4.19. “Чергові” та знеособлені речі (спецодяг, білизна, онучі та ін.) повинні пратися після кожного користування за режимом, наведеним у табл. 3.
4.20. Викручування спецодягу після прання повинне здійснюватися в центрифугах. Викручування здійснюється протягом 10–30 хв. до остаточної вологості не більше як 50%. Питома норма завантаження центрифуг складає 1 кг сухого спецодягу на 7–8 дм2.
Таблиця 6
Норми витрат пральних матеріалів (у кг/т спецодягу)
|
Тип тканини |
Ступень забрудненості спецодягу |
||||||||||||||||||
|
|
Середньозабруднена |
Сильнозабруднена |
Особливозабруднена |
||||||||||||||||
|
мило або сульфанол |
паста |
порошок |
сода |
тринатрій фосфат |
сілікат натрію |
мило або сульфанол |
паста |
порошок |
сода |
тринатрій фосфат |
сілікат натрию |
мило або сульфанол |
паста |
порошок |
сода |
тринатрій фосфат |
сілікат натрию |
керосин |
|
|
Із застосуванням мила або сульфанолу |
|||||||||||||||||||
|
Біла бавовняна або лляна |
28 |
– |
– |
30 |
– |
– |
38 |
– |
– |
45 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
|
Кольорова бавовняна та лляна |
30 |
– |
– |
25 |
– |
– |
40 |
– |
– |
40 |
– |
– |
50 |
– |
– |
50 |
– |
– |
50 |
|
Вовняна та синтетична |
30 |
– |
– |
2 |
– |
– |
40 |
– |
– |
3 |
– |
– |
50 |
– |
– |
3 |
– |
– |
– |
|
Із застосуванням мила або сульфанолу та содопом’якшувачів |
|||||||||||||||||||
|
Біла бавовняна або лляна |
28 |
– |
– |
25 |
5 |
3 |
38 |
– |
– |
36 |
10 |
7 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
|
Кольорова бавовняна та лляна |
30 |
– |
– |
25 |
5 |
3 |
40 |
– |
– |
30 |
20 |
7 |
50 |
– |
– |
40 |
15 |
12 |
50 |
|
Із застосуванням пасти спеціальної та порошків |
|||||||||||||||||||
|
Кольорова бавовняна та лляна |
– |
100 |
– |
– |
– |
– |
– |
150 |
– |
– |
– |
– |
– |
200 |
– |
– |
– |
– |
50 |
4.21. Сушіння випраного верхнього спецодягу, білизни, онуч, утепленого спецодягу повинне здійснюватися в сушильних машинах, сушильних барабанах або спеціально обладнаних сушильних камерах.
Температуру сушіння встановлюють у залежності від виду волокнистого складу спецодягу, онуч і білизни та виду сушильного обладнання.
4.22. Прання водозахисного спецодягу з прогумованої тканини та з іншими полімерними покриттями повинне здійснюватися з додаванням у вигляді миючого засобу 5% -ного розчину кальцинованої соди.
4.23. Сушіння водозахисного спецодягу з прогумованої тканини повинне здійснюватися з температурою не вищою як 50°С.
Сушіння водозахисного спецодягу з іншим полімерним покриттям повинне здійснюватись згідно з рекомендаціями.
4.24. Просушування верхнього спецодягу, білизни, онуч та знеособлених речей повинне здійснюватися протягом зміни.
4.25. Хімчистці повинен підлягати теплий спеціальний одяг та верхній спецодяг, який має жиромастильні забруднення.
Кількість спеціального одягу, що підлягає хімчистці, необхідно приймати за фактичним забрудненням з урахуванням періодичності його оброблювання або виходячи з розрахунку для працівників шахт – 10% від загального об'єму спецодягу.
4.26. За відсутністю на підприємствах відділень хімчистки спецодяг із жиромастильними забрудненнями повинен підлягати хімчистці на підприємствах побутового обслуговування населення. Доставка спецодягу в цьому разі повинна здійснюватись у м’якій упаковці – мішках.
4.27. Для хімчистки спецодягу повинні застосовуватися спеціальні машини.
Технологічний режим хімчистки повинен відповідати рекомендаціям із хімчистки спецодягу, розробленим МакНДІ.
Планування, необхідні площі приміщень та розміщення обладнання для хімчистки повинні відповідати рекомендаціям із планування та обладнання приміщення для хімічного очищення спецодягу, розробленим МакНДІ.
4.28. Дезинфекція повинна проводитися під час кожного прання або хімчистки спецодягу, білизни, онуч, які знаходяться в індивідуальному користуванні та знеособлених.
4.29. Для дезинфікування спецодягу, білизни, онуч, рушників під час прання потрібно додавати дезинфікуючу пасту з розрахунку 1 кг пасти на 6 кг мила.
4.30. Як дезинфектант застосовується катамін АБ із розрахунку: під час прання – 2 г, а під час хімчистки –1г дезинфектанта на 1 л миючого розчину.
4.31. Дезинфекцію спецодягу, білизни, онуч, рушників можна здійснювати шляхом прасування або у процесі сушіння з температурою 150–170°С.
Дезинфекція чергового спецодягу повинна здійснюватися після кожного користування.
Спецодяг, що був у вжитку, але придатний до користування, перед видаванням повинен очищуватися від забруднень та дезинфікуватися.
4.32. У разі інфекційного захворювання працівника спецодяг, білизна, спецвзуття та інші ЗІЗ, якими він користувався, та приміщення, в якому вони зберігалися, повинні підлягати дезинфекції дезстанціями або дезвідділами санепідстанцій.
4.33. У пральнях і відділеннях хімчистки повинні передбачатися приміщення для волого-теплової обробки (прасування) спецодягу, білизни, онуч.
Дозволяється розміщення обладнання волого-теплової обробки у приміщеннях сортування та видачі чистого спецодягу.
4.34. Прасування спецодягу з тонких та середньої щільності тканин, білизни, онуч повинне здійснюватися на механічних прасувальних пресах.
Спецодяг із грубих тканин (суконної, лляної та напівлляної) після прання або хімчистки повинен підлягати волого-тепловій обробці на пароповітряному манекені.
4.35. Догляд за спецвзуттям полягає у регулярному очищенні, змазуванні, митті та ремонті. Миття та дезинфекція полімерного спецвзуття рекомендується механізованим способом у спеціальних машинах. Режим миття та дезинфекції полімерного спецвзуття наведений у табл. 7.
4.36. Сушіння гумового спеціального взуття повинне здійснюватися з температурою повітря не вищою за 30°С.
4.37. Очищення шкіряного спеціального взуття повинне здійснюватися у разі забруднення і лише зовні. Не рідше 2 разів на тиждень спецвзуття змащуватися жировим мастилом на основі монтанвоску. За відсутності мастил можливо застосовувати звичайний крем для взуття – гуталін.
Після зняття спецвзуття всувний стільник повинен вийматися та просушуватися.
4.38. Після закінчення роботи валяне взуття необхідно очистити від забруднень і просушити у вентильованому приміщенні з температурою повітря 35–40°С та відносній вологості 60–65%. Припустимий час безперервного користування валяним взуттям – не більше як 9 годин.
Таблиця 7
Режим миття та дезинфекції полімерного спецвзуття
|
Найменуванння операції |
Темпе-ратура, °С |
Трива-лість операції, хв. |
Витрати води миючо-дезин-фікуючого розчину на півпару, л |
Концентрація дезинфектан-ту, % |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Попереднє миття теплою водою зовнішньої поверхні чобіт |
40 |
1,5 |
19,5 |
– |
|
Обробка миючо-дезин-фікуючим розчином внутрішньої поверхні чобіт |
40 |
1,0 |
6,0 |
1 |
|
Експозиція (витримка чобіт без подавання дезинфектанту) |
40 |
15 |
– |
1 |
Продовження табл. 7
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Полоскання |
40 |
1,5–3,0 |
19,5–39 |
1 |
|
Сушіння |
– |
5–25 |
– |
– |
4.39. Несправні ЗІЗ повинні здаватися до майстерень побутового обслуговування населення з відшкодуванням ремонту за рахунок підприємства.
На ремонт ЗІЗ повинні надходити лише після їхнього очищення та дезинфекції.
4.40. Під час ремонту адміністрація підприємства повинна забезпечувати працюючих відповідними ЗІЗ із підмінного фонду.
4.41. Кількість спецодягу, що підлягає ремонту, повинна визначатися з розрахунку 2% від об'єму спецодягу облікового складу працівників шахти.
4.42. Технологічний процес повинен передбачати наступні види ремонту спецодягу:
попереджувальний – дрібний ремонт після кожного прання;
аварійний, залежний від ступеню пошкодження та здійснюваний у будь-який час;
капітальний – великий ремонт, здійснюваний 1 раз за період носіння.
4.43. Для ремонту спецодягу з прогумованих тканин повинен використовуватися клеєвий метод із застосуванням гумового або синтетичного клею. Приміщення при користуванні клеями мають бути обладнані витяжною вентиляцією.
4.44. Ремонт шкіряного спецвзуття необхідно здійснювати в разі зношування підошви не більше ніж на половину товщини, ремонт підбора – у разі зношування на 6–8 мм, ремонт верху – у разі розриву матеріалу або ниткових швів, які з'єднують деталі в межах 10–15 мм.
4.45. Розпороті шви на верхньому шкіряному взутті повинні вшиватися без зміщення деталей. Латки накладаються на пошкоджені ділянки та викроюються з того самого матеріалу, що й верх взуття. Краї латок повинні бути спущеними. У разі юфтового верху шкіряного спецвзуття латки повинні пристрочуватися, якщо верх з інших матеріалів – клеїтися.
4.46. Каски щотижня повинні змиватися теплою водою без розбирання внутрішнього оснащення. Режим щоденного миття касок водою наведений у табл. 8.
Режим обробки касок
|
Найменування операції |
Температура води, °С |
Тривалість операції, хв. |
|
1 |
2 |
3 |
|
Завантаження |
– |
вручну, безперервно |
|
Миття нециркулюючою теплою водою |
30–40 |
0.7 |
|
Первинне обполіскування рециркулюючою теплою водою |
30–50 |
0,7 |
Продовження табл. 8
|
1 |
2 |
3 |
|
Вторинне обполіскування стічною водою |
30–50 |
0,4 |
|
Сушіння нагрітим повітрям |
40–50 |
3,3 |
|
Вивантаження |
– |
безперервний самовикид у місткість |
Один раз на місяць каски повинні дезинфікуватися 5%-ним розчином хлораміну Б протягом 30 хв. або 1%-ним розчином “Фітона” протягом 10 хв. з подальшим промиванням та сушінням або іншим дезинфикуючим засобом, що рекомендован заводом-виготівником та допущений до застосування Міністерством охорони здоров’я (далі – МОЗ).
Під час приготування розчину дезинфектанта необхідно дотримуватися наступних вимог безпеки: роботу виконувати в халаті, гумових рукавичках, гумовому фартусі.
У разі потрапляння розчину на відкриті ділянки тіла необхідно змити краплі, що потрапили, чистою водою. Гумові рукавички та фартух оброблюються теплою водою одразу після закінчення операції з дезинфекції касок.
4.47. Сушіння пластмасових захисних касок повинне здійснюватися нагрітим повітрям із температурою не вищою за +50°С.
4.48. Технічне обслуговування протипилових респіраторів повинне здійснюватися згідно із заводськими інструкціями, але з обов’язковим додержанням наступних умов:
а) респіратор слід закріплювати індивідуально: на півмаску та корпус кожного респіратора треба нанести табельний номер, закріплений за робітником;
б) півмаска нового респіратора повинна підлягати санітарній обробці;
в) респіратор видається готовим до експлуатації.
Після використання респіратор обробляється наступним чином:
а) відділяється півмаска від корпусу;
б) півмаска підлягає санітарній обробці та сушінню;
в) корпус із розміщеним у ньому фільтром та знятим клапаном вдихання просушується у закритому стані разом із фільтром, продувається на пиловідсмоктуючій установці або звільняється від пилу усередині іншим засобом та протирається від пилу зовні;
г) клапани входу на час продування та сушіння корпусу розміщуються у розчин дезинфикуючих засобів, рекомендованих заводом-виготовлювачем та допущених до застосування МОЗ;
ґ) після сушіння півмаска й корпус збираються згідно з маркуванням, встановлюється клапан входу та здійснюється вимірювання опору потоку повітря респіратора у зібраному стані;
