Заходи захисту колій та технологічного комплексу залізниць

8.4Для захисту колії і споруд від снігових заметів та шкідливого впливу інших не-сприятливих природних явищ уздовж залізниць, як правило, створюються захисні лісові на-садження. У випадках, коли створити захисні насадження неможливо або коли одними лісо-насадженнями не можна забезпечити надійний захист, у якості основного або додатковогозасобу повинні передбачатися інші інженерні заходи. Вибір типу захисних заходів у кожномуконкретному випадку необхідно проводити на основі порівняння техніко-економічних і еко-логічних показників різних варіантів захисних споруд із урахуванням забезпечення безпекируху і поліпшення умов праці в період експлуатації залізниць.

Застосування переносних дерев'яних щитів допускається тільки як тимчасовий захід на період запровадження в дію постійних засобів захисту та на ділянках, де наявні умови не дозволяють вирощувати лісонасадження або ставити постійні загорожі.

  1. Усі види захистів слід проектувати з урахуванням кліматичних умов, рельєфу та наяв-ності на прилеглій до залізниці території захисних споруд. Захисні споруди на залізниці по-винні здаватися в експлуатацію одночасно із побудованими і реконструйованими ділянкамизалізничної колії.
  2. Захист колії від снігових заметів необхідно передбачати уздовж всіх ділянок перегонів,що заносяться снігом, окремо з кожного боку колії, а також навколо станцій і внутрішньос-танційних територій.

До об'єктів, що заносяться снігом і підлягають снігозахисту, слід відносити: станційні території, виїмки будь-якої глибини, нульові місця, насипи, висота яких над рівнем розрахункової товщини снігового покриву не задовольняє вимогам пункту 5.8, а також відкриті площадки тягових і електричних підстанцій.

8.7Постійні пристрої для затримування снігу на ділянках колії, що заносяться снігом,не треба передбачати:

  • при розрахунковому річному снігопринесенні менше 50 м3 на пог. м колії, що розташо-вана на насипу і проходить земельними ділянками, зайнятими багаторічними плодови-ми насадженнями і виноградниками;
  • при розрахунковому річному снігопринесенні менше 25 м3 на пог. м колії з розташуван-ням на інших землях.

8.8На ділянках колії, що заносяться снігом, і навколо станцій (контурний захист), які пе-ретинають земельні ділянки, зайняті багаторічними плодовими насадженнями і виноградни-ками, захист від сніжних заметів слід передбачати:

  • постійними огорожами при снігопринесенні за зиму 50-100 м3 на пог. м колії, розташо-ваної на насипу висотою над рівнем розрахункової товщини сніжного покриву до 0,7 мна одноколійних і до 1,0 м на двоколійних лініях і при снігопринесенні 25 - 100 м3 напог. м колії, розташованої у виїмках;
  • снігозахисними лісонасадженнями при снігопринесенні за зиму понад 100 м3 на пог. мколії.

ДБН В.2.3-19-2008 С.43

8.9Снігозахисні лісонасадження на перегонах і навколо станцій необхідно проектуватина затримку максимального розрахункового річного обсягу снігопринесення з імовірністюперевищення: на зрошуваних або осушених землях, ріллі, земельних ділянках, зайнятих бага-торічними плодовими насадженнями і виноградниками - 1:10 (10%), а на інших землях - 1:15(7%).

Захист за допомогою постійних огорож необхідно проектувати на затримку максимального розрахункового річного обсягу імовірністю перевищення: на лініях швидкісних і I-V категорій - 1:15 (7 %), у місцевостях малонаселених районів, що сильно заносяться, - 1:20 (5 %), на лініях VI, VII категорій - 1:10 (10 %).

Розрахунковий річний обсяг снігопринесення, підбір лісових порід, конструкції лісосмуг, насаджень і економічна ефективність капітальних вкладень установлюється відповідно до інструкцій та методичних вказівок Державної адміністрації залізничного транспорту України.

8.10Ширина смуги відведення під улаштування снігозахисних лісонасаджень уздовжділянок колії і навколо станцій, що заносяться снігом, розраховується за формулою

Для основних видів ґрунтів розрахункову висоту сніговідкладення усередині насадження необхідно встановлювати в таких розмірах, м:

  • на підзолистих і сірих лесових ґрунтах, чорноземах (крім солонцюватих) - 3;
  • на солонцюватих чорноземах і темно-каштанових ґрунтах - 2,5;
  • на каштанових, світло-каштанових, бурих ґрунтах, а також ґрунтах солонцевого комп-лексу - 2.

  1. При огородженні станцій і вузлів контурні і внутрішньостанційні захисні улашту-вання розміщуються на межі станційних площадок і продовжуються за межі стрілочних гор-ловин не менше ніж на 50 м. Для розташування внутрішньостанційного захисту між паркамипередбачаються площадки шириною не менше 15 м.
  2. Для ділянок залізниць, що піддаються щорічному впливу сильних вітрів (зі швид-кістю 15 м/с і вище), у місцях утворення ожеледі і замету колії мілкоземом на землях несіль-ськогосподарського призначення або не придатних для вирощування сільськогосподарськихкультур, необхідно проектувати спеціальні вітрозахисні лісонасадження. У випадках, колипориви сильного вітру можуть загрожувати безпеці руху поїздів, допускається улаштуваннятаких лісонасаджень на землях сільськогосподарського призначення за погодженням із їхвласниками.

У хуртовинних районах ширину вітропослаблюючих лісонасаджень, конструкції лісосмуг і склад насаджень у цілому проектуються за зразком снігозатримувальних. У районах, де хуртовини не спостерігаються, ширину таких лісосмуг допускається приймати 12-15 м.

8.13Для захисту колії і споруд від впливу ярів, що розвиваються, зсувів, осипів, селів іводяних потоків слід проводити укріплення ґрунту лісонасадженнями, які, за необхідності,застосовуються в комплексі з іншими інженерними спорудами, що передбачаються при про-ектуванні земляного полотна.

Насадження для укріплення ґрунту проектуються не тільки на території, підданій деформації ґрунтів, але і на потенційно небезпечних місцях, що можуть згодом загрожувати безпеці і безперебійності руху поїздів, а також на ділянках зародження і формування стоку, який зумовлює процес розвитку деформації.

С. 44 ДБН В.2.3-19-2008

8.14Відстань від осі крайньої колії, розташованої на насипу і нульових місцях, до лісона-саджень приймається 30 м при перпендикулярних напрямках хуртовинних вітрів і 20 м прикосих напрямках. При огородженні виїмок лісонасадження розміщуються на відстані 15 м і20 м від бровки виїмки відповідно при косих і перпендикулярних напрямках хуртовиннихвітрів від колії. На лініях І і II категорій лісонасадження розміщуються з урахуванням можли-вості будівництва додаткової головної колії.

Снігозахисні огорожі при напрямку хуртовинних вітрів до осі колії від 30° до 90° установлюються паралельно колії на відстані, рівній 15-17-кратній висоті огорожі від бровки укосу виїмки, а при розташуванні колії на насипах і нульових місцях - від осі крайньої колії. У випадках, коли напрямок хуртовинних вітрів до осі колії менше 30° огорожі встановлюються уступами. Якщо об'єм принесеного снігу перевищує 400 м3 на пог. м колії, у разі відсутності лісонасаджень улаштовують другий ряд огорожі на відстані від першого, рівній 22 -25-кратній висоті огорожі. Смуга відводу для кожної огорожі встановлюється шириною 4 м.

В усіх випадках снігозатримувальні і інші огородження необхідно проектувати з розрахунку відкладення хуртовинного снігу поза водовідвідними і нагірними канавами і не ближче 15 м від осі крайньої колії, розташованої на насипу і на нульових місцях.

  1. У районах, що піддаються дії хуртовин, будинки і пристрої, які здіймаються вищерівня головки рейки, розміщуються, як правило, з підвітряного боку колії.
  2. Для ділянок залізниць, підданих впливу снігових лавин, необхідно передбачати такіпротилавинні заходи:

а)лавинозахисні (галереї, дамби, лавиноуловлювачі, клини й інші направляючі і гальму-ючі лавинний потік споруди);

б)лавинопопереджувальні засоби (пристрої на гребенях для сніговидування, траншеї, за-будови навітряних і підвітряних схилів огорожами, створення лісових насаджень на схилахпід захистом траншей і огорож).

Лавинозахисні пристрої, що сприймають удар лавини, розраховуються на навантаження, які відповідають дальності її викиду, визначеного з імовірністю перевищення 1:100 (1 %) для ліній швидкісних, Ι÷ΙΙΙ категорій та 1:50 (2 %) для ліній більш низьких категорій. Лавинозахисні відбійні дамби застосовуються тільки у сполученні з лавиноуловлювачами і гальмуючими пристроями.

Елементи забудови схилів розраховуються на тиск снігового шару, висота якого визначається з імовірністю перевищення 1:50 (2 %) для ліній швидкісних, категорій І ÷Ш та 1:25 (4 %) для IV÷VII категорій. Забудову схилів слід вести тільки зверху вниз.

8.17У місцях можливого виходу на залізничну колію худоби і великих диких тварин не-обхідно передбачати спеціальні огорожі або інші заходи.

Захисні лісонасадження

  1. При виборі технічних заходів захисту залізниці від снігових, піщаних і земляних за-метів перевага надається захисним лісонасадженням.
  2. Якщо залізнична лінія перетинає лісові масиви, то прилеглі до неї ліси відносять доособливої захисної зони шириною не менше ніж 500 м із кожного боку, де забороняєтьсясуцільне вирубування дерев.

У зонах степу та лісостепу на ділянках, що заносяться снігом, створюються захисні лісові насадження. їх висаджують на відстані не менше 20 м від осі крайньої колії, але не ближче 5 м від брівки виїмки в місці найбільшої її глибини. За наявності нагірних канав 5 м вимірюються від їх зовнішньої брівки.

ДБН В.2.3-19-2008 С. 45

Головними породами для лісосмуг залізниць України можуть слугувати: дуб, сосна, модрина, ясен, ялина, горіх чорний, айлант, акація біла, тополя, вільха тощо.

Захисні лісонасадження вздовж залізниць прирівнюються за своїм значенням до лісів І групи.

Ширина лісосмуг визначається при проектуванні залізничних ліній або впровадженні заходів із посилення захисту існуючих залізниць і погоджується зі службою колій при залізниці.

Захисні лісонасадження можуть бути одно- та багатосмугові. їхні характеристики та розміщення відносно колійного розвитку залежать від грунтово-кліматичних умов та обсягу снігу, який заноситься за зиму. Приблизна характеристика захисних лісонасаджень наведена у таблиці 15.

8.20 Для догляду та утримання захисних лісонасаджень утворюються дистанції захисних лісонасаджень.

Постійні снігозахисні огорожі перебувають під наглядом дистанцій колії.

9 МОСТОВІ СПОРУДИ І ТРУБИ

  1. Постійні мостові споруди (мости, шляхопроводи, віадуки, естакади, пішохідні мости)і труби під насипами на залізницях проектуються відповідно до вимог ДБН В.2.3-14.
  2. Місце мостового переходу і розташування проектних споруд відносно поздовжньогопрофілю і плану лінії вибираються з урахуванням:

  • положення траси на далеких і близьких підходах;
  • забезпечення безпеки і безперебійності руху поїздів;
  • будівельних переваг і техніко-економічних показників можливих варіантів;
  • зручностей утримання і експлуатації споруд;
  • режиму водотоку, руслових, гідрогеологічних, тектонічних, геоморфологічних таінших місцевих умов;
  • кліматичних особливостей району будівництва;
  • існуючих і передбачуваних підземних і надземних комунікацій, схем благоустрою і пла-нування населених пунктів, а також перспективи освоєння земель для промисловогобудівництва й у сільськогосподарських цілях;
  • мінімально можливого негативного впливу на навколишнє природне середовище.

При цьому повинно також забезпечуватися безпечне пропускання високих вод, льодоходу, плаваючих предметів, а у разі необхідності - безперешкодний рух під спорудою сухопутного транспорту.

Мости через водні шляхи повинні задовольняти вимогам судноплавства.

9.3Проектування мостів і труб при будівництві додаткових головних колій необхідно вес-ти з урахуванням конструктивних рішень і досвіду експлуатації споруд на діючих коліях.

С. 46 ДБН В.2.3-19-2008

При проектуванні реконструкції мостів враховуються фізичний стан і особливості існуючих конструкцій, їх вантажопідйомність, а також тривалість і режим використання споруд після реконструкції. Слід передбачати усунення наявних дефектів у конструкціях, ліквідацію негабаритності, а також заходи щодо поліпшення пропускання води.

9.4На кожному перетинанні водотоку залізницею повинна бути, як правило, одна водо-пропускна споруда. Улаштування додаткових водопропускних споруд на заплаві повиннобути обґрунтовано.

Пропускання вод декількох водотоків через одну споруду повинне бути технічно обґрунтоване, а при наявності селевого стоку, лесоподібних ґрунтів і можливості появи полою -не допускається.

9.5Мости з улаштуванням колії на баласті, а також труби під насипами дозволяється роз-ташовувати на ділянках залізниць із будь-яким планом і профілем, прийнятим для лінії.

Мости з безбаластною проїзною частиною (у тому числі з їздою по залізобетонних плитах) слід розташовувати на прямих ділянках колії і на ухилах не крутіше 4 %о. Розташування таких мостів на ухилах крутіше 4 %о допускається тільки при техніко-економічному обґрунтуванні.

9.6Відмітка бровки насипу над трубами визначається з урахуванням товщини засипки(від верху ланки або плити перекриття труби до підошви рейки), прийнятої, як правило, неменше:

  • для бетонних або залізобетонних труб - 1,0 м;
  • для металевих (у тому числі гофрованих) труб - 1,2 м.

Над склепінням аркових мостів влаштовується засипка з дренуючого ґрунту товщиною

0,7 м.

Примітка. Товщину шару ґрунту над залізобетонними трубами і пішохідними тунелями, розташованими в межах станцій, допускається приймати не менше 0,5 м.

9.7Для регулювання напрямку потоку і попередження розмивів і підмивів на мостовихпереходах передбачаються регуляційні (струмененапрямні) і берегоукріплювальні споруди.

Струмененапрямні дамби улаштовуються у тих випадках, коли заплавні витрати води становлять не менше 15 % розрахункових витрат або коли середні розрахункові швидкості води під мостом до розмиву перевищують 1,0 м/с.