Для сповіщувачів, що мають випадковий характер спрацьовування, кожне значення D треба визначати, щонайменше, шістьома повтореннями кожного вимірювання. D повинно бути усередненим значенням цих повторень. Повторення треба продовжувати доти, поки додаткові значення змінюють середню величину D
менше ніж на 5 %.
Коли методика випробовування вимагає скороченого функційного випробовування, тоді сповіщувач треба засвічувати джерелом випромінювання, яке є достатнім для видавання сповіщувачем сигналу тривоги. Тип використовуваного джерела та період засвічування повинні відповідати випробному сповіщувачу.
5.1.8 Забезпечення випробовування
Для проведення випробовування на відповідність цій частині EN 54 треба забезпечити:
для знімних сповіщувачів - вісім головок та вісім баз; для незнімних сповіщувачів - вісім зразків;
дані відповідно до 4.8.
Надані зразки повинні бути типовими зразками продукції виробника у відношенні їх конструкції та настройки.
Примітка. Це означає, що середня точка спрацьовування восьми зразків, визначена під час випробовування на відтворність, повинна відповідати виробничій середній точці спрацьовування, а визначені межі точок спрацьовування під час випробовування на відтворність повинні також відповідати продукції виробника.
Сповіщувачі треба випробовувати відповідно до плану випробовування, наведеного у таблиці 1. Після випробування на відтворність, чотири зразки, що мають найбільше значення точки спрацьовування (за установленої найвищої чутливості) треба пронумерувати від 1 до 4, а ті що лишилися - від 5 до 8.
Таблиця 1 - План випробовування
|
Випробовування |
Пункт |
Номер зразка |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
||
|
Відтворність |
5.2 |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
|
Повторність |
5.3 |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
Залежність від напрямку |
5.4 |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
Чутливість до полум'я |
5.5 |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
X |
|
Осліплювання (стійкість) |
5.6 |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
Сухе тепло (стійкість) |
5.7 |
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
Холод (стійкість) |
5.8 |
|
X |
|
|
|
|
|
|
|
Вологе тепло, циклічне (стійкість) |
5.9 |
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
Вологе тепло, постійний режим (тривкість) |
5.10 |
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
Корозійне впливання діоксиду сірки (SO2) (тривкість) |
5.11 |
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
Поштовх (стійкість) |
5.12 |
|
|
|
|
|
|
|
X |
|
Удар (стійкість) |
5.13 |
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
Вібрація синусоїдна (стійкість) |
5.14 |
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
Вібрація синусоїдна (тривкість) |
5.15 |
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
Зміна параметрів електроживлення (стійкість) |
5.16 |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
Електростатичний розряд (стійкість) |
5.17 |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
Випромінювані електромагнітні поля (стійкість) |
5.17 |
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
Кондуктивні завади, спричинені електромагнітними полями (стійкість) |
5.17 |
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
Пачки короткочасних перехідних імпульсів (стійкість) |
5.17 |
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
Повільні кидки напруги великої енергії (стійкість) |
5.17 |
|
X |
|
|
|
|
|
|
Довести, що точка спрацьовування сповіщувача значно не відрізняється від зразка до зразка.
Точку спрацьовування кожного випробного зразка треба вимірювати відповідно до 5.1.6, і кожне значення D повинно бути записане. Для сповіщувачів, які мають регульовану чутливість і чий діапазон регулювання охоплює більше ніж 1 клас чутливості, вимірювання треба повторювати для кожного зазначеного класу.
Для кожного установленого класу найбільше значення D треба позначати Dmax, найменше значення D треба позначати Dmin, а середнє значення D треба позначати Dmean
Для кожного установленого класу співвідношення Dmax/Dmean повинне бути не більше ніж 1,15, а співвідношення Dmean/Dmin повинне бути не більше ніж 1,22.
Довести, що сповіщувач стабільно працює у відношенні його точки спрацьовування навіть після декількох переходів у режим тривоги.
Точку спрацьовування зразка треба вимірювати відповідно до 5.1.6 шість разів.
Найбільше значення точки спрацьовування треба позначати Dmax, а найменше значення треба позначати Dmin.
Співвідношення точок спрацьовування Dmax/Dmin повинне бути не більше ніж 1,14.
Довести, що чутливість сповіщувача суттєво не залежить від напрямку випромінювання, що потрапляє на сповіщувач.
Сповіщувач треба установлювати на оптичну лаву так, щоб його оптична вісь співпадала з оптичною віссю джерела, як показано на рисунку 1. Потім сповіщувач треба повертати на кут навколо осі, що перпендикулярна оптичній осі та проходить через точку перетину оптичної осі та площини чутливого(-их) елемента(-ів). Точку спрацьовування сповіщувача треба вимірювати за таких умов:
= 15°, 30°, ... max
де max є максимального кута прийому, зазначеного виробником для цього типу сповіщувача.
З кутом , який установлено на тах, зразок треба повертати відносно його оптичної осі на кут та вимірювати його точку спрацьовування сім разів для = 45°, 90°, 135°, 180°, 225°, 270°, 315°.
Найбільше із зареєстрованих значень точок спрацьовування за будь-якого кута, визначених у цьому випробовуванні та під час випробовування на відтворність для цього самого зразка, треба позначати як Dmax, а найменше значення як Dmin.
Співвідношення точок спрацьовування Dmax /Dmin повинне бути не більше ніж 1,41.
|
Пояснення: |
|
|
1 - метановий газовий пальник; |
7 - площина чутливого(-их) елементу(-ів); |
|
2 - полум'я; |
8 - сповіщувач; |
|
3 - корпус пальника; |
9 - горизонтальна вісь обертання; |
|
4 - апертура; |
10 - точка відліку; |
|
5 - оптична вісь; |
11 - кронштейн для сповіщувача. |
|
6 - вертикальна вісь обертання; |
|
Рисунок 1 - Випробовування залежності від напрямку
Довести, що сповіщувач має відповідну чутливість до полум'я, необхідну для загального застосовування в системах виявляння пожежі у будівлях, і визначити відповідний(-і) клас(и) чутливості для сповіщувача.
5.5.2 Методика випробовуванняВипробовування полягає в тому, щоб на сповіщувачі впливати випромінюванням від двох типів випробовувального полум'я на відомих відстанях d, для визначання, чи зможуть сповіщувачі подати сигнал тривоги протягом 30 с впливання. Відстань треба обирати відповідно до технічних вимог виробника для призначеного(-их) класу(-ів) сповіщувача (див. 5.5.3). Вісім зразків треба установлювати на кронштейн із спрямовуванням їх оптичної осі в горизонтальній площині на висоті 1500 мм ± 200 мм. Горизонтальний кут падання /н, зазначений на рисунку 2, має бути не більше 5°. Сповіщувачі треба підмикати до устатковання електроживлення і контролювання так, як зазначено у 5.1.2. Піддон, що містить підпалений n-гептан відповідно до С.1, треба установлювати на відстані 12 м від площини чутливих елементів сповіщувачів, в місці, де на полум'я не впливають протяги. Місце повинно бути вільним від інших джерел випромінювання, які можуть впливати на спрацьовування сповіщувачів від випробовувального полум'я. Сповіщувачі повинні бути екрановані від випромінювання, та їх треба стабілізувати принаймні 15 хв або стільки часу, скільки зазначено виробником. Паливо треба підпалити та воно повинне горіти не менше 1 хв. Потім екран треба прибрати та засвітити сповіщувачі випромінюванням від полум'я протягом 30 с. Після 30 с сповіщувачі знову треба екранувати від випромінювання полум'я, та стан кожного сповіщувача треба зареєструвати. Якщо всі вісім зразків знаходяться в режимі тривоги, то вважають, що сповіщувач спрацював на випробовувальне полум'я. Якщо один або більше зразків не спрацювали, то вважають, що сповіщувач не пройшов випробовування. Цю методику треба повторювати з використовуванням полум'я від метилованого спирту відповідно до С.2 на відстані 12 м. |
|
Національна примітка. Метилований спирт - це етиловий спирт, що денатурований метиловим спиртом. |
|
Якщо виробник зазначив клас 2, то всю методику треба повторювати на відстані між полум'ям та сповіщувачами 17 м. Якщо виробник зазначив клас 1, то всю методику треба повторювати на відстанях між полум'ям та сповіщувачами 17 м та 25 м. Для сповіщувачів, які мають регульовану чутливість, вищезазначені випробовування треба виконувати за умов найменшої та найбільшої установлюваної чутливості. Якщо діапазон регулювання покриває більше ніж один клас чутливості, то випробовування треба проводити для настройок, що відповідають кожному зазначеному класу (див. 4.7 а)). |
Сповіщувач повинен бути класифікованим залежно від найбільшої відстані, на якій спрацьовують всі вісім зразків, на кожний тип полум'я не пізніше ніж за 30 с засвічування.
Класи повинні бути:
клас 1, якщо всі зразки спрацьовують на обидва типи полум'я на відстанях до та включно 25 м;
клас 2, якщо всі зразки спрацьовують на обидва типи полум'я на відстанях до та включно 17 м;
клас 3, якщо всі зразки спрацьовують на обидва типи полум'я на відстані 12 м.
Якщо будь-який зразок не спрацьовує на один або обидва типи полум'я на відстані 12 м, то він не повинен бути класифікований.
