Таблиця D.2 Критичні значення F-розподілу для однобічної перевірки того, що s„ew (v ступенів свободи) не перевищує sp (m • v, v) за рівня значимості а = 0,05

F(a, V, V ■ т) а = 0,05 т

N

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

161,448

19,000

9,277

6,388

5,050

4,284

3,787

3,438

3,179

2,978

2

18,513

6,944

4,757

3,838

3,326

2,996

2,764

2,591

2,456

2,348

3

10,128

5,143

3,863

3,259

2,901

2,661

2,488

2,355

2,250

2,165

4

7,709

4,459

3,490

3,007

2,711

2,508

2,359

2,244

2,153

2,077

5

6,608

4,103

3,287

2,866

2,603

2,421

2,285

2,180

2,096

2,026

6

5,987

3,885

3,160

2,776

2,534

2,364

2,237

2,138

2,059

1,993

7

5,591

3,739

3,072

2,714

2,485

2,324

2,203

2,109

2,032

1,969

8

5,318

3,634

3,009

2,668

2,449

2,295

2,178

2,087

2,013

1,951

9

5,117

3,555

2,960

2,634

2,422

2,272

2,159

2,070

1,998

1,938

10

4,965

3,493

2,922

2,606

2,400

2,254

2,143

2,056

1,986

1,927

11

4,844

3,443

2,892

2,584

2,383

2,239

2,131

2,045

1,976

1,918

12

4,747

3,403

2,866

2,565

2,368

2,227

2,121

2,036

1,968

1,910

13

4,667

3,369

2,845

2,550

2,356

2,217

2,112

2,029

1,961

1,904



Кінець таблиці D.2

F(a, V, V ■ т) а = 0,05 т

N

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

14

4,600

3,340

2,827

2,537

2,346

2,209

2,104

2,022

1,955

1,899

15

4,543

3,316

2,812

2,525

2,337

2,201

2,098

2,016

1,950

1,894

16

4,494

3,295

2,798

2,515

2,329

2,195

2,092

2,011

1,945

1,890

17

4,451

3,276

2,786

2,507

2,322

2,189

2,087

2,007

1,942

1,887

18

4,414

3,259

2,776

2,499

2,316

2,184

2,083

2,003

1,938

1,884

19

4,381

3,245

2,766

2,492

2,310

2,179

2,079

2,000

1,935

1,881

20

4,351

3,232

2,758

2,486

2,305

2,175

2,076

1,997

1,932

1,878

ЗО

4,171

3,150

2,706

2,447

2,274

2,149

2,053

1,977

1,915

1,862

40

4,085

3,111

2,680

2,428

2,259

2,136

2,042

1,967

1,906

1,854

50

4,034

3,087

2,665

2,417

2,250

2,129

2,036

1,962

1,901

1,850

60

4,001

3,072

2,655

2,409

2,244

2,124

2,031

1,958

1,897

1,846

70

3,978

3,061

2,648

2,404

2,240

2,120

2,028

1,955

1,895

1,844

80

3,960

3,053

2,642

2,400

2,237

2,117

2,026

1,953

1,893

1,843

90

3,947

3,046

2,638

2,397

2,234

2,115

2,024

1,951

1,891

1,841

100

3,936

3,041

2,635

2,394

2,232

2,114

2,023

1,950

1,890

1,840

ОО

3,841

2,996

2,605

2,372

2,214

2,099

2,010

1,938

1,880

1,831



ДОДАТОК Е
(довідковий)

СІРМ-ФОРМУЛА ТА АПРОКСИМУЮЧА ФОРМУЛА

Е.1 СІРМ-формула

У 1981 році Міжнародний Комітет Мір і Ваг (СІРМ) [39] рекомендував використовувати таку фор­мулу для визначення густини вологого повітря: де р — атмосферний тиск;

рМа

РаZRT


. ґи v

1 — X v 1

І Ма.


(Е.1-1)



Ма молярна маса сухого повітря;

Z —стисливість;

R молярна газова стала;

Т — термодинамічна температура, що використовує ITS-90;

xv — молярна фракція водяної пари; і

И — молярна маса води.

Ця формула стає відомою як рівняння СІРМ-81. З моменту її публікації в 1981 році відбулося кілька змін, що встановлюють рекомендовані значення використовуваних сталих. Наразі формулу зга­дують як «рівняння для визначення густини вологого повітря 1981/91» або тільки «рівняння 1981/91» після того, як на засіданні в 1991 році Консультативний Комітет з маси (ССМ) уточнив кілька сталих, які застосовують у формулі.


E.2 Сталі

E.2.1 Молярна маса сухого повітря Мя

Молярну масу сухого повітря Ма можна обчислювати, застосовуючи хСо2 як молярну фракцію ді- оксиду вуглецю так:

М3= [28,9635 +12,011 (хсо2 -0,0004)] < 10'3 кг • моль’1. (Е.2.1 -1)

Стала

Рекомендоване значення 1991 року

Одиниця вимірювання

MJR

3,48349

10~3кг-К/Дж



пари вологого повітря psv, наводять у такий спосіб:

x, = (Af)r(p,0^ = f(p,(,)₽ld


Е.2.2 Молярна фракція водяної пари ху

Молярну фракцію водяної пари xv, що є функцією відносної вологості hr або крапки роси fr, коефіцієнта розширення f і тиску насиченої


(Е.2.2-1)


Таблиця Е.1 — Рекомендоване значення для MJR за хСо2 = 0,0004


де hr — відносна вологість, виражена дробовим числом;

р — атмосферний тиск;

t — температура в градусах Цельсія;

Psv(0 — тиск насиченої пари вологого повітря; і

/г — крапка роси.

Е.2.2.1 Тиск насиченої пари вологого повітря р^ можна обчислювати так:

( ■> D}

p

(Е.2.2-2)

Sv =1Па-ехрІ AT2+ВТ + С + —,

де А, В, С, D постійні параметри тиску насиченої пари за насичення. Рекомендовано такі значення.

Таблиця Е.2 — Рекомендовані значення для постійних А, В, С, D

Стала

Рекомендоване значення 1991 року

Одиниця вимірювання

Е.2.2.2 Коефіцієнт розширення f

Коефіцієнт розширення fe функцією трьох сталих (а, р, у) і температури t в градусах Цель­сія. Цей коефіцієнт можна обчислювати так:

f = a + pp + yf2. (Е.2.2-3)

А

1,2378847

Ю-51/К2

В

-1,9121316

10’21/К

С

33,93711047


D

-6,3431645

103 к




Таблиця Е.З — Рекомендовані значення для сталих а, р, у

Стала

Рекомендоване значення 1991 року

Одиниця вимірювання

Е.2.3 Коефіцієнт стисливості Z

Коефіцієнт стисливості Z можна обчислюва- ти, застосовуючи таке рівняння:

Z = 1-у[а0 + аЛ + a2t2 +(Ь0 + W)xv +(с0 + сф)х2] +

+ ^(d + ex2). (Е.2.3-1)

a

1,00062


р

3,14

10"81/Па

У

5,6

10’71/К2




Таблиця Е.4 — Рекомендовані значення для сталих а0, а,, а2, b0, Ьі, с0, о,, d, е

Стала

Рекомендоване значення 1991 року

Одиниця вимірювання

Стала

Рекомендоване значення 1991 року

Одиниця вимірювання

Зо

1,58123

Ю^К/Па

Co

1,9898

Ю^К/Па

З)

-2,9331

10-81/Па

с.

-2,376

Ю-61/Па

а2

1,1043

10’101/КПа

d

1,83

10'11 К2/Па2

Ьо

5,707

Ю'6 К/Па

е

-0,765

10'8К2/Па2

ь,

-2,051

W81/Па




Е.З Апроксимуюча формула для густини повітря

Найбільш точна формула для густини повітря — це СІРМ-формула (1981/91) [39].

Апроксимуючу формулу також можна застосовувати як:

_

(Е.3-3)

0,34848Д - 0,009 (Лг)-ехр (0,061/)

Ра = 273,15 + / ’

де ра — густина повітря, отримана в кг/м3;

р — атмосферний тиск, наведений у мбар або ГПа;

hr відносна вологість, виражена у відсотках; і

t — температура в °С.

Формула (Е.3-1) має відносну вологість повітря 2 ■ 10-4 в діапазоні 900 кПа < р < 1100 кПа, 10 °С < t < ЗО °С і hr< 80 %.

Для гир класу точності Еі густину повітря треба завжди визначати, ґрунтуючись на відповідних вимірюваннях. Однак, наближене рівняння, що випливає, — це спосіб оцінити густину повітря в ла­бораторіях, що не мають засобів для визначення густини повітря на місці. Має бути відомо висоту над рівнем моря. Тому, якщо густину повітря не вимірюють, то її потрібно обчислювати як середнє значення для місця лабораторії так:

р

(Е.3-2)

а =ро - exp —gh ,
І Ро )

де р0 = 101 325 Па;

Ро = 1,2 кг/м3;

д = 9,81 м/с2; і

h висота над рівнем моря, виражена в метрах.

БІБЛІОГРАФІЯ

  1. International vocabulary of basic and general terms in metrology (VIM) (1993), ISO (Міжнародний словник основних і загальних термінів з метрології).

  2. International vocabulary of terms in legal metrology (VIML) (2000), OIML (Міжнародний словник термінів у законодавчій метрології).

З OIML D 28 Conventional value of the result of weighing in air (2004) (D 28 was previously published as OIML R 33) (Умовне значення результату зважування в повітрі) (D 28 опубліковано раніше як OIML R 33).

  1. ISO 4287:1997 Geometrical product specifications (GPS) — Surface texture: Profile method — Terms definitions, and surface texture parameters (Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Структура поверхні. Профільний метод. Терміни, визначення та параметри структури поверхні).

  2. ISO/IEC Guide 2:1996 Standardization and related activities — General vocabulary (Стандартизація та пов’язана діяльність. Загальний словник).

  3. Davis R. S. Determining the magnetic properties of 1 kg mass standards J. Res. National Institute of Standards and Technology (USA), 100, 209—25, May—June 1995; Errata, 109, 303, March—April 2004 (Визначення магнітних властивостей еталонних гир 1 кг. — Національний Інститут Стандартів та Тех­нологій (США)).

  4. Guide to the expression of uncertainty in measurement (GUM), first edition, 1993, corrected and reprinted 1995, ISO (Настанова з визначення невизначеності вимірювання, 1-е вид., 1993, виправлено та перевидано, 1995).

  5. Myklebust Т, Kallgren Н., Lau R, Nielsen L. and Riski К. Testing of weights: Part 3 — Magnetism and convection OIML Bulletin XXXVIII, 1997, pp. 5—10 (Досліджування гир. Частина 3. Магнітні властивості та конвекція).

  6. Glaser М. Magnetic interactions between weights and weighing instruments. Meas. Sci. Technol. 12. — 2001, pp. 709—715 (Магнітні взаємодії між гирями та зважувальними приладами).

  7. ISO 261:1998 — ISO general-purpose metric screw threads — General plan (ISO метрична різьба загальної призначеності. Основний план).

  8. Glaser М. Change of the apparent mass of weights arising from temperature differences. — Metro- logia 36 (1999), pp. 183—197 (Змінювання уявної маси гирі від збільшення температури).

  9. Jean М. Bennett and Lars Mattsson. Introduction to Surface Roughness and Scattering. — Optical Society of America. — 1989 (Вступ щодо шорсткості поверхні та розмах).

  10. ISO 5436:1985 Calibration specimens — Stylus instruments — Types, calibration and use of speci­mens. (Ed. 1; 20 p; K) (Калібрувальні зразки. Щупові прилади. Типи, калібрування та застосування щу- пових приладів).

  11. ISO 3274:1996 Geometrical Product Specifications (GPS) — Surface texture: Profile method — Nominal characteristics of contact (stylus) instruments (Ed. 2; 13 p; G). ISO 3274:1996/Cor 1:1998 (Ed. 1; 1 p; *) (Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Структура поверхні. Профільний метод. Номінальні характеристи­ки контактних (щупових) приладів).

  12. ISO 4288:1996 Geometrical Product Specifications (GPS) — Surface texture: Profile method — Rules and procedures for the assessment of surface texture (Ed. 2; 8 p; D). ISO 4288:1996/Cor 1:1998 (Ed. 1; 1 p; *) (Технічні вимоги до геометрії виробів (GPS). Структура поверхні. Профільний метод. Прави­ла та процедури оцінювання структури).

  13. Myklebust Т. Methods to determine magnetic properties of weights and magnetic field and field gradients of weights. — National Measurement Service — Norway. 1995 (Методи визначення магнітних властивостей гир та градієнтів магнітних полів гир. Національна Вимірювальна Служба. — Норвегія).

  14. Myklebust Т. Intercomparison: Measurement of the volume magnetic susceptibility and magnetisation of two cylindrical (kg) weights. EUROMET project 324.— Justervesenet (NO) 1997 (Взаємні звіряння. Вимі­рювання об’ємної магнітної сприйнятливості й намагніченості двох циліндричних гир (кг)).

  15. Myklebust Т. and Davis R.S. Comparison between JV and BIPM to determine the volume susceptibility of one 20 g weight and two 1 g weights, Justervesenet. 1996 (Звіряння між JV і BIPM з метою визначення об’ємної сприйнятливості гирі 20 г та двох гир 1 кг).

  16. Myklebust Т. and Borjesson L. Comparison of two instruments based on the attracting method. — National Measurement Service. — Norway. — 1995 (Звіряння двох приладів, заснованих на методі при­тягання. — Національна Вимірювальна Служба. — Норвегія).

  17. Ueki М., Nezu Y. and Ooiwa A. New facility for weight calibration service, Proceedings of the 14-th IMEKO World Congress and Bulletin of NRLM vol. 46. — No 4, pp. 223—228. — 1997 (Нові послуги під час калібрування гир).

  18. Schoonover R.M. and Davis R.S. Quick and Accurate Density Determination of Laboratory Weights (Proceedings. — 8-th Conference. IMEKO Technical Committee TC3 on Measurement of Force and Mass. — Krakow. — Poland, September 9—10. — 1980) (Paper in «Weighing Technology», pp. 1123—1127 (Druk, Zaklad Poligraficzny Wydawnictwa SIGMA, Warsaw, Poland (1980) (Швидке та точне визначення густини лабораторних гир).

  19. Kobata Т, Ueki М., Nezu Y, Ooiwa A. and Ishii Y. Characterization of an Acoustic Volumeter for Measuring the Volume of Weights. — Proceedings of 15-th IMEKO World Congress. — 1999 (Характеризу­вання акустичного вимірювача об'єму для вимірювання об’єму гир).

  20. Ueki М., Kobata Т, Mizushima S., Nezu Y, Ooiwa A. and Ishii Y. Application of an Acoustic Volu­meter to Standard Weights — Proceedings of 15-th IMEKO World Congress. — 1999 (Застосування акус­тичного вимірювача об’єму для еталонних гир).

  21. Bettin Н., Spieweck F. Die Dichte des Wassers als Funktioner Temperaturnach infuhrung der Internationalen Temperaturskala von 1990.— PTB-Mitt. 1003/90, pp. 195—196.

  22. Tanaka M., Girard G., Davis R., Peuto A., Bignell N. [NMIJ, BIPM, IMGC, NML], — Recommended table for the density of water between 0 °С and 40 °С based on recent experimental reports. — Metrologia, 2001, 38, n°4, pp. 301—309 (Рекомендовані таблиці для густини води від 0 °С до 40 °С, засновані на останніх експериментальних результатах).

  23. Gorski W., Toth H.G. Destilliertes Wasser als Dichtereferenzmaterial — Die elektrische Leitfahigkeit als Kriterium seiner Gute. — PTB-Mitt. 98 5/88, pp. 324—325.

  24. Lau P. Weight Volume and Centre of Gravity, SP-AR to be published (Secretariat is updating this reference (9/6/02)) (Об’єм гирі та центр тяжіння).

  25. Croarkin С. An Extended Error Model for Comparison Calibration, Metrologia 26, 107. — 1989 (Роз­ширена модель похибки для калібрування під час звіряння).

  26. Schwartz R. Guide to mass determination with high accuracy PTB-Bericht MA-40. — Braunsch­weig. — 1995. See also Kochsiek M., Glaser M. Comprehensive Mass Metrology. — Wiley. — New York, Sec. 3.4. Mass determination with balances 2000 (Настанова з визначання маси з високою точністю. Див. та­кож Визначання маси за допомогою ваг).