Будинки і споруди. Настанова з облаштування будинків і споруд цивільного призначення елементами доступності для осіб з вадами зору та слуху

Рельєфний (рельєфно-крапковий) спеціальний шрифт для незрячих і осіб, що слабо бачать

Спеціально створене підвищення на проїзній частині дороги для примусового зниження швид­кості руху, яке розташоване перпендикулярно до осі дороги

4. ТАКТИЛЬНІ НАЗЕМНІ ТА ПІДЛОГОВІ ПОКАЖЧИКИ У БУДИНКАХ І СПОРУДАХ ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОСІБ З ВАДАМИ ЗОРУ. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

   1. Загальні положення

      1. Тактильні наземні та підлогові покажчики (далі - покажчики), за допомогою яких особи з вадами зору отримують інформацію про шляхи руху в населених пунктах (територія, забудова) та громадських будинках і спорудах (внутрішні простори, зони отримання послуг тощо), розміщуються на дорогах і вулицях населених пунктів у визначених місцях та на поверхні підлогового покриття громадських будинків і споруд.

      2. Покажчики повинні надавати особам з вадами зору необхідну і достатню інформацію, яка сприяє самостійній орієнтації в інфраструктурі міст, мікрорайонів, селищ та інших населених пунктів, у тому числі на дорогах, у житлових та громадських будинках і спорудах.

      3. Покажчики повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-17 "Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення".

      4. Поверхня покажчиків повинна бути шерехатою, рифленою з протислизькими власти­востями, відмінною за структурою і кольором від прилеглих поверхонь дорожнього покриття або покриття підлоги і має забезпечувати її розпізнання інвалідами з вадами зору на дотик і/або візуально (рисунки 1-4).

      5. Основні розміри, колір, форма рифлення, призначення, правила застосування, вимоги до поверхні покажчиків повинні відповідати вимогам цього стандарту, документації планування тери­торії населених пунктів, проектній документації на будівництво будинків і споруд та нормативно- правовим актам у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

      6. Залежно від місця встановлення покажчики поділяють на такі види:

А. Горизонтальні:

1. дорожні (наземні);

2. підлогові (покриття на підлозі усередині будинків і споруд);

Б. Вертикальні та похилі (рельєфні, випуклі чи виконані шрифтом Брайля, встановлені на стінах, дверях, поручнях тощо, призначені для тактильного сприйняття за допомогою рук).

1. попереджувальні;

2. напрямні (спрямувальні);

3. інформаційні.

Рисунок 1 - Форми рифлення з поздовжніми рифами

У просторі перед сходами слід передбачати попереджувальне маркування рельєфним іншо- структурним покриттям, глибина якого повинна бути 450-500 мм, а ширина відповідати ширині сходинки; зовнішній край цього покриття має прилягати до основи сходинки і контрастувати з нею.

Першу та останню сходинки в приміщеннях і ззовні будинку слід фарбувати яскраво жовтою фарбою та наносити на них гумове або абразивне покриття.

Напрямні настінні поручні слід установлювати в приміщеннях на висоті 1,1-1,2 м від підлоги.

Для полегшення орієнтування незрячого - при вході до житлового та громадського будинку чи споруди, усередині будинку, у приміщенні - всі елементи будинку, які визначають положення незрячого у просторі, мають ним швидко визначатися. З цією метою слід створювати систему орієнтирів, установлюючи всередині будинку спеціальні інформаційні таблиці, активно викорис­товуючи світло, колір, фактуру опоряджувальних матеріалів.

Над входом громадських будинків і споруд необхідно встановлювати звукові маячки або звукові інформатори, які передбачаються згідно з ГОСТ 28170 і ГОСТ 21786, із можливістю дистан­ційного включення особами з вадами зору таких пристроїв, до яких прокладені тактильні наземні і підлогові покажчики.

Номери поверхів маркуються шляхом нанесення на верхню частину поручня від його краю на відстані 200 мм рельєфних позначок, які виконуються у вигляді табличок з рельєфним нанесенням (карбування, лиття) арабських цифр номера поверху. Висота цифр - 10 мм, рельєфність контуру - 5-8 мм.

На дверях кімнат (кабінетів) у громадських будинках на висоті 1,6 м закріплюються таблички розміром 200 мм х 150 мм, на яких нанесено рельєфні арабські цифри номера кімнати. Висота цифр - 100 мм, товщина ліній - 10 мм, цифри фарбуються в чорний колір, колір таблички - білий. Рельєфність контуру цифри над площиною таблички - 3 мм. Висота закріплення таблички вимі­рюється від підлоги до нижнього краю таблички. Під табличкою закріплюється друга табличка у вигляді брайлівського рядка, на якій шрифтом Брайля позначено номер і назву кабінету.

Ліфтові кабіни слід обладнувати звуковим інформатором поверху. Пульти у ліфтових кабінах маркують рельєфно-крапковим шрифтом.

Примітка. У даному стандарті до дорожніх покажчиків віднесено покажчики, які установ­люються поза громадськими будинками і спорудами.

Таблиця 4.1

У місцях перетину двох доріжок рекомендується влаштовувати майданчики, що підвищуються на ЗО мм над полотном доріжок. Від майданчиків із чотирьох боків обладнують спуски-пандуси з кутом уклону 3 %. Для полегшення орієнтування покриття доріжок, що перетинаються, у місці стику можуть відрізнятися одне від одного, наприклад, асфальт - гравій, асфальт - плитка або гравій із відмінними розмірами фракцій - 20 мм, 40 мм, 60 мм.

(на підлозі громадських будинків і споруд)

Таблиця 4.2

Для позначення бічних проходів у коридорах будинків і споруд можна використовувати діелек­тричні гумові килими, які підкладають під гумовий килим, що позначає магістральну доріжку.

Для позначення виходу з будинку і споруди застосовують різні матеріали завширшки 500 мм і завдовжки, що дорівнює ширині дверей, викладені на відстані 1500 мм до дверей з квадратним рифленням (рисунок 2).Якщо перед виходом із будинку і споруди покладено магістральну килимову доріжку, для позначення виходу під магістральною доріжкою поперек неї додатково підкладають смугу кили­мової доріжки завширшки 200 мм.

4. 6. Для позначення повороту напрямку руху застосовують матеріали із рифленням, розта­шованим по діагоналі. Для позначення повороту ліворуч використовують ліву діагональ, повороту праворуч - праву діагональ (рисунок 4).

5. ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ БУДИНКІВ І СПОРУД ГРОМАДСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ІЗ УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ОСІБ З ВАДАМИ СЛУХУ

   1. При проектуванні будинків і споруд громадського призначення із урахуванням потреб осіб з порушенням (вадами) слуху повинні виконуватися вимоги ДБН 360, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-11, ДБН В.2.2-13, ДБН В.2.2-16, ДБН В.2.2-17, ДБН В.2.2-18, ДБН В.2.2-20, ДБН В.2.2-23, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.2-25, ДБН В.2.2-26.

   2. Проектування із урахуванням потреб осіб з порушенням слуху (глухих і слабочуючих), полягає не у створенні особливих умов і зміні параметрів зон і просторів у будинках і спорудах, а у врахуванні їх потреб на ранніх стадіях проектування стосовно акустики приміщень, забезпечення отримання необхідної інформації шляхом візуального сприйняття та організації сурдоперекладу та/або субтитрування.

   3. Проектування громадських будинків і споруд з урахуванням потреб осіб із вадами слуху полягає в тому, що при розрахунку часу реверберації необхідно враховувати, що при малому часі реверберації мова може бути нерозбірливо сприйнятою зазначеними особами. Якщо час ревер­берації надто тривалий (наприклад, у зальних приміщеннях), фоновий шум і луна не тільки зава­жають сприйняттю мови, але й несприятливо позначаються на особах із порушенням (вадами) слуху.

   4. У громадських будинках і спорудах, які розраховані на постійне відвідування або пере­бування в них осіб з порушеннями (вадами) слуху, необхідно передбачати додаткові системи звукопідсилення та розміщення візуальної інформації (світлові табло).

   5. Для полегшення орієнтації осіб з порушенням (вадами) слуху рекомендується передбачати звукопоглинальні поверхні, такі як перфорована багатошарова акустична стеля, килимове покриття підлоги тощо.

   6. Серед телефонів-автоматів необхідно встановлювати чітко позначений відеоапарат із індивідуальним обладнанням для осіб з вадами слуху.

   7. У зонах інформаційних служб, торговельних кіосків, буфетних і барних стійок тощо освіт­лення повинно забезпечувати можливість читання по губах. У цих зонах не рекомендується влаштовувати скляні екрани, тому що вони можуть давати відображення та відблиск, що зава­жатиме сприйняттю глядачем.

   8. Громадські будинки і споруди слід оснащувати послідовною і повною (від входу до окремих приміщень) візуальною інформацією, щоб особи з порушенням (вадами) слуху і мовлення мали змогу орієнтуватися без додаткового спілкування, у разі якого виникають труднощі. Кожна кімната і приміщення повинні бути чітко позначені, знаки (покажчики) мають бути крупними і максимально освітленими.