Активними осередками туляремії слід вважати такі, в яких реєструються випадки захворювань людей, виділяють культури збудника туляремії від дрібних ссавців (гризуни, комахоїдні), кровосисних членистоногих (кліщі, комахи), інших об'єктів довкілля, регулярно виділяються антитіла від дрібних ссавців або антиген до туляремійного мікробу з погадок птахів, екскрементів хижих ссавців, при наявності специфічних антитіл, антигену не менш ніж в 10% проб у роки високої чисельності основних носіїв при статистично достовірній виборці в 100 екз. ссавців (погадок та ін.), які зібрані на території вогнищ туляремії.
Малоактивними осередками туляремії слід вважати такі, де не реєструються випадки захворювання людей на туляремію, але мають місце поодинокі знахідки збудника або туляремійного антигену в об'єктах довкілля.
2. Тактика епізоотологічного обстеження осередків туляремії.
Епізоотологічне обстеження осередків туляремії включає: збір польового матеріалу, лабораторні дослідження зібраного матеріалу, аналіз отриманих даних, розробка конкретних протиепідемічних заходів за результатами аналізу.
При епізоотологічних обстеженнях необхідно використовувати, як загальні зоолого-паразитологічні методи, так і специфічні, які направлені на активний пошук епізоотій туляремії.
Пошуки епізоотій повинні проводитись, в першу чергу, в тих районах, де в минулому виникали спалахи захворювань, мали місце спорадичні випадки туляремії або були виділені культури збудника туляремії. За епідеміологічними показаннями необхідно проводити термінові епізоотологічні обстеження.
Усі ссавці по відношенню до збудника туляремії розподіляються на 3 групи:
1) сприйнятливі та високочутливі ссавці. До цієї групи належать, головним чином, гризуни, комахоїдні і зайцеподібні;
2) сприйнятливі, але малочутливі ссавці. До цієї групи належать польова миша, всі види щурів і ховрахів, білки, їжаки, бобри та деякі інші види ссавців;
3) недостатньо сприйнятливі та практично нечутливі ссавці. До них належить більшість видів хижих ссавців і сільськогосподарських тварин.
При епізоотологічному обстеженні осередків туляремії необхідно, в першу чергу, досліджувати ссавців 1 групи, а потім 2 і 3 груп.
3. Тактика епізоотологічних обстежень природніх осередків туляремії різних ландшафтно-географічних зон.
Епізоотологічні обстеження луго-польових і степових осередків слід проводити ранньою весною, або пізно восени. При цьому навесні особливу увагу приділяють пошуку трупів і відлову дрібних ссавців у місцях їх зимових скупчень (скирти, лісонасадження тощо), а також збору іксодових кліщів для бактеріологічних досліджень. Восени слід також проводити відлови дрібних ссавців в агроценозах, скиртах, копицях для бактеріологічних досліджень. Ефективним засобом виявлення епізоотій туляремії в цих осередках є серологічні дослідження погадок птахів і екскрементів хижих ссавців.
В осередках лісового типу епізоотологічним обстеженням підлягають переважно дрібні ссавці лісового комплексу (лісова, жовтогорла миша, руда полівка, звичайна та мала бурозубки), за рахунок яких підтримується циркуляція збудника туляремії. Менше значення мають дослідження іксодових кліщів через відносно низьку інфікованість збудником.
При обстеженні заплавно-болотних і передгірно-струмкових осередків туляремії та їх варіантів, необхідно особливу увагу звернути на вилов і бактеріологічне обстеження гідрофільних видів дрібних ссавців (водяна полівка, полівка-економка, ондатра та ін.), в тому числі в місцях скупчення тварин у період весняної повені.
4. Аналіз результатів епізоотологічного обстеження та складання прогнозу епізоотичної ситуації на туляремію.
Відомості про розподіл, динаміку чисельності фонових видів дрібних ссавців і кровосисних членистоногих, виділення культур збудника, або знахідок специфічних антитіл, антигену з об'єктів довкілля наносять на карти та аналізують. Про всі виявлені осередки туляремії необхідно інформувати Центральну санітарно-епідеміологічну станцію МОЗ України.
Інтенсивність епізоотій оцінюється за ступенем зараженості дрібних ссавців, членистоногих переносників, проб води ( у % від числа досліджених екземплярів або кількості проб) по кількості позитивних знахідок антитіл до туляремії, туляремійного антигену в погадках і екскрементах.
Аналіз необхідно проводити диференційовано з урахуванням місця й часу виділення культур, виявлення туляремійного антигену, джерел виділення та типу осередків туляремії. В заплавно-болотних осередках туляремії особливе значення має висока зараженість кровососів і води, в луго-польових - дрібних ссавців, іксодових кліщів, субстратів скирт, копиць, які заселені гризунами, зерно- і овочесховищ, у степових осередках - дрібних ссавців і пасовищних іксодових кліщів.
При дослідженні погадок птахів (екскрементів хижих птахів) високі показники титрів антигену в серологічних реакціях (1:160 і вище) є показниками недавньої епізоотії або такої, що протікала під час утворення екскретів, а низькі (1:20 - 1:40) вказують на більш віддалені її терміни.
5. Заходи щодо знезараження джерела збудника інфекції, факторів передачі і перенощиків збудника.
Заходи проводяться у двох напрямках:
- усунення умов зараження людей (санітарно-гігієнічні заходи та санітарно-освітня робота);
- заходи щодо знищення носіїв та перенощиків збудників інфекції.
Санітарно-гігієнічні заходи мають особливості при різних типах захворюваності. При трансмісивних зараженнях застосовують репеленти, захисний одяг, обмежують доступ нещепленого населення до неблагополучних територій, а в особливих випадках проводять дезінсекцію водоймищ.
Для профілактики промислових заражень необхідно проводити комплекс санітарно-протиепідемічних заходів в місцях промислу звірків і на складах зберігання шкір.
При водних спалахах необхідно припиняти купання і водокористування з зараженого водоймища, використовувати для пиття тільки кип'ячену воду - прийняти заходи по очистці криниць від трупів гризунів та дезінфікувати воду.
З метою запобігання зараження під час зимових польових робіт в природних вогнищах туляремії не можна притягувати до роботи нещеплене населення. При цьому необхідно проводити знезараження зерна та грубих кормів.
При побутових зараженнях забезпечують непроникність гризунів до жилих та підсобних приміщень, дератизацію та вологе прибирання з застосуванням дезінфекційних засобів.
При виробничих і продуктових зараженнях здійснюють санітарно-протиепідемічні заходи на підприємствах або складах, в т.ч. знезараження інфікованої сировини і продуктів термічним способом. На м'ясокомбінатах знищують іксодових кліщів на худобі, що поступає для переробки.
На полюванні необхідно дезінфікувати руки після знімання шкір і потрошенні зайців, ондатр, кротів і водяних щурів.
Заходи щодо знищення носіїв та перенощиків збудників інфекції направлені на скорочення чисельності основних носіїв інфекції - ссавців 1-ї групи і перенощиків (перш за все іксодових кліщів).
Зменшенню чисельності іксодових кліщів сприяє пізніший початок весняного випасу худоби, коли закінчується активація кліщів, скорочення природніх площ луки, випасання худоби на штучних і культурних пасовищах, планові і екстренні протикліщеві обробки худоби. Знищення кліщів на худобі проводиться хімічними засобами та механічним способом. Дератизаційні заходи проводяться різними методами як знищення гризунів, так і застосування агротехнічних прийомів, які перешкоджають збільшенню чисельності дрібних ссавців.
Дератизація і дезінсекція повинні проводитися на основі результатів епізоотичного обстеження і обов'язково супроводжуватися оцінкою ефективності проведених заходів.
6. Епізоотолого-епідеміологічне обстеження вогнища інфекції.
Кожний випадок захворювання людини на туляремію вимагає детального епізоотолого-епідеміологічного обстеження вогнища інфекції. Результати обстеження вносяться в "Карту епізоотолого-епідеміологічного обстеження". При цьому вказують загальні відомості про хворого, дату захворювання і госпіталізації, встановлення діагнозу, відомості про клінічну форму і характер перебігу захворювання, а також епідеміологічне заключення про ймовірне джерело і шляхи зараження. На основі отриманих даних проводять аналіз причин захворюваності і дають рекомендації щодо комплексу протиепідемічних заходів: зоологопаразитичні і бактеріологічні обстеження вогнища, імунопрофілактика по епідпоказах, заходи по знезараженні джерела інфекції і факторів його передачі та ін.
Хворі туляремією госпіталізуються у інфекційний стаціонар. В окремих випадках при шкірно-бубонній і бубонній формах захворювання з легким перебігом допускається лікування в амбулаторних умовах.
Директор Департаменту державногоС.П.Бережновсанітарно-епідеміологічного нагляду
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
здоров'я України
23.07.2003 № 342
ПОЛОЖЕННЯ
про референс-лабораторію МОЗ України з діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки
Референс-лабораторія проводить спостереження за етіологічною структурою відповідних зооантропонозних інфекцій, циркуляцією й мінливістю збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки серед населення та в об'єктах довкілля, здійснює моніторінг за циркуляцією цих збудників, поглиблене вивчення їх та удосконалення системи лабораторного контролю.
Керівником референс-лабораторії є завідуючий лабораторією особливо небезпечних інфекцій.
За матеріально-технічне забезпечення референс-лабораторії несе відповідальність головний лікар Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України (далі - ЦСЕС).
1. Завдання та функції референс-лабораторії
1.1. Методичне керівництво і практична допомога лабораторіям установ та закладів охорони здоров'я з питань імунологічної, бактеріологічної, біологічної та експрес-діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки.
1.2. Аналіз матеріалів державної статистичної та галузевої звітності, інформацій, що надходять до МОЗ України та ЦСЕС щодо обсягу, структури та результатів лабораторних досліджень на туляремію, лістеріоз, еризипелоїд, сибірку.
1.3. Проведення консультацій щодо методів адекватної діагностики зооантропонозних інфекцій, включаючи ідентифікацію штамів родів Francisella, Listeria, Erysipellothrix, Bacillus, які мають відхилення від типових властивостей.
1.4. Аналіз і вивчення біологічних властивостей збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду та сибірки, що циркулюють на території України.
1.5. Аналіз і вивчення адекватних біологічних моделей лабораторних тварин, методів зараження, змін патолого-анатомічної картини при виділенні та ідентифікації збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду та сибірки.
1.6. Створення та підтримка колекції збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки, виділених як від людей, так і з об'єктів довкілля на території країни, вивчення їх мінливості.
1.7. Співробітництво з питань обміну, придбання та утримання міжнародних, авторських та референс-штамів збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки.
1.8. Розробка, апробація і впровадження в практику нових методів дослідження, ідентифікації та індикації збудників зооантропонозних інфекцій.
1.9. Підготовка для установ охорони здоров'я інформаційних матеріалів з питань етіологічної структури, методів дослідження та сучасних досягнень з лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій.
1.10. Організація підготовки лікарів-бактеріологів з питань сучасних методів імунологічної, бактеріологічної, біологічної та експрес-діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки.
1.11. Організація контролю якості імунологічних, бактеріологічних та біологічних досліджень на зооантропонозні інфекції шляхом "сліпого тестування". Ідентифікація атипових штамів збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки, що важко діагностуються та підтвердження виділених культур.
1.12. Співробітництво з науково-дослідними закладами та іншими регіональними центрами з діагностики зооантропонозних інфекцій.
1.13. Участь у вітчизняних програмах з мікробіологічного контролю зооантропонозних інфекцій.
2. Права референс-лабораторії
Референс-лабораторії з діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки надається право:
2.1. Користуватися інформацією, що надходить до МОЗ України та ЦСЕС від установ охорони здоров'я, що необхідна для аналізу етіологічної структури, біологічних особливостей, мінливості, патогенності та вірулентності збудників зооантропонозних інфекцій, а також для оцінки ефективності профілактичних, протиепідемічних заходів, лабораторних досліджень.
2.2. Одержувати від установ охорони здоров'я культури збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду та сибірки, відповідно до "Положення про порядок обліку, зберігання, обороту, видачі та пересилки культур бактерій, вірусів, рикетсій, грибів, найпростіших, мікоплазм, бактерійних токсинів, отрут біологічного походження", затвердженого МОЗ СРСР 18.05.79 та ДСП 9.9.5.035-99 "Безпека роботи з мікроорганізмами 1-11 груп патогенності".
2.3. Вносити на розгляд МОЗ України пропозиції щодо удосконалення лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій.
2.4. Перевіряти якість роботи лабораторій установ охорони здоров'я системи з лабораторної діагностики туляремії, лістеріозу, еризипелоїду та сибірки.
2.5. Брати участь у роботі циклів по підвищенню кваліфікації фахівців лабораторій з розділу "Лабораторна діагностика зооантропонозних інфекцій".
2.6. Брати участь у підготовці та виданні матеріалів наукового, інформаційного, методичного та просвітницького спрямування з питань лабораторної діагностики зооантропонозних інфекцій, їх етіологічної структури та циркуляції збудників туляремії, лістеріозу, еризипелоїду, сибірки серед населення та в об'єктах довкілля.
