Страница 2: НПАОП 20.0-1.02-05. Правила охорони праці в деревообробній промисловості (32398)

при значному забрудненні — не менше чотирьох разів на рік;

при помірному забрудненні — не менше трьох разів на рік;

при незначному забрудненні — не менше двох разів на рік.

Очищення світильників та арматури повинне здійснюватися тільки після відключення напруги живильної мережі та їхнього охолодження. Під час очищення світильників необхідно перевіряти їх стан, зіпсовані вузли та деталі необхідно замінити. Для безпечного очищення необхідно використовувати спеціально призначені пересувні вишки, драбини тощо.

1. Локалізоване розташування світильників необхідно використовувати:

у приміщеннях, де знаходиться стаціонарне обладнання, яке затінює робочі місця (преси, запасні бункери тощо), а також позиційно розташовані верстати (форматно-обрізні, калібрувально-шліфувальні та ін.);

для освітлення робочих місць на механізованих та потокових лініях (формування стружкового килима, місця завантаження та зняття деталей і виробів на лініях фарбування та ін.), а також на місцях роботи з предметами великих розмірів;

для освітлення поверхні, на якій можливе виникнення відблисків (засклення, полірування та ін.);

у приміщеннях, де виконуються роботи з різними зоровими розрядами або де є допоміжні майданчики, не зайняті обладнанням і робочими місцями.

1. Для вибухопожежонебезпечних приміщень (відділення шліфування, виробництво деревного борошна, цехи, де проводяться оздоблювальні роботи, та ін.) вибір світильників повинен проводитись відповідно до ПВЕ в залежності від класу вибухопожежонебезпеки, а також груп і категорій вибухонебезпечних сумішей.

Для освітлення пожежонебезпечних, вибухонебезпечних і запилених приміщень необхідно використовувати щілинні світильники.

1. Загальне освітлення території підприємства, складів сировини, складів пиломатеріалів повинне здійснюватися дуговими, кварцовими, ксеноновими та іншими удосконаленими світильниками для зовнішнього освітлення.
2. 1. За наявності особливо несприятливих умов, коли небезпека ураження електричним струмом посилюється підвищеною вологістю, незручним положенням працівника (каналізаційні колодязі, оглядові канави тощо), для живлення ручних світильників необхідно застосовувати напругу не вище 12 В відповідно до державного стандарту «Будівництво. Електробезпека. Загальні вимоги» (ГОСТ 12.1.013-78). Переносні світильники мають бути обладнані захисними скляними ковпаками та арматурою для захисту від механічних пошкоджень.
   2. 1. В котельнях, підстанціях, цехах та інших приміщеннях, де не допускається припинення роботи у разі аварійного відключення освітлення, повинне улаштовуватись аварійне освітлення, яке живиться від незалежного джерела. Аварійне освітлення для виходу людей з приміщення повинне забезпечувати освітлення основних проходів, східців не менше 0,5 лк, а на відкритій території — 0,2 лк.
      2. Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати відповідно до ДНАОП 0.00-1.21-98.
   3. Вентиляція і опалення
   4. 1. Виробничі, допоміжні будівлі й приміщення мають бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також системою опалення відповідно до будівельних норм і правил «Опалення, вентиляція і кондиціонування», затверджених постановою Держкоммістобудування України від 28.12.94 № 106, із змінами (СНиП 2.04.05-91).
      2. Експлуатація парових та водогрійних котлів, теплових мереж повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.05.94 № 51, із змінами (ДНАОП 0.00-1.08-94), Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 08.09.98 № 177, зареєстрованих у Мін’юсті України 07.10.98 за № 636/3076, із змінами (ДНАОП 0.00-1.11-98).
      3. Опалювальні прилади повинні мати огородження, які запобігають попаданню на них лакофарбових матеріалів та розчинників. Місцеві нагрівальні прилади систем водяного і парового опалення у виробничих приміщеннях повинні мати гладку поверхню, яку легко очищати від пилу.
      4. Застосування вентиляції повинне бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42 (ДСН 3.3.6.042-99), Правил пожежної безпеки та державного стандарту «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони» (ГОСТ 12.1.005-88). Усі вентиляційні пристрої мають підлягати планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню.
      5. Вентилятори (крім віконних і місцевих відсмоктувачів) не дозволяється розташовувати безпосередньо у виробничих приміщеннях.
      6. Вентиляційні пристрої, регулююча та запірна апаратура систем опалення, кондиціонування мають бути установлені в легкодоступних для обслуговування місцях.
      7. Рециркуляція повітря дозволяється у робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділень шкідливих речовин 1, 2 і 3 класів небезпеки відповідно до державного стандарту «Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки» із змінами (ГОСТ 12.1.007-76) або їх кількість не перевищує допустимих рівнів, а у повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин. У неробочий час рециркуляція може бути використана у виробничих приміщеннях для чергового опалення.
      8. Роботи, під час виконання яких відбувається утворення пилу або виділення шкідливих газоподібних речовин, мають проводитись в приміщеннях, ізольованих від інших та обладнаних припливно-витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.
      9. Вентиляція цехів, де проводяться оздоблювальні й фарбувальні роботи, повинна відповідати таким додатковим вимогам:

конструкція і матеріали вентиляційних систем мають запобігати іскроутворенню;

незалежно від прийнятої системи вентиляції повинна передбачатись додаткова витяжка повітря з верхньої зони (безпосередньо з-під покрівлі) з кратністю не менше одного обміну за 1 год.;

якщо вентиляція здійснюється тільки однією постійно діючою місцевою або однією загальнообмінною установкою, необхідно передбачити резервний вентилятор, який має бути зблокований з робочим і автоматично вмикатись під час його зупинки;

місцеві відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та іншого технологічного обладнання для лакування та фарбування з’єднувати між собою загальною витяжною системою не дозволяється;

не допускається об’єднувати між собою системи відсмоктування повітря від шліфувальних та полірувальних верстатів з системою відсмоктування повітря від деревообробного обладнання.

1. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість приймачів, ніж це передбачено проектом.
2. 1. Перед початком експлуатації заново змонтованих вентиляційних установок, а також після їх реконструкції мають бути проведені налагоджувальні та випробувальні роботи. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен періодично перевірятися відповідно до затверджених графіків.
   2. 1. У разі зміни технологічних процесів та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря, діючі на ділянці (в цеху) вентиляційні установки мають бути приведені до нових умов.
   3. Водопостачання і каналізація
   4. 1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог будівельних норм і правил «Внутрішній водопровід і каналізація будівель», затверджених постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 № 169, із змінами (СНиП 2.04.01-85).
      2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації мають відповідати вимогам будівельних норм і правил «Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди», затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84 № 123 (СНиП 2.04.02-84), «Каналізація. Зовнішні мережі і споруди», затверджених постановою Держбуду СРСР від
3. № 71, із змінами (СНиП 2.04.03-85).
4. 1. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог державного стандарту «Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж. Загальні вимоги безпеки» (ГОСТ 12.3.006-75).
   2. 1. Для забезпечення працівників питною водою необхідно установлювати водопровідні колонки з фонтануючими кранами або сатураторні установки з газованою водою. Дозволяється використовувати емальовані бачки, які мають бути закриті кришками. Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та дезінфікувати.

Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.

1. Працівники мають бути забезпечені сирою водою для пиття відповідно до вимог Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання», затверджених наказом МОЗ України від 23.12.96 № 383, зареєстрованих у Мін’юсті України 15.04.97 за № 136/1940, або перевареною водою. У приміщеннях, де застосовуються токсичні речовини, установлювати питні установки не дозволяється.
2. 1. Вода для душових, умивальних, охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.
   2. 1. Працівники гарячих цехів і дільниць мають забезпечуватись газованою підсоленою питною водою (5 г кухонної солі на 1 л води) із розрахунку 3 — 5 л води на одного працівника в зміну та вітамінізованими напоями для поповнення дефіциту мікроелементів.
      2. Автоматизоване управління насосних станцій, очисних споруд, водопроводу та каналізації повинне дублюватися ручним управлінням, яке забезпечить експлуатацію у разі пошкодження елементів автоматики.
      3. Трубопроводи від обладнання для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод необхідно обладнувати кранами для відбору проб. Умови зливу стічних вод до водоймищ мають відповідати вимогам санітарних правил та норм.
      4. Зливні води гальванічних та акумуляторних цехів мають відводитися у спеціальний колектор.
      5. Відпрацьовані води після відповідного очищення допускається використовувати у системі обігового технічного обслуговування.
   3. Електроустановки і електросилове обладнання
   4. 1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки, ДНАОП 0.00-1.21-98, Правил захисту від статичної електрики, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 22.04.97 № 103 (ДНАОП 0.00-1.29-97), Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Мінпраці України від 21.06.2001 № 272 (ДНАОП 0.001.32-01), Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.10.97 № 257, зареєстрованих у Мін’юсті України
3. за № 11/2451, із змінами (ДНАОП 1.1.10-1.01-97), державних стандартів ГОСТ 12.1.013-78, «Електробезпека. Граничнодопустимі значення напруг дотикання і струмів» із зміною (ГОСТ 12.1.038-82), «Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю» (ГОСТ 12.1-045-84), «Машини електричні, що обертаються. Вимоги безпеки» із зміною (ГОСТ 12.2.007.1-75), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом МОЗ України від 18.12.2002 № 476, зареєстрованих у Мін’юсті України 13.03.2003 за № 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002), експлуатаційної документації та цих Правил.
4. 1. Обслуговування діючих електроустановок, організація і виконання ремонтних, монтажних або налагоджувальних робіт та випробувань мають здійснюватися спеціально підготовленими електротехнічними працівниками, які входять до складу енергетичної служби підприємства та мають відповідну групу допуску з електробезпеки відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98.
   2. 1. Електропроводка і арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях мають бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії.
      2. Експлуатацію електрозахисних засобів, що застосовуються під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Мінпраці України від 05.06.2001 № 253 (ДНАОП 1.1.10-1.07-01).
      3. Під час наближення грози необхідно припинити усі роботи на повітряних лініях і у відкритих розподільних пристроях, а в закритих розподільних пристроях — роботи на уводах і комутаційній апаратурі, яка під’єднана до повітряних ліній. Під час дощу та туману забороняються роботи з використанням захисних ізолюючих засобів.
      4. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог державного стандарту «Електробезпека. Захисне заземлення, занулення» із зміною (ГОСТ 12.1.030-81) та бути захищеним від попадання тріски, стружки, пилу та лакофарбових матеріалів.

Стан ізоляції і надійність заземлення після капітального ремонту, довготривалих простоїв або аварії заземлювального пристрою необхідно перевірити контрольно- вимірювальними приладами.

1. Електроприводи й електрообладнання, установлені на верстаті та ізольовані від станини верстата, повинні мати самостійне заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки мають бути негайно відключені і вжиті заходи з відновлення заземлення.
2. 1. Під час виконання роботи поблизу відкритих струмоведучих частин електричних пристроїв підлога повинна бути обладнана дерев’яними щитами, решітками, покритими гумовими або діелектричними килимками. Знімати огородження струмоведучих частин, що перебувають під напругою, забороняється.
   2. 1. Під час виявлення замикання на землю забороняється наближатися до місця замикання на відстань, меншу 4 м у закритих і меншу 8 м у відкритих розподільних пристроях. Наближення на ближчу відстань дозволяється тільки для виконання операцій з комунікаційною апаратурою з метою усунення замикання на землю, а також за необхідності надання першої допомоги потерпілим. У таких випадках обов’язково необхідно користуватись основними і допоміжними електрозахисними засобами відповідно до вимог державного стандарту «Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту» із зміною (ГОСТ 12.1.019-79).
      2. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики (лакування, полірування, шліфування деталей тощо), повинне мати пристрій, який виключає можливість її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.29-97.
      3. Силова електропроводка, розподільна і пускова електроапаратура в цехах, де проводяться оздоблювальні роботи, складах та коморах для змащувальних мастил, фарб і лаків мають відповідати вимогам до приміщень, небезпечних в пожежному відношенні, а в приміщеннях складів для легкозаймистих рідин — вимогам до вибухонебезпечних приміщень.
      4. Під’єднання до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 та державного стандарту «Машини ручні електричні. Загальні вимоги безпеки і методи випробувань» (ГОСТ 12.2.013.0-91).
      5. Установлення трансформаторів необхідно здійснювати відповідно до вимог державного стандарту «Трансформатори силові і реактори електричні. Вимоги безпеки» із зміною (ГОСТ 12.2.007.2-75).
      6. Електроустановки мають проходити опосвідчення стану безпеки відповідно до вимог Порядку проведення опосвідчення електроустановок споживачів, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 30.12.99 № 258 (ДНАОП 0.00-8.19-98).
   3. Пожежна безпека
   4. 1. Пожежна безпека під час експлуатації, технічного обслуговування та ремонту машин і обладнання деревообробного виробництва повинна відповідати вимогам Закону України «Про пожежну безпеку», Правилам пожежної безпеки та іншим нормативним актам з пожежної безпеки.
      2. Придбані за кордоном машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, технологічне обладнання дозволяється приймати в експлуатацію лише за умови відповідності їх вимогам нормативних актів з пожежної безпеки, чинних в Україні.
   5. Охорона навколишнього середовища