7.3 Забирання зовнішнього та викид витяжного повітря

  1. При проектуванні забирання зовнішнього повітря та викиду назовні витяжного повітря слід передбачати наступне:
  • забирання зовнішнього повітря слід здійснювати із зон з якомога чистим, не вологим і прохолодним (у теплий період року) повітрям;
  • викид назовні витяжного повітря слід здійснювати так, щоб унеможливити загрозу для здоров’я людей чи шкоду для будівлі або навколишнього середовища.
  1. Приймальні пристрої зовнішнього повітря, а також вікна, що відчиняються, та прорізи, які застосовуються для припливної вентиляції з природним спонуканням, слід розташовувати з урахуванням вимог 5.11 та 12.1.
  2. Місце забирання зовнішнього повітря не допускається розташовувати на відстані ближче ніж 8 м по горизонталі від сміттєзбірника, зони паркінгу автомобілів (для трьох або більшої кількості), проїздів, зон вантаження, вентиляційних отворів каналізації, верхівок димових труб та інших подібних джерел забруднення та утворення неприємного запаху. Повітрозабірник не допускається розміщувати на фасаді, що виходить на жваву вулицю. Якщо це неможливо, то приймальний отвір повітрозабірника повинен бути якомога вище від землі.
  3. Не слід розташовувати пристрій для забирання зовнішнього повітря там, де можливий зворотний потік викидного повітря або вплив іншого забруднюючого фактора або повітря з неприємним запахом. У верхній частині будівлі або у випадках, коли якість зовнішнього повітря з обох сторін будівлі однакова, повітрозабірник слід розташовувати з навітряної сторони будівлі.
  4. Приймальний пристрій зовнішнього повітря у незахищеному від сонця місці, на даху або стіні слід облаштовувати або захищати так, щоб повітря не було надмірно нагріте у теплий період року.
  5. Низ отвору приймального пристрою зовнішнього повітря слід розташовувати на висоті не менше ніж 1 м від рівня стійкого снігового покрову, який визначають згідно з даними гідрометеостанцій або за розрахунком та не нижче 2 м від рівня землі. Низ отвору приймального пристрою зовнішнього повітря, розташованого на даху або покритті будівлі, повинен бути на висоті в 1,5 раза більшій від максимально можливої висоти снігового покрову. Ця висота може бути зменшена, якщо застосовані засоби захисту від снігового покрову, наприклад, заслін від снігу.

Якщо існує ризик попадання в систему вентиляції води у будь-якій формі (сніг, дощ тощо) або пилу (включаючи листя тощо), розміри незахищеного отвору приймального пристрою зовнішнього повітря визначають за розрахунком відповідно до ДСТУ EN 13030.

  1. У районах, де можливе інтенсивне перенесення пилу та піску, за повітроприймальним пристроєм (за рухом забірного повітря) необхідно передбачати камеру для осідання великих часток пилу, піску тощо і розташовувати низ повітроприймального пристрою не нижче ніж 3 м від рівня землі.
  2. Захист приймального пристрою зовнішнього повітря від забруднень рослинного походження слід визначати у завданні на проектування.

Слід мінімізувати ризик попадання домішок у забірне повітря шляхом вибору форми повітроприймального пристрою та відстані від системи випарного охолодження. Приймальний пристрій зовнішнього повітря не допускається розташовувати від системи випарного охолодження уздовж напрямків переважної повторюваності вітру, визначених згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27 у холодний та теплий періоди року. Рекомендується - уздовж напрямків мінімальної повторюваності вітру.

Слід забезпечувати необхідні умови для очищення приймальних пристроїв зовнішнього повітря.

  1. Висотну будівлю слід поділяти на окремі зони вентиляції, які обмежені заданою максимальною висотою. Відстань по вертикалі D між найнижчим і найвищим отворами приймальних пристроїв зовнішнього повітря в одній і тій же зоні не повинна перевищувати наступного значення:

600

Dmax _ 07,(4)

0 а ~ 7 ouf,mm

деDmax- відстань по вертикалі, м;

0а- температура внутрішнього повітря згідно з 5.1, °С;

0ш? тіп- розрахункова зовнішня температура для холодного періодуроку в найхолоднішу

п’ятиденку забезпеченістю 0,92 згідно з ДСТУ-Н Б В.1.1-27, °С.

В інших випадках для запобігання впливу тяги слід передбачати відсічні повітряні клапани або подібні пристрої.

  1. При розташуванні місць викиду повітря слід враховуватихарактеристики(якість)

витяжногоповітря, що залежать від типу приміщення та умов його використання. Викидповітря

назовні здійснюють, як правило, у найвищому місці даху вертикально вгору.

Висоту вентиляційної труби системи витяжної природної вентиляції, що розташована на відстані, яка дорівнює або більша за висоту суцільної конструкції, яка виступає над покрівлею, слід приймати:

  • не менше ніж 0,5 м над плоскою покрівлею;
  • не менше ніж 0,5 м над гребенем даху або парапетом - при розташуванні вентиляційного каналу на відстані до 1,5 м від гребеня або парапету;
  • не нижче гребеня даху або парапету - при розташуванні вентиляційного каналу на відстані від 1,5 до 3 м від гребеня або парапету;
  • не нижче за лінію, що проведена від гребеня донизу під кутом 10° до горизонту - при розташуванні вентиляційного каналу від гребеня на відстані більше 3 м.

Вентиляційну трубу системи витяжної природної вентиляції слід виводити вище покрівлі найбільш високої будівлі, до якої прибудована будівля з природною системою вентиляції.

Вентиляційну трубу системи витяжної природної вентиляції слід виводити не нижче лінії, що проведена під кутом 10° до горизонту і є дотичною до контуру найвищої будівлі, що розташована поруч з будівлею з природною системою вентиляції.

Висоту вентиляційної труби, розташованої поруч з димовою трубою, треба приймати такою, що дорівнює висоті цієї труби.

  1. Для систем механічної вентиляції допускається викид витяжного повітря назовні через пристрій, розташований у стіні будівлі з приміщень, де головними джерелами забруднення є матеріали конструкції будівлі, меблі тощо, а також люди (окрім туалету, курильні тощо), за таких умов:
  • відстань між пристроєм для викиду витяжного повітря та сусідньою будівлею не менше ніж

8 м;

  • відстань між пристроєм для викиду витяжного повітря та пристроєм для забору зовнішнього повітря на одній стіні не менше ніж 2 м (як правило, пристрій для викиду витяжного повітря слід розташовувати вище повітрозабірника);
  • витрата викидного повітря не більше ніж 0,5 м3/с;
  • швидкість повітря в пристрої для викиду витяжного повітря не менше ніж 5 м/с.

У всіх інших випадках пристрої для викиду витяжного повітря слід розташовувати на даху.

Низ пристрою для викиду витяжного повітря, що розташований на даху або покритті будівлі, повинен бути на висоті в 1,5 раза більше від максимально можливої висоти снігового покрову. Цю висоту допускається зменшувати, якщо застосовані засоби захисту від снігового покрову, наприклад, заслін від снігу.

  1. Для нежитлових і невиробничих приміщень (громадських, адміністративно-побутових тощо) мінімальну відстань між пристроєм для забору зовнішнього повітря та пристроєм для викиду витяжного повітря у залежності від якості витяжного повітря, яка видаляється системою механічної вентиляції, коефіцієнта розсіювання і витрати повітря через викидний пристрій, слід визначати відповідно до ДСТУ Б EN 13779. Положення ДСТУ Б EN 13779 рекомендується застосовувати також для систем механічної вентиляції житлових будинків. Необхідні екологічні або гігієнічні умови можуть вимагати більш значної відстані та/або швидкості викиду повітря.

Викид витяжного повітря, яке містить забруднюючі шкідливі речовини, з систем місцевих відсмоктувачів і систем загальнообмінної вентиляції виробничих приміщень слід здійснювати згідно з вимогами розділу 9 цих Норм.

  1. Спільні приймальні пристрої зовнішнього повітря або спільні пристрої для викиду витяжного повітря не допускається передбачати для систем загальнообмінної вентиляції, що обслуговують різні протипожежні відсіки. Відстань по горизонталі між приймальними пристроями зовнішнього повітря або між пристроями для викиду витяжного повітря, систем, що обслуговують різні протипожежні відсіки, повинна бути не менше ніж 3 м.
  2. Спільні приймальні пристрої зовнішнього повітря або спільні пристрої для викиду витяжного повітря допускається передбачати для систем загальнообмінної вентиляції (зокрема систем, які обслуговують приміщення категорій А, Б і В, склади категорій А, Б і В, а також обладнання систем місцевих відсмоктувачів вибухонебезпечних сумішей та систем відповідно до 7.2.11), що обслуговують різні протипожежні відсіки, за умови встановлення протипожежних нормально відкритих клапанів:

а) на повітроводах припливних та витяжних систем загальнообмінної вентиляції у місцях перетину ними огороджувальних будівельних конструкцій з нормованим класом вогнестійкості приміщення для вентиляційного обладнання, якщо установки систем, які обслуговують різні протипожежні відсіки, розташовані в одному приміщенні;

б) перед клапанами зовнішнього повітря всіх припливних (або витяжних) установок, якщо ці установки розташовані в різних приміщеннях для вентиляційного обладнання.

  1. У межах одного протипожежного відсіку спільні приймальні пристрої зовнішнього повітря або спільні пристрої для викиду витяжного повітря не допускається передбачати:

а) для припливних (або витяжних) систем, обладнання яких не допускається розміщувати в одному приміщенні для вентиляційного обладнання;

б) для припливних (або витяжних) систем загальнообмінної вентиляції та систем протидимної вентиляції (крім випадків, обумовлених у ДБН В.2.5-56).

  1. Витрата припливного повітря
  2. Витрату припливного повітря (зовнішнього або суміші зовнішнього та рециркуляційного) слід визначати за розрахунком відповідно до додатка Ф і приймати більшу з необхідної.
  3. Витрату припливного зовнішнього повітря для приміщення необхідно приймати не менше:

а) мінімальної витрати відповідно до додатка X;

б) витрати повітря, що видаляється системами місцевих відсмоктувачів або витяжної загальнообмінної вентиляції чи технологічним обладнанням, з урахуванням нормованого дисбалансу;

  1. Витрату повітря, яке подається в тамбур-шлюз відповідно до 7.1.6 та 7.2.15, слід приймати за розрахунком для створення та підтримання в ньому надлишкового тиску 20 Па при зачинених дверях (відносно тиску в приміщенні, для якого призначений тамбур-шлюз), але не менше ніж 250 м3/год.

Витрату повітря, що надходить до приміщень машинних відділень ліфтів у будівлях категорій А та Б, треба визначати за розрахунком для створення тиску на 20 Па вищого за тиск у частині ліфтової шахти, яка примикає до машинного відділення.

Різниця тиску повітря в тамбур-шлюзі або в машинному відділенні ліфтів і приміщеннях, які до них примикають, не повинна перевищувати 50 Па.

  1. Рециркуляція повітря не допускається:

а) з приміщень, у яких максимальна витрата зовнішнього повітря визначається масою виділених шкідливих речовин 1-го та 2-го класів небезпеки;

б) з приміщень, у повітрі яких знаходяться хвороботворні бактерії та грибки з концентраціями, які перевищують визначені органом санітарно-епідеміологічного нагляду норми, або з приміщень, що мають різко виражені неприємні запахи;

в) із приміщень, в яких є шкідливі речовини, що можуть бути сублімовані, якщо перед повітронагрівачем не передбачене очищення повітря;

г) із приміщень категорій А та Б (крім повітряних і повітряно-теплових завіс поблизу зовнішніх воріт та дверей);

д) із лабораторних приміщень, у яких можуть виконуватись роботи з шкідливими або горючими газами, парою та аерозолями;

е) з 5-метрових зон навколо обладнання, розташованого у приміщеннях категорій В, Г та Д, якщо у цих зонах можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші із горючих газів, пари та аерозолів з повітрям;

ж) із систем місцевих відсмоктувачів шкідливих речовин і вибухонебезпечних сумішей з повітрям;

и) з тамбур-шлюзів.

Рециркуляція повітря допускається із систем місцевих відсмоктувачів пилоповітряних сумішей (крім вибухонебезпечних пилоповітряних сумішей) після очищення їх від пилу.

  1. Рециркуляція повітря обмежується:

а) межами однієї квартири, номера в готелі або одноквартирного будинку;

б) межами одного або декількох приміщень, у яких виділяються шкідливі речовини 1-го, 2-го, 3-го або 4-го класів небезпеки, крім приміщень, які наведені в 7.4.4,а).

  1. Організація повітрообміну
  2. У громадських, адміністративно-побутових та виробничих будівлях, що обладнані механічними системами вентиляції, у холодний період року слід забезпечувати баланс між витратою припливного та витяжного повітря.

У громадських та адміністративно-побутових будівлях частину припливного повітря (в об’ємі не більше ніж 50 % витрати повітря, що призначене для обслуговування приміщень) допускається подавати до коридорів або суміжних приміщень.

У громадських та адміністративно-побутових будівлях допускається видаляти частину витяжного повітря в об’ємі не більше півторакратного повітрообміну за 1 год через перетічні решітки із коридорів або суміжних приміщень з урахуванням 7.11.4.

У лікувально-профілактичних установах організацію повітрообміну слід забезпечувати згідно з ДБН В.2.2-10.

  1. У виробничих будівлях у холодний період року допускається передбачати за технічного та економічного обґрунтування негативний дисбаланс у об’ємі не більше однократного повітрообміну за 1 год у приміщеннях заввишки 6 м і менше та з розрахунку 6 м3/год на 1 м2 підлоги у приміщеннях заввишки більше 6 м.

Для приміщень категорій А та Б, а також для виробничих приміщень, в яких виділяються шкідливі речовини або різко виражені неприємні запахи, слід, як правило, передбачати негативний дисбаланс. Допускається приймати баланс між витратою припливного та витяжного повітря для приміщень категорій А та Б при видаленні повітря системами з природним спонуканням згідно з 7.2.18, якщо в зазначених приміщеннях виділяються гази і пара з густиною, меншою ніж густина повітря.