Страница 3: ДСТУ 4330:2004. Маргарини м’які (33953)

1. Допустимо використовування іншої сировини та інгредієнтів згідно з чинною НД або імпортного виробництва, дозволених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для виробництва маргаринів, які забезпечують якість продукції, передбачену цим стандартом.
2. Вся жирова сировина (крім молочного жиру) повинна підлягати повному рафінуванню, зокрема дезодоруванню, і відповідати вимогам чинної нормативної документації на відповідні види рафінованої продукції, яку використовують для виробництва м’яких маргаринів.
3. Перекисне число рослинних жирових компонентів, які підлягали рафінуванню і дезодоруванню, а також вихідних молочних жирів, не повинно перевищувати 3 ммоль/кг 1/2 О.
4. Вітаміни, антиокислювачі, смакові та ароматичні добавки, консерванти та інші інгредієнти використовують у м’яких маргаринах відповідно до регламентів безпечного застосування харчових добавок у харчових продуктах, затверджених Головним державним санітарним лікарем України.
5. Строк зберігання сировини та інгредієнтів, які надходять на виробництво, не повинен перевищувати 1/3 загального значення їх терміну придатності до споживання.
6. Під час виробництва м’яких маргаринів застосовують сировину, в якій масова частка токсичних елементів, мікотоксинів та пестицидів не перевищує допустимих рівнів, встановлених МБТ и СН № 5061 [3] та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [7].
7. Вміст радіонуклідів у сировині не повинен перевищувати встановлених допустимих рівнів вмісту радіонуклідів Cs 137 і Sr 90 у продуктах харчування і питній воді [8].
8. Вміст антибіотиків у молочній сировині не повинен перевищувати норми, встановленої органами Держсаннагляду України. Не дозволено використовувати молочну сировину (молоко і вершки не пастеризовані), які не пройшли ветеринарно-санітарну експертизу і не мають ветеринарних супроводжувальних документів.
9. Кожну партію сировини і матеріалів, що надходять на виробництво, супроводжують документом встановленої форми, яка підтверджує їх якість і безпеку.
10. Паковання
11. М’які маргарини усіх видів випускають розфасованими і нерозфасованими у вигляді моноліту.
12. М’які маргарини фасують:

• у вигляді брусків масою нетто від 10 г до 1000 г, загорнутих у пергамент, згідно з ГОСТ 1341, папір для пакування маргарину — згідно з чинною НД, кашировану фольгу — згідно з чинною НД, та інші пакувальні матеріали як вітчизняного так і імпортного виробництва, дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів;
• у жорсткі стаканчики (коробки) масою нетто від 10 г до 1000 г, виготовлені з полівінілхлориду (ПВХ), згідно з ГОСТ 25250, або іншого полімерного матеріалу як вітчизняного так і імпортного виробництва, дозволеного центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів, які повинні бути закупорені: знімними накривками без закупорювального матеріалу; герметично шаром термозварювального матеріалу і знімними накривками; герметично шаром термозварювальної фольги (термозварювальний комбінований матеріал, який її замінює) без знімних накривок;
• у відерця із пластмас, дозволених центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів, масою нетто від 1000 г до 3000 г. Відерця потрібно використовувати тільки з одноразовими мішками-вкладниками із полімерного матеріалу, дозволеного центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів;
• у металеві банки для консервів, згідно з ГОСТ 5981, масою нетто від 500 г до 10000 г

1. Розфасовані маргарини пакують у:

• ящики з гофрованого картону № 1 і № 7 — згідно з ГОСТ 13511, та № 52-1 — згідно з ГОСТ 13516;
• ящики дощані нерозбірні № 18 — згідно з ГОСТ 10131;
• ящики з фанери № 67 — згідно з ГОСТ 10131.

Багатообігова дерев’яна тара, яку використовують для пакування розфасованих м’яких маргаринів, повинна бути чиста, суха, не мати сторонніх запахів.

1. Маргарини у моноліті пакують у:

• ящики з гофрованого картону № 7 — згідно з ГОСТ 13511, та № 12 — згідно з ГОСТ 13516;
• ящики картонні для вершкового масла — згідно з ГОСТ 13515;
• ящики дощані нерозбірні № 18 — згідно з ГОСТ 10131;
• ящики з фанери № 67 — згідно з ГОСТ 10131;
• ящики з картону, вимоги для якого за фізико-механічними показниками і показниками міцності не нижче вимог марки Т ГОСТ 7376 або марок КС і КС-1 ГОСТ 9421.

Маса нетто м’яких маргаринів в усіх пакувальних одиницях повинна бути однаковою і становити, не більше ніж 22 кг.

1. Згідно з вимогами Р 50-056 [14] значення допустимих відхилів кількості розфасованої продукції в пакувальній одиниці від номінальної кількості повинно бути не більше границі допустимих мінусових і плюсових відхилів Т, значення яких наведено у таблиці 6.

Таблиця 6 — Значення границі допустимих відхилів

Номінальне значення кількості продукції в пакувальній одиниці, г

Значення границі допустимого відхилу Т від номінального значення

%

Від

Понад

»

»

»

»

»

»

»

»

10

50

100

200

300

500

1000

10000

15000

50000

50

100

200

300

500

1000

10000

15000

50000

100000

9.0

4.5

3.0

1.5

1.0

до

включ.

включ.

4,5

9.0

15.0

150.0

500.0

1. Ящики перед пакуванням нерозфасованих м’яких маргаринів повинні бути вистелені пергаментом, згідно з ГОСТ 1341, підпергаментом, згідно з ГОСТ 1760, поліетиленовою плівкою для пакування харчових продуктів марок М та Н, згідно з ГОСТ 10354, або мати мішки-вкладники з полімерних плівкових матеріалів згідно з ГОСТ 19360. Допустимо використовувати інші полімерні матеріали, дозволені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для пакування жирових продуктів.

Допустимо використовування підпергаменту марок П 1, П 2 та ПЖ, згідно з ГОСТ 1760, для вис- теляння дерев’яної тари, а також використовувати вкладку із гофрованого картону марки Т, згідно з ГОСТ 7376, в разі пакування маргарину у моноліті в ящики із гофрованого картону.

1. Клапани картонних ящиків склеюють клейкою стрічкою на паперовій основі, згідно з ГОСТ 18251, або імпортною поліетиленовою клейкою стрічкою, дозволеною центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами, чи без використовування стрічки. Допустимо зшивання нижніх клапанів ящика сталевим дротом діаметром від 0,8 мм до
2. мм згідно з ГОСТ 3282.

За узгодженням із замовником можна обклеювати ребра картонних ящиків.

1. Дозволено використовування інших видів тари і паковань як вітчизняного, так і імпортного виробництва, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я, і які забезпечують збереженість продукції під час транспортування і зберігання.
2. М’які маргарини, призначені для відвантажування у важкодоступні райони, необхідно пакувати за вимогами ДСТУ ГОСТ 15846.
3. Марковання
4. Марковання виконують державною мовою України і мовою, обумовленою у контракті на постачання (у разі постачання за межі України).
5. Кожний вид м’якого маргарину, залежно від рецептури (РЦ), виробляють з конкретною назвою.
6. На спожиткову тару (для м’яких маргаринів у моноліті — на паперову етикетку або ярлик, для розфасованих м’яких маргаринів — на поверхню брусків, полімерних стаканчиків, коробок, накривок) будь-яким способом, щоб забезпечити чітке читання, наносять марковання, яке містить:

• назву підприємства-виробника, знак для товарів та послуг, юридичну адресу підприємства, місце виготовляння;
• назву маргарину;
• масу нетто;
• склад маргарину із зазначанням переліку назв основних компонентів, харчових і смакових добавок, барвників, консервантів (у разі їх внесення), вітамінів (у разі їх внесення);
• харчову цінність (вміст жиру, білків, вуглеводів у 100 г продукту) і енергетичну цінність 100 г продукту;
• кінцевий термін реалізації або дату виготовляння (число, місяць, рік) і термін придатності до споживання;
• умови зберігання;
• позначення цього стандарту;
• штрих-код EAN згідно з ДСТУ 3146, ДСТУ 3147.

Допустимо нанесення додаткової інформації, що не суперечить чинному законодавству України (факс підприємства, телефон або ін.).

Дату виготовляння наносять чітким компостером або іншим способом, щоб забезпечити чітке читання інформації.

Марковання на пергаменті або фользі кожного бруска та на кожну одиницю полімерної упаковки наносять спеціальною фарбою, що швидко сохне і яка попередньо випробувана на відсутність відбитка на внутрішню поверхню пергаменту, фольги , полімерної упаковки та на поверхню маргарину і дозволена центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для використовування у контакті з харчовими продуктами.

Етикетки або пакувальний матеріал повинні бути яскраво та художньо оформлені.

1. Марковання транспортної тари, згідно з ГОСТ 14192 та ДСТУ ISO 780, з нанесенням маніпуляційних знаків «Берегти від нагрівання», «Берегти від вологи».
2. На кожну одиницю транспортної тари наносять марковання, яке містить:

• назву підприємства-виробника, знак для товарів та послуг, юридичну адресу підприємства і місце виготовляння;
• назву маргарину;
• масу нетто (кг) та кількість одиниць паковання;
• масу нетто одиниці паковання (кг);
• дату виготовляння (число, місяць, рік);
• номер партії та порядковий номер пакувальної одиниці;
• термін придатності до споживання та умови зберігання;
• позначення цього стандарту;

Марковання наносять друкарським способом на паперову етикетку або фарбою без запаху і такою, що не змивається, за допомогою чіткого штампа, трафарету або іншим способом, який забезпечує чітке читання інформації, безпосередньо на торець картонного ящика.

Допустимо ставити на паперовій етикетці дату виготовляння маргарину, порядковий номер партії з початку кожного місяця, номер паковальної одиниці компостером або іншим способом, який забезпечує чітке їх читання.

1. У разі реалізування споживачам м’яких маргаринів із моноліту інформацію, відповідно до 4.5.3, розміщують на листі — вкладнику або у вигляді анотації до продукту.
2. У разі постачання на експорт додаткову інформацію на маркованні обумовлюють умовами договору або контракту.
3. Приклад умовних познак під час замовляння:

Маргарин м’який «»ДСТУ

конкретна назва м’якого маргарину

1. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
2. 1. Експлуатують устатковання згідно з ГОСТ 12.2.003.
   2. Технологічний процес ведуть відповідно до вимог ГОСТ 12.3.002 і ДСП 4.4.4.089 [2].
   3. Очищені стічні води повинні відповідати санітарно-гігієнічним, а також технологічним вимогам СанПиН 4630 [15].
   4. Охороняють ґрунт від забруднювання побутовими та промисловими відходами відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [16].
   5. Контролюють викиди шкідливих речовин у атмосферу згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [17].
   6. Повітря робочої зони повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, мікроклімат — вимогам ДСН 3.3.6.042 [19].
   7. Рівень шуму не повинен перевищувати норми ДСН 3.3.6.037 [20], вібрації — ДСН 3.3.6.039 [19].
3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
4. 1. Для перевіряння якості продукції на відповідність вимогам цього стандарту підприємство-виробник проводить приймальне і періодичне контролювання.
   2. Приймання м’яких маргаринів здійснюють партіями.

Кожну партію м’якого маргарину супроводжують документом, що засвідчує якість і безпеку продукції.

1. Правила приймання м’яких маргаринів (визначання партії, об’єм вибірки і відбирання зразків) згідно з ГОСТ 976.
2. 1. Органолептичні показники, масу нетто, якість упаковки, марковання, вміст жиру, вологи, сухого знежиреного залишку, солі, твердих тригліцеридів кислотність маргарину, рН, температуру плавлення жиру, виділеного з маргарину, визначають у кожній партії м’якого маргарину.
   2. Показник «перекисне число у жирі, виділеному з маргарину» гарантує виробник і його визначають періодично, але не рідше одного разу на десять днів.
   3. Показник «масова частка лінольової кислоти» проводять контролюванням вихідної сировини та визначають за вимогами замовника.
   4. Показник «масова частка консерванту» гарантує виробник і його визначають періодично, але не рідше одного разу на місяць.
   5. Показники «наявність бактерій групи кишкових паличок» і «кількість мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів, дріжджів та пліснявих грибів» визначають періодично, але не рідше одного разу у десять днів з чергуванням асортименту продукції.
   6. Масову частку вітаміну А (та інших вітамінів) визначають тільки у разі розбіжностей.
   7. Масові частки цукру, какао-порошку, аннато, емульгаторів і ароматизаторів визначають відповідно до закладання за вимогою замовника і згідно з методиками, атестованими і затвердженими у встановленому порядку.
   8. Контроль показників безпеки: вміст токсичних елементів, вміст мікотоксинів, залишковий вміст пестицидів підприємство-виробник здійснює відповідно до МР 4.4.4-108 [21] періодично, але не рідше одного разу у квартал.
   9. Визначання патогенних мікроорганізмів проводять служби органів Державного санітарного нагляду за методиками, затвердженими центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я у встановленому порядку.
   10. Контролюють вміст радіонуклідів атестовані лабораторії, які мають право на проведення радіаційного контролювання за рівнем радіаційного забруднення продуктів харчування та сільськогосподарської сировини згідно з чинним законодавством.
   11. Масову частку антиокислювачів (у разі їхнього використовування) визначають тільки у разі розбіжностей.
   12. У разі одержання незадовільних результатів контролювання проводять повторне аналізування з подвійної вибірки або проби. Результати повторних аналізувань поширюються на всю партію. У разі отримування незадовільних результатів партію бракують повністю.
3. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
4. 1. Відбирають проби м’яких маргаринів і готують їх до випробовувань згідно з ГОСТ 976, ГОСТ 9225, ГОСТ 26668, ГОСТ 26669, ГОСТ 26929 та інструкцією 4.4.10.2.209 [22].
   2. Зовнішній вигляд, форму, правильність паковання і марковання на відповідність вимогам цього стандарту контролюють візуально.
   3. Визначають органолептичні показники, масові частки жиру, вологи і летких речовин, сухого знежиреного залишку, солі, кислотність, згідно з ГОСТ 976.
   4. Визначають рН водної або водно-молочної фази м’яких маргаринів згідно з методом, наведеним у додатку В.
   5. Визначають перекисне число — згідно з ГОСТ 26593 та ДСТУ ISO 3960. Методику готування проби маргарину для визначання перекисного числа подано у додатку Г.
   6. Визначають масову частку твердих тригліцеридів згідно з ГОСТ 976. Допустимо проводити вимірювання масової частки твердих тригліцеридів методом ядерно-магнітного резонансу (ЯМР), згідно з ДСТУ ISO 8292.
   7. Визначають температуру плавлення жиру, виділеного з маргарину, згідно з ГОСТ 976, ДСТУ 6321.
   8. Визначають токсичні елементи згідно з ГОСТ 26927, ГОСТ 26928, ГОСТ 26930, ГОСТ 26931, ГОСТ 26932, ГОСТ 26933, ГОСТ 26934.