Страница 3: ДСТУ ISO 9612:2008. Акустика. Настанови щодо вимірювання та оцінювання експозиції шуму у виробничому середовищі (62922)

m — загальна кількість часових інтервалів вимірювання.

Для співставлення шумової експозиції у робочі дні різної тривалості доцільно нормалізувати щоденну експозицію виробничого шуму протягом робочих змін різної тривалості Т_е до величини, яка відповідає номінальній восьмигодинній робочій зміні.

У цьому стандарті восьмигодинний часовий інтервал позначено Т_о, для такого часового інтерва­лу нормалізований денний рівень шумової експозиції визначають за формулою:

^-ЕХ,8г -^АекаТ, + ЮІ9сЛіДБ.
'о

Примітка 10. Нормалізований для восьмигодинного робочого дня рівень шумової експозиції у децибелах можна обчислити за величиною денної A-зваженої шумової експозиції Єд.т, у паскалях у квадраті за секунду (Па² • с) за формулою:

LE_AT

Lp. _8r = 101g , дБ.

^Ы1,15-10-⁵ Па^г-с

Для прикладу в таблиці 1 наведено кілька значень Е_АНТе³ відповідними їм значеннями рівнів зву­кового тиску, нормалізованих для восьмигодинного робочого дня.

Таблиця 1 — Денні значення A-зваженої шумової експозиції Ед,т, і відповідні значення рівнів звукового тиску, нормалізованих для восьмигодинного робочого дня

Найдоцільнішою є методика з використанням персонального звукового дозиметра або інтегруваль- но-усереднювального шум’оміра. Величину ^д,т_в визначають за величиною ^-аєкв.т. за формулою:

Є_А,т_е =Ро-7’е-1О^“^Гв'¹⁰,

де р₀ = 2 • 10^-5, Па і Т_е, с.

Якщо тривалість вимірювань Т_е поділена на кілька дрібних інтервалів Т_еі, для кожного з яких ви­мірюють величину £_Аіт_4і, величину Еант; обчислюють за формулою:

^ЕА,Т_в =Х^ЕА,Т_еі-
/

Якщо необхідно одержати середнє значення денної шумової експозиції за п днів, наприклад, ви­значити номінальні нормалізовані значення рівнів шумової експозиції для робочого тижня, середнє зна­чення Ї-ехн,8г за цей період може бути визначене за денними величинами L_EX, 8г за формулою:

/-Ех,8г=10Ід -^Ю°^дБ.

П і=1

Примітка 11. Якщо усереднюють показники за період понад один тиждень, в результаті доцільно одержати мінімальне і мак­симальне значення денної шумової експозиції (дози шуму).

Щоб одержати нормалізовані рівні експозиції, треба визначити середні значення Lex, 8г У децибе­лах за всі дні тижня. Потрібний результат одержують, виходячи з формули, наведеної в 4.3.7:

/-EX,w = 10lgf-Jfl0°'¹^l дБ,

де Lex,w — середнє за тиждень значення денних величин

п — кількість робочих днів у тижні (не обов’язково п = 5).

Якщо необхідно визначити звукову експозицію для групи працівників, щоб одержати достовірний результат, немає необхідності визначати експозицію для кожного з працівників. Методика статистич­ної вибірки для визначання шумової експозиції у цьому випадку наведена у бібліографічних даних (додаток Е).

Іноді, щоб охарактеризувати вплив шуму навколишнього середовища, застосовують показник рей­тингового (оцінювального) рівня (див. ISO 1996-1). У таких випадках, якщо необхідне врахування ди­скретнотонального та (або) імпульсного складника шуму, треба модифікувати величину еквівалентно­го A-зваженого рівня звукового тиску постійного шуму урахуванням тонального та (або) імпульсного складника і нормалізувати його для номінального восьмигодинного робочого дня. Настанову з визна­чання рейтингового рівня наведено у додатку С, де також є вказівки щодо врахування тонального й імпульсного складників шуму.

Якщо необхідна інформація про частотний спектр шуму на робочому місці, наприклад під час про­ектування засобів звукопоглинання або звукових екранів, частотний аналіз може бути проведений за допомогою частотних фільтрів на октаву або третину октави (див. 4.2.2).

Відповідно до мети проведення такого аналізу треба вибрати час вимірювань, наприклад, часо­вий інтервал, під час якого наявні найбільші значення L_AeKBHT, час виконання конкретних робочих опе­рацій, часовий інтервал, протягом якого у спектрі шуму спостерігаються особливі звуки. Щоб зменшити неточність результатів частотного аналізу, доцільним є усереднення результатів кількох повторних вимірювань.

Якщо у спектрі шуму на робочому місці суттєвим є інфразвуковий складник (із частотою нижче за 20 Гц), треба провести додаткові вимірювання з застосуванням третинооктавних частотних фільтрів, про які йдеться в ISO 7196.

Якщо у спектрі шуму на робочому місці суттєву частину становлять ультразвукові шуми (з час­тотою понад 16 кГц), або чутні високочастотні звуки, вимірювання треба проводити з застосуванням третинооктавних або вузькосмугових частотних фільтрів з центральними частотами в межах принаймні від 16 кГц до 40 кГц. Вимірювальні прилади: шумоміри, або інтегрувальні шумоміри мають бути не нижче 1 класу, згідно з ІЕС 651, які можуть сприймати частоти понад 12 000 Гц.

Особливі характеристики шуму, які неможливо визначити за результатами описаних вище вимірю­вань, мають бути відображені у звіті та підтверджені або доповнені результатами додаткових дослі­джень, наприклад, осцилограмами, сонограмами, відсотковими показниками рівнів, записами рівнів, піко­вими значеннями L_niK, величинами /-Аімакс> тривалістю шумових імпульсів, гостротою імпульсів тощо.

Приклади особливих характеристик шуму:

Походження шуму: машина, на якій працює працівник; інші машини у цьому самому приміщенні; шум поза приміщенням (транспорт, літаки тощо); розмови людей; підіймально-вантажне устатковання, автокари.

Тип шуму: шум машин; людська мова, розбірлива чи нерозбірлива; музика; голоси тварин; теле­фонні дзвінки; шум транспортних засобів, сирени; сигнали про перерву або закінчення роботи.

Характеристики шуму: постійний, змінний, пульсуючий, імпульсний, окремі імпульси шуму, неспо­дівані сплески шуму, ритмічний/циклічний, широкосмуговий, вузькосмуговий, тональний, низько- або високочастотний, пронизливий, дуже високий, такий, що містить багато інформації.

4. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАННЯ

   1. Загальні положення

Результати вимірювань, одержані відповідно до розділу 4, можуть бути використані для визначан­ня впливу виробничого шуму на людину.

Конкретні акустичні вимірювання, визначання точок вимірювання залежать від того, для чого бу­дуть використані результати вимірювань і як буде оцінена потенційна дія шуму.

Якщо результати вимірювань потрібні для порівнювання з наведеними у документах показниками або граничними величинами шуму, потрібна висока точність, щоб визначити, наскільки близькі одержані величини до номінальних або граничних показників.

Загальна точність залежить від точності вимірювань і вибраної техніки (див. додаток D).

У цьому розділі описано застосування результатів вимірювань для оцінювання різних видів дії шуму з точки зору їх впливу на працівника.

Підсумкову таблицю наведено в 5.5.

Для оцінювання або розрахунку впливу шуму на слух використовують такі показники:

• рівень шумової експозиції (ДОЗИ шуму), нормалізований за ВОСЬМИГОДИННИЙ робочий день /-_ЄХ,8г;

• A-зважений рівень шумової експозиції (дози шуму) за час Т, зазвичай, за 8 год, Е_{А Г};

• восьмигодинний рейтинговий рівень з поправкою Кі = 0 на тональний складник шуму, пояснення подано у додатку С;

• піковий рівень звукового тиску L_niK;

• С-зважений рівень звукового тиску L_CniK.

Ці показники можуть бути одержані з результатів вимірювань за допомогою інтегрувального шу­моміра або персонального звукового дозиметра (див. розділ 4). їх застосовують для визначання екс­позиції (дози), виробничого шуму (ISO 1999), для оцінювання потенційно можливого погіршення слу­ху, обумовленого шумом (ISO 1999) і оцінювання ризику (див. Положення про виробничі шуми).

Крім того, для оцінювання ступеня ризику (див. Положення про виробничі шуми) потрібні значення максимального рівня звукового тиску і тривалість його дії.

Визначання А- і С-зважених рівнів звукового тиску необхідне для оцінювання засобів захисту слуху (ISO 4869-2), а частотний аналіз шуму необхідний для технічного контролювання шуму і реалізації про­грам захисту слуху

.Погіршення слуху може бути тимчасовим або постійним. У ISO 1999 пояснені поняття обумовле­ного шумом постійного зсуву порогової чутності (NIPTS), незворотного (сенсорно-неврологічного) по­гіршення слуху, обумовленого тривалим впливом шуму на людину. Якщо немає інших причин, погіршен­ня слуху виникає саме внаслідок NIPTS.

Поріг слуху людей, що піддаються впливу шуму, залежить від пов’язаної з віком величини цього показника і може бути виражена як відсоткове відношення порогового рівня слуху людей, підданих впли­ву шуму, у яких пороговий рівень слуху вище граничного, до порогового рівня слуху людей, не підда­них впливу шуму, але з таким самим пороговим рівнем слуху, що і в тих, які піддані цьому впливу. По­трібно відзначити, що положення ISO 1999 щодо ризику ушкодження слуху імпульсними шумами з піко­вим миттєвим рівнем звукового тиску понад 140 дБ даними статистики не підтверджені і ними корис­туватись не рекомендовано.

За результатами вимірювань, проведених згідно з розділом 4, можна оцінити ризик обумовлено­го шумом погіршення слуху, виходячи з експозиції виробничого шуму на виробництві і зробити висновки щодо програми заходів зі збереження слуху, зокрема аудіометричного моніторингу, застосування засобів індивідуального захисту органів слуху, або щодо технічного чи адміністративного скорочення кількості осіб або груп, підданих впливу шуму.

Існує кілька акустичних показників для оцінювання впливу шуму на сприймання мови, а саме:

• перевищення середнього рівня звукового тиску на N % за час Ту відсотках (L_AW>т);

• рівень завад мовному спілкуванню (SIL). Це середньоарифметичне значення рівнів звукового тиску у октавних смугах з середніми частотами 500,1 000, 2 000 і 4 000 Гц (ISO 9921-1, ISO/TR 3352). Це наближений спосіб оцінювання інтерференційного впливу шуму на мовні звуки;

• показник артикуляції (АІ). Це найдостовірніший спосіб прогнозування, оскільки він враховує ту обставину, що певні частоти більш ефективно маскують мовні звук^ніж інші. Частотний діапазон від 250 Гц до 7 000 Гц поділяють на 20 смуг. Обчислюють різницю між рівнями гучності мови і шуму в кожній з них, в результаті одержують єдиний для них показник.

Іноді для визначання завад для мови користуються A-зваженим рівнем звукового тиску Г_рАта зва­женим рівнем звукового тиску L_AeKBгза час Т (ISO 9921-1).

Методику оцінювання розбірливості мови викладено також у ISO/TR 4870.

Для оцінювання впливу ультразвуку частотою до 40 кГц доцільно проводити аналіз у третино- октавних смугах або вузькосмуговий спектральний аналіз. Для повітряного ультразвуку найбільш враз­ливим органом є людське вухо, і захисні заходи потрібно моделювати із застосуванням методик, роз­роблених для частот чутного діапазону.

У цьому стандарті не розглянуто вплив ультразвуку, що передається твердими речовинами або рідинами.

Достатньо інтенсивний інфразвук може спричинити різні звукові відчуття, і, за заявами багатьох осіб, впливає на їх самопочуття. Інфразвук, як правило, має природне походження і його не вносять до експозиції виробничого шуму. Характеристики, потрібні для стандартного опису інфразвуку в діа­пазоні від 1 Гц до 20 Гц, його зважування за частотою, придатні для оцінювання звукового сприймання і реакції людей, викладено у ISO 7196.