Страница 10: ДБН В.2.5-75:2013. Каналізація зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32611)

1. Насоси, устаткування і трубопроводи насосних станцій слід приймати відповідно до розрахункового припливу і фізико-хімічних властивостей стічних вод або осадів, гідродинамічних характеристик сумісної роботи насосів і напірних трубопроводів, а також черговості будівництва. Потрібно визначати та обліковувати кількість стічних вод, що перекачуються насосною станцією, та споживання електроенергії, вести облік тривалості (год) роботи кожного насосного агрегата. При реконструкції насосних станцій рекомендується застосовувати енергозаощадливе обладнання, при техніко-економічній доцільності застосовувати теплові насоси.

Категорію надійності дії насосних станцій допускається збільшувати або зменшувати, якщо це рішення передбачено у генеральному плані населеного пункту.

Компоновка і обв’язка устаткування повинні забезпечувати можливість заміни агрегатів, арматури і окремих вузлів без зупинки роботи станції.

На каналізаційних насосних станціях за умови аварійності слід передбачати можливість переходу на ручне управління.

Кількість резервних насосів слід приймати згідно з таблицею 15.

Таблиця 15 - Кількість резервних насосів, які встановлюються у насосних станціях

1. При реконструкції діючих та проектуванні нових насосних станцій рекомендується застосовувати занурені насоси зі встановленням запірної арматури (засувки та зворотного клапана) в окремо розташованому колодязі. За технічними рекомендаціями виробників занурених насосів допускається при компонуванні і облаштуванні каналізаційних насосних станцій не передбачати установку резервних агрегатів (за умови зберігання їх у приміщенні насосної станції та можливості заміни насосів в термін від 2 до 4 год).

Допускається застосування шнекових насосних агрегатів та ерліфтів.

1. При проектуванні насосних станцій для перекачування виробничих стічних вод, що містять горючі, легкозаймисті, вибухонебезпечні, токсичні і агресивні до металу речовини, крім цих будівельних норм, слід враховувати відповідні галузеві норми.
2. Продуктивність насосних станцій, що перекачують дощові води, необхідно визначати з урахуванням: забезпечення незатоплюваності територій з низькими відмітками при встановленому періоді одноразового переповнення мережі, регулювання стоку і допустимого періоду відкачування.
3. У насосних станціях першої категорії надійності дії за неможливості забезпечення електроживлення від двох джерел допускається встановлювати резервні насосні агрегати з двигунами внутрішнього згорання (крім випадків, коли стічні води містять легкозаймисті та вибухонебезпечні речовини) із запасом пального мінімум на 3 доби, а також автономні джерела електроенергії (дизельні електростанції тощо).

Приміщення для розміщення дизель-генератора згідно з НАПБ Б.03.002 відноситься до категорії Г вибухопожежної небезпеки. Видаткові ємкості з рідким пальним (бензину до 250 л, дизельного пального до 500 л) допускається розташовувати в приміщеннях, відділених від машинного залу протипожежними стінами І типу та протипожежними перекриттями І типу. Окремо розташовані склади нафтопродуктів слід проектувати відповідно до ВБН В.2.2-58.1 [20].

1. За необхідності перспективного збільшення продуктивності заглиблених насосних станцій при проектуванні допускається передбачати можливість заміни встановлених насосів насосами більшої продуктивності або спорудження резервних фундаментів для встановлення додаткових агрегатів.
2. Насосні станції для перекачування господарсько-побутових і поверхневих стічних вод слід проектувати в окремо розташованих будівлях або в колодязях з приймальним резервуаром (при використанні занурених насосів).

Насосні станції для перекачування виробничих стічних вод допускається розташовувати зблоковано з виробничими будівлями або у виробничих приміщеннях відповідної категорії виробничих процесів, а також у колодязях з приймальним резервуаром (при використанні занурених насосів).

У загальному машинному залі допускається встановлення насосів, призначених для перекачування стічних вод різних категорій (крім стічних вод, що містять горючі, легкозаймисті, вибухонебезпечні і леткі токсичні речовини).

До приміщень, в яких розташовуються насоси для перекачування стічних вод, що містять горючі, легкозаймисті, вибухонебезпечні і леткі токсичні речовини, слід застосовувати вимоги згідно з 2.10*, 2.11, 2.42 СНиП 2.09.02.

Допускається встановлення насосів для перекачування стічних вод у виробничих приміщеннях станцій очищення стічних вод.

1. На колекторі, що підводить стічні води до насосної станції, слід передбачати запірний пристрій з приводом, керованим із поверхні землі. Розмір і розташування колодязя або камери з запірним пристроєм повинні забезпечувати можливість їх обслуговування та ремонту, а також їх незатоплюваність під час повені, злив, сніготанення. За умов застосування занурених насосів з колектором діаметром до 200 мм включно колодязь із запірним пристроєм допускається не встановлювати.
2. На автоматизованих насосних станціях необхідно передбачати можливість автоматичного включення резервного електропостачання приводів від акумуляторів або інших пристроїв безперебійного живлення.
3. Щоб уникнути затоплення стічними водами машинного залу насосної станції чи прилеглих до неї територій, необхідно передбачати аварійний випуск [15] зорганізованим відведенням стічних вод на час аварії у спеціальні резервуари, аварійні ємкості, а у водойми - відповідно до вимог чинного законодавства [1] та [10]. Приводи на запірній арматурі, встановленій на аварійному випуску, повинні бути опломбовані.
4. Подачу стічних вод до кожного насоса, як правило, належить проектувати по окремому всмоктувальному трубопроводу, який прокладається з підйомом не менше ніж 0,5 % у напрямку до насоса. При переході з одного діаметра на інший на горизонтальних ділянках всмоктувальних трубопроводів слід застосовувати ексцентричні переходи з горизонтальною верхньою частиною.
5. Число напірних трубопроводів від насосних станцій будь-якої категорії надійності дії необхідно приймати на підставі техніко-економічних розрахунків з урахуванням можливості проектування аварійного випуску, регулюючої ємкості, використання акумулюючої ємкості мережі, а також зниження водоспоживання, якщо це допускається згідно з ДБН В.2.5-14. Для насосних станцій другої і третьої категорій надійності дії допускається проектувати один напірний трубопровід.

При двох і більше напірних трубопроводах від насосної станції першої категорії надійності дії слід передбачати, за необхідності, переключення між ними для забезпечення подачі 100 % розрахункової витрати стічних вод при аварії на одному напірному трубопроводі, при цьому допускається використання резервних насосів. Рекомендується передбачати можливість спорожнення напірного трубопроводу в приймальний резервуар насосної станції.

Розміри і розміщення камер із запірними пристроями повинні забезпечувати можливість їх обслуговування і проведення ремонтних робіт, а також їх незатоплюваність при техногенних аваріях і природних явищах.

1. Насоси, як правило, необхідно встановлювати нижче розрахункового рівня стічних вод у приймальному відділенні насосної станції. У разі розташування корпусу насоса вище за розрахунковий рівень

стічних вод у приймальному резервуарі слід передбачати заходи для забезпечення запуску насосів та безкавітаційних умов їх роботи.

Насоси для перекачування мулів і шламів потрібно встановлювати за паспортними даними насоса.

1. Швидкості руху стічних вод або осадів у всмоктувальних і напірних трубопроводах повинні виключати можливість осідання в них завислих речовин. Для попередніх розрахунків швидкість руху стічних вод або осадів можна приймати: у всмоктувальних трубопроводах від 0,7 м/с до 1,5 м/с, в напірних трубопроводах у межах насосних станцій від 1,0 м/с до 2,5 м/с. Для господарсько-побутових стічних вод мінімальні швидкості слід приймати згідно з вимогами 8.4.1.
2. У насосних станціях для перекачування мулів і шламів необхідно передбачати можливість промивання всмоктуючих і напірних комунікацій.

В окремих випадках допускається передбачати механічні засоби прочищення шламопроводів.

1. За необхідності захисту насосів від засмічення в приймальних резервуарах (або перед ними) слід передбачати решітки різних типів, проціджувачі, сітки тощо. Можна застосовувати насоси зі спеціальними робочими колесами.

При виборі та встановленні устаткування повинні враховуватися вимоги технічної документації виробника.

1. Ширину прозорів решіток визначають з урахуванням прохідних перерізів установлених насосів. Швидкість руху стічних вод у прозорах решіток слід приймати від 0,8 м/с до 1,0 м/с.
2. Затримані на решітках відходи рекомендується зневоднювати до вологості 60 % - 70 % та вивозити в герметичних контейнерах на звалище або утилізацію.

Для подрібнення затриманих на решітках відходів допускається застосовувати подрібнююче устаткування.

1. Приймальний резервуар, суміщений в одній будівлі з машинним залом, повинен бути відокремлений від нього глухою водонепроникною перегородкою, через яку пропуск інженерних комунікацій не допускається (крім всмоктувальних трубопроводів). Сполучення між машинним залом і приміщенням з решітками допускається тільки в незаглибленій частині будівлі при забезпеченні заходів, що виключають попадання стічних вод у машинний зал при підтопленні мережі.

У машинному залі слід встановлювати дренажні і, за необхідності, аварійні насоси, кількість яких визначається у проекті.

1. Місткість приймального резервуара насосної станції належить визначати в залежності від припливу стічних вод, продуктивності насосів і допустимої частоти включення електроустаткування, а також умов охолодження устаткування.

У приймальних резервуарах насосних станцій продуктивністю понад 100 тис. м3/добу необхідно передбачати два відділення без збільшення загального об’єму.

Місткість приймальних резервуарів насосних станцій, що працюють послідовно, слід визначити з урахуванням умов їх спільної роботи. В окремих випадках цю місткість допускається визначати, враховуючи умови спорожнення напірного трубопроводу.

1. Місткість резервуара мулової станції при подачі осаду за межі станції очищення стічних вод визначається з умови 15-хвилинної безперервної роботи насоса. При режимі безперервного випуску осаду з очисних споруд допускається місткість резервуара зменшувати.

Приймальні резервуари мулових насосних станцій можуть використовуватися як ємкості для води при промиванні трубопроводів.

1. У приймальних резервуарах насосних станцій слід передбачати устаткування для скаламучування осаду і обмивання резервуара. В насосних станціях із зануреними насосами, що обладнані спеціальними пристроями для скаламучування осаду, це устаткування допускається не передбачати.

Уклон дна до приямка слід приймати не менше ніж 0,1.

1. У резервуарах для приймання виробничих стічних вод, змішування яких може призвести до утворення осідаючих або летких токсичних чи вибухонебезпечних речовин, а також за необхідності збереження самостійних потоків стічних вод слід передбачати окремі секції для кожного потоку.
2. Резервуари виробничих стічних вод, що містять горючі, легкозаймисті, вибухонебезпечні або леткі токсичні речовини, повинні розташовуватися окремо. Відстань від зовнішньої поверхні стіни цих резервуарів повинна бути не менше ніж: 10 м - до будівель насосних станцій, 20 м - до інших виробничих будівель, 100 м - до житлових і громадських будівель.
3. Резервуари виробничих агресивних стічних вод рекомендується розташовувати в машинному залі. Допускається їх окреме розміщення.

Число резервуарів повинно бути не менше двох при безперервному надходженні стічних вод. При періодичному скиданні стічних вод можна передбачати один резервуар (за умов забезпечення можливості проведення ремонтних робіт).

1. Укладання всмоктувальних трубопроводів між резервуарами, розташованими окремо, і будівлями насосних станцій слід передбачати в каналах або тунелях з підйомом у напрямку до насосів.
2. У насосних станціях прокладання трубопроводів слід передбачати, як правило, над поверхнею підлоги для можливості обслуговування і управління арматурою. Кількість запірної арматури слід приймати мінімальною.