Вводи питного водопроводу (перетин з дворовими ділянками каналізаційних мереж) при діаметрі труб до 150 мм допускається передбачати нижче каналізаційних (перетин з дворовими ділянками каналізаційних мереж) без улаштування футляру, якщо відстань між стінками пересічних труб 0,5 м.

При перетині водопровідних мереж з іншими мережами та спорудами відстані по вертикалі (у просвіті) слід приймати не менше ніж:

  • між трубопроводами та автомобільними дорогами, залізничними або трамвайними коліями відстань між верхом трубопроводу (або захисного футляра, каналу, тунелю) та верхом дорожнього покриття або підошвою рейок -1,0м (трубопровід або футляр треба розрахувати на міцність) при траншейному способі прокладання (відкритому методі будівництва); 1,5м- при виконанні робіт методами продавлювання, горизонтального буріння або щитового проходження; 2,5 м - при

проколюванні; до дна кювету або інших водовідвідних споруд або підошви насипу залізничного земляного полотна -1,0м (згідно з ДБН В.2.3-19);

  • між трубопроводами і силовими кабелями напругою до 35 кВ - 0,5 м допускається зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабелю у трубах на ділянці перетину не менше ніж плюс 2 м у кожен бік (згідно з ПУЕ [30]);
  • між трубопроводами і силовими кабелями напругою 110 кВ - 330 кВ - 1 м (згідно з ПУЕ [30]);
  • в умовах щільної забудови відстань між кабелями всіх напруг і трубопроводами допускається зменшувати до 0,5 м за умови розміщення кабелів у трубах або залізобетонних лотках з кришкою (згідно з ПУЕ [30]);
  • між трубопроводами і кабелями зв’язку - 0,25 м; допускається зменшувати цю відстань до 0,15 м за умови прокладання кабелю у трубах (згідно з [31]);
  • між трубопроводами різного призначення (крім каналізаційних та технологічних трубопроводів з рідинами з неприємним запахом або отруйними) - 0,2 м (згідно з ДБН 360 та СНиП ІІ-89);
  • між трубопроводами, що транспортують воду питної якості, та трубопроводами дощової каналізації - 0,2 м (згідно з ДБН 360 та СНиП ІІ-89);
  • при перетині зі спорудами метрополітену - згідно з ДБН 360.

Перетини водоводів канального прокладання теплових мереж (над ними) слід закладати у футляр завдовжки 3 м з обох сторін від краю будівельної конструкції каналу. На футлярах необхідно виконувати захисне покриття від корозії. При перетині безканальних преізольованих теплових мереж футляри допускається не влаштовувати.

  1. При проектуванні переходів через залізничні колії та автомобільні дороги слід керуватись вимогами цих Норм, ДБН В.2.5-75 та вимогами чинного законодавства [32].

Переходи водоводів та водопровідних мереж під залізничними коліями I-VI категорій загальної мережі, на перегонах і станціях, а також під автомобільними дорогами !а, !б та II категорій слід приймати у футлярах, при цьому рекомендується передбачати закритий спосіб виконання робіт. Допускається прокладання трубопроводів у тунелях.

Під іншими залізничними коліями та автодорогами допускається влаштування переходів трубопроводів без футлярів. їх будівництво рекомендується виконувати відкритим способом із застосуванням сталевих труб із відповідним захистом від корозії.

Улаштування переходів трубопроводів у тілі насипу залізничних ліній не допускається.

Прокладання трубопроводів по залізничних мостах і шляхопроводах, пішохідних мостах над шляхами, у залізничних, автодорожніх і пішохідних тунелях, а також у водопропускних трубах не допускається.

Футляри і тунелі під залізничними коліями при відкритому способі виконання робіт слід проектувати згідно з ДБН В.2.3-19, СНиП 2.09.03. Допускається виконувати футляри, водоводи та водопровідні мережі із поліетиленових труб підвищеної міцності за умови дотримання вимог чинного законодавства [32], відповідно до технічних і містобудівних умов та обмежень.

  1. У місцях переходів у здимальних ґрунтах заглиблення трубопроводів повинно визначатися теплотехнічним розрахунком. Якщо неможливо забезпечити заданий температурний режим за рахунок заглиблення трубопроводів, рекомендується здійснювати:
  • вентиляцію захисного футляра (каналу, тунелю);
  • заміну або теплову ізоляцію здимального ґрунту на ділянці перетину;
  • надземне прокладання трубопроводу на естакаді або у самонесучому футлярі.
  1. Відстань у плані від обрізу футляра або від зовнішньої поверхні стінки колодязя (у випадку влаштування його на кінці футляра) слід приймати:
  • при перетині залізничних колій:

а) від осі крайньої колії: для трубопроводів діаметром до 500 мм включно -10 м, більше ніж 500 мм - 25 м;

б) від крайньої водовідвідної споруди (за наявності) чи підошви укосу насипу або брівки укосу виїмки - не менше ніж 10 м (згідно з ДБН В.2.3-19). В умовах щільної забудови у місці перетину залізничних колій І - V! категорій відстані у плані від обрізу футляра до підошви насипу слід приймати з дотриманням вимог чинного законодавства [32], відповідно до технічних і містобудівних умов та обмежень;

  • при перетині автомобільних доріг:

від брівки земляного полотна або підошви насипу, брівки виїмки, зовнішньої брівки нагірної канави або іншої водовідвідної споруди -3 м.

Відстань у плані від зовнішньої поверхні футляра або тунелю слід приймати, не менше:

  • до опор контактної мережі -3 м;
  • до стрілок, хрестовин та місць приєднання відсмоктувального кабелю до рейок електрифікованих доріг -10м;
  • до стрілочних переводів - 20 м;
  • до мостів, водопропускних труб, тунелів та інших штучних споруд - 30 м.

Примітка. Відстань від обрізу футляра (тунелю) визначається з урахуванням інших інженерних мереж, що покладені уздовж цих залізничних колій або автомобільних доріг.

  1. Внутрішній діаметр футляра слід приймати в залежності від технології виконання робіт, зовнішнього діаметра або розтрубу труби, довжини переходу, прийнятого типу ковзних опор. Відстань між ковзними опорами слід приймати згідно з технічною документацією виробника ковзних опор та в залежності від прийнятого матеріалу труб.

В одному футлярі або тунелі допускається прокладання декількох трубопроводів, а також спільне прокладання трубопроводів та інших інженерних комунікацій (електрокабелів, кабелів зв’язку тощо).

  1. Спосіб безтраншейного прокладання трубопроводу слід приймати в залежності від його діаметра та довжини прокладання, геологічних, гідрогеологічних умов та фізико-механічних властивостей ґрунтів, а також умов виконання будівельно-монтажних робіт і наявності відповідної техніки.
  2. Матеріал та товщина стінок футляра визначаються виходячи із забезпечення несучої здатності та безпеки експлуатації трубопроводів.

Використання розтрубних труб допускається за умови фіксації поздовжніх переміщень.

Трубопровід у футлярі необхідно об’ємно фіксувати, крок фіксації встановлюється проектом.

  1. При визначенні способів фіксації та внутрішнього діаметра футляра слід враховувати можливість контролю витоків з трубопроводу, пропуску їх по футляру до контрольного колодязя та виконання робіт з демонтажу/монтажу робочої труби з футляра.
  2. Переходи трубопроводів над залізничними коліями потрібно передбачати в футлярах на спеціальних естакадах з урахуванням вимог 12.54 та 12.61.
  3. При перетині електрифікованої залізниці слід передбачати заходи щодо захисту труб від корозії, що спричиняється блукаючими струмами.
  4. При проектуванні переходів через залізниці I - VІ категорій загальної мережі, а також автомобільні дороги !а, !б та II категорій слід передбачати заходи щодо запобігання підмиванню або підтопленню доріг при ушкодженні трубопроводів.

При цьому на трубопроводі по обидва боки переходу під залізницею рекомендується передбачати колодязі з установленням в них запірної арматури.

Необхідність встановлення арматури для відключення трубопроводу вирішується залежно від місцевих умов і місця розміщення арматури.

Для забезпечення ремонтних робіт на трубопроводі необхідно передбачати за захисним футляром ремонтну ділянку, довжина якої визначається у проекті, але повинна бути не менше ніж 10 м.

При влаштуванні перетинів водопроводу верховий кінець футляра після прокладання робочих труб замуровується бетоном або законопачується смоляним пасмом, а низовий кінець виводиться у спостережний колодязь і залишається відкритим.

  1. При проектуванні дюкерів слід керуватись вимогами цих Норм, ДБН В.2.5-75 та вимогами чинного законодавства [3].

Місця переходів дюкерів через водні об’єкти слід позначати відповідними береговими навігаційними знаками, що відмічають межі смуги, у якій не можна вести днопоглиблювальних робіт, суднам ставати на якір або здійснювати судноплавство з попущеним якір-ланцюгом.

Перетин трубопроводами водойм, як правило, потрібно здійснювати дюкером, який рекомендується виконувати методом горизонтального спрямованого буріння.

Кількість ліній дюкера повинна бути не менше двох, окрім об’єктів з класом наслідків (відповідальності) будівлі або споруди СС1 та СС2 з категорією складності ІІІ. При відключенні однієї з ліній по інших слід забезпечувати подачу 100 % розрахункової витрати води.

Лінії дюкера зі сталевих труб слід укладати з посиленою антикорозійною ізоляцією, захищеною від механічних ушкоджень.

Допускається:

  • прокладання дюкерів із пластмасових труб із зовнішнім захисним покриттям, склопластикових або композитних труб;
  • прокладання пластмасових трубопроводів в існуючому зношеному сталевому дюкері при його санації.
  1. Глибина укладання підводної частини трубопроводу до верху труби повинна бути не менше ніж 0,5 м нижче дна водойми, а в межах фарватеру на судноплавних її частинах - не менше ніж 1 м. При цьому слід враховувати можливість розмивання та переформування русла водойми.

Відстань між лініями дюкера у просвіті рекомендується визначати в залежності від тиску і технології виконання робіт, але не менше ніж 1,5 м.

Кут нахилу висхідної частини дюкера слід приймати не більше ніж 20° до горизонту.

При проектуванні дюкерів слід передбачати заходи щодо можливості його часткового спорожнення та спливання.

З обох сторін дюкера слід передбачати влаштування колодязів і перемикань зі встановленням запірної арматури, а також компенсаторів, вантузів, контрольно-вимірювальних приладів тощо.

Відмітку планування у колодязів дюкера слід приймати на 0,5 м вище максимального рівня води у водотоці забезпеченістю 5 %. Ширину прибережної смуги, яка укріплюється, слід приймати в залежності від геологічних та гідрологічних умов. За обґрунтування можна передбачати можливість герметизації люків на камерах дюкера.

  1. На поворотах у горизонтальній або вертикальній площині трубопроводів із розтрубних труб або труб, що з’єднуються муфтами, у разі виникнення зусиль, що не можуть бути сприйняті стиками труб, слід передбачати упори. Конструктивні рішення упорів і місця їх встановлення слід приймати згідно з розрахунками.

На зварних трубопроводах упори слід передбачати при розташуванні поворотів у колодязях або куті повороту у вертикальній площині (випуклістю до гори) 30° та більше.

На трубопроводах із розтрубних труб або трубопроводів з муфтовими з’єднаннями з робочим тиском до 1 МПа (10 кгс/см2) при кутах повороту до 10° включно упори допускається не передбачати.

  1. При визначенні розмірів колодязів та камер мінімальні відстані до внутрішніх поверхонь колодязя слід приймати:
  • від стінок труб при діаметрі труб: до 400 мм включно - 0,3 м, від 500 мм до 600 мм включно - 0,5 м, більше ніж 600 мм - 0,7 м;
  • від площини фланця при діаметрі труб до 400 мм включно - 0,3 м, більше ніж 400 мм - 0,5 м;
  • від краю розтруба, зверненого до стіни, при діаметрі труб до 300 мм включно - 0,4 м, більше ніж 300 мм - 0,5 м;
  • від низу труби до дна при діаметрі труб до 400 мм включно - 0,25 м, від 500 мм до 600 мм включно - 0,3 м, більше ніж 600 мм - 0,35 м;
  • від верху штока засувки з висувним шпінделем - 0,3 м, від маховика засувки з невисувним шпінделем - 0,5 м.

Висота робочої частини колодязів повинна бути не менше ніж 1,5 м. При розміщенні в колодязі пожежного гідранта повинна бути забезпечена можливість встановлення пожежної колонки та вільного приєднання до неї пожежних рукавів з рівня відмітки землі (прилеглого проїзду).

  1. У випадках встановлення на водоводах та водопровідних мережахклапанівдлявпускання повітря, розташованих у колодязях, необхідно передбачати влаштуваннявентиляційної

труби, яка у випадку транспортування питної води повинна бути обладнана фільтром з урахуванням вимог 9.1.4.6.

  1. Для спуску в колодязь або камеру на горловині та стінках колодязя слід передбачати встановлення рифлених сталевих або чавунних скоб. Також допускається застосування переносних металевих драбин.

Для обслуговування арматури в колодязях та камерах, за необхідності, слід передбачати площадки згідно з 14.7.

  1. Встановлення люків необхідно передбачати:
  • в одному рівні з поверхнею проїзної частини доріг при удосконаленому покритті;
  • від 50 мм до 70 мм включно вище поверхні землі в зеленій зоні;
  • на 200 мм вище поверхні землі на незабудованій території.

Люки колодязів слід проектувати металевими згідно з ДСТУ Б В.2.5-26. Відповідно до технічних умов та чинних нормативних документів допускається використання люків іншої конструкції та з інших матеріалів.

У колодязях рекомендується передбачати для утеплення установлення другої кришки. Рекомендується передбачати люки із запірними пристроями.

  1. Використання пластмасових колодязів допускається за умови забезпечення їх неспли- вання та герметичності.
  2. За наявності ґрунтових вод із розрахунковим рівнем вище дна колодязя необхідно передбачати гідроізоляцію дна, стін та горловини колодязя на 0,5 м вище прогнозованого рівня ґрунтових вод.

13 РЕЗЕРВУАРИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ ВОДИ У СИСТЕМАХ ВОДОПОСТАЧАННЯ 13.1 Загальні положення