Рельєфний (рельєфно-крапковий) спеціальний шрифт для незрячих і осіб, що слабо бачать
штучна нерівність
Спеціально створене підвищення на проїзній частині дороги для примусового зниження швидкості руху, яке розташоване перпендикулярно до осі дороги
ТАКТИЛЬНІ НАЗЕМНІ ТА ПІДЛОГОВІ ПОКАЖЧИКИ У БУДИНКАХ І СПОРУДАХ ЦИВІЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОСІБ З ВАДАМИ ЗОРУ. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
Загальні положення
Тактильні наземні та підлогові покажчики (далі - покажчики), за допомогою яких особи з вадами зору отримують інформацію про шляхи руху в населених пунктах (територія, забудова) та громадських будинках і спорудах (внутрішні простори, зони отримання послуг тощо), розміщуються на дорогах і вулицях населених пунктів у визначених місцях та на поверхні підлогового покриття громадських будинків і споруд.
Покажчики повинні надавати особам з вадами зору необхідну і достатню інформацію, яка сприяє самостійній орієнтації в інфраструктурі міст, мікрорайонів, селищ та інших населених пунктів, у тому числі на дорогах, у житлових та громадських будинках і спорудах.
Покажчики повинні відповідати вимогам ДБН В.2.2-17 "Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення".
Поверхня покажчиків повинна бути шерехатою, рифленою з протислизькими властивостями, відмінною за структурою і кольором від прилеглих поверхонь дорожнього покриття або покриття підлоги і має забезпечувати її розпізнання інвалідами з вадами зору на дотик і/або візуально (рисунки 1-4).
Основні розміри, колір, форма рифлення, призначення, правила застосування, вимоги до поверхні покажчиків повинні відповідати вимогам цього стандарту, документації планування території населених пунктів, проектній документації на будівництво будинків і споруд та нормативно- правовим актам у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Залежно від місця встановлення покажчики поділяють на такі види:
А. Горизонтальні:
дорожні (наземні);
підлогові (покриття на підлозі усередині будинків і споруд);
Б. Вертикальні та похилі (рельєфні, випуклі чи виконані шрифтом Брайля, встановлені на стінах, дверях, поручнях тощо, призначені для тактильного сприйняття за допомогою рук).
Залежно від призначення покажчики поділяють на такі групи:
попереджувальні;
напрямні (спрямувальні);
інформаційні.
Рисунок 1 - Форми рифлення з поздовжніми рифами
Попереджувальні покажчики повинні забезпечувати можливість особам з вадами зору орієнтуватися у просторі та уникати небезпеки, яка може завдати шкоди здоров’ю, на шляхах руху всередині громадських будинків і споруд, на території і в забудові населених пунктів по призначеним для них пішохідних маршрутах (рисунки 2-3).
У просторі перед сходами слід передбачати попереджувальне маркування рельєфним іншо- структурним покриттям, глибина якого повинна бути 450-500 мм, а ширина відповідати ширині сходинки; зовнішній край цього покриття має прилягати до основи сходинки і контрастувати з нею.
Першу та останню сходинки в приміщеннях і ззовні будинку слід фарбувати яскраво жовтою фарбою та наносити на них гумове або абразивне покриття.
Напрямні повинні забезпечувати можливість особам з порушенням (вадами) зору пересуватися у потрібному напрямку самостійно, без особи, що супроводжує, усередині громадських будинків і споруд, на території і в забудові населених пунктів по призначеним для них пішохідних маршрутах (рисунки 1,4).
Напрямні настінні поручні слід установлювати в приміщеннях на висоті 1,1-1,2 м від підлоги.
Інформаційні покажчики містять різнопланову, залежно від призначення будинків і споруд інформацію, необхідну для осіб з вадами зору.
Для полегшення орієнтування незрячого - при вході до житлового та громадського будинку чи споруди, усередині будинку, у приміщенні - всі елементи будинку, які визначають положення незрячого у просторі, мають ним швидко визначатися. З цією метою слід створювати систему орієнтирів, установлюючи всередині будинку спеціальні інформаційні таблиці, активно використовуючи світло, колір, фактуру опоряджувальних матеріалів.
Над входом громадських будинків і споруд необхідно встановлювати звукові маячки або звукові інформатори, які передбачаються згідно з ГОСТ 28170 і ГОСТ 21786, із можливістю дистанційного включення особами з вадами зору таких пристроїв, до яких прокладені тактильні наземні і підлогові покажчики.
Номери поверхів маркуються шляхом нанесення на верхню частину поручня від його краю на відстані 200 мм рельєфних позначок, які виконуються у вигляді табличок з рельєфним нанесенням (карбування, лиття) арабських цифр номера поверху. Висота цифр - 10 мм, рельєфність контуру - 5-8 мм.
На дверях кімнат (кабінетів) у громадських будинках на висоті 1,6 м закріплюються таблички розміром 200 мм х 150 мм, на яких нанесено рельєфні арабські цифри номера кімнати. Висота цифр - 100 мм, товщина ліній - 10 мм, цифри фарбуються в чорний колір, колір таблички - білий. Рельєфність контуру цифри над площиною таблички - 3 мм. Висота закріплення таблички вимірюється від підлоги до нижнього краю таблички. Під табличкою закріплюється друга табличка у вигляді брайлівського рядка, на якій шрифтом Брайля позначено номер і назву кабінету.
Ліфтові кабіни слід обладнувати звуковим інформатором поверху. Пульти у ліфтових кабінах маркують рельєфно-крапковим шрифтом.
Матеріали, які використовуються для виготовлення покажчиків, не повинні перешкоджати очищенню житлової забудови, будинків і споруд від снігу, бруду та сміття.
Покажчики повинні бути надійно закріплені, вони не повинні зсуватися і/або "задиратися" у разі їх контакту із взуттям або засобами реабілітації.
Покажчики повинні мати підвищену зносостійкість до інтенсивного механічного впливу (механічної дії). Термін використання покажчиків повинен відповідати термінові використання прилеглого покриття.
Вимоги до тактильних дорожніх покажчиків
Тактильні дорожні покажчики розміщують на тротуарах, проїзній частині доріг, на територіях усіх виробничих підприємств, де працюють інваліди по зору, житлових районів і мікрорайонів (кварталів) населених пунктів. Глибина рифлення для тактильних дорожніх покажчиків має бути 5-7 мм (рисунки 1-4).
Примітка. У даному стандарті до дорожніх покажчиків віднесено покажчики, які установлюються поза громадськими будинками і спорудами.
Призначення, форма рифлення і місце розташування тактильних дорожніх покажчиків наведені у таблиці 4.1.
Таблиця 4.1
|
№ з/п |
Призначення покажчика |
Форма і розміри покажчика |
Форма рифлення |
Місце розташування |
|
1 |
Увага, підземний перехід |
Смуга завширшки 500 мм або 600 мм і завдовжки, що дорівнює ширині переходу, яка викладена на тротуарі перед початком переходу |
Із конусоподібними рифами (рисунок 2) |
На відстані 800 мм від крайки першої сходинки |
|
2 |
Увага, наземний перехід |
Те саме |
Із поздовжніми рифами (рисунок 1) |
На відстані 800 мм від крайки проїзної частини |
|
3 |
Увага, наземний перехід під кутом 90° |
Смуга завширшки 500 мм або 600 мм і завдовжки, що дорівнює ширині переходу, яка викладена на тротуарі з двох боків перед поворотом на перехід |
Із рифами, розташованими по діагоналі (рисунок 4) |
На відстані 800 мм від ліній, що є продовженням крайки переходу |
|
4 |
Увага, світлофор |
Квадрат, що викладений навколо щогли світлофора та який складається із чотирьох плит зі стороною плитки, що дорівнює 500 мм х 500 мм |
Із квадратними рифами (рисунок 3) |
Навколо щогли світлофора в обхват |
|
5 |
Увага, перешкода |
Смуга, викладена по контуру перешкоди, завширшки 500 мм |
Те саме |
На відстані 800 мм від перешкоди |
|
6 |
Увага, поворот ліворуч (праворуч) |
Плита зі стороною квадрату, що дорівнює 500 мм х 500 мм |
Із рифами, розташованими по діагоналі (рисунок 4) |
На місці повороту |
|
7 |
Напрямні (спряму- вальні) доріжки |
Смуга завширшки не менше 500 мм |
Із поздовжніми рифами (рисунок 1) |
На транзитних ділянках між перешкодами |
Наземні пішохідні переходи для осіб з вадами зору являють собою штучні нерівності монолітної конструкції.
Облаштування наземних пішохідних переходів для осіб з вадами зору повинно відповідати вимогам ДСТУ 4100 і ДОТУ 2587.
Покриття наземного пішохідного переходу для інвалідів з вадами зору повинно відрізнятися від покриття тротуару і проїзної частини дороги.
Для тактильних дорожніх покажчиків, які встановлюються на тротуарах, рекомендується застосовувати бетонні тротуарні плити розмірами 300 мм х 300 мм або 500 мм х 500 мм, із рифленою лицьовою поверхнею, виготовлені згідно з ДСТУ Б В.2.7-238 і ДСТУ Б В.2.7-145.
Дорожні покажчики із тротуарних плит, установлені на тротуарі, повинні виступати над його поверхнею не більше ніж на 10 мм з плавним переходом, скосом.
Як покажчики на території підприємств і закладів обслуговування, житлових районів та мікрорайонів (кварталів) можна застосовувати доріжки з гравійним покриттям.
У місцях перетину двох доріжок рекомендується влаштовувати майданчики, що підвищуються на ЗО мм над полотном доріжок. Від майданчиків із чотирьох боків обладнують спуски-пандуси з кутом уклону 3 %. Для полегшення орієнтування покриття доріжок, що перетинаються, у місці стику можуть відрізнятися одне від одного, наприклад, асфальт - гравій, асфальт - плитка або гравій із відмінними розмірами фракцій - 20 мм, 40 мм, 60 мм.
Перед вхідними дверима житлових та громадських будинків і споруд на відстані 500 мм на підступаючих до них доріжках облаштовують площадки із покриттям, що різко відрізняється від покриття основної доріжки (сітка, гравій, ґрати, тротуарні плити тощо).
Вимоги до тактильних підлогових покажчиків
(на підлозі громадських будинків і споруд)
Тактильні підлогові покажчики розміщують у коридорах і на площадках сходових маршів громадських будинків і споруд для позначення особам з вадами зору напрямку руху, а також для попередження їх про можливу небезпеку на шляху руху. Глибина рифлення для тактильних підлогових покажчиків за формою рифлення повинна бути 5 мм (рисунок 1-4).
Призначення, розміри, форма рифлення і місце розташування тактильних підлогових покажчиків наведені у таблиці 4.2.
Таблиця 4.2
|
№ з/п |
Призначення покажчика |
Розміри покажчика |
Форма рифлення |
Місце розташування |
|
1 |
Увага, крайня сходинка сходового маршу |
Смуга по ширині і довжині сходинки |
Із конусоподібними рифами (рисунок 2) |
На відстані 600 мм від крайки крайньої сходинки |
|
2 |
Напрямні (спряму- вальні) доріжки |
Смуга завширшки не менше 500 мм |
Із поздовжніми рифами (рисунок 1) |
Уздовж стіни на відстані не більше 1000 мм від стіни |
|
3 |
Увага, перешкода |
Смуга, викладена по контуру перешкоди завширшки 300 мм |
Із квадратними рифами (рисунок 3) |
На відстані 600 мм від перешкоди |
|
4 |
Увага, поворот ліворуч (праворуч) |
Плита зі стороною квадрата, що дорівнює 500 мм х 500 мм |
Із рифами, розташованими по діагоналі (рисунок 4) |
На місці повороту |
Тактильні підлогові покажчики можуть бути виготовлені з різних матеріалів, що мають протислизькі властивості, у тому числі із керамічних плиток відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-117.
Якщо в коридорах громадських будинків і споруд покладені килимові доріжки, то для позначення бічних проходів їх килимову доріжку прокладають під магістральною.
У приміщеннях промислових будівель і споруд як підлогові покажчики можуть бути використані діелектричні гумові килими відповідно до вимог ГОСТ 4997, завширшки не менше 500 мм. Форма рифлення має відповідати призначенню, вказаному в таблиці 4.2.
Для позначення бічних проходів у коридорах будинків і споруд можна використовувати діелектричні гумові килими, які підкладають під гумовий килим, що позначає магістральну доріжку.
Для позначення виходу з будинку і споруди застосовують різні матеріали завширшки 500 мм і завдовжки, що дорівнює ширині дверей, викладені на відстані 1500 мм до дверей з квадратним рифленням (рисунок 2).Якщо перед виходом із будинку і споруди покладено магістральну килимову доріжку, для позначення виходу під магістральною доріжкою поперек неї додатково підкладають смугу килимової доріжки завширшки 200 мм.
Для позначення повороту напрямку руху застосовують матеріали із рифленням, розташованим по діагоналі. Для позначення повороту ліворуч використовують ліву діагональ, повороту праворуч - праву діагональ (рисунок 4).
ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ БУДИНКІВ І СПОРУД ГРОМАДСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ІЗ УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ОСІБ З ВАДАМИ СЛУХУ
При проектуванні будинків і споруд громадського призначення із урахуванням потреб осіб з порушенням (вадами) слуху повинні виконуватися вимоги ДБН 360, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-3, ДБН В.2.2-4, ДБН В.2.2-10, ДБН В.2.2-11, ДБН В.2.2-13, ДБН В.2.2-16, ДБН В.2.2-17, ДБН В.2.2-18, ДБН В.2.2-20, ДБН В.2.2-23, ДБН В.2.2-24, ДБН В.2.2-25, ДБН В.2.2-26.
Проектування із урахуванням потреб осіб з порушенням слуху (глухих і слабочуючих), полягає не у створенні особливих умов і зміні параметрів зон і просторів у будинках і спорудах, а у врахуванні їх потреб на ранніх стадіях проектування стосовно акустики приміщень, забезпечення отримання необхідної інформації шляхом візуального сприйняття та організації сурдоперекладу та/або субтитрування.
Проектування громадських будинків і споруд з урахуванням потреб осіб із вадами слуху полягає в тому, що при розрахунку часу реверберації необхідно враховувати, що при малому часі реверберації мова може бути нерозбірливо сприйнятою зазначеними особами. Якщо час реверберації надто тривалий (наприклад, у зальних приміщеннях), фоновий шум і луна не тільки заважають сприйняттю мови, але й несприятливо позначаються на особах із порушенням (вадами) слуху.
У громадських будинках і спорудах, які розраховані на постійне відвідування або перебування в них осіб з порушеннями (вадами) слуху, необхідно передбачати додаткові системи звукопідсилення та розміщення візуальної інформації (світлові табло).
Для полегшення орієнтації осіб з порушенням (вадами) слуху рекомендується передбачати звукопоглинальні поверхні, такі як перфорована багатошарова акустична стеля, килимове покриття підлоги тощо.
Серед телефонів-автоматів необхідно встановлювати чітко позначений відеоапарат із індивідуальним обладнанням для осіб з вадами слуху.
У зонах інформаційних служб, торговельних кіосків, буфетних і барних стійок тощо освітлення повинно забезпечувати можливість читання по губах. У цих зонах не рекомендується влаштовувати скляні екрани, тому що вони можуть давати відображення та відблиск, що заважатиме сприйняттю глядачем.
Громадські будинки і споруди слід оснащувати послідовною і повною (від входу до окремих приміщень) візуальною інформацією, щоб особи з порушенням (вадами) слуху і мовлення мали змогу орієнтуватися без додаткового спілкування, у разі якого виникають труднощі. Кожна кімната і приміщення повинні бути чітко позначені, знаки (покажчики) мають бути крупними і максимально освітленими.
