8.3. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташовано устаткування, у технологічних процесах якого використовується азот чи аргон, або ті, де проходять трубопроводи, заповнені цими газами.
Азот чи аргон до устаткування може подаватися через трубопровід від магістральних трубопроводів, зв'язаних безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газифікаторів чи реципієнтів сумарною гідравлічною ємкістю понад 50 куб.м.
8.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання та трубопроводів азоту й аргону повинні здійснюватися в точній відповідності з проектом.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без узгодження з розробником проекту і уповноваженою особою підприємства.
8.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 ( z0226-98 ) інструкції з охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і видаватися працівникам під підпис.
8.6. Інструкція щодо безпечного застосування азоту й аргону повинна передбачати порядок дій при первинному (або ж після ремонту) заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
8.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19% за обсягом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність обладнання вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
8.8. У цехах, де споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани ліквідації та локалізації можливих аварій відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99 ( z0424-99 ).
8.9. Конструкція систем продувок азотних і аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
8.10. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів, повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці чи агрегату. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях працівників, що обслуговують це устаткування.
8.11. Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
8.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19%, повинні бути оснащені стаціонарними чи переносними газоаналізаторами.
8.13. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі або у траншеях та приямках не дозволяється.
8.14. Не дозволяється використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, що не передбачені проектом (обдування одягу, устаткування тощо).
8.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори чи мати сигнальні смуги відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
8.16. Трубопроводи азоту й аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
8.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, установлені зовні будинків споживачів, повинні розташовуватися біля стін, які не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудин.
Віконні отвори на відстані 6 м у кожний бік і на 3 м уверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не розповсюджуються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни споруди понад 9 м.
8.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів та арматури слід проводити обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора здійснювати контроль за наявністю кисню у приміщенні.
8.19. На устаткування об'єктів споживання азоту й аргону повинні бути формуляри або паспорти, що відповідають вимогам ГОСТ 2.601-2006.
8.20. При виявленні витоку або розриву трубопроводу необхідно огородити небезпечну зону, вивести з неї працівників, відключити пошкоджену дільницю трубопроводу, а після цього усунути витік.
8.21. Посудини, трубопроводи, арматура і пристрої, виключені з технологічної схеми, повинні бути демонтовані або відключені заглушками.
8.22. Газозапірна арматура повинна бути укладена в шафи з дверцятами, що добре замикаються.
8.23. На арматурі та шафах повинні бути закріплені плакати чи зроблені написи: "Аргон - небезпечно!", "Азот - небезпечно!".
8.24. Експлуатація систем азото- і аргонопостачання з пропусками в арматурі фланцевих та інших з'єднань не дозволяється.
8.25. Не дозволяється усунення пропусків у фланцевих з'єднаннях з тиском в трубопроводі вище атмосферного.
8.26. З'єднання трубопроводів за допомогою гнучкого шланга не дозволяється.
8.27. При з'єднанні трубопроводів з робочим агрегатом, механізмом, пристроєм за допомогою гнучкого шланга необхідно перевірити, що дозволений робочий тиск у шлангу більший або дорівнює максимально допустимому тиску у трубопроводі.
До трубопроводу гнучкий шланг приєднується через спеціальні штуцери з хомутами. На трубопроводі перед штуцером повинна бути встановлена відсічна арматура.
8.28. У закриті приміщення, де встановлено обладнання, яке споживає азот чи аргон, за відсутності приладів контролю середовища дозволяється входити тільки під час роботи вентилятора після закінчення часу, протягом якого проходить трикратний обмін повітря. Поруч з кнопкою повинна бути установлена табличка, на якій указаний час, протягом якого проходить трикратний обмін повітря.
8.29. Кнопка включення вентилятора повинна бути влаштована перед входом у приміщення, де може бути витік азоту чи аргону.
8.30. Трубопроводи азоту чи аргону повинні підлягати гідравлічним або пневматичним випробуванням на щільність після ремонтів і внесення змін у технологічну схему та конструкцію.
Випробування на щільність повинні бути проведені в точній відповідності до вимог, зазначених у проекті.
8.31. Виведення устаткування, яке споживає азот чи аргон, і трубопроводів цих газів у ремонт і приймання їх з ремонту повинно оформлюватися актом, затвердженим уповноваженою особою.
8.32. Ремонтні роботи в газонебезпечних місцях, де влаштовані об'єкти споживання азоту і аргону, повинні проводитися за нарядом-допуском після проведення аналізу повітря в цих місцях на наявність кисню; аналіз повітря в усіх цехах проводить газорятувальна станція, у цехах кисневого виробництва - цехові лабораторії. Приступати до роботи дозволяється тільки за наявності кисню в аналізованому повітрі в межах 19-23%.
8.33. Дільниця трубопроводу або агрегат, що ремонтуються, повинні бути відключені від системи, тиск знижено до атмосферного, на трубопроводі після арматури встановлені заглушки. На арматурі необхідно вивісити плакати: "Не вмикати! Працюють люди!".
8.34. Під час ремонту устаткування, трубопроводів, арматури необхідно контролювати наявність кисню в атмосфері, де проводяться роботи.
Періодичність проведення аналізів на наявність кисню визначається технологією (інструкцією) ремонту і вказується в наряді-допуску, виданому відповідно до НПАОП 27.0-4.02-90.
8.35. За наявності кисню в повітряному середовищі нижче 19% ремонтні роботи повинні бути негайно припинені, а працівники повинні бути виведені в безпечну зону.
8.36. При установленні та зніманні заглушок контроль за вмістом кисню повинен здійснюватися безперервно переносним автоматичним газоаналізатором зі звуковою сигналізацією при зміні вмісту кисню вище 23% і нижче 19%.
IX. Вимоги безпеки під час експлуатації ультразвукових установок
9.1. Проектування, будівництво та експлуатація ультразвукових установок повинні проводитися відповідно до вимог нормативно-правових актів, ГОСТ 12.2.051-80 "ССБТ. Оборудование технологическое ультразвуковое. Требования безопасности", ГОСТ 12.1.001-89, ДСН 3.3.6.037-99 ( va037282-99 ).
9.2. Допустимі рівні ультразвуку в зонах контакту рук, інших частин тіла оператора з робочими органами установок і приладів не повинні перевищувати 110 дБ.
9.3. Рівні звукового тиску повинні контролюватися після монтажу установки, ремонту, а також періодично, у процесі експлуатації, не рідше одного разу на рік.
При визначенні ультразвукової характеристики вимір необхідно проводити не менше ніж у 4 контрольних точках на висоті 1,5 м від підлоги, на відстані 0,5 м від контуру установок і не менше ніж 2 м від навколишніх поверхонь. Відстань між точками виміру не повинна перевищувати 1 м.
Виміри рівнів звукового тиску, що розповсюджується в повітряному середовищі, повинні проводитися згідно з ГОСТ 12.4.077-79.
9.4. Зони з рівнями ультразвукових коливань, що перевищують граничнодопустимі, повинні бути означені попереджувальними знаками відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
9.5. Ультразвукові установки, що генерують шум, у якому рівні звукових тисків у частотних смугах спектру перевищують допустимі значення, повинні бути обладнані кожухами або екранами (сталеві листи товщиною 1,5-2 мм, покриті гумою товщиною до 1 мм, поролоном, пористою гумою).
9.6. Ультразвукові установки повинні мати блокування, що відключає перетворювачі при відкриванні кожухів.
9.7. У тих випадках, коли за допомогою кожухів і екранів неможливо знизити шум до допустимих рівнів, технологічна частина ультразвукових установок повинна бути розміщена у звукоізольованих кабінах, доступ у які дозволяється тільки працівникам, безпосередньо зайнятим обслуговуванням установки та забезпеченим засобами індивідуального захисту від шуму згідно з ГОСТ 12.4.051-87 "ССБТ. Средства индивидуальной защиты органов слуха. Общие технические требования и методы испытаний".
9.8. Під час роботи ультразвукового устаткування повинен бути повністю виключений контакт рук працівників з рідиною, ультразвуковим інструментом і деталями, що обробляються, шляхом:
механізації та автоматизації процесів паяння, очищення і знежирювання деталей тощо;
застосування автоматичного відключення установок при виконанні допоміжних операцій (завантаження і вивантаження продукції тощо);
використання пристроїв для фіксації положень джерела ультразвуку або оброблюваних металів і виробів;
застосування подвійних бавовняних і гумових рукавиць, що відбивають ультразвук шаром повітря.
9.9. Як засіб індивідуального захисту працівників від шкідливого впливу ультразвуку повинні застосовуватися протишуми згідно з ГОСТ 12.4.051-87.
X. Вимоги безпеки під час роботи з насосно-акумуляторними станціями
10.1. Трубопроводи високого й низького тиску (олії, азоту та повітря) у приміщеннях насосно-акумуляторних станцій повинні прокладатися в тунелях і каналах.
10.2. Обслуговування насосно-акумуляторних станцій повинне здійснюватися не менш ніж двома працівниками.
10.3. При виявленні течі трубопроводів працівник насосно-акумуляторної станції повинен зняти тиск з аварійної ділянки і вжити заходів з усунення течі.
Начальник управління організації державного нагляду в металургії, енергетиці, будівництві та котлонагляду В.І.Іванченко
http://www.sot.zp.ua
