Страница 3: ДСТУ EN 269:2003. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Дихальні апарати з капюшоном і примусовим подаванням чистого повітря через шланг. Вимоги, випробування, маркування (61220)

Апарати зберігають:

1. не менше 4 год і не більше 16 год в умовах атмосфери з температурою (60 ± 3) °С і відносною вологістю не меншою ніж 95 %;

2. не менше 4 год і не більше ніж 16 год в умовах атмосфери з температурою (- ЗО ± 3) °С .

Потім дають змогу апаратам охолонути до кімнатної температури.

Після зберігання, відповідно до 7.3.1, апарат випробовують з використанням дихальної машини, відрегульованої для створювання об’єму легеневої вентиляції 50 дм³/хв (25 циклів/хв, 2 дм³/хід) не менше ЗО хв.

Перевіряють належну роботу регулювального вентиля в повністю закритому положенні. Виконують перевіряння попереджувального пристрою.

Таблиця 2 — Графік випробовувань

Готування

Лицеві частини двох комплектів апаратів чистять відповідно до Інструкцій виробника і видаляють надлишок рідини струшуванням. Два апарати готові до використання. Кожен апарат попередньо охолоджують не менше ніж 2 год і не більше ніж 3 год за температури мінус (6 ± 3) °С .

Порядок проведення випробовувань

Два тепло одягнені випробовувані надягають апарати в холодильній камері і виконують роботу в умовах температури навколишнього середовища мінус (6 ± 3) °С. Випробовування повинно бути безперервне, без знімання апаратів, протягом ЗО хв.

Програму випробовувань розділяють на періоди по 5 хв, протягом яких виконують:

1. повільний рух;

2. повільне плазування;

3. перенесення дерев’яних брусів на відстань не менше ніж 6 м і складання їх у спосіб, показаний на рисунку 1. Розміри деревяних брусів приблизно 160 мм х 160 мм для створювання маси (7 ± 1) кг.

В кінці випробовувань кожен апарат перевіряють на наявність неполадок, спричинених низькою температурою.

Повітряний потік через повітроподавальний шланг вимірюють до випробовування, після охолод­ження і в кінці випробовування.

Рисунок 1 — Дерев’яні бруски, які використовують в експлуатувальних випробовуваннях

Готування

Кожен готовий до використовування апарат попередньо зберігають не менше ніж 2 год і не більше ніж 3 год за температури (23 ± 2) °С .

Порядок проведення випробовування

Два тепло одягнені випробовувані надягають аппарат за кімнатної температури (приблизно 20 °С), заходять до холодильної камери і виконують роботу в умовах температури навколишнього середовища мінус (6 ± 3) °С. Програма випробовувань подібна до описаної у 7.3.3.1 з періодом випробовувань ЗО хв. По закінченні ЗО хв кожен апарат перевіряють на наявність неполадок.

Коефіцієнт підсосу вимірюють за процедурами, описаними у 5.4 EN 136, з додатковим використанням допоміжного вентилятора, як це описано у 6.1 EN 146. Випробовувальний план для вправ надано у 6.1.4 EN 146 і обчислюють результати як у 6.1.5 EN 146.

Капюшон або складову частину розміщують на муляжі голови (капюшон), проводять через полум'я і заносять до звіту дію полум’я.

Манометр

Вентиль

Паяльник

Вентиль

Обмежувач полум’я

Балон з пропаном

Редуктор тиску

Двигун для обертання і / пристрій регувалювання швидкості

Рисунок 2 — Устатковання для випробовування стійкості до займання

Капюшон розміщують на муляжі голови і забезпечують обертання зі швидкістю (60 ± 6) мм/с

Прикріплюють складову частину до рухомої опори з радіусом обертання, який забезпечує швидкість (60 ± 6) мм/с

Муляж повертають в бік від пальника.

Запалюють газ в пальнику. Повністю закривають повітряний отвір пальника і за допомогою регулювального вентиля встановлюють висоту полум’я над вершиною пальника (40 ± 4) мм

Такі параметри повинні забезпечити температуру полум'я (800 ± 50) °С в точці (20 ± 2) мм над вершиною пальника.

Проводять капюшон або складову частину один раз над пальником зі швидкістю (60 ± 6) мм/с.

Випробовування повторюють для оцінювання усіх матеріалів зовнішньої поверхні апарата. Будь-яка складова частина повинна проходити через полум’я тільки один раз.

Апарат перевіряють після проходження через полум'я і заносять до звіту відсутність чи про­довження горіння.

Випробовують апарати, які відповідають вимогам лабораторних випробовувань. Експлуатувальні випробовування проводять з двома комплектами апаратів із залучанням чотирьох різних випробо- вувачів і, за необхідності, оператора повітродувки. До випробовувань допускають тільки ті апарати, які пройшли лабораторні випробовування. План випробовувань показано нижче:

1-й і 2-й випробовувачі використовують 1-й апарат

3-й і 4-й випробовувачі використовують 2-й апарат

Апарати випробовують з двома випробовувачами, що мають досвід роботи з дихальними апаратами і задовільне медичне посвідчення. Випробовувачі повинні пройти медичний огляд і бути здатні проводити випробовування. Необхідність в медичному перевірянні безпосередньо до випробо­вувань і в процесі випробовувань визначають на розсуд відповідального за випробовування.

Перед кожним випробуванням апарати перевіряють на герметичність. Довжина повітроподавального шланга повинна бути максимальна.

Усі випробовування проводять в умовах температури навколишнього середовища. Температуру і вологість заносять до звіту.

Устатковання 1-го класу оцінюють під час моделювання практичного застосування апарата.

Випробовування повинно бути виконано в межах загального робочого часу 20 хв.

Послідовність операцій випробовування обирають на розсуд відповідального за випробовування.

Виконують такі вправи:

1. рух по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (1,3 ± 0,2) м протягом 5 хв;

Інформація щодо джерела постачання придатного пальника може бути отримана в Секретаріаті CEN/TC 79.

2. плазування по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (0,70 ± 0,05) м протягом 5 хв;

3. заповнювання невеликої корзини (див. рисунок 3) об'ємом приблизно 8 дм³ «гумовою стружкою» з бункера висотою 1,5 м. Бункер має отвір внизу для того, щоб його вміст можна було вичерпувати лопаткою, і отвір зверху, щоб висипати гумову стружку з корзини. Випробовувач нахиляється або стає навколішки (за бажанням) та наповнює корзину гумовою стружкою. Потім він піднімає корзину і висипає її вміст назад в бункер. Цю вправу виконують 20 разів протягом 10 хв.

Устатковання 2-го класу оцінюють у разі моделювання практичного застосування апарата.

Випробовування повинно бути виконане в межах загального робочого часу, який становить 30 хв. Послідовність операцій випробовування обирають на розсуд відповідального за випробовування. Виконують такі вправи:

1. ЗО поштовхів на робочій машині, кожен поштовх масою 25 кг з висоти 1,8 м в напрямку підлоги;

2. рух по горизонтальній площині в приміщенні без обмежень щодо висоти приміщення (загальна відстань 125 м) ¹;

3. рух по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (1,3 ± 0,2) м (загальна відстань 200 м)*;

4. плазування по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (0,70 ± 0,05) м, (загальна відстань 100 м) *;

5. лазіння вверх і вниз по драбині з проходженням один раз, в обох напрямках, квадратного отвору зі стороною 460 мм (загальна вертикальна відстань 20 м);

6. перенесення 20 мішків з піском (по 12 кг кожен) на відстань не менше ніж 10 м і укладання їх на стіну висотою 1,5 м. Це випробовування повинно бути безперервне, без знімання апарата.

Рисунок 3 — Корзина і бункер, гумова стружка

Під час випробовувань апарат суб’єктивно оцінють випробовувані і, після випробовувань, реє­струють таку інформацію:

1. зручність підвісної системи;

2. надійність кріплень і муфт;

3. зручність огляду і обслуговування засобів контролювання і манометра (за наявності);

4. бачення через лицеву частину;

5. зручність огляду і обслуговування, легкість роботи з системою додаткового подавання повітря (за наявності);

6. легкість передавання мови;

7. ефективність звукового попереджувального пристрою (за наявності);

8. рухомість повітроподавального шланга;

9. зручність лицевої частини;

10. зауваження користувача щодо легкості доступу до навколишнього повітря або використання будь-яких передбачених у апараті аварійних систем;

11. інші зауваги випробовувана (за бажанням).

Прикладають протягом (10 ± 1) с відповідну навантагу для апаратів 1-го і 2-го класу до дихального шланга як це показано на рисунках 4а) і 4Ь).

Перевіряють апарат на ознаки порушень в роботі.

а)

50 Н для 1-го класу

250 Н для 2-го класу

Рисунок 4 — Будова устатковання для випробовування міцності з’єднувальних муфт

Розміщують капюшон на муляжі голови (тулуба), приєднаного до вакуумного насоса і витратоміра.

Ізолюють простір навколо капюшона і дихального шланга за допомогою надлегкого пластикового мішка.

Приєднують повітроподавальну систему і індикаторний пристрій низького тиску відповідно до інструкцій щодо експлуатування.