навколо колон.
5. Білясередніхколон,якщо не виконується точнаперевірказаграничнимистанами

II групи, верхняарматураплощею 0,5А^ повинна розташовуватись наширині0,125відсумарної

ширини плити або сторони колони. At виражає площу арматури, яка необхідна для сприйняття повного негативного моменту, як сумарного з двох половин прольоту плит по обидві сторони колони.

1. Біля середніх колон нижню арматуру (> 2 стрижнів) необхідно встановлювати у кожному ортогональному напрямку і ця арматура повинна проходити через колону.
2. Плити біля крайніх і кутових колон

Арматура, перпендикулярна до відкритої грані, необхідна для передачі згинальних моментів від плити на крайню або кутову колону і повинна розміщуватись у межах робочої ширини Ье, показаної на рисунку 8,9.

а - крайня колона; б - кутова колона Рисунок 8.9 - Робоча ширина Ье плоскої плити

Примітка. У випадку крайньої колони у може Дути > су , а у випадку кутової колони z може бути >cz , а у може бути > су , де у - відстань від грані плити до найбільш віддаленої внутрішньої грані колони.

1. Поперечне армування на продавлювання
2. Якщо необхідно встановлювати поперечну арматуру на продавлювання (4.8), вона повинна розміщуватись між площею навантаження колони і kd всередині контрольного периметра, з якого поперечної арматури вже не вимагається. Арматура повинна встановлюватись щонайменш по двох периметрах у вигляді вертикальних елементів (хомутів) (рисунок 8.10). Крок з’єднувальних хомутів між периметрами не повинен перевищувати 0,75d.

Крок хомутів по периметру не повинен перевищувати 1,5d у першому контрольному периметрі (2d від площі навантаження) і 2d - для периметрів за межами першого контрольного периметра, якщо допускається, що та частина периметра робить внесок у несучу здатність на зсув (рисунок 4.25).

Для відігнутих вниз стрижнів, як показано на рисунку 8.10, один периметр з’єднувальних елементів (хомутів) може вважатись достатнім.

<0,25 d

l~

А| В

< kd

>0,3 d

* 0.75 d

<0,5rf

a

ПП. зовнішній контрольний периметр — необхідної поперечної арматури

= 2 d

В

_ перший контрольним периметр, де поперечна арматура не вимагається

а - крок з’єднувальних хомутів ; б - крок відігнутих стрижнів Рисунок 8.10 - Поперечне армування на продавлювання

1. Якщо вимагається поперечне армування, то площа хомутів (або їх еквівалент) Asw min визначається за виразом:

г (8.11)

^Wmin = (1,5 since +cosa)/(sr ■st)>0,08-y/(fck)/fyk,

де a - кут між поперечною арматурою і основною арматурою (наприклад, для вертикальних хомутів a = 90°, а sina = 1); sr- крок хомутів у радіальному напрямку;

st- крок хомутів у тангенціальному напрямку;,

fck - у МПа.

У розрахунку можуть враховуватись тільки ті вертикальні компоненти попередньо напруженої арматури, які проходять на відстані 0,5d від колони.