1. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного світлового потоку на робочу поверхню машини передбачається місцеве освітлення стаціонарними світильниками.
    1. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів під час огляду і ремонту в обладнанні передбачаються спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки напругою не вище 42 В для підключення переносних ламп із захисними ковпаками.
    2. Для місцевого освітлення, крім розрядних джерел світла, рекомендується використовувати лампи розжарювання з напругою не вище 42 В, у тому числі галогенові, та проводити вибір джерел світла відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006.
    3. Для місцевого освітлення робочих місць слід використовувати світильники з непрозорими відбивачами. Світильники повинні розташовуватися так, щоб їх елементи, які світяться, не потрапляли в поле зору працівника на освітленому робочому місці та інших робочих місцях.
    4. Світильники штучного освітлення у цехах, де проводяться процеси рідинної обробки, встановлюються у герметичній арматурі відповідно до вимог чинного законодавства.
    5. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень повинен проводитись залежно від класу вибухопожежонебезпеки згідно з чинним законодавством.
    6. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.120-83 “ССБТ. Средства коллективной защиты от ионизирующих излучений. Общие технические требования”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 31 січня 1983 року № 516 (далі - ГОСТ 12.4.120-83), ГОСТ 12.4.123-83 “ССБТ. Средства коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 січня 1983 року № 428 (далі - ГОСТ 12.4.123-83), та Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).
    7. Ремонт і нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп, запобіжників, рубильників та іншої апаратури здійснюються відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 06 жовтня 1997 року №257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).
    8. Очищення світильників та арматури здійснюється тільки після вимкнення напруги електричної мережі та їх охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі підлягають заміні).

Під час виконання цієї роботи слід використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані драбини.

  1. Очищення від забруднення віконного скла та ліхтарів виробничих приміщень здійснюється не менше двох разів на рік (або залежно від забруднення).
    1. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ, снігопад) територія підприємства, місця руху людей та руху транспортних засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця освітлюються відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006. Освітлення повинно бути виконано відповідно до вимог. ДБН В.2.5-28:2006
    2. Роботодавець призначає наказом відповідальних працівників за утримання й експлуатацію освітлювальних приладів та забезпечує проведення контролю освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.
  2. Вентиляція і опалення
    1. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного повітрообміну, температури та стану повітряного середовища відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005-88 “ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 29 вересня 1988 року № 3388 (далі - ГОСТ 12.1.005-88), Державних санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99), та НАПБ А.01.001-2004. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному технічному випробуванню відповідно до затверджених графіків.
    2. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2 класів небезпеки), відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 “ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 березня 1976 року № 579, або їх кількість не перевищує допустимих концентрацій, а в повітрі відсутні різко виражені неприємні запахи цих речовин.
    3. Виробничі процеси, під час виконання яких утворюються пил (розкрійні машини) або виділення шкідливих газоподібних речовин, а також променевого і конвекційного теплоутворення (прасувальні установки, преси та відпарювачі), повинні проводитися у приміщеннях, обладнаних припливно- витяжною вентиляцією та місцевими відсмоктувачами.
    4. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки більшу кількість споживачів, ніж це передбачається проектом.
    5. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень періодично перевіряється відповідно до затверджених роботодавцем графіків.
    6. У разі зміни технологічного процесу та розташування виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (в цеху), вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму роботи.
    7. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43 ° С згідно з ДСТУ EN 13202-2002 “Ергономіка теплового середовища. Температури гарячих поверхонь, доступних для дотику. Посібник з установлення граничних значень температур поверхонь в стандартах на продукцію з використання EN 563”, затвердженого наказом Держстандарту України від 31 березня 2004 року № 60 (далі - ДСТУ EN 13202-2002).
    8. Роботодавець призначає наказом відповідальних працівників за утримання й експлуатацію вентиляційних та опалювальних приладів.
  3. Водопостачання і каналізація
    1. Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж здійснюється відповідно до вимог Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 року за № 403/6691, та ДСТУ Б А.3.2-14:2011 “Система стандартів безпеки праці. Експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мереж. Загальні вимоги безпеки”, затвердженого наказом Мінрегіону України від 29 грудня 2011 року № 404 (далі - ДСТУ Б А.3.2-14:2011).
    2. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і водостоків та експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинні відповідати вимогам ДСТУ Б А.3.2-14:2011.
    3. Кожний суб’єкт господарювання забезпечує подачу води для:

санітарно-гігієнічних потреб;

виробничо-технічних потреб;

потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.

  1. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не дозволяється.
    1. Для забезпечення працівників питною водою потрібно встановлювати водопровідні колонки з фонтанчиками з корозійно стійких матеріалів або сатураторні установки газованої води, кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною водою в дрібній розфасовці.
    2. Питна вода повинна відповідати вимогам Державних санітарних норм та правил “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01 липня 2010 року за № 452/17747.
    3. Вода для душових, умивальників, охолодження повітря в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.
    4. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених стічних вод повинні мати крани для відбору проб.
  2. Електроустановки і електросилове обладнання
    1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і підстанцій та електричних мереж проводиться з дотриманням вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України від 09 січня 1998 року, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), ГОСТ 12.1.045-84 “ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на робочих местах и требования к проведению контроля”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 17 вересня 1984 року № 3236, ГОСТ 12.2.007.1-75 “ССБТ. Машины электрические вращающиеся. Требования безопасности”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 10 вересня 1975 року № 2368, ДСН 3.3.6.096-02, експлуатаційної документації та цих Правил.
    2. Улаштування та експлуатація внутрішніх мереж електроустановок і установок електричного освітлення в приміщеннях повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97.
    3. Електропроводка та арматура силової та освітлювальної мережі у виробничих приміщеннях надійно ізолюються і захищаються від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004.
    4. Використання електрозахисних засобів під час виконання робіт у технологічних процесах, пов’язаних з обслуговуванням електроустановок, потрібно здійснювати відповідно до чинного законодавства.
    5. Електрообладнання повинне мати надійне захисне заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 “ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 15 травня 1981 року № 2404 (далі -

ГОСТ 12.1.030-81), та бути захищеним від потрапляння пилу, вологи.

  1. Стан ізоляції та надійність заземлення щороку та після капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними приладами та складати протокол або акт про відповідність стану ізоляції та заземлення.
    1. Електроприлади й електрообладнання, установлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або несправності заземлення електричні установки слід негайно вимкнути і вжити заходів щодо відновлення заземлення.
    2. Обладнання, під час роботи якого можливе утворення статичної електрики, повинно мати пристрій, який унеможливлює її накопичення. Захист від статичної електрики необхідно проводити відповідно до вимог ГОСТ 12.4.124-83 “ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 27 січня 1983 року № 428.
    3. Увімкнення до електричної мережі ручних переносних інструментів необхідно здійснювати відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.2.013.0-91( МЭК 745-1-85) “ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности и методы испытаний”, затвердженого постановою Держстандатру СРСР від 27 листопада 1991 року № 1563.
    4. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин, затверджених наказом Держгірпромнагляду України від 26 березня 2010 року № 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 293/17588.
    5. Очищення електрообладнання від пилу необхідно здійснювати за графіком, але не рідше одного разу на місяць, а в запилених приміщеннях - щотижня відповідно до вимог НПАОП 40.1-1.21.98 та НАПБ А.01.001-2004.
    6. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути захищені від потрапляння блискавки та вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 “Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд”, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 27 червня 2008 року № 269.
    7. Роботодавець призначає наказом відповідальних осіб за утримання та експлуатацію електроустановок та електрообладнання.
  2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
    1. Під час виконання технологічних процесів у швейному виробництві необхідно брати до уваги небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть впливати на працівників, відповідно до вимог ГОСТ 12.0.003-74 “ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация”, затвердженого постановою Держстандарту СРСР від 18 листопада 1974 року № 2551.
    2. Рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів мають відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88, ГОСТ12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83, ДсанПіН 3.3.6.096-2002, Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39 (далі - ДСН 3.3.6.039-99), Державних санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37, ДСН 3.3.6.042-99, ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 “Вибрационная безопасность. Общие требования”, затвердженого постановою Дерспоживстандарту України від 11 листопада 2008 року № 322 (далі - ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008), “Санитарных норм ультрафиолетового излучения в производственных помещениях”, затверджених наказом головного державного санітарного лікаря СРСР від 23 лютого1988 року № 4557-88 (СН 4557-88)
    3. Виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатація машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що використовуються у технологічному процесі швейного виробництва, здійснюються на підставі дозволу або декларації відповідно до вимог Порядку видачі дозволів на

виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107.