Страница 2: ДСТУ ISO 10007:2005. Системи управління якістю. Настанови щодо управління конфігурацією (62976)

Базис конфігурації є тим складником ухваленої інформації про конфігурацію продукції, в якому подано визначення продукції. Базиси конфігурації разом з ухваленими змінами до цих базисів є по­точною ухваленою конфігурацією.

Базиси конфігурації треба встановлювати в усіх випадках, коли на певній стадії життєвого циклу продукції необхідно визначити орієнтир для подальшої діяльності.

Ступінь докладності визначення продукції у базисі конфігурації залежить від потрібного рівня керування.

Після початкового встановлення інформації про конфігурацію продукції всі зміни треба кон­тролювати. Потенційний вплив зміни, вимоги замовника та базис конфігурації впливатимуть на рівень керування, необхідний для опрацювання запропонованої зміни чи поступки.

Процес контролювання зміни треба задокументувати, охоплюючи:

• опис, обґрунтовання та реєстрування зміни;

• розподіл змін за категоріями з урахуванням їх складності, потрібних ресурсів та строків;

• оцінювання наслідків змін;

• докладний опис розпоряджання зміною;

• докладний опис впроваджування та перевіряння зміни.

Зміну може запропонувати організація, замовник або постачальник. Перед поданням до роз­порядчого органу для оцінювання (див. 4.2) всі пропозиції щодо змін треба зідентифікувати й до­кументально оформити.

У пропозиціях щодо змін зазвичай має бути така інформація:

• елемент(и) конфігурації та пов’язана з ним(и) інформація, що підлягає зміненню, а також його (їхні) докладна(-і) назва(-и) та поточний статус перегляду;

• опис запропонованої зміни;

• докладний опис інших елементів конфігурації чи інформацію, на що може вплинути зміна;

• відомості про зацікавлену сторону-розробника пропозиції і термін розроблення пропозиції;

• підставу для змінення;

• категорію зміни.

Статус опрацювання зміни, відповідні рішення й розпорядження треба задокументувати. Типовим методом документування зміни може бути використання стандартної форми, якій нада­но однозначний реєстраційний номер для уможливлення легкої ідентифікації та простежуваності.

• технічні переваги запропонованої зміни;

• ризики, пов’язані зі зміною;

• потенційний вплив на контракт, графік і витрати.

• вимоги доречних нормативних і правових документів;

• взаємозамінність елементів конфігурації й потребу в їх переідентифікації;

• взаємозв’язки елементів конфігурації;

• методи виготовляння, випробовування та інспектування;

• наявні запаси й потребу у закупівлі;

• процеси постачання;

• вимоги щодо обслуговування замовника.

Треба запровадити процес розпоряджання змінами, в якому буде визначено розпорядчий орган (див. 4.2) для кожної запропонованої зміни. При цьому треба враховувати категорію запро­понованої зміни.

Після оцінювання запропонованої зміни розпорядчий орган має проаналізувати результати оцінювання та прийняти рішення стосовно розпоряджання змінами.

Розпоряджання змінами треба запротоколювати. Повідомлення про розпоряджання треба ро­зіслати доречним зацікавленим сторонам у межах і поза межами організації.

Впровадження затвердженої зміни звичайно охоплює:

• внесення зміни до інформації про конфігурацію продукції, яку подають доречним зацікав­леним сторонам;

• виконання дій, на які впливає зміна, доречними зацікавленими сторонами (як у межах, так і поза межами організації).

Після впровадження треба перевірити відповідність затвердженій зміні. Це перевіряння треба зареєструвати для уможливлення простежуваності.

Результатами облікування статусу конфігурації є протоколи та звіти, які стосуються продукції та інформації про конфігурацію продукції.

Організація має обліковувати статус конфігурації на всіх стадіях життєвого циклу продукції, щоб технічно підтримувати та забезпечувати ефективний процес керування конфігурацією.

• інформація про конфігурацію продукції (зокрема ідентифікаційний номер, назва, термін на­дання чинності, статус перегляду, історія зміни та її внесення до будь-якого базису);

• конфігурація продукції (наприклад номери деталей, конструкція виробу або статус будови);

• статус видання нової інформації про конфігурацію продукції;

• дані щодо опрацювання змін.

• відповідає необхідним умовам (наприклад, щодо комп’ютерного апаратного забезпечення, програмного забезпечення, даних, документів, креслеників);

• забезпечує захист від пошкодження або несанкціонованого змінення;

• забезпечує засоби подолання аварійних ситуацій;

• дає змогу здійснювати пошук.

Щоб керувати конфігурацією, потрібні звіти різних типів. Такі звіти можуть охоплювати окремі елементи конфігурації або конфігурацію продукції в цілому.

Типові звіти:

• перелік інформації про конфігурацію продукції, внесеної до конкретного базису конфігурації;

• перелік елементів конфігурації та їхніх базисів конфігурації;

• відомості про поточний статус перегляду та історію зміни;

• звіти про статус змін і поступок;

• відомості про статус продукції, постачання або технічне обслуговування якої здійснено (те, що стосується номерів деталей та простежуваності), та про статус її перегляду.

5.6 Перевіряння конфігурації

Перевіряння конфігурації треба виконувати згідно із задокументованими методиками, щоб визначити відповідність продукції вимогам щодо неї та інформації про її конфігурацію.

Використовують зазвичай два типи перевіряння конфігурації:

• перевіряння функційної частини конфігурації — це офіційна експертиза задля підтверджен­ня того, що елемент конфігурації охоплює функційні та експлуатаційні характеристики, зазначені в інформації про конфігурацію продукції;

• перевіряння фізичної частини конфігурації — це офіційна експертиза задля підтверджен­ня того, що елемент конфігурації охоплює технічні параметри, зазначені в інформації про конфі­гурацію продукції.

Перевіряння конфігурації може бути потрібне перед офіційним прийняттям елемента конфі­гурації. Його не призначають, щоб замінити інші види перевіряння, аналізування, випробовуван­ня чи інспектування, але саме на нього впливатимуть результати цих видів робіт.

ДОДАТОК А

(довідковий)

СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ ПРОГРАМИ КЕРУВАННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ

А.1 Загальні положення

Програму керування конфігурацією має бути структуровано так, щоб окремі її розділи охоп­лювали тематичні положення, наведені в А.2 —А.7, які містять також рекомендації щодо змісту.

А.2 Вступ

До програми керування конфігурацією потрібно долучити вступний розділ, в якому подають загальну інформацію. У цьому розділі звичайно наводять:

• призначеність і сферу застосування програми керування конфігурацією;

• опис продукції та елементів конфігурації, які охоплено програмою;

• календарний план, в якому визначають строк виконання важливих робіт, пов’язаних з ке­руванням конфігурацією;

• опис засобів керування конфігурацією (наприклад, інформаційних технологій);

• суміжні документи (наприклад, програми керування конфігурацією від постачальників);

• список доречних документів і взаємозв’язки між ними.

А.З Політика

У програмі керування конфігурацією треба деталізувати політику керування конфігурацією, узгоджену із замовником або постачальниками. Треба, щоб політика керування конфігурацією, як основа робіт щодо керування конфігурацією у межах контракту, охоплювала, наприклад:

• політику щодо практики керування конфігурацією та суміжних робіт щодо керування;

• організацію, відповідальність та повноваження доречних зацікавлених сторін;

• кваліфікацію та підготування персоналу;

• критерії вибирання елементів конфігурації;

• періодичність звітування, розповсюджування та контроль звітів як у самій організації, так і в замовника;

• термінологію.

А.4 Ідентифікація конфігурації

• програмі керування конфігурацією треба деталізувати:

• схему зв’язків елементів конфігурації, технічних умов та інших документів;

• прийняту систему познак технічних умов, креслеників, поступок і змін;

• метод ідентифікування статусу перегляду;

• установлені базиси конфігурації, календарні плани, а також вид охопленої інформації про конфігурацію продукції;використання та розподілення серійних номерів або інших засобів ідентифікації простежу- ваності;

• методику подання інформації про конфігурацію продукції.

А.5 Контроль змін

• програмі керування конфігурацією треба деталізувати:

• зв’язки розпорядчого органу (див. 4.2) організації з розпорядчими органами інших зацікав­лених сторін;

• методики контролювання змін (перед установленням базису конфігурації в межах контракту);

• методи опрацьовування змін (охоплюючи методи, застосовні до змін, ініційованих замов­ником або постачальником) і поступок.

А.6 Облікування статусу конфігурації

• програмі керування конфігурацією треба деталізувати:

• методи збирання, реєстрування, опрацьовування та ведення даних, необхідних для фор­мування протоколів облікування статусу конфігурації;

• визначання змісту й формату всіх звітів про облікування статусу конфігурації.

А.7 Перевіряння конфігурації

• програмі керування конфігурацією треба деталізувати:

• перелік запланованих перевірок та їх проведення за календарними планами проекту;

• застосовні методики перевіряння конфігурації;

• повноваження доречних зацікавлених сторін (як у самій організації, так і поза нею);

• визначання формату звітів про перевірки.

БІБЛІОГРАФІЯ

1 ISO 9001:2000 Quality management systems — Requirements

2 ISO 9004:2000 Quality management systems — Guidelines for performance improvements

3 ISO 10006:2003 Quality management systems — Guidelines for quality management in projects

4 ISO/IEC/TR 15846:1998 Information technology — Software life cycle processes — Configuration Management for Software.

НАЦІОНАЛЬНІ ПОЯСНЕННЯ

1 ISO 9001:2000 Системи управління якістю. Вимоги¹*

2 ISO 9004:2000 Системи управління якістю. Настанови щодо поліпшування діяльності²*

З ISO 10006:2003 Системи управління якістю. Настанови щодо управління якістю в проектах³*

4 ISO/IEC/TR 15846:1998 Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу програмних за­собів. Керування конфігурацією програмного забезпечення⁴*.

1 Стандарт ISO 9001:2000 впроваджено в Україні як ДСТУ ISO 9001-2001 Системи управління якістю. Вимоги.

2 Стандарт ISO 9004:2000 впроваджено в Україні як ДСТУ ISO 9004-2001 Системи управління якістю. Настано­ви щодо поліпшення діяльності.

3 Стандарт ISO 10006:2003 впроваджено в Україні як ДСТУ ISO 10006:2005 Системи управління якістю. Наста­нови щодо управління якістю в проектах.

4Технічний звіт ISO/IEC/TR 15846:1998 в Україні не прийнято як національний і чинного документа на цей об'єкт стандартизації немає.

УКНД 03.120.10

Ключові слова: перевіряння конфігурації, базис конфігурації, інформація про конфігурацію, конфігурація продукції, розпорядчий орган, контроль змін, елемент конфігурації, керування кон­фігурацією.