12.2.8. Конструкція систем продувки азотних чи аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів в приміщення.
12.2.9. Цехова інструкція з безпечного застосування азоту чи аргону повинна передбачати порядок дій при первинному, або після ремонту, заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
12.2.10. Крім загальноцехової схеми азото- і аргонопроводів повинні бути схеми азото- і аргонопостачання кожної дільниці і агрегату. Позначені схеми повинні бути на робочих місцях обслуговуючого персоналу.
12.2.11. На кожному підприємстві повинен бути складений перелік приміщень з технологічним устаткуванням, де концентрація кисню за обсяговою часткою може бути менше 19% (в аварійній ситуації) із зазначенням видів і періодичності контролю, а також заходів щодо нормалізації складу повітря.
Перелік цих місць повинен бути затверджений головним інженером підприємства.
Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки у відповідності до вимог міждержавного стандарту ГОСТ 12.4.026-76.
12.2.12. Приміщення та місця, де можливо зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути забезпечені стаціонарними або переносними газоаналізаторами.
12.2.13. Прокладка трубопроводів газоподібного аргону в землі чи в траншеях і приямках не допускається.
12.2.14. Не допускається використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, не передбачених проектом (обдув одягу, устаткування, тощо).
12.2.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори або мати сигнальні смуги відповідно до міждержавного стандарту ГОСТ 14202-69.
12.2.16. Трубопроводи азоту чи аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбачених проектом.
12.2.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, встановлені зовні будівель споживачів, повинні розташовуватися біля стін, що не мають отворів на відстані 1 м від габаритів посудини.
Віконні отвори на відстані 6 м в кожний бік і на 3 м вверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Визначені вимоги не поширюються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни будівлі більше ніж на 9 м.
12.2.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісячно. Перевірку щільності газопроводів і арматури необхідно здійснювати обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора проводити контроль за концентрацією кисню в приміщенні.
12.2.19. На устаткування об'єктів споживання азоту і аргону повинні бути оформлені формуляри або паспорти, відповідаючі вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 2.601-68 і СТ СЭВ 1798-79.
12.2.20. Трубопровід азоту або аргону може бути включений до роботи при наявності таких документів:
паспорту трубопроводу;
актів випробувань;
паспортів арматури;
актів випробувань трубопроводів на щільність і міцність;
актів прийомки КВП і А;
сертифікатів на матеріали труб;
сертифікатів на зварювальні матеріали;
списку зварників, що брали участь в зварюванні трубопроводу з указанням номерів посвідчень і клейм;
схеми трубопроводів;
інструкції з безпечного застосування азоту чи аргону.
12.2.21. При виявленні витоку газу або розриву трубопроводу необхідно обгородити небезпечну зону, вивести з неї людей, вимкнути пошкоджену ділянку трубопроводу і після цього усунути витік.
12.2.22. Посудини, трубопроводи, арматура і прилади, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
12.2.23. Газозапірна арматура повинна бути розміщена у шафи з дверцятами, що замикаються.
12.2.24. На арматурі і шафах повинні бути прикріплені плакати і зроблені написи: "Аргон — небезпечно!", "Азот — небезпечно!"
12.2.25. Експлуатація системи азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не допускається.
12.2.26. Не допускається усунення пропусків в фланцевих з'єднаннях при тиску в трубопроводі вище атмосферного.
12.2.27. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шлангу не допускається.
12.2.28. При з'єднанні трубопроводу з робочим агрегатом, механізмом, приладом за допомогою гнучкого шлангу необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск в шлангу більше чи рівний максимально допустимому тиску в трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсікаюча арматура.
12.2.29. В закриті приміщення, де встановлено устаткування, споживаюче азот чи аргон, при відсутності приладів контролю середовища, дозволяється заходити тільки при роботі вентилятора після закінчення часу, що дозволяє провести триразовий обмін повітря. Поряд з кнопкою повинна бути встановлена табличка з позначенням часу, протягом якого здійснюється триразовий обмін повітря.
12.2.30. Кнопка вмикання вентилятора повинна бути встановлена перед входом в приміщення, де можливий витік азоту або аргону.
12.2.31. Трубопроводи азоту і аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін в технологічну схему і конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в суворій відповідності до вимог, що вказані в проекті.
12.2.32. Виведення устаткування, що споживає азот чи аргон, і трубопроводів цих газів в ремонт і прийомка з ремонту повинні оформлятися актом.
12.2.33. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де встановлені об'єкти, що споживають азот і аргон, повинні проводитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на вміст кисню. Аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, в цехах кисневого виробництва — цехові лабораторії.
Починати роботу дозволяється тільки при вмісті кисню в повітрі, що аналізують, в межах 19-23%.
12.2.34. Дільниця трубопроводу або агрегат, що ремонтуються, повинні бути вимкнені від системи, тиск знижений до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати: "Не вмикати! Працюють люди!"
12.2.35. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати вміст кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на вміст кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту і наводиться у наряді-допуску.
12.2.36. При вмісті кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а ремонтний персонал відведено в безпечну зону.
12.2.37. При встановленні і знятті заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором із звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 21%, або нижче 19%.
13. ВЛАШТУВАННЯ І ОБСЛУГОВУВАННЯ МАРТЕНІВСЬКИХТА ДВОВАННИХ СТАЛЕПЛАВИЛЬНИХ ПЕЧЕЙ.
13.1. Стаціонарні і хитні печі.
13.1.1. Для огляду та ремонту верхньої частини печі, а також прибирання пилу з неї, на конструкціях, розташованих над склепінням і головками печі, повинні бути влаштовані стаціонарні майданчики.
Ходіння по склепінню або арматурі печі забороняється.
13.1.2. В цехах, що реконструюються, задній робочий майданчик печі, що реконструюється, повинен мати ширину не менше 2 м і бути огороджений поручнями. На дільниці печі поручні повинні бути на всю висоту зашиті залізними листами. При цьому огородження випускного жолоба повинне виконуватися знімним чи розсувним.
При відсутності чи несправному стані стаціонарних або знімних огороджень майданчиків для обслуговування сталевипускного отвору та інших елементів робота печі забороняється.
13.1.3. На нових, діючих та реконструйованих печах зі знімними випускними жолобами отвори в робочому майданчику, що утворюються після зняття жолобів, повинні перекриватися.
13.1.4. Для захисту від тепловипромінювання задня стінка печі повинна бути екранованою.
На задньому майданчику робочі місця біля випускного жолоба повинні бути обладнані пристроями для повітряного душування надвірним повітрям.
13.1.5. Печі повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують видаляння та уловлювання газів і пилу до гранично допустимих концентрацій перед викидом в атмосферу.
13.1.5. Знаходження людей між сталевипускними жолобами двованних сталеплавильних печей допускається тільки з дозволу майстра печей. Сталевипускний жолоб повинен зніматися спеціальною траверсою, зачеплення якої повинне виключати знаходження робітника з боку сусідньої ванни.
13.1.7. Розміщення під робочим майданчиком підсобних пристроїв (майстерень, сушарень, тощо) допускається тільки в холостих прольотах за умов провітрювання місць розташування цих пристроїв.
13.1.8. Задній майданчик хитної печі повинен бути огороджений поручнями висотою не менше 1,2 м. Збоку печі майданчик повинен бути огороджений бортом із товстолистової сталі висотою не менше 0,4 м.
У випускного жолоба поручневе огородження повинне бути розсувного типу.
Отвір в робочому майданчику, що утворюється після зняття жолоба, повинен огороджуватися розсувними поручнями або бар'єром із ланцюга.
Зазор між робочим майданчиком та майданчиком, прикріпленим до печі, повинен бути не більше 150 мм.
13.1.8. Зазори між головками і корпусом хитної печі повинні бути не більше 50 мм.
Видаляння шлаку, що стікає у щілину, повинне бути механізоване.
13.1.10. Привод механізму нахилу печі повинен бути забезпечений двома електродвигунами, один з яких — резервний. Живлення електродвигунів повинне здійснюватися не менше, як від двох самостійних джерел.
13.1.11. Механізм нахилу печі повинен мати обмежувачі, що зупиняють нахил печі при досягненні встановлених технологічною інструкцією крайніх положень.
13.1.12. Керування механізмами нахилу печі повинне бути розташоване в безпечному місці. Для забезпечення видимості операцій, пов'язаних з нахилом печі, пульти керування повинні бути встановлені з її переднього і заднього боків.
13.1.13. В пічному прольоті повинні бути влаштовані місця відпочинку для працюючих з нормалізованим мікрокліматом.
13.2. Кришки і рами завалочних вікон
13.2.1. Механізми підйому кришок повинні мати обмежувачі підйому. Місце керування механізмами підйому повинне знаходитись збоку від завалочного вікна.
13.2.2. Конструкція кришок повинна забезпечувати щільне прилягання їх до рам завалочних вікон.
13.2.3. Для запобігання падіння кришки у випадку обриву ланцюга механізму підйому повинні застосовуватися спеціальні пристрої.
13.2.4. Кришки завалочних вікон повинні безперервно охолоджуватися.
При охолоджуванні кришок водою в конструкції їх повинна бути передбачена можливість вільного виходу пари.
13.2.5. Прогорілі кришки чи рами завалочних вікон, а також кришки, що мають спрацьовану футеровку, повинні бути замінені. Заміна їх повинна здійснюватися при скороченій подачі газу і повітря в піч згідно інструкції підприємства.
Заливка чавуну в піч при прогорілих кришці чи рамі завалочного вікна забороняється.
13.2.6. Ремонт охолоджуючих пристроїв кришок завалочних вікон і механізмів підйому їх повинен здійснюватися у відповідності до вимог биркової системи. Перед початком ремонту пускові пристрої механізмів підйому кришок повинні бути обезструмлені і на них вивішений плакат: "Не вмикати, працюють люди!"
13.2.7. По закінченні заливки чавуну в піч і до кінця плавлення шихти здійснювати заміну кришок, рам, а також інші роботи, пов'язані із знаходженням людей на верхній частині печі і поблизу завалочних вікон забороняється. Для ремонту і футеровки кришок повинні бути виділені спеціальні місця, що обслуговуються вантажопідіймальним краном.
13.2.8. Влаштування елементів і спряжених частин мартенівської печі (рами та кришки завалочних вікон, перекидні пристрої, головка і ванна хитної печі, тощо) повинне виключати вибиття газів.
13.3. Головка печей, регенератори і шлаковики
13.3.1. Стіни головки печі і вертикальних каналів, лежаків, а також склепіння регенераторів, шлаковиків і лежаків повинні бути газонепроникними.
Захаращування простору у головок будь-якими матеріалами або сторонніми предметами забороняється.
13.3.2. Стіни регенераторів та шлаковиків в заглибленій частині їх (від поду до рівня підлоги цеху) повинні бути засипані сумішшю глини з піском з наступним утрамбуванням. Використовувати для цього будівельне сміття забороняється.
Склепіння регенераторів і шлаковиків повинні бути герметичні і теплоізольовані.
13.3.3. Герметичність склепінь і стін регенераторів, працюючих з підігрівом газу в них, повинна перевірятися щозмінно.
Відбір проб повітря на вміст окису вуглецю над склепіннями і біля стін регенераторів та шлаковиків повинен здійснюватися у відповідності до інструкції підприємства.
13.3.4. Торцеві стіни регенераторів повинні мати отвори для продування чи промивання насадок регенераторів. По закінченні зазначених робіт отвори повинні бути закриті спеціальними пробками.
13.3.5. Промивання чи продування регенераторів на ходу печі повинні здійснюватися тільки в період роботи регенераторів на диму.
Перед переведенням регенераторів на газ люди від регенераторів повинні бути відведені.
13.3.6. При розміщенні поду шлаковиків нижче рівня підлоги цеху розливного прольоту в торцях шлаковиків повинні бути влаштовані спеціальні приямки, що перекриваються знімними плитами, або огороджуються поручнями.
13.3.7. Видалення шлаку із шлаковиків повинне бути механізоване.
13.3.8. Лежаки регенераторів повинні бути заглиблені, ущільнені і захищені від проникнення грунтових вод. При наявності дренажу відкачування води повинне здійснюватися автоматично.
Склепіння газових лежаків повинні бути розташовані нижче рівня землі не менше, ніж на 0,8 м.
13.3.9. Для доступу в газові лежаки в їх склепіннях повинні бути влаштовані лази розміром 0,8 х 0,8 м.
Лази повинні закриватися подвійними кришками, що забезпечені направляючими штирями і укладені на азбестові прокладки, які проварені в смолі. Простір між кришками повинен засипатися піском.
