Страница 2: ДСТУ ISO 9612:2008. Акустика. Настанови щодо вимірювання та оцінювання експозиції шуму у виробничому середовищі (62922)

Шумомір має бути не нижче класу 2 згідно з ІЕС 60651. Перевагу потрібно надавати шумомірам класу 1.

Персональні вимірювачі шумової експозиції мають відповідати ІЕС 61252. Щоб визначити, чи був підданий прилад перенавантаженням під час вимірювання пікового звукового тиску, доцільно користу­ватись приладами, які реєструють наявність таких перенавантажень.

Інтегрувально-усереднювальні шумоміри мають відповідати класу 2 згідно з ІЕС 60804.

Смугові фільтри на октавну або третинооктавну смугу частот повинні відповідати вимогам ІЕС 61260. Номінальні центральні частоти частотних смуг мають відповідати вимогам ISO 226.

Самописець рівня шуму, використовуваний під час вимірювань, має відповідати вимогам ІЕС 60651 до приладів відповідного класу, наприклад, вимогам щодо зважування за часом.

Статистичний аналізатор для визначання відсоткового рівня має відповідати вимогам ІЕС 60651 до F-зважування за часом. Інтервали змінювання рівня для класифікації треба вибирати з загального діапазону рівнів шуму, проте вони не повинні бути більшими за 5 дБ.

Магнітофони або інші прилади для запису і зберігання шумових сигналів мають бути такі, які забезпечують відповідність всього комплексу вимірювальних приладів класу 2 згідно з ІЕС 60651 та ІЕС 60804.

Звукові калібратори, які застосовують для калібрування і перевіряння приладів для акустичних вимірювань, мають бути не гірші класу 2 або більш точні відповідно до ІЕС 60942.

Необхідним є регулярне калібрування і перевіряння приладів за методиками ІЕС 60651, ІЕС 60804 та ІЕС 61252. Ці процедури потрібно проводити не рідше одного разу на три роки.

Перевіряти у польових умовах (поза лабораторією) користувач повинен принаймні перед почат­ком та після закінчення серії вимірювань. Перевіряти електричну частину підсилювачів звукозапису­вальної апаратури і індикаторів треба так само ретельно, як і перевіряти всю акустичну систему, зо­крема з мікрофонами (наприклад, за допомогою калібратора). Перевіряти акустичні прилади найдоціль­ніше на місці випробовувань, якщо це можливо. Точність вимірювань треба визначати відповідно до додатка D.

Основними вимірюваними величинами є: еквівалентний A-зважений рівень звукового тиску постій­ного шуму ТрНАекв.тта A-зважена шумова експозиція (доза шуму) Е_Аг7-для заданого часового інтервалу Т.

Залежно від типу шуму і характеру його впливу, який підлягає визначанню, може виникнути потреба у вимірюванні таких додаткових величин: максимального миттєвого незваженого рівня звукового тиску А-пік, A-зваженого рівня А_Апік , С-зваженого рівня А_Спік, або інших показників.

Іноді виникає потреба у вимірюванні рівнів звукового тиску у октавних або третинооктавних ча­стотних смугах чутного, інфра- або ультразвукового діапазонів. Якщо треба визначити завади зв’язку, слід вимірювати рівень мовних завад (SIL), відношення сигнал-шум (S/N) або інші величини.

Залежно від цілі вимірювань їх проводять або у фіксованих точках, або безпосередньо на тілі пра­цівника під час його роботи. Щоб підвищити точність вимірювань, доцільно закріплювати мікрофон на працівникові під час вимірювання шумової експозиції (дози шуму). У цьому разі рівень шумової екс­позиції (дози шуму) визначають не тільки шумом, що виникає на робочому місці працівника, а також шумом навколишнього середовища.

Якщо певні часові відрізки вилучають під час розгляду результатів вимірювань (наприклад, щоб унеможливити вплив випадкових і суб’єктивних чинників), це має бути зафіксовано у звіті про вимірю­вання.

Вилучати часові відрізки доцільно, коли:

• на робочому місці виникають додаткові звуки, обумовлені розмовою працівника з іншою особою;

• наявні сигнали зв’язку, адресовані досліджуваному працівникові (телефонні дзвінки, сигнали системи оповіщення).

Вимірювання мають забезпечити одержання кількісного опису характерної потенційної шумової експозиції (дози шуму) на робочому місці.

Характерну потенційну шумову експозицію (дозу шуму) треба визначати, якщо частота виникнен­ня певної ситуації, тип і походження шуму на робочому місці є типовими для цього робочого місця про­тягом досить довгого часу. Щоб одержати такі відомості, треба зібрати відповідну інформацію або про­вести достатню кількість попередніх вимірювань.

Якщо шумову експозицію (дозу шуму) потрібно визначити для чітко обмеженого робочого місця, вимірювання проводять саме в цьому місці. Якщо працівник обслуговує кілька робочих місць, треба для кожного окремого робочого місця або для кожного працівника, що обслуговує кілька робочих місць, ви­значити для кожного окремого часового відрізка еквівалентний A-зважений рівень звукового тиску по­стійного шуму або A-зважений рівень шумової експозиції (дози шуму) так, щоб одержати сумарну дозу шуму за всю робочу зміну.

Треба віддати перевагу розміщенню мікрофона на рівні голови працівника, що обслуговує певне робоче місце, під час відсутності працівника на ньому.

Якщо присутність працівника на робочому місці необхідна, для одержання найвищого значення ек­вівалентного A-зваженого рівня звукового тиску постійного шуму мікрофон треба розміщувати приблиз­но на відстані 0,10 м від вуха працівника. Мікрофон дозиметра, у разі закріплення на працівникові, треба закріплювати на шоломі, комірі або плечі працівника на відстані приблизно (0,1—0,3) м від вуха.

Примітка 1. Для закріплювання мікрофона можна використовувати шолом, каску або рамку.

Примітка 2. На плечі працівника мікрофон можна кріпити, якщо це не створює незручностей для працівника.

Якщо вимірювальний прилад та його деталі закріплюють на працівникові, який виконує свої функції, треба подбати про те, щоб вони не заважали йому працювати і, особливо, не створювали не­безпеки для нього. Потрібно також унеможливити використання вимірювальних приладів не за призна- ченістю.

Якщо положення голови працівника на робочому місці визначити неможливо, або цьому заважа­ють певні обставини, мікрофон можна розміщувати на вказаній нижче висоті (див. ISO 11201):

• для тих, хто працює стоячи: (1,55 ± 0,075) м над рівнем підлоги, на якій стоїть працівник;

• для тих, хто працює сидячи: (0,91 ± 0,05) м вище середини сидіння, якомога ближче до серед­ньої точки у горизонтальній і вертикальній площинах.

Спрямування мікрофона під час вимірювань у точках вимірювання вказує виробник мікрофона. За можливості, мікрофон має бути спрямований у напрямку погляду особи, що перебуває на робочому місці,,

Якщо позиція працівника надто близька до джерела шуму, у звіті треба максимально точно за­значити місця встановленого мікрофона.

Примітка 3. Якщо джерело звуку розміщене надто близько, навіть незначне зміщення мікрофона може призвести до знач­ного розкиду результатів вимірювання рівня звукового тиску. Якщо на робочому місці добре чутні дискретні тони (див. додаток В), можуть виникнути стоячі хвилі. Щоб визначити локальні зміни рівня звукового тиску, треба перемістити мікрофон у межах діапа­зону від 0,1 м до 0,5 м. Зміни рівня звукового тиску під час цього переміщення мікрофона розглядають як-коливання рівня тиску за часом і відповідно усереднюють.

Примітка 4. Якщо мікрофон закріплюють у безпосередній близькості до людини, необхідне ретельне регулювання приладів і перевіряння результатів вимірювань порівнюванням даних, одержаних за присутності і за відсутності працівника. Зазвичай ве­личини, одержані за присутності, більші одержаних за відсутності.

Примітка 5. Під час використання персонального шумоміра, що вимірює рівень звуку, коли мікрофон розміщений не біля вуха людини, слід дотримуватись обережності.

Примітка 6. Щоб визначити експозицію (дози) шуму, що проникає під навушниками (у секретарів, телефоністок, пілотів, авіадиспетчерів) або проникає крізь шоломи (наприклад пілотів або мотоциклістів) необхідні методи вимірювань, про які не йдеться у цьому стандарті.

Для скорочення тривалості вимірювань на дільницях з великою кількістю робочих місць можна користуватись викладеною нижче методикою.

Визначають зони, у яких вплив звуку на робочих місцях приблизно однаковий і проводять вибір­кові вимірювання на кількох робочих місцях. Середнє значення результатів вимірювання вважають зна­ченням звукового тиску на робочих місцях цієї зони.

Таке групування можливе, якщо рівні ї._{Аекв Г}на різних робочих місцях відрізняються не більше ніж на 5 дБ. Додатково необхідно перевірити відповідність граничним рівням шуму на всіх робочих місцях, особливо коли у цьому є сумніви.

Іноді в конкретному робочому просторі доцільніше проводити визначання, обираючи зони з одна­ковим рівнем /-Аекв.Т-

Робочими місцями з однаковою шумовою експозицією (дозою шуму) можуть бути:

• робочі місця, на яких працівники виконують однакові роботи;

• робочі місця, відносно яких джерело шуму перебуває на великій відстані (наприклад, у завод­ському приміщенні на відстані від 5 м до 20 м).

Примітка 7. У цехах, не обладнаних звукоізоляцією, рівень шуму на відстані від його джерела від 5 м до 20 м знижується на (2—4) дБ з подвоєнням відстані.

• цехах, де звукоізоляції немає, рівень знижується на (4—6) дБ з подвоєнням відстані.

Тривалість вимірювань Т — часовий інтервал, для якого проводять інтегрування і усереднення квадрата A-зваженого значення звукового тиску.

Примітка 8. У звіті про вимірювання зазначають день і час проведення вимірювань, а також їх тривалість.

Тривалість вимірювань треба вибирати так, щоб це давало можливість врахувати, виміряти і відоб­разити в результатах будь-які суттєві зміни рівня шуму на робочому місці. Крім того, тривалість ви­мірювань повинна забезпечити незмінність результатів у разі повторних вимірювань.

Характерний для певного робочого місця шум не повинен припинятись протягом всього часу ви­мірювань (див. 4.3.1). Щоб одержати величину експозиції (дозу) характерного шуму, можна користува­тись двома методиками:

Т = Гц.Якщо тривалість вимірювань перевищує нормалізований часовий інтервал, розрахункове значення сумарної експозиції (дози) за робочу зміну можна визначити безпосередньо.

Т< 7"_N. Якщо тривалість вимірювань менше нормалізованого часового інтервалу, експозицію (дозу) характерного шуму за робочу зміну визначають експериментально.

Тривалість вимірювання залежить від типу шуму, що діє на працівників’. Ця тривалість може бути поділена на окремі відрізки, протягом яких вплив шуму однаковий, відповідно, наприклад, до різних видів виробничої діяльності, або шуму навколишнього середовища. Під час вибирання тривалості ви­мірювань треба враховувати коливання рівня шуму. Ця тривалість має бути достатньою для того, щоб результат визначання рівня шумової експозиції у достатній мірі відповідав цьому показнику протягом роботи працівника на певному робочому місці.

Тривалість вимірювань має дорівнювати тривалості зміни, її частини, або кількох послідовних змін; це необхідно для досягнення такої стабільності результатів визначання рівня шумової експозиції або A-зваженого рівня звукового тиску постійного шуму, щоб розкид результатів не перевищував 5 дБ.

Мінімальна тривалість вимірювань — 15 с. Якщо шум має циклічний характер і циклічність дос­татньо добре виражена, мінімальна тривалість вимірювань має дорівнювати тривалості одного або кількох повних циклів.

Вимірювання можна проводити вибірково протягом кількох змін, а одержані результати усереднити (див. додаток D).

Р,пя вимірювання еквівалентного A-зваженого рівня звукового тиску постійного шуму і-_АеквТ для заданого часового інтервалу треба віддати перевагу методу вимірювань за допомогою інтегрувально- усереднювального шумоміра.

У разі застосування такого шумоміра і за умови незначного коливання рівня шуму (див. примітку 9) середньоарифметичне значення показників приладу дорівнює величині еквівалентного А-зваженого рівня звукового тиску постійного шуму.Примітка 9. Коливання рівня шуму вважають незначним, якщо за час зважування S повна амплітуда коливань сигналу, виміряного приладом, не перевищує 5 дБ.

Якщо тривалість вимірювань Т поділена на дрібні інтервали Д, еквівалентний A-зважений рівень звукового Тиску постійного шуму визначають за формулою:

і-Аекв,7=10Ід, _дБ>

V /=1 У

де /__АекВіт — еквівалентний A-зважений рівень звукового тиску постійного шуму протягом часу 7;