засобів заправки повинен бути забезпечений електричний зв’язок “наконечник приймального рукава — паливна ємність (трубопровід)” шляхом з’єднання троса наконечника із затискачем (штирем) на кінці з чистою непофарбованою поверхнею (гніздом штуцера) паливної ємності (паливопроводу);
наконечник (ки) нижньої заправки слід з’єднати з бортовим (ми) заправним (ми) штуцером (ми) ПС, попередньо забезпечивши їх електричне з’єднання шляхом включення штиря троса наконечника в приймальне гніздо бортового заправного штуцера (під час нижнього заправлення ПС);
під час заправлення за допомогою ЗА необхідно відкрити кришку гідрантної (приєднувальної) колонки і з’єднати приєднувальний гідрантний наконечник або уніфіковане швидко рознімне з’єднання з гідрантною (приєднувальною) колонкою, попередньо забезпечивши їх електричне з’єднання шляхом уключення штиря троса наконечника у приймальне гніздо колонки; після цього відкрити клапани заправних наконечників та гідрантної (приєднувальної) колонки і здійснити заправлення.
2. Для забезпечення безпеки під час заправлення ПС за допомогою стаціонарних заправних агрегатів систем централізованої заправки літаків необхідно:
забезпечити вирівнювання потенціалів між ЗА і ПС;
розмотати роздавальні рукава і під’єднати їх до бортових заправних штуцерів ПС, відкрити клапани заправних наконечників і здійснити заправлення.
Стаціонарний ЗА повинен бути обладнаний стаціонарним заземлювальним пристроєм.
3. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ (переносних або пересувних засобів заправки) повинно бути забезпечено електричне з’єднання роздавального крана (пістолета) з корпусом ПС шляхом включення штиря троса роздавального крана в бортове гніздо ПС. Знявши ковпачок роздавального крана, опустити кран у горловину паливного бака (якщо заправна горловина ПС не обладнана приймальним бортовим гніздом, необхідно доторкнутися роздавальним краном-пістолетом до обшивки ПС на відстані не ближче ніж 1,5 м від заправної горловини, після чого опустити його в горловину паливного бака), щільно притиснути кран до горловини.
4. Верхнє заправлення за допомогою переносних (пересувних)
засобів заправки повинно здійснюватися двома працівниками:
один — подає напірний рукав і постійно перебуває біля засобу заправки, забезпечуючи необхідний режим;
інший — приймає напірний рукав і з цього моменту до закінчення заправлення повинен перебувати біля горловини паливного бака ПС, контролюючи процес заправлення і запобігаючи переливу палива.
5. Під час верхнього заправлення за допомогою ПЗ необхідно застосовувати стрем’янки, передбачені для даного типу ПС. Перед початком роботи слід переконатися, що стрем’янка встановлена стійко і не може пошкодити ПС під час його осідання від навантаження паливних баків. На високо розташованих площинах ПС для запобігання падіння з висоти, необхідно застосовувати страхувальні пояси.
6. Під час заправлення ПС за схемою “з ПЗ у ПЗ” необхідно додатково:
установити другий ПЗ на відстані не менше ніж 5 м від першого, зафіксувавши його упорними колодками;
заземлити другий ПЗ, забезпечити вирівнювання потенціалів між ПЗ, під’єднати роздавальний рукав другого ПЗ до приймального штуцера першого;
уключення насоса другого ТЗ необхідно здійснювати на 3-5 хвилин пізніше, ніж першого, під’єднаного до ПС.
Подавання насосів обох ПЗ повинно бути однаковим. Необхідно уважно стежити за рівнем палива в цистерні першого ПЗ, не допускаючи переповнення або повного спорожнення його цистерни.
Під час використання для заправлення двох пар ПЗ протипожежний розрив між ними повинен бути не менше ніж 5 м.
7. Під час використання для заправлення ПС автопоїзда, що складається з одного тягача і двох цистерн, автопоїзд повинен бути обладнаний тросом вирівнювання потенціалів, що надійно з’єднує корпуси та обладнання обох цистерн у єдиний електричний ланцюг. Для заземлення автопоїзда використовується один трос.
7. Вимоги під час роботи зі спецрідинами
1. Усі спецрідини повинні витрачатися лише з тією метою, для якої вони призначені, відповідно до нормативної та технічної документації щодо їх застосування.
2. Для запобігання отруєнням і професійним захворюванням серед осіб, які працюють зі спецрідинами, відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 повинен проводитися санітарно-гігієнічний контроль на робочих місцях.
3. На робочих місцях необхідно вивішувати інструкції, плакати та попереджувальні написи про дотримання вимог безпеки під час роботи з даними речовинами.
4. Вантажо-розвантажувальні роботи, пов’язані зі спецрідинами, необхідно виконувати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76 “ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности”, ГОСТ 12.3.020-80 “ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности”.
5. Не дозволяється виконувати вантажо-розвантажувальні роботи із спецрідинами за невідповідності тари вимогам нормативної та технічної документації, несправності тари, а також за відсутності маркування і попереджувальних написів на тарі.
6. Спецрідини у крихкій, скляній упаковці необхідно переносити вдвох і лише в кошиках або спеціальних ношах, попередньо переконавшись у їх справності.
7. Допуск до застосування конкретної марки робочої рідини для авіаційних гідросистем визначається нормативною та технічною документацією з відповідної авіаційної техніки.
8. Змішувати між собою робочі рідини для гідросистем та стійок шасі ПС, дозаправляти або заправляти гідропристрої, які раніше працювали на робочій рідині іншої марки, дозволяється відповідними документами.
9. Заправлення і дозаправлення гідросистем і гідроагрегатів робочими рідинами необхідно здійснювати закритим способом з використанням спецзаправників.
10. Виробничі ділянки, на яких проводяться роботи із спецрідинами НГЖ-4у і НГЖ-5у, виготовленими на основі ефірів фосфорної кислоти, повинні бути ізольовані від інших приміщень, щоб запобігти повітрообміну між ними.
11. Виконання робіт з противодокристалізаційними рідинами в приміщенні повинно здійснюватися за умови максимальної герметизації технологічного обладнання, наявності протипожежних засобів і припливно-витяжної вентиляції для запобігання можливому контакту працюючих з парами спецрідин.
12. Приготування розчинів протильодотвірних рідин, призначених для видалення з поверхонь ПС на землі крижаних утворень, а також для профілактичної обробки поверхні ПС для захисту її від обледеніння необхідно здійснювати в спеціальній ємності або машинах, призначених для обробки ПС, і проводити при ретельному перемішуванні.
13. Обробку повітряних суден ПЛР необхідно здійснювати з максимальною обережністю після закінчення всіх інших робіт з обслуговування ПС. Авіаційний персонал під час обробки ПС повинен перебувати з підвітряного боку, щоб повітряний потік не відносив рідину, що розпилюється, у їхній бік.
14. Розпилення ПЛР необхідно виконувати в сукняному спецодязі, гумових рукавицях і непромокальному взутті, очі повинні бути захищені окулярами закритого типу. У разі випадкового потрапляння рідини на одяг необхідно перед сушінням промити облите місце водою. Після закінчення робіт із застосуванням ПЛР безпосередній виконавець робіт повинен прийняти душ.
15. Під час обробки поверхонь лобових стекол кабіни екіпажу ПС гідрофобізувальною рідиною необхідно розкривати ампули пінцетом у спеціальних ємностях з метою запобігання розлітанню уламків скла і попаданню рідини на незахищені ділянки тіла та деталі конструкції ПС.
16. Мийка ПС повинна здійснюватись на спеціальних майданчиках, обладнаних пристроями для збору відходів (змивок).
17. Готування мийних розчинів необхідно проводити суворо за рецептурою відповідно до затвердженої номенклатури з дотриманням вимог безпеки. Доставка миючих розчинів до ПС для запобігання їх розбризкування повинна здійснюватись у герметичній тарі.
18. Розфасовку препаратів, готування робочих розчинів необхідно проводити заздалегідь у спеціально відведених для цього приміщеннях. Тара для робочих розчинів повинна бути маркованою.
19. У приміщеннях, де проводяться роботи із застосуванням спецрідин, не дозволяється зберігати та приймати їжу, а також палити.
20. Скляний посуд з кислотами, лугами та іншими їдкими речовинами необхідно переносити в спеціальних металевих або дерев’яних ящиках, викладених зсередини азбестом.
21. Для перекачування і переливання спецрідин повинні використовуватися спеціальні насоси та устаткування.
Не дозволяється засмоктувати спецрідини ротом для створення ефекту сифона.
22. Для запобігання отруєнню працівники повинні дотримуватися обережності під час виконання робіт зі спиртоподібними рідинами, які повинні видаватися лише особам, які пройшли інструктаж і мають відповідний допуск до виконання таких робіт.
8. Вимоги під час проведення робіт у лабораторії ПММ
1. Усі роботи в лабораторії, пов’язані з можливістю виділення горючих і вибухонебезпечних речовин, повинні здійснюватися лише у витяжних шафах з верхнім і нижнім відсмоктуванням.
2. Нафтопродукти та інші легкозаймисті рідини, які для аналізу необхідно попередньо нагріти, повинні бути зневоднені для запобігання спіненню і розбризкуванню. Кип’ятіння та нагрівання цих рідин дозволяється лише на водяній бані або на електричній плиті закритого типу.
Не дозволяється нагрівати легкозаймисті рідини на вогні та на відкритих електроплитах.
3. Усі аналізи в лабораторіях ПММ повинні проводитися за допомогою стандартного, справного та перевіреного обладнання і приладів.
4. Проби ПММ слід відбирати в денний час, а в разі відбору проб у темний час доби необхідно застосовувати акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні. Під час відбору проб не дозволяється заглядати в посудину, у яку відбираються легкозаймисті та вибухонебезпечні речовини.
5. Під час відбору проб вручну необхідно вжити заходів, щоб запобігти вдиханню парів нафтопродуктів і попаданню їх на тіло та одяг.
6. Ємності зі зразками відібраних проб слід герметично закривати кришками або пробками, які не розчиняються нафтопродуктами або легкозаймистими рідинами.
Тару не дозволяється повністю заповнювати, щоб уникнути розриву або деформації тари від надлишкового внутрішнього тиску та розливу вмісту.
7. Переносні пробовідбірники (металеві посудини або скляні пляшки в металевому каркасі) повинні герметично закриватися кришками або пробками, щоб запобігти випаровуванню вологи і летких фракцій.
8. Горловини пляшок, кришки банок слід обгортати поліетиленовою плівкою, щільно папером і обв’язувати мотузкою. Проби повинні зберігатися в окремій залізній шафі в кількості, необхідній для роботи.
9. Роботи, пов’язані з нагріванням легкозаймистих рідин, а також роботи із застосуванням відкритого вогню повинні проводитися лише за умови наявності в робочому приміщенні лабораторії не менше двох осіб, — щоб другий, у разі потреби, міг надати необхідну допомогу.
10. Увесь посуд з пробками повинен мати етикетки, на яких зазначають назву проби, дату, час і місце її відбору, прізвище працівника, який відбирав пробу.
11. Лабораторний посуд з-під легкозаймистих і горючих рідин необхідно мити у спеціально відведених з цією метою місцях.
VI. Вимоги безпеки під час очищення резервуарів
1. Роботи з очищення резервуарів здійснюються лише у світлий час доби.
Не дозволяється виконання робіт під час грози.
2. Роботи всередині резервуара повинні проводитись бригадою у складі не менше трьох осіб — безпосередній виконавець робіт усередині резервуара і двоє працівників (наглядачів), один з яких є керівником робіт.
3. Для виконання робіт усередині резервуара працівник повинен бути забезпечений спеціальним одягом, спеціальним взуттям, шланговим протигазом, запобіжним поясом із хрестоподібними лямками і страхувальним канатом.
Кріплення страхувального каната до запобіжного пояса повинно здійснюватися лише за допомогою карабіна, що дає змогу швидкого приєднання і від’єднання каната.
Справність запобіжного пояса повинна бути перевірена працівником і керівником робіт кожен раз перед його застосуванням шляхом зовнішнього огляду.
Не дозволяється знімати спецодяг і запобіжний пояс на протязі всього робочого часу.
4. Другий працівник (наглядач), одягнений у відповідний спецодяг, споряджений запобіжним поясом із страхувальним канатом і шланговим протигазом, повинен перебувати біля горловини резервуара з навітряного боку, тримаючи прикріплений страхувальний канат у руках, і весь час спостерігати за працівником усередині та за сигналами, які той подає, і виконувати їх.
Під час очищення резервуара працівник, який перебуває біля горловини, не повинен відлучатися, доки в резервуарі перебуває працівник.
5. Третій працівник (відповідальний за безпеку очищення)
також повинен перебувати увесь час у безпосередній близькості від резервуара, у якому провадяться роботи, контролювати дії бригади та в разі необхідності припинити виконання робіт і бути готовим надати необхідну допомогу.
6. Спуск (вихід) в резервуар повинен здійснюватись за допомогою драбини. За відсутності в резервуарі постійної драбини слід застосовувати дерев’яну неоковану драбину, щоб уникнути іскроутворення.
7. Під час роботи у резервуарі необхідно користуватися інструментом, що унеможливлює іскроутворення.
8. Під час спускання в резервуар і виходу з нього працівник не повинен тримати в руках будь-які предмети.
Необхідні для роботи інструменти, ліхтар і матеріали повинні спускатися усередину резервуара в контейнері, виготовленому з матеріалу, який не утворює іскор, особою, яка перебуває нагорі (у горловини).
9. Для освітлення резервуара дозволяється користуватися лише акумуляторними ліхтарями у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 12 В, умикання і вимикання яких здійснюється поза резервуаром.
