Роботи з очищення оформляються актом із зазначенням початку виконання робіт, часу зняття і постановки пломб, переліку виконаних робіт, включаючи дезінфекцію. Очищення і фарбування внутрішніх поверхонь резервуарів водопостачання виконуються групою із 3-х працівників, один з яких виконує роботи в резервуарі, а два працівники — зовні (один з них повинен бути одягненим у засоби індивідуального захисту на випадок надання допомоги працівнику всередині резервуара).

  1. Очищати резервуари дозволяється тільки в спецодязі і гумових чоботях, які повинні бути продезінфіковані. Після виходу з резервуара спецодяг знімають і зберігають у спеціальних шафах до наступного використання.
    1. У разі фарбування внутрішніх поверхонь закритих резервуарів необхідно забезпечити подання в резервуар припливного повітря і забезпечити кожного працівника рятувальним поясом з мотузкою.

Працівникам, які виконують роботу усередині резервуара, необхідно робити перерви на 10-15 хв. щогодини з виходом назовні.

  1. Під час фарбування внутрішніх поверхонь баків водонапірних башт від отруєння парами застосовують шланговий протигаз. У разі фарбування гідроакумуляторів, суцільнометалевих веж, веж-колон, цистерн і інших закритих резервуарів необхідно дотримуватись особливої обережності.
    1. Вимоги безпеки під час експлуатації споруд з механічного очищення

стічних вод

  1. Приміщення з механічного очищення стічних вод повинні бути обладнані механічною припливно-витяжною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Свіже повітря підводиться у верхню зону приміщення, а забруднене відсмоктується з підлоги приміщення решіток.
    1. Ремонтні роботи із застосуванням зварювання дозволяється проводити після ретельної вентиляції приміщень і проведення аналізів проб повітря на відсутність вибухонебезпечних газів.

Зварювальні роботи проводяться на зварювальних постах, а у разі виконання робіт на спорудах — із спеціально оформленим допуском до вогневих (електрозварювальних) робіт відповідно до ДНАОП 0.00-5.12-01 Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732.

  1. Приміщення резервуара і решіток каналізаційної насосної станції відокремлюють від машинного приміщення глухою стіною, яка не пропускає газ. Підлогу приміщення решіток щодня обмивають водою із шлангів з наконечниками.
    1. Водопровідну воду підводять до насосного устатковання для ущільнення й охолодження сальників, промивання ущільнювальних кілець, для подання води в дробарки, для миття грабельних приміщень тощо з розривом струменя.
      1. Для очищення глибоко розміщених нерухомих решіток у каналі або колодязі діаметром більше 1,5 м на висоті 1 м від поверхні води влаштовують додатковий майданчик або надійно укріплену драбину. Роботи виконуються відповідно до вимог пунктів 8.2.5
  2. 8.2.16, 8.2.17 цих Правил.
    1. Для монтажу і ремонту решіток та дробарок передбачають установку вантажопідіймальних механізмів.
      1. Завантажувальний отвір дробарок обладнують запобіжними пристроями проти викидання відходів.
      2. Робочі проходи навколо піскоуловлювачів влаштовують з огородженнями, що дозволяють зручно і безпечно перекривати шибери й очищати камери від піску.
      3. Для безпечної роботи працівників проходи біля відстійників обгороджують.
      4. Лотки, що підводять воду до відстійників, повинні мати рівні поверхні, щоб у них не затримувалися відходи.
      5. Видалення підсушеного осаду з мулових площадок повинне бути механізоване.
      6. Монтаж вакуум-фільтрів і барабанних сіток виконують із захисними огородженнями відповідно до правил та інструкцій з експлуатації на ці установки.
      7. Для усунення небезпеки вибуху й отруєння персоналу у разі попадання в насосну станцію вибухонебезпечних і шкідливих газів, парів і рідин вживають заходів, викладених у пункті 4.7 цих Правил.
      8. Решітки очищають тільки граблями. У разі механічного очищення решіток відходи, що залишилися на граблях, скидають у спеціально призначену для цієї мети тару. Граблі очищають від ганчірок у захисних рукавичках або рукавицях, дотримуючись заходів безпеки.
      9. Не дозволяється зберігати відходи у приміщенні решіток. Після ручного очищення решіток і у разі відсутності дробарок відходи негайно видаляють. Не дозволяється зберігання відходів поза приміщенням у закритій тарі більше доби. Влітку відходи з решіток посипають хлорним вапном або інсектицидами (хлорофос тощо).
      10. Сміття з майданчика решіток піднімають з допомогою блока, лебідки або інших пристроїв. Підняте наверх сміття складають в улаштований для цього сміттєзбірник.
      11. Піскоуловлювачі в міру нагромадження осаду очищають вручну бригадою в складі не менше двох чоловік. Осад з піскоуловлювачів вивозять на майданчики для піску. У разі відсутності таких майданчиків осад знешкоджують хлорним вапном. Не дозволяється застосування осаду з піскоуловлювачів для підсипання і планування ділянок очисних споруд.
    2. Вимоги безпеки під час експлуатації споруд з біологічного очищення

стічних вод

  1. Штучні споруди на фільтрувально-зрошувальній мережі (шлюзи-регулятори, шлюзи-випуски, перепади, швидкотоки і дюкери) повинні мати зручні підходи і огорожу, що забезпечують безпечну роботу обслуговувального персоналу.
    1. Канали, якими подають стічну воду з активним мулом, а також канали, якими відводять очищену воду, якщо їх ширина до 0,8 м, закривають знімними дерев’яними чи бетонними щитами.

На каналах шириною 0,8 м і більше, а також на відкритих дренажних каналах глибиною 1 м і більше для переходу влаштовують містки шириною не менше 0,7 м із поручнями висотою не менше 1 м.

  1. Для обігрівання працівників, які обслуговують поля фільтрації і зрошення, та для зберігання необхідного інструменту на території полів влаштовують утеплені приміщення.
    1. Приміщення, де встановлені біофільтри, облаштовуються механічною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.0591.
      1. В аерофільтрах на вхідних отворах вентиляторів установлюють сітки або решітки.
      2. На всіх засувках повітропроводу повинні бути нанесені номери відповідно до схеми, вивішеної у машинному приміщенні, а також показники напрямку руху повітря і системи відкривання.

Уздовж усього повітропроводу встановлюють вентилі для приєднання до них манометра для перевірки тиску.

  1. Розподільчу мережу каналів, огороджувальні валики, дороги, мости й інші споруди полів фільтрації і зрошення утримують у чистоті, оглядають не рідше одного разу на тиждень і вчасно ремонтують.
    1. Чергові працівники полів фільтрації і зрошення для роботи в нічний час забезпечуються акумуляторними чи іншими ліхтарями.
      1. Фільтросні пластинки аеротенків очищають протиранням металевими щітками з розчином 15-30% соляної кислоти. Готують розчин соляної кислоти і обробляють пластинки під механічною вентиляційною витяжкою з бічним стоком. Працівники забезпечуються спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до НПАОП 5.1.11-3.01 -04.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС УЛАШТУВАННЯ ХЛОРАТОРНИХ ТА АМОНІЗАЦІЙНИХ ПРИМІЩЕНЬ І ЕКСПЛУАТАЦІЇ УСТАНОВОК

  1. Хлораторні установки розміщуються в окремому ізольованому приміщенні, яке повинно мати два виходи: один безпосередньо назовні, інший через тамбур у приміщення. У хлораторній установці в окремому приміщенні дозволяється зберігати тридобовий запас хлору.
  2. У хлораторному приміщенні (далі — хлораторна) повинна бути припливно- витяжна механічна вентиляція з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Забір повітря для витяжки робиться з підлоги у вентиляційну трубу, верхній кінець якої повинен бути на 2 м вище найвищої будівлі в радіусі 50 м.

Вентиляційні канали хлораторної установки не повинні з’єднуватися з вентиляційною системою інших приміщень. Освітлення хлораторної виконується згідно з нормами і правилами та відповідно до ПУЕ.

  1. Перед входом у хлораторну споруджують приміщення, у якому розміщують шафи для спецодягу і протигазів, а вхід у приміщення захищається тамбуром. Пристрої для вмикання вентиляції і освітлення розміщують поза приміщенням хлораторної з обов’язковою установкою світлових точок у тамбурі і зовні. Місця проходу труб і каналів через стіни і стелю хлораторної ретельно зашпаровують і герметизують.

Не дозволяється прокладати хлоропроводи в каналах і в тісних місцях. Двері з тамбура в хлораторну повинні мати оглядове загерметизоване вікно.

  1. Експлуатаційний запас хлорного вапна зберігають у дерев’яних бочках. Комори для хлорного вапна можуть бути розміщені при хлораторній в ізольованому приміщенні, що має, крім внутрішніх дверей між коморою і хлораторною, самостійний вихід безпосередньо назовні. Комору обладнують механічною вентиляцією і штучним освітленням, роблять вікна. Скло вікон комори фарбують білою фарбою. Стіни приміщень повинні бути газонепроникні та з негорючого матеріалу.
  2. Установку для амонізації води розташовують в окремому приміщенні, ізольованому від хлораторної. Приміщення обладнують механічною вентиляцією з кратністю обміну повітря згідно з розрахунком відповідно до СНиП 2.04.05-91. Оскільки аміак легший від повітря, витяжні отвори розташовують під стелею.
  3. Хлораторні і амонізаційні установки обслуговуються кваліфікованими працівниками, що мають відповідне посвідчення; вони повинні бути навчені поводженню з захисними засобами, методам усунення витоків хлору й аміаку і таким роботам, як установка хлораторної апаратури і заміна балонів.
  4. За кожною хлораторною і амонізаційною установками, де застосовуються і зберігаються рідкий хлор і аміак, здійснюються такі заходи:

а) наказом по структурному підрозділу — дистанції цивільних споруд і водопостачання призначається працівник, відповідальний за експлуатацію хлораторної і амонізаційної установок і приміщень, балонів і бочок відповідно до СПП СДЯВ, ДНАОП 0.00-1.07-94 і цих Правил;

б) розробляються і вивішуються відповідно до СПП СДЯВ і цих Правил інструкція з охорони праці при обслуговуванні хлораторних і амонізаційних установок, інструкція з пожежної безпеки, а також вказівки з усунення можливих аварій із хлором і аміаком відносно до місцевих умов;

в) розробляються і затверджуються службою монтажно-будівельних робіт і цивільних споруд залізниці графіки планової перевірки технічного стану складів для зберігання хлору та амонізаційних складів, хлораторних, амонізаційних приміщень і установок, захисних засобів і заходів щодо підвищення ступеня безпеки, що проводяться у встановлені графіками терміни із записом у журнал: представником служби монтажно- будівельних робіт і цивільних споруд залізниці — один раз на квартал; відповідальним працівником дистанції цивільних споруд і водопостачання — один раз на місяць;

г)розробляються графіки і відповідно до них виконується планово- попереджувальний ремонт хлораторного та амонізаційного устатковання;

ґ) усе хлораторне та амонізаційне устатковання, балони і бочки з рідким хлором і аміаком регулярно піддають ретельному технічному огляду.

  1. У амонізаційному приміщенні (далі — амонізаційна) і хлораторній на кожного робітника повинно бути по одному справному підігнаному фільтруючому протигазу з коробкою марки В і КД, які застосовуються у разі:

а) наявності хлору (протигаз з коробкою В) або аміаку (протигаз з коробкою КД) у цих приміщеннях;

б) перевірки балонів;

в) відкручування туго загвинчених ковпаків на балонах;

г) зняття маховичків із крана;

ґ) відгвинчування гайки з трубкою від використаних балонів;

д) введення в експлуатацію нових балонів, наповнених газом.

Протигази з коробками В або КД застосовуються також в інших випадках у разі витоку газу.

Робота в протигазах, перевірка їхньої захисної дії і зберігання виконуються відповідно до заводських інструкцій, що додаються до кожного типу протигазів.

У разі нестачі кисню в повітрі і великій концентрації шкідливих газів, які відчуваються через протигаз, застосовують шлангові ізолюючі протигази або апарати на стисненому повітрі.

  1. Засоби захисту загального користування зберігають у тамбурі біля входу в хлораторну в опломбованому ящику. Засоби індивідуального захисту зберігають в особистих шафах. Ці засоби закріплюються за працівниками і систематично перевіряються на справність.
  2. Перед входом у хлораторну або амонізаційну чергові працівники повинні ввімкнути вентиляцію і переконатися у відсутності газу. При цьому працівники повинні мати при собі протигаз з коробкою марки В, КД або ізолюючий протигаз чи апарат на стисненому повітрі.

Для виявлення наявності хлору і аміаку у повітрі хлораторну та амонізаційну обладнують газоаналізаторами.

  1. Для підіймання і розвантаження хлорного вапна застосовують засоби малої механізації. Готують розчин хлорного вапна механічною мішалкою. У разі транспортування хлорного вапна працівники повинні забезпечуватися спецодягом, рукавицями, захисними окулярами і респіраторами. Відважують хлорне вапно і готують з нього вапняний розчин у протигазі.
  2. Дозволяється збільшувати використання хлору з балонів за рахунок застосування спеціальних водяних сорочок, що обігріваються проточною водою з температурою від 7° C до 16° C, а при організованому автоматичному контролі — підігрітою водою до температури 40° C.
  3. Біля хлораторної і складу, де зберігається рідкий хлор, на відстані 10 м від них споруджують колодязь глибиною 2 м і заповнюють його вапняним розчином для занурення аварійних балонів, а також установлюють гідропульти з антихлором (гіпосульфіт натрію NaHSO3) для розбризкування його у разі потреби. Запас реагентів розміщується в сухому місці в кількості 50-100 кг.
  4. У разі витоку газу з балона на нього надівають аварійний футляр або занурюють балон у ванну з 10-процентним розчином гіпосульфіту натрію або вапна.