Лійка Бюхнера — згідно з ГОСТ 9147.
Кислота сірчана — згідно з ГОСТ 4204, х. ч. густиною 1,84 г/см3, с = 0,1 моль/дм3 (0,1 н).
Мідь сірчанокисла — згідно з ГОСТ 4165.
Калій сірчанокислий — згідно з ГОСТ 4145.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Дозволено використовувати інші засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої, які за якістю і метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовувань.
А.2 Правила готування для проведення випробовування
А.2.1 Змішують мідь сірчанокислу з калієм сірчанокислим у співвідношенні 1:3. Суміш розтирають у ступці до дрібнозернистої консистенції.
А.2.2 Паперове тісто готують із дрібно нарізаних знезолених фільтрів, які прокип’ятили у дистильованій воді.
А.3 Правила проведення випробовування
Наважку зразка (1—2) г зважують із похибкою 0,0002 г, поміщають у колбу і додають 100 см3 дистильованої води.
Колбу закривають пробкою, закріпляють на апараті для струшування рідини і струшують протягом 30 хв. Через 30 хв суспензію переливають у пробірки для центрифугування і центрифугують протягом (6—10) хв зі швидкістю обертання ротора 1200 об/хв. Прозорий розчин, який відшарувався від осаду, зливають у мірну колбу. Осад із пробірки для центрифугування кількісно переносять водою (порція — 100 см3 дистильованої води) у ту саму колбу і проводять другу, а потім третю екстракцію зі струшуванням протягом 15 хв.
Після третьої екстракції осад із пробірок для центрифугування, а також колбу для струшування, промивають 50 см3 дистильованої води.
Промивну воду після центрифугування додають до основного розчину у мірній колбі. Сумарний розчин розбавляють дистильованою водою у мірній колбі до 500 см3.
Якщо екстракт мутний, його фільтрують крізь паперове тісто. Екстракт консервують (2—3) краплями толуолу або хлороформу і зберігають до закінчення випробування у прохолодному місці.
Піпеткою відбирають 25 см3 екстракту, поміщають у колбу К’єльдаля, додають (5—10) см3 концентрованої сірчаної кислоти і приблизно 0,1 г суміші (мідь сірчанокисла, калій сірчанокислий). Подальше випробовування проводять згідно з ГОСТ 13496.4.
Під час відгонки аміаку в прийомну колбу наливають (10—15) см3 розчину сірчаної кислоти з концентрацією с = 0,1 моль/дм3 (0,1 н) і 5 крапель метилового красного.
А.4 Правила опрацювання результатів випробування
Масову частку протеїну, розчинного у воді Х1, у відсотках, до загального сирого протеїну обчислюють за формулою:
_ _ (^1 - V2) ■ K ■ 0,0014 • 500 • 100 • 100 • N
X1 _ or_XX ’
25 ■m ■X(А.1)
де V1—об’єм розчину гідроксиду натрію або калію з концентрацією с (NaOH) або
с (КОН) 0,1 моль/дм3 (0,1 н), який використовують для титрування у контрольному випробовуванні, см3;
V2—об’єм розчину гідроксиду натрію або калію з концентрацією с (NaOH) або с (КОН) 0,1 моль/дм3
(0,1 н), який використовують для титрування в основному випробовуванні, см3;
К—поправка, яка враховує відношення наявної концентрації розчину гідроксиду натрію
або калію, моль/дм3, до номінальної концентрації с (NaOH) або с (КОН) 0,1 моль/дм3;
0,0014—кількість азоту, що еквівалентна 1 см3 с = 0,1 моль/дм3 (0,1н)розчину сірчаної кислоти, г;
500—об’єм вихідного екстракту, см3;
25—об’єм екстракту, що взяли для спалювання, см3;
m—маса соєвого білка, г;
X—масова частка сирого протеїну в соєвому білку, %.
N—коефіцієнт перерахування кількості азоту на сирий протеїн.
А.5 Допустимі похибки
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень. Допустима абсолютна розбіжність між паралельними значеннями не повинна перевищувати 0,5 %.
ВИЗНАЧАННЯ рН 10 % ВОДНОЇ СУСПЕНЗІЇ СОЄВОГО БІЛКА
Метод поширюється на визначання рН 10 % водної суспензії у білку соєвому.
Б.1 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої
Універсальний іономір.
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 1 кг.
Універсальний апарат для струшування рідини в колбах і пробірках.
Колба Кн-1-250 29/32 ТС або Кн-2-250 29/32 ТС — згідно з ГОСТ 25336.
Циліндри мірні 1-100-1 або 3-100-1 — згідно з ГОСТ 1770.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Дозволено використовувати іншу апаратуру, реактиви і матеріали, які за якістю і метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовувань.
Б.2 Правила готування для проведення випробовування
Б.2.1 Наважку (10 ± 0,01) г білка соєвого поміщають у конічну колбу і додають циліндром 90 см3 дистильованої води. Колбу закривають пробкою та струшують на апараті для струшування протягом (15—20) хв.
Б.2.2 Електроди іономіра зберігають за умов, які передбачено нормативними документами з експлуатації прибору.
Перед кожним проведенням випробовування іономір перевіряють на правильність показів за стандартними буферними розчинами згідно з нормативними документами з експлуатації прибору.
Перед кожним проведенням випробовування електроди ретельно промивають дистильованою водою.
Б.3 Правило проведення випробовування
Б.3.1 Підготовлений розчин соєвого білка відповідно до Б.2.1 у кількості (20—50) см3 переносять у стакан, кінці електродів занурюють у розчин і знімають покази за шкалою іономіра згідно з інструкцією до прибору.
Б.3.2 Вимірювання рН проводять двічі. Кожний раз електроди виймають із розчину, а під час вимірювання їх знову занурюють у нього.
Б.4 Допустимі похибки
Обчислювання проводять до другого десяткового знака з наступним заокругленням до першого десяткового знака.
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень. Допустима абсолютна розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 0,2 одиниці рН за певної імовірності 0,95.
ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ СОЄВОГО БІЛКА
В.1 Функціональні властивості соєвого білка
Назва
показників
Методи
контролювання
Рекомендовані норми під час введення в харчові продукти
260—510
45—160
55—95
80—90
Водоутримувальна здатність, % Жироутримувальна здатність, % Жироемульгувальна здатність, % Розчинність, %
Згідно з додатком Г Згідно з додатком Д Згідно з додатком Е Згідно з додатком Ж
Примітка. Від значення показників функціональних властивостей залежить, в якій галузі харчової промисловості треба використовувати соєвий білок.
ДОДАТОК Г (обов’язковий)
ВИЗНАЧАННЯ ВОДОУТРИМУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ СОЄВОГО БІЛКА
Г.1 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г.
Центрифуга лабораторна із регулятором швидкості обертання ротора не менше 9000 об/хв і комплектом пробірок для центрифугування.
Циліндр 1-50, 3-50 — згідно з ГОСТ 1770.
Палички скляні.
Папір фільтрувальний — згідно з ГОСТ 12026.
Мішалка електромеханічна.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Дозволено використовувати іншу апаратуру, реактиви і матеріали, які за якістю і метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовувань.
Г.2 Правила проведення випробовування
Наважку зразка масою приблизно 1 г зважують з точністю до другого десяткового знака у пробірки для центрифугування, додають 30 см3 дистильованої води. Перемішують протягом 1 хв електромеханічною мішалкою зі швидкістю обертання 1000 об/хв. Мішалку змивають 5 см3 дистильованої води. Одержану суспензію центрифугуютьпротягом15 хвзішвидкістюобертанняротору
9000 об/хв. Рідину, яка відшарувалася від осаду,зливають,апробірки установлюють у похиле по
ложення на фільтрувальний папір для стікання залишку вологи. Пробірку зважують через 10 хв.
Г.3 Правила опрацювання результатів випробування
Водоутримувальну здатність А, у відсотках, обчислюють за формулою:
„ m2 - m.
A 2 ■100,(Г1)
m
де m — маса зразка, г;
m1 — маса пробірки з сухим зразком, г; m2 — маса пробірки з вологим зразком, г.
Г.4 Допустимі похибки
Обчислювання проводять з точністю до першого десяткового знака з округленням до цілого числа.
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень. Допустима абсолютна розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 1 %.
ВИЗНАЧАННЯ ЖИРОУТРИМУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ СОЄВОГО БІЛКА
Д.1 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г.
Центрифуга лабораторна з регулятором швидкості обертання ротора не менше 9000 об/хв і комплектом пробірок для центрифугування.
Циліндр 1-50, 3-50 — згідно з ГОСТ 1770.
Палички скляні.
Папір фільтрувальний — згідно з ГОСТ 12026.
Мішалка електромеханічна.
Олія рафінована дезодорована — згідно з ДСТУ 4492.
Дозволено використовувати іншу апаратуру, реактиви і матеріали, які за якістю і метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовувань.
Д.2 Правила проведення випробовування
Наважку зразка масою приблизно 5 г зважують з точністю до другого десяткового знака у градуйовані пробірки для центрифуги, додають 30 см3 олії рафінованої дезодорованої. Перемішують протягом 1 хв електромеханічною мішалкою зі швидкістю обертання 1000 об/хв і залишають у спокої на 30 хв. Потім суміш центрифугують протягом 25 хв зі швидкістю обертання ротора 3200 об/хв. Неадсорбовану олію зливають, і пробірку установлюють у похиле положення на фільтрувальний папір для стікання залишків олії. Пробірку зважують через 10 хв.
Д.3 Правила опрацювання результатів випробування
Жироутримувальну здатність Ж, у відсотках, обчислюють за формулою:
Ж _ m2 - mi . 100,(Д1)
m
де m — маса зразка, г;
m1 — маса пробірки із зразком, г;
m2 — маса пробірки із зразком та утриманою ним олією рослинною рафінованою дезодорованою, г.
Д.4 Допустимі похибки
Обчислення проводять з точністю до першого десяткового знака з округленням до цілого числа.
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень. Допустима абсолютна розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 1 %.
ДОДАТОК Е (довідковий)
ВИЗНАЧАННЯ ЖИРОЕМУЛЬГУВАЛЬНОЇ ЗДАТНОСТІ СОЄВОГО БІЛКА Е.1 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 500 г. Центрифуга лабораторна з регулятором швидкості обертання ротора не менше 9000 об/хв і комплектом пробірок для центрифугування.
Міксер побутовий із регулятором швидкості не менше ніж 8000 об/хв.
Циліндр 1-100 або 3-100 — згідно з ГОСТ 1770.
Стакан В-1-250 ТС або В-2-250 ТС — згідно з ГОСТ 25336.
Палички скляні.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Олія рафінована дезодорована — згідно з ГОСТ 1129.
Дозволено використовувати іншу апаратуру, реактиви і матеріали, які за якістю і метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовувань.
Е.2 Правила проведення випробовування
Наважку зразка масою приблизно 7 г, зважену з точністю до другого десяткового знака, поміщають у стакан міксера, додають 100 см 3 дистильованої води, виставляють регулятор швидкості міксера на позначку 4000 об/хв і перемішують протягом 1 хв. Потім до суміші додають 100 см3 олії рафінованої дезодорованої, виставляють регулятор швидкості міксера на позначку 8000 об/хв і емульгують протягом 5 хв. Після цього емульсію розливають порівну у 4 градуйовані пробірки і центрифугують протягом 5 хв зі швидкістю обертання ротора 2000 об/хв. Після зупинки центрифуги визначають об’єм заемульгованого шару.
Е.3 Правила опрацювання результатів випробування
Жироемульгувальну здатність Же, у відсотках, обчислюють за формулою:
Же _Ve• 100,(Е.1)
е V
''о
де Ve — об’єм заемульгованого шару, см3;
Vc — загальний об’єм суміші, см3.
Е.4 Допустимі похибки
Результат обчислення округляють до першого десяткового знака.
Обчислення проводять з точністю до першого десяткового знака з округленням до цілого числа.
За результат випробування приймають середнє арифметичне значення результатів двох паралельних визначень. Допустима абсолютна розбіжність між паралельними визначеннями не повинна перевищувати 1 %.
ДОДАТОК Ж (довідковий)
ВИЗНАЧАННЯ РОЗЧИННОСТІ СОЄВОГО БІЛКА Ж.1 Визначання розчинності методом висушування сухого залишку.
Ж.2 Засоби вимірювання, матеріали та допоміжні пристрої.
Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3-го класу точності з найбільшою межею зважування 200 г. Шафа сушильна лабораторна, яка забезпечує температуру (100—110) оС із похибкою ± 2 оС. Універсальний апарат для струшування рідини в колбах, що забезпечує частоту до 100 коливань за хвилину.
Центрифуга лабораторна з регулятором швидкості обертання ротора не менше ніж 1000 об/хв і комплект пробірок для центрифугування.
Бюкси металеві з діаметром 50 мм, висотою (25—35) мм.
Термометр скляний рідинний із діапазоном вимірювання (15—25) оС і ціною розподілу 1 оС — згідно з ГОСТ 28498.
Ексикатор — згідно з ГОСТ 25336.
Лійка скляна В-75-110 або В-75-140 — згідно з ГОСТ 25336.
Піпетка градуйована 2-го класу точності з місткістю 1, 2, 5, 10, 25 см3 — згідно з ГОСТ 29228. Ступка фарфорова — згідно з ГОСТ 9147.
Колба мірна 1-250-2 або 2-250-2 — згідно з ГОСТ 1770.
Колби Кн-1-500-29/32 ТХС і Кн-2-500-29/32 ТХС — згідно з ГОСТ 25336.
Вода дистильована — згідно з ГОСТ 6709.
Дозволено використовувати інші засоби вимірювання матеріали та допоміжні пристрої, які за якістю й метрологічними характеристиками не поступаються наведеним вище та відповідають умовам випробовування.
