Страница 13: ДБН В.2.1-10-2009. Об'єкти будівництва та промислова продукція будівельного призначення основи та фундаменти будинків і споруд основи та фундаменти споруд основні положення проектування (32374)

1. Якщо підземні води чи промислові стоки агресивні до матеріалів заглиблених конструкцій чи можуть підвищити корозійну активність ґрунтів, повинні передбачатись антикорозійні заходи згідно зі СНиП 2.03.11.
2. При проектуванні основ, фундаментів і підземних споруд нижче п’єзометричного рівня напірних підземних вод необхідно враховувати їх тиск і передбачати заходи щодо попередження прориву у котловани, спучування дна котловану і спливання споруди.

Вимоги до проектування і розрахунку гідроізоляції фундаментів

і заглиблених частин споруд

1. Проектування гідроізоляції окремо розташованих фундаментів і підземних будівельних конструкцій, що знаходяться під впливом гідростатичного напору, слід виконувати згідно з вимогами нормативних документів із питань проектування гідроізоляції.
2. Для фундаментів, будівельних підземних конструкцій, що знаходяться без впливу гідростатичного напору, необхідно передбачати гідроізоляцію протикапілярного гину по всіх поверхнях, що контактують з ґрунтом, з підняттям над поверхнею не менше ніж на 500 мм.
3. Гідроізоляцію паль слід передбачати шляхом підвищення водостійких характеристик бетону до W-4.
4. Проектування гідроізоляції фундаментів, фундаментно-підвальних частин будинків і підземних споруд, визначення вимог із забезпечення надійності, довговічності покриття необхідно виконувати з урахуванням:

• типу, конструкції споруди і її призначення;
• природних умов, властивостей ґрунтів, температурних умов, можливості нерівномірних осідань, просідань основи, мінералізації підземних вод і можливості впливу промислових стоків.

1. Для забезпечення надійності покриття від проникнення (впливу) води при сукупності силових, деформаційних, температурних впливів на покриття напруження, що допускається а доп у покритті, визначають за формулою:

адоп ^КЛапEz .(16Л)

де К3 - коефіцієнт запасу, приймається 2,0ч-2,2;

а - коефіцієнт лінійної температурної зміни гідроізоляційного покриття;

а0 - те саме для основи;

t° - температура середовища;

Ez - модуль пружності при розтягуванні.

1. Довговічність покриття повинна бути не менше ніж довговічність об’єкта, що ізолюється, при допустимих термінах капітального ремонту.
2. Для забезпечення тривалої водостійкості слід застосовувати матеріали, у яких вміст водорозчинних компонентів (емульсії, розріджені бітуми, фарби й емалі на органічних розчинниках) не повинен перевищувати 0,3 %.
3. Для забезпечення хімічної стійкості в умовах агресивної води - середовища слід застосовувати покриття з хімічно стійкими в даному середовищі наповнювачами.
4. Вибір типу гідроізоляції здійснюють у залежності від величини гідростатичного напору, тріщиностійкості конструкцій, властивостей гідроізоляції. Слід застосовувати гідроізоляцію: фарбувальну, обклеювальну, штукатурну (цементну, асфальтову гарячу чи холодну), пластмасову, металеву тощо.
5. У проектній документації повинне бути передбачене спостереження за станом водозахисту (через наглядові свердловини), підтримка необхідного рівня підземних вод, проведення поточних і капітальних ремонтів гідроізоляції та водозахисних споруд.

17 ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТУВАННЯ ЗАХОДІВ ОХОРОНИ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ ПАМ’ЯТОК

Загальні положення

1. Проектування геотехнічних і конструктивних заходів охорони об’єктів культурної спадщини (захист, збереження, утримання, консервація, реставрація), що внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (далі - пам’яток), що регламентується даними Нормами, повинно виконуватись у відповідності з Законом України "Про охорону культурної спадщини", ДБН В.3.2-1 та даними Нормами.
2. Наведені у тексті розділу терміни "культурна спадщина", "об’єкт культурної спадщини", "пам’ятка", "охорона культурної спадщини", "зона охорони пам’ятки", "консервація", "реабілітація", "реставрація" вживаються у значенні, наведеному у Законі України про охорону культурної спадщини.
3. Вимогами даного розділу слід керуватись при проведенні інженерно-геологічних, гідрогеологічних та екологічних вишукувань, обстеженні та проектуванні заходів захисту фундаментно-підвальних частин та підземних споруд - пам’яток, що відносяться до І рівня відповідальності споруд.

При проведенні таких робіт для споруд II рівня відповідальності слід керуватися вимогами розділу 11.4.

1. Проведення комплексу робіт з охорони основ та фундаментів пам’яток повинно виконуватись за спеціальною програмою.
2. Програма геотехнічних досліджень може бути самостійним документом або входити до складу комплексної програми науково-реставраційних досліджень пам’ятки, яка складається з метою розроблення проектів консервації і виконання невідкладних робіт щодо її збереження.
3. Програма комплексних досліджень технічного стану, а також проект заходів охорони основ, фундаментів споруд-пам’яток повинні бути узгоджені відповідальним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Особливості інженерних вишукувань

1. Програмою інженерних вишукувань, крім загальних вимог згідно з ДБН А.2.1-1, повинно бути передбачено:

• вивчення особливих властивостей грунтів (розмокання, капілярне підняття, тиксотропні характеристики, морозостійкість тощо) та особливостей умов території (несприятливі інженерно-геологічні процеси, гідрогеологічні умови, наявність підземних виробок, структурно-нестійких грунтів, техногенних зон тощо);
• проведення комплексного моніторингу споруд і зон охорони пам’ятки, що дозволить оперативно виявити відхилення, що виникають, і приймати рішення щодо методів захисту, збереження, реставрації;
• натурні вимірювання деформацій грунтів, фундаментів за закладеними спеціальними марками, що не порушують умов збереження та естетичного стану споруди, влаштування п’єзометричних свердловин для вивчення стану і коливань рівня підземних вод.

Стаціонарні спеціальні натурні вимірювання проводять із метою визначення змін властивостей грунтів і протікання цих процесів у часі.

1. Програмою геотехнічних досліджень пам’ятки повинні передбачатись заходи із забезпечення збереження споруди під час проведення вишукувань.

Місця розташування шурфів для досліджень стану фундаментів і основи споруди слід узгоджувати з органами охорони пам’ятки.

Розкриття шурфів слід проводити під наглядом і у присутності спеціалістів-археологів, архітекторів із числа відповідальних співробітників з охорони пам’ятки, що визначаються рішенням органів охорони пам’ятки.

Шурфи з зовнішнього боку споруди повинні бути захищені від потрапляння води, мати відвід води з поверхні прилеглої території.

Дослідження стану кладки фундаментів і підземних частин споруд слід проводити переважно неруйнівними методами. Можливість і місце відбору зразків кладки для лабораторних досліджень повинні бути узгоджені зі спеціалістами з охорони пам’ятки.

1. Роботи з інженерних вишукувань і проектування заходів захисту, збереження, реставрації пам’яток повинні проводитись при науковому супроводженні спеціалізованих науково-дослідних організацій згідно з ДБН В.3.2-1.

Принципи проектування

1. При проектуванні заходів охорони (захист, реставрація, збереження) слід ураховувати основний принцип наукової реставрації - нові матеріали за своїми фізико-хімічними властивостями повинні не завдавати шкоди, бути сумісними та найбільш наближеними до автентичних.
2. Виявлені в процесі обстежень ушкоджені ділянки кладки фундаментно-підвальної і цокольної частин, а також штукатурки цоколю, що представляють наукову цінність, підлягають реставрації. Картограма ушкоджень та методика реставрації повинні бути погоджені згідно з 17.8.
3. 3 метою уникнення замокання кладки цоколю, як найбільш розповсюдженого дефекту, що призводить до руйнування кладки і штукатурки в рівні цоколю, слід проектувати і виконувати водозахисні заходи: вертикальну гідроізоляцію з глини (глиняний замок) по всьому периметру будівлі, влаштування (або ремонт) вимощення, благоустрій території з організацією водовідведення з поверхні. Для збереження кладки застосовують її обмурування цеглою.
4. Захист фундаментів від руйнувань внаслідок замокання слід проводити поетапно: розкриття ділянок кладки фундаментів, висушування її, обкладання цегляними вертикальними стінками, улаштування глиняного замка та зворотної засипки.
5. За необхідності підсилення основи в місцях розташування культурного шару, що є археологічною цінністю, не дозволяється застосування методів хімічного закріплення грунтів (силікатизація, смолізація, цементація тощо).

ГІри виникненні порожнин в основі їх слід заповнювати піском, супіском або суглинком чи проходити палями підсилення фундаментів.

Можливість застосування паль і місця їх розташування слід узгоджувати з органами охорони пам’ятки.

1. Проект заходів охорони повинен містити розділ із забезпечення охорони пам’яток від дії негативних природних і техногенних чинників, які можуть спричинити ушкодження пам’ятки, що охороняється, і мають місце або прогнозуються на даній та (чи) прилеглій до пам’ятки території.

18 ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ (НОВЕ БУДІВНИЦТВО, РЕКОНСТРУКЦІЯ, ПОСИЛЕННЯ, ВІДНОВЛЕННЯ)

1. При проектуванні основ, фундаментів, підземних та заглиблених споруд із метою оцінки існуючої інженерно-екологічної обстановки і прогнозу її можливої зміни на території (ділянці) будівництва (реконструкції) проводять інженерні вишукування згідно з ДБН А.2.1-1 та розділом 4 цих Норм.
2. Склад і обсяг інженерно-екологічних вишукувань повинен бути достатнім для отримання інформації, необхідної для висновку щодо екологічної безпеки території при будівництві.
3. Погіршення екологічної обстановки, яке необхідно враховувати при проектуванні, може бути викликано: змінами умов забудови, гідрогеологічними процесами та технічними рішеннями об’єктів будівництва.
4. Проект повинен містити необхідні інженерні рішення для збереження, захисту або покращення екологічної обстановки на ділянці розташування будівництва і прилеглій території.

При виборі варіанта проекту необхідно враховувати ступінь вирішення екологічних проблем і фактори, що забезпечують найбільш сприятливі умови для життєдіяльності людей.

1. У проекті повинні бути передбачені заходи щодо запобігання чи захисту зони й об’єкта будівництва від негативного впливу:

- забруднених шарів грунту - очищення або видалення і переміщення на узгоджені місця захоронения;

• токсичних газів (радону) - створення бар’єрів (екранів) для затримки, влаштування підпілля, що вентилюється, для видалення і недопущення попадання в житлові приміщення,
• забруднених підземних і поверхневих вод - будівництво дамб, протифільтраційних завіс, водозахисних стін, осадочних басейнів тощо.

1. За необхідності в проекті повинні бути передбачені заходи: протикарстові, протизсувні, водозахисні, захисту від динамічних впливів, токсичних речовин, дотримання екологічної безпеки при будівництві на звалищах, техногенних відходах; вирішені питання відвалів забрудненого грунту і збереження родючого шару та зелених насаджень.
2. При розробленні проекту захисту навколишнього природного середовища слід передбачати заходи охорони земельних та водних ресурсів, атмосферного повітря, використовувати комплексний підхід при проведенні інженерної діяльності.
3. 3 метою охорони земельних ресурсів слід дотримуватись правил 'їх збереження при проектуванні будівництва.

При виборі території для нового будівництва перевагу слід віддавати земельним ділянкам, непридатним для використання в сільському господарстві (засолені, заболочені землі, ділянки, де немає родючого шару внаслідок ерозії).

На майданчиках, де є родючий шар землі, проектом повинно бути передбачено його зняття з подальшим використанням при відновленні (рекультивації) земель, озелененні тоїцо. При цьому слід ураховувати, що при довготривалому складуванні в буртах родючий шар втрачає свої якості за рахунок мінералізації органіки.

При виборі типу фундаментів слід віддавати перевагу рішенням із влаштування фундаментів без виймання грунту або зі зниженим об’ємом земляних робіт, що зменшує кількість механізмів для їх проведення.

При будівництві в районах, де великі площі земель зайняті відвалами і полігонами промислових відходів, слід використовувати ці відходи (розкривні породи, шлаки, очищені від органіки відходи будівельного виробництва , скляний бій тощо) при влаштуванні основ та фундаментів (підготовки і подушки, матеріал для втрамбування у свердловини, заповнювачі бетонів і асфальтів).

При проведенні земляних робіт для влаштування основ і фундаментів слід вживати заходів, які перешкоджають розвитку водної і вітрової ерозії, абразії і утворенню зсувів. Для цього необхідно зберігати рослинний покрив, упорядковувати скидання стоків атмосферних опадів, проводити закріплення схилів і укосів.

1. 3 метою охорони водних ресурсів у фундаментобудуванні необхідно раціонально використовувати прісну воду на виготовлення будівельних розчинів і бетону, зволоження поверхні бетону при твердінні, пропарювання бетону, проведення земляних робіт методом гідромеханізації, зволоження грунтів для їх ущільнення і укріплення.

Для раціонального використання води на будівельній ділянці слід поділити воду на господарську, питну та технічну і обмежити використання питної води у технічних та господарських цілях.

Технічну воду слід переводити на зворотне водопостачання, використовувати, де можливо, воду інших підприємств.

Для недопущення попадання у водойми стоків із будівельної площадки після миття техніки, проведення робіт з інженерної меліорації грунтів основи (силікатизація, цементація, смолізація тощо) на будовах слід влаштовувати тимчасові очисні споруди.