Страница 35: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

Для трубопроводів систем водопостачання II і III категорій виконання конструктивних заходів допускається призначати виходячи з деформацій земної поверхні від розробки корисних копалин за період менше ніж 20 років. При цьому в проекті слід передбачати можливість здійснення додаткових заходів захисту в процесі експлуатації.

1. При визначенні обсягів конструктивних заходів захисту підземних трубопроводів рекомендується визначати:

• застосування ізоляції, що знижує силовий вплив ґрунту, який деформується, на трубопровід;
• застосування малозчеплювальних матеріалів для засипання траншей після укладання труб;
• збільшення товщини стінки труби;
• застосування труб із більш міцних матеріалів;

-для поліетиленових труб - непрямолінійне укладання водопроводу по дну траншеї "змійкою";

• встановлення компенсаторів.

1. Перевірку міцності підземних трубопроводів необхідно проводити з урахуванням спільної дії кільцевих і поздовжніх напружень. Кільцеві напруження слід враховувати від впливу внутрішнього тиску або вакууму, зовнішнього навантаження від засипання і транспортних засобів та деформації контуру поперечного перерізу в зоні уступу.

Поздовжні напруження слід враховувати від впливу внутрішнього тиску, зміни температури і ґрунту, що деформується.

1. Для трубопроводів із напірних азбестоцементних, чавунних і залізобетонних труб, що з’єднують на розтрубах і муфтах, граничний стан визначається максимальним розкриттям стиків, за якого зберігається герметичність.

Граничне розкриття стикового з’єднання напірного трубопроводу потрібно приймати, мм:

• для чавунних труб - 2,0;
• для залізобетонних розтрубних труб - 3,0;
• для азбестоцементних труб - 15,0.

1. Ємкісні споруди потрібно проектувати за жорсткими, піддатливими або комбінованими конструктивними схемами, що визначають роботу споруд на вплив деформацій основи, при цьому потрібно передбачати:

• за жорсткою конструктивною схемою - виключення можливості взаємного переміщення елементів днища, стін, покриття і перегородок при всіх видах нерівномірних деформацій;
• за піддатливою конструктивною схемою - можливість пристосування елементів до всіх видів нерівномірних деформацій;
• за комбінованою конструктивною схемою - піддатливість для одних і жорсткість для інших елементів.

1. Піддатливість елементів ємкісних споруд потрібно досягати улаштуванням деформаційних водонепроникних швів переважно на стиках збірних конструкцій, у з’єднаннях стін із днищем, покриттям і перегородками, а також, за необхідності, - у днищі.
2. При проектуванні ємкісних споруд за піддатливими та комбінованими конструктивними схемами на майданчиках з високим рівнем ґрунтових вод конструкції піддатливих швів повинні забезпечувати сприйняття двостороннього гідростатичного тиску.
3. Для ємкісних споруд, запроектованих за піддатливими і комбінованими схемами, у слабофільтруючих глинистих ґрунтах необхідно передбачати улаштування дренажної системи.
4. Резервуари необхідно проектувати:

• за жорсткими конструктивними схемами - об’ємом 50 м3 та 100 м3 у I - IV групах і об’ємом 250 м3 та 500 м3 у III - I V групах підроблюваних територій;
• за піддатливими конструктивними схемами - об’ємом 1000 м3 у I групі, об’ємом 2000 м3 та 3000 м3 у I - II групах і об’ємом 6000 м3 у I - III групах підроблюваних територій;
• за комбінованими конструктивними схемами об’ємом 250 м3 та 500 м3 у I - II групах, об’ємом 1000 м3 у II - IV групах, об’ємом 2000 м3 та 3000 м3 у III - IV групах і об’ємом 6000 м3 у IV групі підроблюваних територій.

Резервуари у !к - ^к групах підроблюваних територій потрібно проектувати за жорсткими конструктивними схемами.

1. Ємкісні споруди станцій підготовки води потрібно проектувати:

• освітлювачі, вертикальні відстійники, змішувачі, камери реакції, фільтри - за жорсткою схемою;
• горизонтальні відстійники - за піддатливою або комбінованою схемами;
• радіальні відстійники - за жорсткою або комбінованою схемами, що забезпечують постійний зазор між днищем і механізмом для видалення осаду.

1. Відкриті ємкісні споруди потрібно проектувати за піддатливою конструктивною схемою у вигляді ємкостей у ґрунті з облицюванням укосів і днища. Закладення укосів необхідно приймати 1:3.
2. При проектуванні відкритих ємкісних споруд на майданчиках, складених зв’язними необводненими ґрунтами непорушеної структури при Сн > 0,25 кг/см2 та фн > 23°, облицювання ємкостей допускається приймати безпосередньо по основі полімерними листовими матеріалами. В інших випадках облицювання потрібно передбачати залізобетонними плитами із улаштуванням деформаційних швів.
3. Днище залізобетонних ємкісних споруд потрібно проектувати монолітним для територій !к - V груп - одношаровим, для територій I - IV груп - двошаровим.

Одношарове днище у вигляді залізобетонної плити потрібно розраховувати на сприйняття основного і особливих сполучень навантажень.

Двошарове днище повинно включати залізобетонну плиту, розраховану на основне сполучення навантажень і деформацію скривлення, і армовану підготовку, розраховану на горизонтальні

деформації розтягу з урахуванням нелінійної роботи основи і тріщиноутворення залізобетону. При цьому, гранично-допустиму ширину розкриття тріщин в армованій підготовці слід приймати ат.кр= 0,3 мм, ат.дп= 0,2 мм.

Між плитою і підготовкою необхідно передбачати шар мастикової гідроізоляції.

1. За необхідності зменшення лобового тиску на стіни закритої ємкісної споруди, що виникає при впливі горизонтальних деформацій стиснення земної поверхні, потрібно передбачати обвалування споруд піщаним ґрунтом.
2. За необхідності зменшення горизонтальних навантажень по підошві ємкісної споруди, що виникають при впливі горизонтальних деформацій розтягу, а також для зниження впливу вертикальних деформацій скельної основи, що виникають при уступах і скривленнях земної поверхні, потрібно передбачати під днищем піщану або ґрунтову подушку.

Товщину подушки слід призначати за розрахунком з урахуванням величин нерівномірних деформацій, конструктивної схеми споруди і її розмірів у плані.

1. Просідаючі грунти
2. Загальні положення
3. Будівлі та споруди водопостачання, що підлягають будівництвунапросідаючих

ґрунтах, необхідно проектувати з урахуванням вимог ДБН В.1.1-5 (Частина II),ДБНВ.2.1-10та

даного розділу.

1. Будівництво інженерних споруд і трубопроводів для ґрунтових умов, коли просідання ґрунтів основи відбувається від зовнішнього навантаження, а також від власної ваги ґрунту, розглядається для таких варіантів:

• відсутність просідання від власної ваги ґрунту або наявність просідання до 50 мм включно;
• наявність просідання від власної ваги ґрунту від 50 мм до 200 мм включно;
• наявність просідання від власної ваги ґрунту понад 200 мм.

Розрахунок величини просідання ґрунтів основи слід виконувати згідно з ДБН В.2.1-10.

1. Ємкісні споруди рекомендується розташовувати на ділянках з наявністю дренуючого прошарку та мінімальним шаром просідання ґрунту. За необхідності, проектують дренажі під спорудами.

При розташуванні майданчика будівництва на схилі слід передбачати нагірну канаву для відведення дощових і талих вод.

1. Відстань від ємкісних споруд до будівель різного призначення слід приймати в ґрунтових умовах:

• за відсутності просідання від власної ваги ґрунту або за наявності просідання до 50 мм - не менше півтори товщини шару просідання;
• за наявності просідання від власної ваги ґрунту більше 50 мм при водопроникних підстильних ґрунтах - не менше півтори товщини шару просідання, а при водонепроникних - не менше трикратної товщини цього шару, але не більше ніж 40 м.

Примітка 1. Величина шару просідання ґрунту приймається від поверхні природного рельєфу, а при плануванні майданчика - від рівня зрізання.

Примітка 2. Ґрунтові умови просідаючих ґрунтів і можливі величини просідань ґрунтів від їх власної ваги приймаються з урахуванням можливого зрізання і підсипання ґрунту при плануванні.

Примітка 3. При повному усуненні властивостей просідання ґрунтів у межах майданчика, що забудовується, а також при улаштуванні водонепроникних піддонів під ємкісними спорудами з відведенням з них води витоків за межі майданчика допускається приймати відстані від ємкісних споруд до будівель без урахування просідання ґрунтів.

1. Відстані від постійно діючих джерел замочування систем водопостачання до будівель та споруд, що будуються, допускається зменшувати в 1,5 раза в порівнянні з відстанями, зазначеними в 18.3.1.4, за умови повного або часткового усунення властивостей просідання ґрунтів у межах зони, що деформується, або прорізання просідаючих ґрунтів пальовими фундаментами, стовпами із закріпленого ґрунту тощо.
2. При проектуванні будівель, споруд і трубопроводів, що підлягають будівництву на просідаючих ґрунтах, необхідно передбачати герметизацію ємкісних споруд і трубопроводів, заходи щодо запобігання прониканню води в ґрунт із трубопроводів і споруд, контролю за витоками води, збору та відведення води в місцях можливих витоків, а також захисту котлованів та траншей від замочування дощовими і талими водами.
3. Укладання трубопроводів у будівлях та спорудах водопостачання повинне передбачатися над поверхнею підлоги; допускається укладання трубопроводів нижче підлоги у водонепроникних каналах з відведенням аварійних вод.
4. За наявності просідаючих ґрунтів обпирання огороджувальних конструкцій будівель на стіни ємкісних споруд не допускається.
5. Для забезпечення контролю за станом і роботою споруд водопостачання необхідно передбачати можливість вільного доступу до їх основних конструктивних елементів і вузлів технологічного обладнання.
6. Вводи і виводи з будівель слід передбачати згідно з ДБН В.2.5-64. При різниці осідання будівлі або споруди і трубопроводу на вводі, що викликає ушкодження труб або огороджувальних конструкцій на трубопроводах у колодязях, потрібно передбачати установку компенсаторів.

Жорстке закладення труб у стіни ємкісних споруд і підземних частин будівель не допускається, для пропуску труб через стіни потрібно передбачати сальники.

1. В огороджувальних конструкціях, до яких не пред’являються вимоги герметичності, потрібно призначати збільшені розміри отворів для пропуску труб і лотків. Зазори між верхом і низом труби або лотка і відповідним краєм отвору рекомендується приймати 1/3 можливої величини просідання ґрунту в основі. Зазори потрібно заповнювати щільним еластичним матеріалом.

Необхідно передбачати при цьому можливість вирівнювання в процесі експлуатації водозливних кромок лотків і жолобів.

1. Трубопроводи і лотки між окремими спорудами повинні мати можливість їх відносного повороту і зсуву.

Закладання труб і лотків у стінах повинно забезпечувати горизонтальний їх зсув всередину і за межі споруд на 1/5 від можливої величини просідання ґрунтів в основі.

1. Підсипання при плануванні території, зворотні засипання котлованів і траншей потрібно передбачати з місцевих глинистих ґрунтів.

Необхідний ступінь ущільнення ґрунту потрібно приймати залежно від можливих навантажень на ущільнений ґрунт.

Зворотне засипання слід передбачати ґрунтом з оптимальною вологістю окремими шарами з ущільненням їх до щільності сухого ґрунту не менше ніж 1,6 т/м3. Товщину шарів слід приймати залежно від застосовуваних ґрунтоущільнювальних механізмів.

1. Навколо водопровідних споруд потрібно передбачати водонепроникні вимощення з уклоном 30 %о (0,03) від споруд. Ширина вимощення повинна бути:

• для ємкісних споруд за відсутності просідання від власної ваги ґрунту або наявності просідання до 50 мм - 1,5 м;
• за наявності просідання від власної ваги ґрунту більше ніж 50 мм - 2,0 м;
• для водонапірних башт - 3,0 м.

Під вимощеннями необхідно передбачати ущільнення ґрунту.

1. Водоводи і мережі
2. Вимоги до основ під напірні трубопроводи на просідаючих ґрунтах наведені у таблиці 46.

Примітка 1. Незабудована територія - територія, на якій у найближчі 15 років не передбачається будівництво населених пунктів і об’єктів народного господарства.

Примітка 2. Ущільнення ґрунту - трамбування ґрунту основи на глибину 0,3 м до щільності сухого ґрунту не менше ніж 1,65 т/м3 на нижній межі ущільненого шару.

Примітка 3. Піддон - водонепроникна конструкція з бортами, на яку укладається дренажний шар товщиною не менше ніж 0,1 м.