20.4.8 Зварювальні роботи в ємностях належать до категорії робіт з підвищеною небезпекою, на які повинен видаватись наряд-допуск.
20.4.9 Під час роботи в особливо небезпечних приміщеннях, а також колодязях, тунелях, резервуарах, цистернах тощо електрозварювальна установка повинна мати електричне блокування, що забезпечує автоматичне ввімкнення зварювального ланцюга в разі доторкання електрода до виробу, що зварюється, й автоматичне вимкнення зварювального ланцюга на холостому ходу або зниження напруги у зварювальному ланцюзі до 12 В.
20.4.10 Перед зварюванням як внутрішніх, так і зовнішніх швів ємностей (цистерн, баків, бочок), у яких містилися рідке паливо, легкозаймисті рідини та шкідливі речовини тощо, необхідно проводити їх ретельне очищення і промивання гарячим розчином каустичної соди або пропарювання “гострою” парою з подальшим просушуванням до повного видалення слідів вибухопожежонебезпечних рідин і газів.
20.4.11 Не дозволяється проводити зварювання трубопроводів і резервуарів, що перебувають під тиском, незалежно від того, яким газом або рідиною вони заповнені.
20.4.12 У місцях електрозварювальних робіт повинна бути постійна (природна або штучна) вентиляція, у разі роботи в приміщенні — витяжна вентиляція для запобігання отруєнню шкідливими газами, що утворюються під час зварювання металів.
20.4.13 Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно:
зберігати легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали на відстані не менше 10 м від місця зварювання;
використовувати захисний щиток з фільтром;
заземлювати зварювальні агрегати, зварювальні плити, столи та ізольовані деталі, які зварюють;
вимикати електрозварювальну установку після закінчення роботи або під час тимчасового відлучення.
20.4.14 Приєднання та від’єднання від мережі електрозварювальних установок повинно виконуватися електриком (електрослюсарем).
20.4.15 Перед приєднанням електрозварювальної установки необхідно провести її зовнішній огляд і переконатися у справності установки. Особливу увагу потрібно звернути на стан контактів та заземлювальних провідників, справність ізоляції робочих проводів, наявність і справність захисних засобів. У разі виявлення будь-яких несправностей зварювальну установку включати не дозволяється.
20.4.16 Електрозварювальну установку перед приєднанням до електромережі необхідно в першу чергу заземлити, а під час роз’єднання спочатку від’єднати установку від електромережі, а потім зняти заземлення.
20.4.17 Довжина проводів від електромережі до зварювальної установки не повинна перевищувати 10 м. Ізоляція проводів повинна бути захищена від механічних пошкоджень.
20.4.18 Переміщувати електрозварювальну установку дозволяється тільки після від’єднання її від електромережі.
20.4.19 Лещата електрозварника, що встановлені на заземленому металевому столі, повинні мати індивідуальне заземлення.
20.4.20 Конструкція та технічний стан електродотримача повинні забезпечувати надійне кріплення та безпечну зміну електрода. Рукоятка електродотримача повинна бути виготовлена з діелектричного вогнестійкого матеріалу.
20.4.21 З’єднання зварювальних проводів слід виконувати гарячою пайкою, зварюванням або за допомогою гільз з гвинтовими затискачами. З’єднання закруткою не дозволяється. Місце з’єднання повинно мати надійну ізоляцію, гільзи із затискачами обов’язково замкнуті в колодку з матеріалу, що не б’ється, а головки затискних гвинтів утоплені в тіло колодки.
20.4.22 Приєднання проводів до електродотримача та зварювального виробу повинно здійснюватися механічними затискачами або методом зварювання. У разі зварювального струму понад 600 А підвідний провід повинен приєднуватися до електродотримача, обминаючи його рукоятку.
20.4.23 У кабінах для зварювання та на робочих місцях зварників повинні бути штативи для укладання на них електродотримачів під час нетривалої перерви у роботі.
20.4.24 Під час проведення електрозварювальних робіт необхідно використовувати флюси, електродну проволоку, електродні покриття, захисні гази та зварювальні матеріали, які в процесі зварювання не виділяють шкідливих речовин або виділяють їх у такій кількості, що концентрація шкідливих речовин у повітрі не перевищує граничнодопустимої, передбаченої чинними санітарними нормами, затвердженими в установленому порядку.
20.4.25 У разі проведення електрозварювальних робіт в умовах низьких температур (нижче мінус 20 град.С) мають бути забезпечені умови, що відповідають вимогам чинних будівельних норм і правил.
20.4.26 Метал у місцях зварювання повинен бути сухим, очищеним від бруду, мастил, окалини, іржі та фарби.
20.4.27 Не дозволяється виконувати електрозварювальні роботи:
поблизу горючих і вибухонебезпечних матеріалів на відстані менше 5 м;
на обладнанні та виробах (котлах, балонах), що перебувають під тиском;
на тарі (бочках, посудинах) з-під горючих речовин, що може загорітися або вибухнути.
20.4.28 Особливої обережності необхідно дотримуватися під час виконання електрозварювальних робіт:
у мокрих і сирих приміщеннях;
у замкнених просторах (бункерах, камерах, колодязях, котлах, трубах тощо), що виконуються зварником під контролем наглядача, який перебуває поза них і тримає кінець каната, причеплений до запобіжного пояса електрозварника;
у місцях з обмеженими проходами в оточенні металевих заземлених конструкцій;
у разі стомлення, знервованого стану електрозварника, перебування його в мокрому одязі та взутті тощо.
20.4.29 Під час електрозварювальних робіт не дозволяється:
проведення ремонту електрозварювальних установок, що перебувають під напругою;
робота електрозварників і підсобних робітників без ЗІЗ;
залишення включених електрозварювальних установок після закінчення роботи або в разі тимчасової відсутності електрозварника на робочому місці;
використання як зворотних проводів труб, рейок та інших випадкових металевих предметів;
установлення зварювальних трансформаторів зверху дроселів;
використовування проводів з пошкодженою ізоляцією.
20.4.30 Під час газополум’яних робіт на свіжому повітрі в дощову, снігову погоду та в разі вітру робоче місце повинно бути захищене від дії атмосферних опадів і вітру.
20.4.31 Дерев’яні стіни і двері, розміщені ближче 5 м від газозварювальних і газорізальних постів, повинні бути обштукатурені або оббиті листовим азбестом чи листовою сталлю в замок по повсті, змоченій у глиняному розчині.
20.4.32 Газополум’яні роботи (зварювання, різання, газова виплавка дефектів металу і нагрівання виробів) повинні проводитись на віддалі не менше 10 м від переносних генераторів, 1,5 м — від газопроводів, 3 м — від газорозбірних постів під час ручних і 1,5 м — під час машинних робіт у разі, коли полум’я та іскри направлені в бік, протилежний джерелам живлення газами. У разі направлення полум’я та іскор у бік джерел живлення газами повинні бути вжиті заходи до захисту від іскор чи дії полум’я шляхом установлення металевих ширм.
20.4.33 Двері газогенераторної мають бути оббиті негорючим матеріалом і відкриватися тільки назовні.
20.4.34 Ручні різаки, пальники, редуктори, шланги, що перебувають в експлуатації, повинні бути закріплені за певними робітниками і видаватися працівникам у справному стані. Експлуатація апаратури, що має нещільності, не дозволяється.
20.4.35 Проводити ремонт пальників, різаків, вентилів балонів та іншої апаратури на робочому місці газозварників не дозволяється. Несправна апаратура повинна ремонтуватися у спеціалізованій майстерні.
20.4.36 Не дозволяється користуватись під час обслуговування ацетиленових генераторів сталевими інструментами, що можуть викресати іскру. Усі інструменти (ключі, молотки, зубила, лопати, скребачки, ломики) повинні виготовлятися з латуні, дерева та інших матеріалів, які не утворюють іскри під час удару, за винятком міді та її сплавів, які містять понад 70% міді.
20.4.37 Не дозволяється чистити, збирати і розбирати переносний ацетиленовий газогенератор безпосередньо у виробничих приміщеннях або на місці зварювання.
20.4.38 Курити біля газогенератора не дозволяється.
20.4.39 Зарядка газогенераторів повинна проводитися в гумових рукавицях, не можна брати карбід кальцію оголеними руками.
20.4.40 До генератора повинен засипатись карбід кальцію тільки того розміру, який передбачено для даного типу генератора. Не дозволяється проштовхування карбіду у воронку за допомогою залізних прутків, які можуть викликати іскру та вибух.
20.4.41 Газогенератор або редуктор, які замерзли, необхідно відігрівати гарячою чистою водою (без ознак наявності жиру) або парою, але ні в якому разі не можна користуватись відкритим вогнем. Температура води в генераторі не повинна перевищувати 50 град. С.
20.4.42 Щоб запобігти вибуху, необхідно запобігати попаданню на кисневий балон і вентиль жиру або мастила.
20.4.43 Кисневі й ацетиленові балони, які живлять пости, повинні встановлюватись у вертикальному положенні в спеціальних стояках і міцно кріпитися до них хомутами або ланцюгами. На стояках повинні бути навіси, які охороняють балони від попадання в них мастила. Балони повинні розміщуватись на віддалі не ближче 10 м від джерел з відкритим полум’ям і не ближче 1 м від приладів центрального опалення.
20.4.44 Під час роботи на непостійних робочих місцях кисневі й ацетиленові балони повинні бути закріплені в спеціальних стояках або на візку, а в літній час захищені від нагрівання сонячним промінням.
20.4.45 Приєднання кисневого редуктора до балона має проводитись спеціальним ключем, який міститься у зварника (газорізальника). Підтягування накидної гайки редуктора в разі відкритого вентиля балона не дозволяється.
20.4.46 Для відкривання вентиля ацетиленового балона і для закріплення на ньому редуктора працівник повинен бути забезпечений спеціальним торцевим ключем, який під час роботи повинен бути на шпинделі вентиля балона. Використання з цією метою звичайних гайкових ключів не дозволяється.
20.4.47 Не дозволяється класти ацетиленові та кисневі шланги і балони поблизу струмоведучих проводів, відкритого вогню, гарячих труб та інших джерел тепла.
20.4.48 Довжина шлангів для газового зварювання і різання повинна бути в межах від 10 до 20 м. Під час монтажних і судноремонтних робіт допускається використання шлангів довжиною до 40 м.
20.4.49 Не дозволяється виконувати з’єднання шлангів за допомогою відрізків гладких труб. Довжина відрізка шлангів, які стикуються, повинна бути не менше 3 м; кількість стиків у шлангах не повинна бути більше двох.
21 Вимоги щодо обмеження шуму, вібрації та дії електромагнітних полів на виробництві
21.1 Рівні шуму на підприємствах повинні відповідати нормам, обумовленим діючими нормативними документами — ГОСТ 12.1.003-83 та ДСН 3.3.6.037-99.
21.2 Рівні вібрації повинні відповідати ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99.
21.3 У разі технічної нездійсненності зниження рівнів шумів та вібрації на робочих місцях до допустимих, за умови сучасної технології виробництва і техніки шумозахисту необхідно передбачити систему профілактичних заходів з охорони здоров’я працівників шляхом:
зміни режиму праці та відпочинку за погодженням між роботодавцем і профспілкою;
забезпечення працівників засобами індивідуального захисту:
проти шуму — навушниками, шоломами, заглушками, що не подразнюють вухо і забезпечують послаблення шуму до рівнів, що не перевищують допустимі норми;
проти вібрації — взуття на товстій зубчастій гумовій підошві або спеціальна віброгасильна підставка під ноги, коли вібрація на людину передається через підлогу, на якій вона стоїть; м’які рукавиці з подвійною прокладкою на долонях у разі дії вібрації на руки працівника.
21.4 Колективні й індивідуальні засоби захисту працівників від шуму повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.029-80 “ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация”, затвердженого постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 31.10.80 N 5237, і СНиП II-12-77 “Защита от шума”, затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах будівництва від 14.06.77 N 72 (із змінами та доповненнями), від вібрації — вимогам ГОСТ 26568-85* “Вибрация. Методы и средства защиты. Классификация”, затвердженого та введеного в дію постановою Державного комітету СРСР зі стандартів від 26.06.85 N 1924.
21.5 Особи, які приймаються на роботу, а також ті, що вже працюють на підприємствах, де рівень шуму перевищує допустимі норми, підлягають попередньому (під час прийому), а потім періодичним медичним оглядам.
21.6 Для усунення можливості проникнення сильного шуму з приміщень з високим рівнем шуму в інші та за межі будівлі необхідно керуватись таким:
цехи з підвищеним рівнем шуму повинні бути сконцентровані в одному-двох місцях, віддалених від тихих приміщень;
механізми й обладнання з високим рівнем шуму та вібрації треба встановлювати у відокремлених приміщеннях або в прибудовах, що прилягають торцем до виробничих будівель; приміщення і добудови повинні мати звукоізоляцію;
потрібно уникати розташування безпосередньо в робочих приміщеннях шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних шахт та інших джерел шуму;
звукоізоляція приміщень з підвищеним рівнем шуму, улаштування огороджувальних конструкцій повинні забезпечити послаблення шуму, що поширюється з цих приміщень назовні так, щоб цей шум, проникаючи в інші будови та в сусідні приміщення, не збільшував наявний у них рівень шуму більш ніж на 3 децибели;
агрегати, що створюють на робочому місці рівень шуму, що перевищує допустимий, слід розміщувати в одному або в декількох місцях цеху і звукоізолювати їх кожухами або захисними засобами, що забезпечують необхідне зниження рівня шуму;
установлювати додаткову звукоізоляцію в суміжних з джерелами шуму приміщеннях.
21.7 Застосовувані звукоізоляційні і звукопоглинальні матеріали повинні бути вогнестійкими і важкоспалимими.
