‘
ДСТУ OIML R 111-1:2008
Глибину підгінних порожнин наведено тільки як додаткові відомості.NJ NJ
g m
Варіант З
Підгінна порожнина
Трубчаста
рукоятка
ДСТУ OIML R 111-1:2008
Примітка. Марковання може бути на верхній чи боковій поверхні гирі.
|
Рисунок А.2 — Приклади прямокутних гир (тип 1)Номінальне значення маси |
А, |
А2 |
В, |
в2 |
Н |
а |
Ь |
с |
d, |
d2 |
Є |
f |
g |
h |
I |
m |
n |
0 |
Г |
s |
t |
u |
|
5 кг |
150 |
152 |
75 |
77 |
84 |
36 |
ЗО |
6 |
12 |
19 |
1 |
14 |
2 |
66 |
145 |
5 |
16 |
12 |
5 |
16,5 |
M16x1,5 |
18 |
|
10 кг |
190 |
193 |
95 |
97 |
109 |
46 |
38 |
8 |
12 |
25 |
1 |
14 |
2 |
84 |
185 |
5 |
16 |
16 |
6 |
16,5 |
M16x1,5 |
18 |
|
20 кг |
230 |
234 |
115 |
117 |
139 |
61 |
52 |
12 |
24 |
29 |
2 |
21 |
3 |
109 |
220 |
8 |
27 |
20 |
8 |
27,5 |
M27x1,5 |
30 |
|
50 кг |
310 |
314 |
155 |
157 |
192 |
83 |
74 |
16 |
24 |
40 |
2 |
21 |
3 |
152 |
300 |
8 |
27 |
25 |
10 |
27,5 |
M27x1,5 |
30 |
|
Примітка. Розміри А і А" також як В і В" можуть бути зворотніми. |
||||||||||||||||||||||
Примітка 2. Підгінна порожнина, показана на рисунку А.З, знаходиться на верхній поверхні. Підгінна порожнина може також бути на боковій поверхні гирі.
Рисунок А.З — Приклади прямокутних гир (тип 2)
ДСТУ OIMLR 111-1:2008
Таблиця А.З — Таблиця розмірів (у міліметрах)
|
Номінальне значення маси |
А, |
Аг |
В, |
в2 |
н |
а |
Ь |
с |
d |
h |
m* |
n* |
О |
Р* |
Г |
|
5 кг |
150 |
152 |
75 |
77 |
84 |
36 |
ЗО |
6 |
19 |
66 |
16 |
13 |
12 |
55 |
5 |
|
10 кг |
190 |
193 |
95 |
97 |
109 |
46 |
38 |
8 |
25 |
84 |
35 |
25 |
16 |
70 |
6 |
|
20 кг |
230 |
234 |
115 |
117 |
139 |
61 |
52 |
12 |
29 |
109 |
50 |
ЗО |
20 |
95 |
8 |
|
50 кг |
310 |
314 |
155 |
157 |
192 |
83 |
74 |
16 |
40 |
152 |
70 |
40 |
25 |
148 |
10 |
|
Примітка. Розміри А і А" також як В і в” можуть бути зворотними. Внутрішні розміри т, п, р підгінних порожнин наведено тільки як додаткові відомості. |
|||||||||||||||
ДОДАТОК В (обов’язковий)
ПРОЦЕДУРИ ВИПРОБОВУВАННЯ ГИР
Вступ
Цей додаток надає поширені методи для визначення вибраних властивостей гир. Ці методи застосовують для окремих гир або наборів гир.
Протоколи випробування повинні чітко відображати методи, якими виконували кожне випробовування. Методи, викладені в цьому додатку, наведено відповідно до номерів розділів. Якщо використовують ці методи, то підстави для їхнього застосування має бути підтверджено відповідною документацією.
Термін «умовне значення маси» застосовують усюди, за винятком розділу «ГУСТИНА», де застосовують термін «дійсне значення маси» (див. 2.6).
Послідовність випробовування
Попередній аналіз і випробовування потрібно виконувати в такому порядку (якщо застосовують): а) розгляд документації та візуальний огляд відповідно до переліку (див. OIML R 111-2);
очищення гир (В.4);
шорсткість поверхні (В.5);
магнітні властивості (В.6);
густина (В.7).
Примітка. Очищення потрібно виконувати повторно після вимірювання густини, якщо рідина, яку застосовують для системи вимірювання густини, не є водою (інші рідини, які зазвичай застосовують (наприклад фторовуглець) залишають осад, який потрібно вилучати за допомогою очищення розчинником, таким як спирт).
вимірювання умовного значення маси (додаток С).
В.З Розгляд документації та візуальний огляд
Адміністративне аналізування
Документацію подають на розгляд згідно з 15.1, охоплюючи необхідні фотографії, кресленики, важливі технічні характеристики тощо, з метою визначення достатності та правильності документації.
Порівняння конструкції з документацією
Розгляд фізичного зовнішнього вигляду гирі та футляра для гирі, щоб упевнитися в його відповідності до документації (згідно з 6, 7, 8, 14 і 15.1 цього стандарту).
Первинне оцінювання
В. 3.3.1 Метрологічні характеристики
Зазначають метрологічні характеристики відповідно до OIML R 111-2.
В.3.3.2 Марковання (згідно з розділами 13 і 16 цього стандарту)
Перевіряють марковання відповідно до OIML R 111-2.
Очищення гир
Важливо очистити гирі перед вимірюваннями, тому що процес очищення може змінити масу гирі. Очищення не повинно видаляти значну кількість матеріалу гирі. З гирями необхідно поводитись і зберігати так, щоб вони залишалися чистими. Перед калібруванням пил та інші частинки потрібно вилучати. Догляд за гирями не повинен змінювати властивості поверхні гирі (наприклад шляхом дряпання гирі).
Якщо гиря містить значну кількість бруду, який не може бути вилучено методами, зазначеними вище, то гирю або її окрему частину може бути вимито за допомогою очищеного спирту, дистильованої води або інших розчинників. Гирі з внутрішніми порожнинами не треба занурювати в розчин, запобігаючи проникненню рідини в отвір. Якщо необхідно відстежувати стабільність гирі в експлуатації, то по можливості масу гирі потрібно визначати перед очищенням.
В.4.2 Після того як гирі очищено за допомогою розчинників, вони повинні стабілізуватися протягом часу, наведеного в таблиці В.1.
Таблиця В.1 — Час стабілізації після очищення
|
Клас ТОЧНОСТІ |
Е, |
е2 |
F, |
Від F2 до М3 |
В.4.3 Температурна стабілізація Перед калібруванням гирі повинні акліматизуватися до зовнішніх умов у лабораторії. Зокрема гирі класів Еъ Є2і F, повинні бути близькими до температури в зоні зважування.
|
|
Після очищення за допомогою спирту |
7 —10 днів |
3 — 6 днів |
1 — 2 дні |
1 год |
|
|
Після очищення за допомогою дистильованої води |
4 — 6 днів |
2 — 3 дні |
1 день |
1 год |
час, необхідний для температурної стабілізації (залежно від розміру гирі, класу точності гирі та різниці між вихідною температурою гирі й температурою лабораторного приміщення), наведено в таблиці В.2. Як практична настанова рекомендовано час очікування — 24 год.
Таблиця В.2 — Температурна стабілізація в годинах [11]
|
дт* |
Номінальне значення |
Клас точності Е, |
Клас точності Е2 |
Клас точності F, |
Клас точності F2 |
|
±20 °С |
1000,2000,5000 кг |
— |
— |
79 |
5 |
|
100, 200, 500 кг |
— |
70 |
33 |
4 |
|
|
10, 20, 50 кг |
45 |
27 |
12 |
3 |
|
|
1,2, 5 кг |
18 |
12 |
6 |
2 |
|
|
100,200, 500 г |
8 |
5 |
3 |
1 |
|
|
10,20,50 г |
2 |
2 |
1 |
1 |
|
|
< 10 г |
1 |
0,5 |
|||
|
+ 5 °С |
1000, 2000, 5000 кг |
— |
— |
1 |
1 |
|
100,200,500 кг |
— |
40 |
2 |
1 |
|
|
10,20, 50 кг |
36 |
18 |
4 |
1 |
|
|
1,2,5 кг |
15 |
8 |
3 |
1 |
|
|
100, 200,500 г |
6 |
4 |
2 |
0,5 |
|
|
10,20,50 г |
2 |
1 |
1 |
0,5 |
|
|
< 10 г |
0,5 |
||||
|
+ 2 °С |
1000, 2000, 5000 кг |
— |
— |
1 |
0,5 |
|
100,200,500 кг |
— |
16 |
1 |
0,5 |
|
|
10,20, 50 кг |
27 |
10 |
1 |
0,5 |
|
|
1,2, 5 кг |
12 |
5 |
1 |
0,5 |
|
|
100, 200,500 г |
5 |
3 |
1 |
0,5 |
|
|
< 10г |
2 |
1 |
0,5 |
||
Кінець таблиці В.2
|
дт* |
Номінальне значення |
Клас точності Е, |
Клас точності Е2 |
Клас точності F, |
Клас точності F2 |
|
±0,5 °С |
1000,2000, 5000 кг |
— |
— |
— |
— |
|
100, 200,500 кг |
— |
1 |
0,5 |
0,5 |
|
|
10,20,50 кг |
11 |
1 |
0,5 |
0,5 |
|
|
1,2, 5 кг |
7 |
1 |
0,5 |
0,5 |
|
|
100,200, 500 г |
3 |
1 |
0,5 |
0,5 |
|
|
< 10 г |
1 |
0,5 |
|||
* ДТ дорівнює початковій різниці між температурою гирі та температурою лабораторного приміщення.
Шорсткість поверхні
Вступ
Стабільність маси гирі дуже залежить від структури поверхні гирі. Передбачають, що гиря із гладкою поверхнею, буде більш стабільною, ніж гиря із шорсткуватою поверхнею за інших рівних обставин. Важливо, що поверхня гирі повинна бути чистою, якщо визначають шорсткість поверхні.
Для нових гир без видимих подряпин шорсткість подряпин можна виміряти певним способом. Для поверхонь із багатьма подряпинами це більш складно. Під час лінійних вимірювань шорсткість поверхні чітко характеризується, виходячи з вад поверхні, таких як подряпини. Однак подряпини будуть накопичувати бруд, якщо гирі це властиво, отже кількість подряпин потрібно оцінювати паралельно із шорсткістю неподряпаної частини поверхні. Оцінювання шорсткості поверхні застосовують тільки для класів точності Е і F номінальною масою 1 г або більше.
Основне оцінювання
Оцінювання шорсткості гирі перший раз виконують візуально. Однак для класів точності Е і F оцінювання потрібно виконувати порівнянням з еталоном шорсткості (CS), із застосуванням вимірювального щупового приладу (SI) або інших стандартних приладів.
УВАГА! Застосування вимірювального щупового приладу може пошкодити або подряпати поверхню гирі.
Шорсткість поверхні може характеризуватися різними параметрами шорсткості. Кожен параметр описує властивість поверхні, що є важливим для характерних функцій поверхні.
Еталон порівняння (CS-метод)
Якщо дійсне значення шорсткості поверхні не є необхідним, але потрібно всього лише підтвердити визначені технічні характеристики, то поверхню можна порівнювати візуально з еталоном порівняння шорсткості. Такий еталон складається з набору зрізу поверхонь, упорядкованих за збільшення встановленої шорсткості. Передбачають, що еталон є сертифікованим, якщо його відкалібровано поакредитованою лабораторією, і супроводжується свідоцтвом. Свідоцтво повинно містити параметри шорсткості Rz або Ra. Поверхня еталона порівняння повинна мати схожі шари й повинна бути створеною схожим механічним обробленням як і поверхня гир. Оскільки гирі мають площини, а також циліндричні поверхні, то потрібно застосовувати два набори еталонів порівняння, один — із пласкими поверхнями, другий — із циліндричними поверхнями.
