6.4. Для ефективного зниження інтенсивності дії УПХ необхідно застосовувати КУП.
При короткоуповільненому підриванні зарядів за фактичну масу зарядів необхідно приймати масу еквівалентного заряду однієї групи. Вибух однієї групи зарядів за дією УПХ необхідно розглядати як миттєвий і розрахунок радіуса небезпечної зони вести згідно з формулами (9.18) і (9.19). При інтервалі між групами 10 - 15 мс радіус небезпечної зони повинен бути збільшений в 1,3 раза порівняно з розрахованим згідно з формулами (9.18) і (9.19).
6.5. Для зниження інтенсивності УПХ і, відповідно, зменшення радіуса небезпечної зони необхідно використовувати захисні укриття місця вибуху. Використання газонепроникних укриттів типу будиночків, суцільних щитових металевих або дерев'яних укриттів та інших, що забезпечують безпеку від розльоту шматків підірваної породи, повинно знизити радіус небезпечної зони удвічі порівняно з розрахунковим. При використанні у якості укриття пересувного локалізатора санного типу радіус небезпечної зони повинен бути зменшений в 1,5 раза. Довжина забивки повинна становити не менше 10 діаметрів заряду.
7. Укриття місця проведення вибуху
7.1. Захисні укриття необхідно застосовувати при здійсненні вибухових робіт у важких умовах, коли в межах небезпечної зони за розльотом шматків і дії УПХ знаходяться різні будинки та споруди, лінії електропередач і зв'язку, інженерні комунікації та інші об'єкти, що охороняються. Укриття дозволяється виготовляти із різних металевих і залізобетонних конструкцій, дошок, колод, рідше з мішків з піском, капронових сіток тощо.
7.2. При проведенні вибухових робіт із дроблення фундаментів у цехах промислових підприємств дозволяється застосування суцільних щитових укриттів з металевих листів або дерев'яних щитів з дошок і колод з привантаженням. Установка суцільного щитового укриття на фундаменті зображена на рис. 9.5 (додаток 61).
7.3. Масу суцільного щитового укриття, що встановлюється над зарядом (з урахуванням ширини перекриття ділянки, яку підривають), необхідно визначати за формулами
|
(9.24) |
|
(9.25) |
W = lзаб + 0,5lзар, |
(9.26) |
||
де |
lзар |
- |
довжина заряду, м; |
|
Hв |
- |
висота фактичної установки укриття, м; |
|
Hе |
- |
ефективна висота установки, м; |
Hе = 0,22⋅q⋅H, |
(9.27) |
||
де |
q |
- |
розрахункова питома витрата ВР для зарядів розпушування, кг/м-3; |
|
H |
- |
потужність шару, що підривається, м. |
7.4. Граничнодопустиме значення Hу при використанні щитових укриттів повинно становити не менше . Висоту установлення укриття необхідно приймати більше .
7.5. Відстань, на яку повинна бути перекрита поверхня масиву, що підривають, від крайніх зарядів до краю укриття, що встановлюють, повинна прийматися рівною:
|
(9.28) |
||
де |
Hпер |
- |
ширина перекриття, м; |
|
Lкуп |
- |
коефіцієнт, що залежить від схеми КУП (Lкуп = 2,05 при свердловинному заряді, Lкуп = 2,25 при врубовій схемі та Lкуп = 2,35 при порядному та миттєвому підриванні); |
|
rр |
- |
припустимий радіус розльоту шматків при підриванні з укриттям, м; |
|
Rр |
- |
радіус розльоту шматків при підриванні без укриття, м. |
7.6. При монтажі суцільних укриттів із окремих елементів (листів, щитів, штаб тощо) останні необхідно укладати один на інший з шириною перекриття не менше . Між собою листи необхідно скріплювати тросом, дротом або болтовими з'єднаннями.
Металеві та дерев'яні щитові укриття дозволяється використовувати для укриття місця вибуху при проходці котлованів і траншей. У цих умовах необхідно застосовувати укриття з дрібнодисперсного матеріалу (мішки з піском), укриття коробчастого типу (будиночки), локалізатори, сітки тощо.
7.7. Масу суцільного укриття з мішків із піском або насипним ґрунтом, розташованих безпосередньо на поверхні, яка підривається, необхідно визначати за формулою
Mу = 0,33⋅p⋅W, кг, |
(9.29) |
||
де |
Mу |
- |
маса 1 м-2 укриття, кг; |
|
p |
- |
щільність ґрунту, що підривають, кг/м-3. |
7.8. Потужність шару укриття в цьому випадку необхідно визначити за формулою
|
(9.30) |
||
де |
hу |
- |
потужність шару укриття, м; |
|
Kроз |
- |
коефіцієнт розпушення ґрунту, що використовують для укриття; |
|
pу |
- |
щільність матеріалу укриття, кг/м-3. |
7.9. Металеві газопроникні укриття коробчастого типу (із сітчастим покривом або виготовлені зі швелерів і куточків) повинні бути висотою не менше . Щоб виключити розліт шматків підірваної породи, укриття повинно повністю перекривати воронку розпушування. Розміри укриття повинні становити:
L ≥ a (m - 1) + 2r; |
(9.31) |
||
L ≥ b (n - 1) + 2r, |
(9.32) |
||
де |
L |
- |
довжина укриття, м; |
|
a |
- |
відстань між свердловинами в ряді, м; |
|
b |
- |
відстань між рядами свердловин, м; |
|
m |
- |
кількість свердловин у ряді; |
|
n |
- |
число рядів свердловин; |
|
r |
- |
радіус розкриття воронки розпушування, м; |
(9.33) |
|||
де |
lзар |
- |
довжина заряду, м. |
7.10. Коробчасте укриття повинно бути такої маси, яка б виключала можливість перекидання укриття при прийнятих параметрах буровибухових робіт:
|
(9.34) |
||
де |
Mу |
- |
маса укриття, т; |
|
Kп |
- |
комплексний показник; K ≥ 0,2 при КУП зарядів під укриттям і K ≥ 0,55 при миттєвому підриванні; |
|
Nз |
- |
кількість зарядів, що підривають. |
7.11. Локалізатори вибухів різних типів дозволяється застосовувати при невеликих обсягах вибухових робіт. Вони повинні повністю виключати розліт шматків порід, що підривають. Розміри рами локалізатора необхідно вибирати із таким розрахунком, щоб радіус воронки вибуху, збільшений на , не виходив за межі захисної зони локалізатора. Масу санного локалізатора необхідно визначати за формулою
|
(9.35) |
||
де |
Mл |
- |
маса локалізатора, т; |
|
Q |
- |
маса заряду ВР, кг; |
|
lсв |
- |
довжина свердловини, м; |
|
hп |
- |
висота повітряного проміжку між локалізатором і ґрунтом, м; |
|
Rр |
- |
допустимий радіус розльоту осколків, м. |
7.12. При проведенні вибухових робіт з обвалення будинків і споруд дозволяється використовувати у якості укриття дерев'яні щити, що встановлюють із зовнішнього боку споруд і перекривають ділянку стіни, що підривають. Для локалізації зони розльоту осколків дозволяється, щоб щити перекривали межу підбивки з усіх боків не менше ніж на , а нижня частина щитів відстояла від стіни на . Товщина дерев'яних щитів повинна бути не менше . Дозволяється використовувати щити меншої товщини, які необхідно встановлювати у два ряди. Щити повинні бути зв'язані між собою дротом.
7.13. При проведенні робіт у зоні щільної забудови, коли необхідно повністю виключити розліт шматків за межі укриття, простір між щитами укриття та стіною споруди необхідно заповнити інертним матеріалом (піском тощо).
7.14. При використанні сітчастих укриттів (панцирні сітки, сітка "рабиця", сітки із синтетичних матеріалів тощо) їх необхідно розташовувати безпосередньо на поверхні, що підривають. Кінці таких укриттів (за межами розрахункових меж руйнування масиву, що підривають) повинні бути привантажені або закріплені в ґрунті.
7.15. Укриття із транспортерних стрічок та інших нетканих матеріалів дозволяється використовувати при укритті місць вибуху шпурових зарядів, а також у важкодоступних місцях і на вертикальних ділянках при обваленні будинків, дробленні фундаментів тощо.
X. Вибухові роботи в глибоких свердловинах
1. Загальні правила підготовки до проведення прострільно-вибухових робіт
1.1. Вибухові роботи в глибоких свердловинах, що складають частину геофізичних робіт, виконують при бурінні, випробуванні та експлуатації свердловин на нафту, газ, воду, інші корисні копалини тощо. ПВР необхідно проводити із застосуванням прострільно-вибухової апаратури, якою дозволяється виконувати різні операції, основні з яких:
торпедування бурильних колон із використанням торпед фугасної та спрямованої дії при ліквідації аварій у свердловинах;
прострілювання труб для відновлення циркуляції рідини у свердловині;
перерізування труб за допомогою кумулятивних труборізів з метою вивільнення неприхопленої частини колони;
перфорація стінок свердловини кумулятивними, кульовими та торпедними перфораторами для розкриття та підвищення віддачі чи поглинання пластів;
дія на пласт за допомогою порохових генераторів (акумуляторів) тиску та торпед для підвищення проникності пластів у присвердловинній або привибійній зоні;
прострілювання обсадних колон стріляючими перфораторами для проведення ізолювальних робіт;
відбір зразків порід боковими стріляючими ґрунтоносами для вивчення геологічного розрізу свердловин;
встановлення вибухових пакерів як роз'єднувальних та ізолювальних мостів у свердловинах.
1.2. ПВР у свердловинах дозволяється виконувати за проектами, затвердженими суб'єктом господарювання, що виконує зазначені роботи, згідно з НПАОП 0.00-6.07-06.
1.3. Засоби безпеки, що стосуються прийнятої технології ПВР, повинні бути зазначені в "Проекті на проведення ПВР" для кожної конкретної свердловини.
1.4. Завершення робіт на свердловині з підготовки її території, стовбура та устаткування до проведення ПВР необхідно підтвердити "Актом готовності свердловини до проведення ПВР", затвердженим представниками суб'єктів господарювання замовника та виконавця.
1.5. При проведенні ПВР устя свердловини повинно бути обладнане свердловинною запірною арматурою, що забезпечує герметизацію при спуску, спрацьовуванні та підйомі ПВА.
1.6. Лабораторія перфораторної станції та каротажний підйомник повинні бути встановлені на обладнаному замовником робіт майданчику з боку приймального мосту бурової та підключені до контуру заземлення бурової.
1.7. Контрольне шаблонування стовбура свердловини перед проведенням ПВР виконується спуском на кабелі шаблону, діаметр, маса та довжина якого повинні відповідати габаритно-масовим технічним характеристикам ПВА, що застосовується. При використанні ПВА нежорсткої конструкції (безкорпусних перфораторів, порохових генераторів тиску, шнурових торпед тощо) обмеження довжини шаблона, виготовленого з металу, який легко розбурюється, дозволяється не встановлювати.
При виборі шаблону необхідно врахувати, що зазор між корпусом ПВА та внутрішньою стінкою обсадної труби, лубрикатора, засувки встановлюється залежно від типу ПВА та густини промивальної рідини, що заповнює свердловину.
1.8. Перед проведенням ПВР свердловина повинна бути ретельно промита для вилучення з розчину твердих фракцій, які перешкоджають спуску апарата та можуть призвести до заклинювання ПВА.
1.9. Незалежно від наявності електроустановок усі металоконструкції свердловини необхідно забезпечити надійним металевим зв'язком між собою та заземлити на єдиний заземлювач (контур заземлення свердловини).
Загальний електричний опір проводів заземлення геофізичного обладнання та контуру заземлення бурової не повинен перевищувати 4 Ом.
Для приєднання окремих заземлювальних провідників геофізичного устаткування на металоконструкції свердловини в легкодоступному, добре видимому місці знаком "Земля" необхідно позначити точку підключення.
1.10. При спорядженні та заряджанні ПВА необхідно використовувати інструмент і пристрої, що передбачені експлуатаційною документацією. Заміна інструменту, що входить до комплекту поставки, забороняється. Для згвинчування нарізних з'єднань ПВА вручну дозволяється використовувати трубні ключі.